Чи ті, хто побачив Мої слова, справді приймають їх? Чи справді ви Мене знаєте? Чи справді ви навчилися слухатися? Чи щиро ви себе Мені присвячуєте? Чи справді ви рішуче й непохитно свідчили про Мене перед великим червоним драконом? Чи ваша відданість справді ганьбить великого червоного дракона? Лише через випробування Моїх слів Я можу досягти Своєї мети – очистити церкву та вибрати тих, хто щиро любить Мене. Якби Я не діяв таким чином, хіба хтось міг би пізнати Мене? Хто міг би пізнати Мою велич, Мій гнів і Мою мудрість через Мої слова? Розпочавши Свою роботу, Я, безумовно, завершу її, але все ж саме Я вимірюю глибину людських сердець. Правду кажучи, серед людей немає нікого, хто уповні знає Мене, тому Я використовую слова, щоб спрямовувати всіх людей, щоб вести їх усіх у нову епоху. Зрештою, Я буду використовувати слова, щоб завершити всю Свою роботу, спонукаючи всіх тих, хто щиро любить Мене, повернутися в покорі до Мого Царства, щоб жити перед Моїм престолом. Наразі ситуація не та, що була колись, і Моя робота вийшла на нову відправну точку. Тому й підхід буде новим: усі ті, хто бачить Моє слово та приймає його як саме своє життя, є людьми в Моєму Царстві, а будучи в Моєму Царстві, вони є людьми Мого Царства. Оскільки вони приймають наставництво Моїх слів, навіть попри те, що вони називаються Моїм народом, це звання у жодному разі не є вторинним щодо того, щоб називатися Моїми «синами». Перетворені на Божий народ, тепер усі повинні з якнайбільшою відданістю служити в Моєму Царстві та виконувати свої обов’язки в Моєму Царстві. Хто б не порушив Моїх адміністративних постанов, має понести Моє покарання. Така Моя порада всім.

Зараз запроваджено новий підхід, і немає потреби знову згадувати минуле. Однак, як Я вже казав раніше, Я відповідаю за те, що Я кажу, і те, за що Я відповідаю, Я завжди доводжу до кінця, і ніхто не може цього змінити – це беззаперечно. Чи то слова, які Я сказав у минулому, чи то слова, які Я скажу в майбутньому, – Я справджу їх усі, одне за одним, і дозволю всьому людству побачити, як вони здійсняться. Це – принцип, на який спираються Мої слова та робота. Оскільки будівництво церкви вже здійснилося, зараз більше не епоха будівництва церкви, а радше епоха, в яку успішно будується Царство. Проте, оскільки ви все ще перебуваєте на землі, зібрання людей на землі й надалі будуть відомі як «церква». Тим не менш, сутність церкви є не такою, як була колись, – це церква, яка була успішно збудована. Отже, Я кажу, що Моє Царство вже зійшло на землю. Ніхто не може збагнути першоджерела Моїх слів, як і не знають вони Моєї мети, з якою Я їх промовляю. З того, як Я говорю сьогодні, ви переживете прозріння. Хтось може вибухнути гучним і гірким плачем, хтось може відчути страх від того, що Я так говорю, хтось може вчепитися за свої консервативні погляди, спостерігаючи за кожним Моїм рухом, хтось може пошкодувати, що висловив своє невдоволення або чинив Мені спротив у той час, хтось може потай радіти, що, ніколи не відступивши від Мого імені, він відродився. Можуть бути й такі, хто був віддавна «змучений» Моїми словами, аж доки не став напівмертвим, зневіреним і похмурим, більше не має серця прислухатися до слів, які я говорю, навіть якщо Я змінив Свою манеру висловлюватися; або ж інші, хто до певного часу служив Мені віддано, ніколи не скаржачись, ніколи не сумніваючись, сьогодні доволі щасливі отримати звільнення та відчувають у своїх серцях невимовну вдячність до Мене. Усі згадані вище обставини тією чи іншою мірою стосуються кожної людської істоти. Але оскільки минуле – це минуле, а теперішнє вже настало, більше немає потреби ностальгічно тужити за вчорашнім днем або замислюватися про майбутнє. Той, хто, будучи людиною, йде всупереч реальності й не чинить згідно з Моїми настановами, нічим добрим не закінчить, а лише накличе на себе біду. З усього, що відбувається в усесвіті, немає нічого, в чому Я не маю вирішального слова. Чи існує щось, що не є в Моїх руках? Що Я кажу, те виконується, і хто з людей може змінити Мою думку? Чи міг би це бути заповіт, який Я уклав на землі? Ніщо не може завадити Моєму плану рухатися вперед; Я повсякчас присутній у Своїй роботі, а також у плані Мого управління. Хто з людей може простягнути руку, щоб втрутитися? Хіба не Я особисто уклав ці домовленості? Входження в цей світ сьогодні не виходить за рамки Мого плану або того, що Я передбачив; усе це було віддавна визначено Мною. Хто з вас може осягнути цей етап Мого плану? Мій народ буде впевнено слухати Мій голос, і кожен до єдиного із тих, хто щиро любить Мене, неодмінно повернеться перед Мій престол.

20 лютого 1992 року