Коли Я зійшов із Сіону, Мене чекало все суще, і коли Я повернувся до Сіону, Мене вітали всі люди. Коли Я приходив і йшов, ніщо вороже ніколи не заважало Моїм крокам, і тому Моя робота протікала гладко. Сьогодні, коли Я приходжу до всіх створінь, усе суще зустрічає Мене мовчанням, сильно боячись, що Я знову піду, і вони втратять те, на що покладаються як на опору. Усе суще слідує Моїм вказівкам, і все стежить за напрямком, указаним Моєю рукою. Слова з вуст Моїх зробили досконалими багатьох створінь і покарали багатьох синів непокори. Тому всі люди пильно вдивляються в Мої слова, уважно прислухаються до висловлювань із вуст Моїх і сильно бояться втратити цю сприятливу можливість. Саме з цієї причини Я продовжую говорити, щоб Моя робота відбувалася швидше, щоб на землі швидше з’явилися сприятливі умови та виправили картини запустіння на землі. Коли Я дивлюся на небо, то в цей час Я знову повертаюся обличчям до людства; всі землі миттєво сповнюються життя, пил більше не висить у повітрі, а мул більше не вкриває землю. Очі Мої відразу ж сяють, змушуючи людей усіх країн звернути погляди до Мене та знайти прихисток у Мені. Серед людей сьогоднішнього світу – включно з усіма тими, хто присутній у Моїй оселі, – хто справді знаходить прихисток у Мені? Хто віддає своє серце в обмін на ціну, яку Я заплатив? Хто коли-небудь жив у мирі в Моїй оселі? Хто коли-небудь по-справжньому приносив себе в жертву переді Мною? Коли Я висуваю людині вимоги, вона тут же закриває свою «маленьку комірку». Коли Я обдаровую людину, вона швидко відкриває рота, щоб потайки взяти Мої багатства, а в серці своєму часто тремтить, сильно боячись, що у відповідь Я завдам їй удару. Так рот людини наполовину відкритий, а наполовину закритий, і вона не здатна по-справжньому втішатися багатствами, які Я дарую. Я не поспішаю засуджувати людину, але вона завжди тягне до Мене руку та просить Мене дарувати їй милість; тільки коли людина благає Мене, Я знову виявляю до неї «милість» і промовляю до неї найсуворіші слова з Моїх вуст, так що їй відразу стає соромно, і вона, не маючи сил безпосередньо прийняти Мою «милість», примушує натомість інших передавати її їй. Коли людина ґрунтовно осягнула всі Мої слова, її духовний стан відповідає Моїм бажанням, і її благання плідні, а не марні та даремні; Я благословляю ті благання людства, які є щирими, які не є удаваними.

Я дію та промовляю в усі періоди, але ніколи ще людина не чула таких висловлювань, як сьогодні, і ніколи ще вона не куштувала Моєї величі та суду. Хоча дехто з людей у світі минулого чув легенди про Мене, ніхто ніколи по-справжньому не виявив масштабів Мого багатства. Хоча сучасні люди чують слова з Моїх уст, вони не знають, скільки таємниць міститься в Моїх устах, і тому вважають Мої уста рогом достатку. Усі люди бажають отримати щось із Моїх вуст. Чи то державні секрети, чи то таємниці небес, чи то рушійні сили духовного світу, чи то місце призначення людства – усі люди бажають отримати щось подібне. Тому якби Я зібрав людей разом і розповів їм «історії», вони б негайно піднялися зі своїх «лікарняних ліжок», щоб почути Мій шлях. Людині внутрішньо надто багато чого бракує: вона потребує не лише «харчових добавок» – ще більше їй потрібна «психічна підтримка» та «духовне підживлення». Саме цього бракує всім людям; це є «хворобою» всіх людей. Я даю ліки від людської хвороби, щоб досягти кращого ефекту, щоб усі одужали та завдяки Моїм лікам повернулися до нормального життя. Чи справді ви ненавидите великого червоного дракона? Чи ви по правді, щиро ненавидите його? Чому Я запитую вас про це так багато разів? Чому Я ставлю вам це запитання знову і знову? Який образ великого червоного дракона у ваших серцях? Чи справді його було усунуто? Чи справді ви не вважаєте його своїм отцем? Усі люди мають зрозуміти Мій намір у Моїх запитаннях. Він полягає не в тому, щоб викликати гнів народу, не в тому, щоб підбурювати людей до бунту, не в тому, щоб людина сама могла знайти вихід, але в тому, щоб дати усім людям можливість звільнитися від пут великого червоного дракона. Проте ніхто не має тривожитися. Усе буде здійснено за Моїми словами; ніхто не може брати участь, і ніхто не може зробити роботу, яку Я здійсню. Я очищу повітря всіх земель і викоріню всі сліди демонів на землі. Я вже почав, і Я розпочну перший етап Моєї роботи кари в оселі великого червоного дракона. Таким чином видно, що Моя кара спіткала весь усесвіт, і великий червоний дракон і всі види нечистих духів будуть безсилі уникнути Моєї кари, бо Я дивлюся на всі землі. Коли Мою роботу на землі буде завершено, тобто коли скінчиться ера суду, Я офіційно покараю великого червоного дракона. Народ Мій неодмінно побачить Мою праведну кару великого червоного дракона, неодмінно піднесе хвалу за Мою праведність і буде вічно славити Моє святе ім’я за Мою праведність. Відтепер ви офіційно виконуватимете свій обов’язок та офіційно будете підносити Мені хвалу по всій землі, на віки вічні!

Коли ера суду досягне своєї найвищої точки, Я не буду поспішати завершити Свою роботу, але включу до неї свідчення епохи кари й дозволю побачити ці свідчення всьому Моєму народу; це принесе більше плоду. Це свідчення – засіб, за допомогою якого Я караю великого червоного дракона, і Я змушу Мій народ побачити його на власні очі, щоб він більше дізнався про Мій характер. Час, коли Мій народ втішиться Мною, – це час, коли великого червоного дракона буде покарано. Спонукати народ великого червоного дракона піднятися й повстати проти нього – таким є Мій план, і це метод, за допомогою якого Я роблю Мій народ досконалим, і це чудова нагода для всього Мого народу зростати в житті. Коли сходить яскравий місяць, спокій ночі відразу ж порушується. Хоча місяць у жалюгідному стані, людина перебуває в чудовому настрої та мирно сидить під місячним світлом, милуючись прекрасною картиною при світлі місяця. Людина не може описати свої емоції; вона начебто хоче повернутися думками в минуле, начебто хоче зазирнути в майбутнє, начебто втішається сьогоденням. На її обличчі з’являється усмішка, і у приємному повітрі розливається свіжий аромат; коли починає повівати легкий вітерець, людина відчуває цей багатий аромат, і вона наче п’яніє від нього, не маючи сили пробудитися. Саме в цей час Я особисто прийшов серед людей, і людина загострено відчуває цей багатий аромат, і тому всі люди живуть серед цього аромату. Я перебуваю в мирі з людиною, людина живе в гармонії зі Мною, вона більше не відхиляється у своєму ставленні до Мене, Я більше не обтинаю недоліків людини, на її обличчі більше немає стражденного виразу, і смерть більше не загрожує всьому людству. Сьогодні Я разом із людиною вступаю до епохи кари, йду з нею пліч-о-пліч. Я здійснюю Свою роботу, тобто Я вдаряю Своїм жезлом серед людей, і він вражає те, що в людині є бунтівного. В очах людини Мій жезл, здається, має особливу силу: він обрушується на всіх, хто є Моїми ворогами, і не щадить їх легко; серед усіх, хто протистоїть Мені, жезл виконує притаманну йому функцію; всі, хто перебуває в Моїх руках, виконують свій обов’язок згідно з Моїм наміром, і ніколи вони не йшли всупереч Моїм бажанням і не зраджували своєї суті. У результаті води ревітимуть, гори перевертатимуться, великі ріки здрібніють, людина зазнає змін, сонце потьмяніє, місяць потемніє, людина більше не матиме днів життя у мирі, не матиме більше часу спокою на землі, небеса більше ніколи не будуть спокійними й тихими, і більше не будуть терпіти. Усе суще оновиться й набуде свого первозданного образу. Усі родини на землі розпадуться, і всі народи на землі розійдуться; минуть дні возз’єднання чоловіка та дружини, не зустрінуться більше мати з сином, не зійдуться більше батько з дочкою. Усе, що було на землі, буде розтрощене Мною. Я не даю людям можливості виплеснути свої емоції, бо Я позбавлений емоцій і до крайньої міри зненавидів емоції людей. Саме через емоції між людьми Я був відкинутий убік і став «іншим» у їхніх очах; саме через емоції між людьми Я був забутий; саме через свої емоції людина користується можливістю заспокоїти свою «совість»; саме через свої емоції людина завжди втомлюється від Моєї кари; саме через свої емоції людина називає Мене нечесним і несправедливим та каже, що Я не зважаю на почуття людини у Своєму веденні справ. Чи маю Я також родичів на землі? Хто коли-небудь, подібно до Мене, працював день і ніч, не думаючи ні про їжу, ні про сон, заради всього Мого плану управління? Як може людина зрівнятися з Богом? Як може людина бути сумісною з Богом? Як може Бог, Який творить, бути того самого роду, що й людина, яка є створеною? Як міг би Я завжди жити та діяти разом із людиною на землі? Хто здатен відчувати турботу про Моє серце? Хіба це молитви людини? Одного разу Я погодився приєднатися до людини та йти разом із нею – і, так, до сьогоднішнього дня людина жила під Моєю турботою та захистом, але чи настане колись день, коли людина зможе вийти з-під Моєї турботи? Хоча людина ніколи не обтяжувала себе стурбованістю про Моє серце, хто може продовжувати жити в краю без світла? Тільки завдяки Моїм благословенням людина дожила до сьогоднішнього дня.

4 квітня 1992 року