255. Сам Бог має Свої власні атрибути і єство. Усе, що Він висловлює й розкриває, відображає Його власну сутність та Його власну ідентичність. Його атрибути і єство, а також Його сутність та ідентичність – це те, що не може замінити жодна людина. Його характер охоплює Його любов до людства, втіху до людства, ненависть до людства і навіть більше – глибинне розуміння людства. Людська особистість, однак, може включати в себе стан безжурності, жвавості або байдужості. Божий характер – це характер, який належить Володарю всіх речей та живих істот; це те, що належить Господу створеного. Його характер уособлює почесність, владу, шляхетність, велич і, передусім, верховенство. Його характер – це символ влади, символ усього справедливого, символ усього прекрасного і доброго. Ба більше, Його характер це символ невразливості до подолання чи захоплення темрявою або будь-якою ворожою силою, а також символ невразливості до образ (та нетерпимість до образ) з боку будь-якої створеної істоти. Його характер – це символ найвищої влади. Жодна людина чи люди не можуть завадити Його роботі або характеру. Але людська особистість – це не більш ніж простий символ незначної переваги людини над твариною. Людина сама по собі не має ні влади, ні автономії, ані здатності вийти за межі самої себе, але за своєю сутністю є такою, хто боїться, перебуваючи під владою різних людей, подій та речей. Радість Божа пов’язана з існуванням та появою справедливості та світла через знищення темряви та зла. Він радіє з того, що несе світло й хороше життя людству; Його радість – це справедлива радість, символ існування всього позитивного і, навіть більше, – символ удачі. Гнів Божий викликаний шкодою, яку заподіює Його людству існування і завада несправедливості через існування зла й темряви, через існування речей, які витісняють істину, і, навіть більше, через існування речей, які протистоять тому, що є добрим та прекрасним. Його гнів – це символ того, що все негативне більше не існує, і, навіть більше, це символ Його святості. Його смуток спричинений людством, на яке Він покладає надії, але яке поринуло в темряву, а також тим, що робота, яку Він вершить над людиною, не відповідає Його намірам, тому що людство, яке Він любить, не може все жити у світлі. Він сумує за невинним людством, за чесною, але неосвіченою людиною, і за людиною, яка є доброю, але не має власних поглядів. Його смуток – це символ Його доброти й милосердя, символ краси та люб’язності. Його щастя, звичайно, полягає в перемозі над Його ворогами і здобутті доброї волі людини. Більше того, воно постає з вигнання та знищення всіх ворожих сил, а також через те, що людство отримує хороше та мирне життя. Щастя Бога не схоже на радість людини; це радше почуття від збирання добрих плодів, почуття, яке навіть більше за радість. Його щастя – це символ того, що людство з цього часу звільняється від страждань, і символ того, що людство входить у світ світла. Натомість всі емоції людей виникають заради їхніх власних інтересів, а не заради справедливості, світла чи всього прекрасного, а найменше заради благодаті, дарованої Небесами. Емоції людей є егоїстичними й належать світу темряви. Вони виникають не заради волі й тим більше не заради Божого плану, і тому людину й Бога не можна ставити в один ряд. Бог одвічно верховний і навіки почесний, тоді як людина є вічно ницою й одвічно нікчемною. Це тому, що Бог завжди присвячує й жертвує Себе людству, тоді як людина завжди просить і докладає зусиль тільки для себе. Бог завжди докладає кропітких зусиль для виживання людства, але людина ніколи не привносить нічого заради справедливості чи світла і навіть якщо людина докладає тимчасових зусиль, вони не витримують жодного удару, тому що зусилля людини завжди заради неї самої, а не заради інших. Людина назавжди егоїстична, тоді як Бог одвічно безкорисливий. Бог – це початок усього справедливого, доброго і прекрасного, а людина – саме та, хто успадковує та виражає все потворне й нечестиве. Бог ніколи не змінить Своєї сутності справедливості й краси, але людина може в будь-який час і в будь-якій ситуації зрадити справедливість і віддалитися від Бога.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Надзвичайно важливо розуміти Божий характер»

256. Я праведний, Я гідний довіри, Я – Бог, Який досліджує найпотаємніше в людських серцях! Я одразу ж виявлю, хто істинний, а хто хибний. Не турбуйтеся, все працює відповідно до Мого часу. Хто щиро бажає Мене, а хто ні – Я скажу вам, одному за одним. Ви лише дбайте про те, щоб досхочу їсти, пити й наближатися до Мене, коли приходите в Мою присутність, а Я Сам зроблю Свою роботу. Не надто очікуйте швидких результатів; Моя робота – це не те, що може бути здійснено все й відразу. У ній є Мої етапи й Моя мудрість, і саме тому Моя мудрість може бути виявлена. Я дам вам побачити, що виконують Мої руки – покарання зла та винагородження добра. Цілком певно те, що Я нікому не даю особливої переваги. Хто щиро любить Мене, того і Я щиро любитиму, а що стосується тих, хто не любить Мене щиро, то Мій гнів завжди буде з ними, щоб вони пам’ятали в віках, що Я – істинний Бог, Бог, Який досліджує найпотаємніше в людських серцях. Не чини перед лицем інших по-одному, а за їхніми спинами – по-іншому; Я чітко бачу все, що ти робиш, і хоча ти можеш обдурити інших, Мене ти не обдуриш. Я чітко бачу все. Тобі не вдасться нічого приховати; все в Моїх руках. Не думай, що ти аж такий розумний, що твої дріб’язкові розрахунки обернуться тобі на користь. Я кажу тобі: хоч скільки планів виношує людина, хоч тисячі, хоч десятки тисяч, зрештою вони не зможуть втекти від Моєї руки. Усе суще й усі предмети керовані Моїми руками, що й казати про окрему людину! Не намагайся ухилитися від Мене чи сховатися, не намагайся підлещуватися чи приховувати. Невже ти досі не бачиш, що Мій славний лик, Мій гнів і Мій суд були привселюдно виявлені? Хто не хоче Мене щиро, того Я суджу негайно та безжально. Моя жалість добігла кінця; більше нічого не лишилося. Не лицемір більше та припини чинити дико й безпутно.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 44»

257. Я – Початок, і Я – Кінець. Я – єдиний істинний Бог, воскреслий і довершений. Я промовляю перед вами Свої слова, і ви мусите твердо вірити в те, що Я кажу. Небо й земля можуть проминутися, але ніколи не минеться жодна літера чи знак зі слів Моїх. Пам’ятайте це! Пам’ятайте! Жодне слово зі сказаного Мною ніколи не було взято назад, і кожне з них збудеться.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 53»

258. Всесвіт і все суще – в Моїх руках. Якщо Я так кажу, так і буде. Якщо Я так постановляю, так і станеться. Сатана під моїми стопами, він у безодні! Коли прозвучить Мій голос, небо і земля проминуться й обернуться на ніщо! Усе суще оновиться; така непорушна істина, яка є абсолютно вірною. Я переміг світ і всіх злих. Я сиджу тут, розмовляючи з вами, і всі, хто має вуха, нехай слухають, а всі, хто живе, нехай приймуть.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 15»

259. Я маю на увазі те, що Я кажу, і те, що Я кажу, буде здійснено, і ніхто не може цього змінити – це абсолютно. Чи то слова, які Я сказав у минулому, чи то слова, які Я скажу в майбутньому, – вони всі справдяться, одне за одним, і Я дозволю всьому людству побачити, як вони здійсняться. Це – принцип, на який спираються Мої слова та робота. … З усього, що відбувається в усесвіті, немає нічого, в чому Я не маю вирішального слова. Чи існує щось, що не є в Моїх руках? Що Я кажу, те точно здійснюється, і хто з людей може змінити Мою рішучість? Чи міг би це бути завіт, який Я уклав на землі? Ніщо не може завадити Моєму плану рухатися вперед. У всі часи Я виконую Свою роботу, і у всі часи Я планую Своє управління. Хто з людей може простягнути руку, щоб втрутитися? Хіба не Я особисто все влаштував? Входження в цю сферу сьогодні досі не виходить за рамки Мого плану або того, що Я передбачив; усе це було давно напередвизначено Мною. Хто з вас може збагнути цей крок? Мої люди неодмінно слухатимуть Мій голос, і кожен до єдиного із тих, хто щиро любить Мене, неодмінно повернеться перед Мій престол.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 1»

260. Я люблю всіх, хто щиро та повністю присвячує себе Мені й віддається Мені. Я ненавиджу всіх, хто народжений від Мене, але не знає Мене й навіть противиться Мені. Я не покину нікого, хто щиро за Мене; більше того, я подвою благословення такої людини. Я піддам подвійному покаранню тих, хто кусає руку, яка їх годує, і не відпущу їх так легко. У Моєму Царстві немає ні криводушності, ні лукавства, ні суєтності; тобто тут відсутній запах мертвих. Навпаки, усе тут – порядність і праведність, чистота й відкритість, і немає нічого прихованого чи утаєного. Тут все – свіжість, все – радість, все – повчання. Усі, від кого все ще несе мертвою плоттю, жодним чином не можуть залишитися в Моєму Царстві, а натомість ними правитиме Мій залізний жезл.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 70»

261. Я – всепоглинаючий вогонь, і Я не терплю образи. Оскільки всі люди створені Мною, то що б Я не говорив і не робив, вони повинні коритися й не можуть бунтувати. Люди не мають права втручатися в Мою роботу й тим більше вони неправомірні аналізувати, що в Моїй роботі та в Моїх словах правильно, а що – ні. Я – Господь творіння, і створені істоти мають досягати всього, що Я вимагаю, із серцем, сповненим пошани до Мене. Вони не повинні намагатися домовитися зі Мною, а особливо – противитися Мені. Своєю владою Я правлю Своїм народом, і всі ті, хто є частиною Мого творіння, повинні підкорятися Моїй владі. Хоча сьогодні ви зарозумілі та зухвалі переді Мною, хоча ви не слухаєтеся слів, яким Я навчаю вас, і не знаєте страху, Я лише зустрічаю ваше бунтарство з терпимістю; Я не втрачу Свого самовладання, і Моя робота не зазнає впливу через те, що крихітні, жалюгідні хробаки розворушили бруд у купі гною. Я мирюся з продовженням існування всього, що Я ненавиджу, і всього сущого, до чого Я відчуваю відразу, заради волі Отця Мого, і миритимуся, доки не скажу всі Свої слова, доки не настане Моя остання мить.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Коли опале листя повернеться до свого коріння, ти пошкодуєш про все зло, що вчинив»

262. Оскільки ти вже ухвалив рішення служити Мені, Я не відпущу тебе. Я – ревний Бог, і Я – Бог, який ревний до людства. Оскільки ти вже поклав свої слова на вівтар, Я не потерплю, щоб ти втік на Моїх очах, і не потерплю, щоб ти служив двом панам. Невже ти думав, що ти можеш мати другу любов після того, як ти поклав свої слова на Мій вівтар і перед Моїми очима? Як Я можу дозволити людям так виставляти Мене на посміховисько? Невже ти думав, що можеш легковажно давати Мені клятви та присяги своїм язиком? Як ти міг клястися Моїм престолом, престолом Мене – Всевишнього? Чи думав ти, що клятви твої вже минули? Дозвольте Мені сказати вам: навіть якщо ваша плоть може зникнути, то ваші клятви – не можуть. Зрештою, Я засуджу вас на підставі ваших клятв. Однак ви вважаєте, що можете мати справу зі Мною, ставлячи переді Мною свої слова, а ваші серця можуть служити нечистим духам і злим духам. Як може Мій гнів терпіти цих схожих на свиней і собак людей, що обманюють Мене? Я маю виконати Мої адміністративні постанови та вирвати з рук нечистих духів усіх цих задушливих, «благочестивих», які вірять у Мене, щоб вони дисципліновано «чекали» на Мене, були Моїми волами, Моїми конями й були під керівництвом Моєї бійні. Я змушу тебе повернути твою колишню рішучість і знову служити Мені. Я не потерплю жодного створіння, яке обманює Мене. Невже ти думав, що можеш безцільно звертатися з проханнями та брехати переді Мною? Невже ти гадав, що Я не чув і не бачив твоїх слів і вчинків? Як могли твої слова та вчинки не перебувати в полі Мого зору? Хіба Я міг би дозволити людям так обманювати Себе?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Усі ви є надто низької гідності!»

263. Я – Сам унікальний Бог і, більше того, Я – єдина і неповторна істота Бога. Навіть більше того, Я, у всій повноті Своєї плоті, є довершеним проявом Бога. Будь-хто, хто наважиться не боятися Мене, хто наважиться виявляти опір у своїх очах і хто наважиться вимовляти слова непокори Мені, неодмінно загине від Моїх проклять і гніву (буде проклятий через гнів Мій). Крім того, кожен, хто наважиться не бути вірним або шанобливим до Мене, і кожен, хто спробує обдурити Мене, неодмінно умре від Моєї ненависті. Моя праведність, велич і суд триватимуть вічно. Спершу Я був люблячим і милосердним, але це не є характер Моєї довершеної божественності; праведність, велич і суд – ось що становить Мій характер – характер Самого довершеного Бога. У період Благодаті Я був люблячим і милосердним. Через роботу, яку Я мав завершити, Я володів люблячою добротою та милосердям; проте після цього у них вже більше не було потреби (і відтоді ніколи не було). Це все праведність, велич і суд, і це довершений характер Моєї нормальної людської сутності в поєднанні з Моєю довершеною божественністю.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 79»

264. Я керую всім, Я мудрий Бог, якому належить повна влада, і Я ні до кого не ставлюся поблажливо; Я абсолютно безжальний, абсолютно позбавлений особистих почуттів. Я ставлюся до кожного (хоч хай як він гарно говорить, Я не відпущу його) зі Своєю праведністю, чесністю та величчю, водночас дозволяючи кожному краще побачити диво Моїх вчинків, а також значення Моїх вчинків. Одного за одним Я покарав злих духів за всілякі їхні вчинки, вкидаючи кожного з них у безодню. Цю роботу Я завершив ще до початку всіх часів, позбавивши їх положення, не залишивши їм простору для виконання їхньої роботи. Жоден із Моїх обранців – тих, яких наперед визначив і обрав Я – ніколи не стане одержимим злими духами, а натомість завжди буде святим. Тих же, кого Я не визначив наперед і не обрав, Я віддам на поталу сатані та не дозволю їм залишитися. У всіх аспектах Мої адміністративні постанови передбачають Мою праведність і Мою велич. Я не відпущу жодного з тих, над ким працює сатана, але вкину їх разом з їхніми тілами в підземне царство, бо я ненавиджу сатану. У жодному разі Я не щадитиму його легко, але повністю його знищу, не давши йому ані найменшої можливості виконувати свою роботу.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 70»

265. Я покараю кожного народженого від Мене, хто ще не знає Мене, щоб явити весь Свій гнів, Свою величну силу та Свою повну мудрість. У Мені все є праведним, і абсолютно немає ні неправедності, ні обману, ні криводушності; хто криводушний і брехливий, той, мабуть, син пекла, народжений у підземному царстві. У Мені все відкрито; якщо Я кажу, що щось має бути виконано, – це насправді буде виконано; якщо Я кажу, що щось має бути стверджено, – це насправді буде стверджено, і ніхто не може змінити цього або зімітувати, тому що Я – один-єдиний Сам Бог.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 96»

266. Я каратиму злих і винагороджуватиму добрих, Я приведу в дію Мою праведність, Я звершу Мій суд, і Я використаю Мої слова для звершення всього, щоб усі люди та все суще зазнали на собі Моєї караючої руки. Я точно змушу всіх людей побачити Мою повну славу, Мою повну мудрість і Мою повну щедрість. Ніхто не посміє повстати й судити, бо для Мене все здійснилося; і тут хай кожна людина побачить Мою повну гідність і скуштує Моєї повної перемоги, бо для Мене проявлено все суще. Цього достатньо, щоб показати Мою велику силу та Мою владу. Ніхто не посміє образити Мене, і ніхто не посміє перешкоджати Мені. Для Мене все зроблено відкритим – хто посміє щось приховувати? Я однозначно не пощадив би таку людину! Такі негідники мають зазнати Мого суворого покарання, і таку мерзоту має бути прибрано з очей Моїх. Я буду правити ними жезлом залізним і Моєю владою судитиму їх без найменшої пощади та ані найменшою мірою не шкодуючи їхніх почуттів, бо Я – Сам Бог, Який не має плотських почуттів, Який є величний і не може бути ображений. Усі мають зрозуміти та побачити це, щоб не бути вбитими і знищеними Мною «без причини й приводу», бо жезл Мій вразить усіх, хто ображає Мене. Мені байдуже, чи знають вони Мої адміністративні постанови; для Мене це не має жодного значення, бо Моя особа не терпить образ, хай від кого вони походять. Тому й сказано, що Я – лев; кого Я торкаюся, того Я вражаю. Тому й сказано, що зараз є богохульством казати, що Я – Бог милосердя й люблячої доброти. По суті, Я не агнець, а лев. Ніхто не сміє ображати Мене; хто образить Мене, того Я покараю на смерть, негайно, узагалі не щадячи їхніх почуттів.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 120»

267. Мій голос – це суд і гнів; Я ні з ким не поводжуся м’яко і нікого не милую, бо Я – Сам праведний Бог, і Я сповнений гніву; Я сповнений жаги спалення, очищення та руйнування. У Мені немає нічого прихованого чи емоційного, навпаки: все відкрите, праведне та неупереджене. Оскільки Мої первородні сини вже зі Мною на престолі й правлять усіма країнами та народами, то ті речі та люди, які є несправедливими та неправедними, віднині піддаватимуться суду. Я досліджу їх одне за одним, нічого не пропускаючи та цілковито викриваючи їх. Бо суд Мій є уповні явний і відкритий, і Я нічого не приховую; Я відкину все, що не відповідає Моїй волі, і хай воно згине навіки в криниці безодній. Там Я віддам його на поталу вічному спаленню. Такою є Моя праведність, і такою є Моя прямота. Ніхто не може змінити цього, і все має коритися Моєму повелінню.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 103»

268. Кожне речення, яке Я промовляю, несе в собі владу та суд, і ніхто не може змінити Мої слова. Щойно Мої слова сходять з Моїх вуст, усе неодмінно має відбуватися відповідно до Моїх слів; таким є Мій характер. Мої слова – влада, і кожен, хто вносить у них зміни, завдає образи Моїй карі, і Я маю уразити його. У серйозних випадках вони накликають загибель на своє життя і потрапляють до підземного царства або криниці бездонної. Це єдиний спосіб, яким Я розбираюся з людством, і людина не має змоги змінити його – такою є Моя адміністративна постанова. Запам’ятайте це! Нікому не дозволено порушити Мою постанову; все має відбуватися згідно з Моєю волею! У минулому Я був занадто м’яким до вас, і ви стикалися тільки з Моїми словами. Слова, які Я говорив про те, що уражу людей, ще не здійснилися. Але від сьогодні всі лиха (ті, що стосуються Моїх адміністративних постанов) відбуватимуться одне за одним, щоб покарати всіх, хто не відповідає Моїй волі. Мають з’явитися факти – інакше люди не будуть здатними побачити Мій гнів, а віддаватимуться розпусті знову і знову. Це один із етапів Мого плану управління, і саме так Я здійснюю наступний етап Своєї роботи. Я кажу вам це заздалегідь, щоб ви уникли заподіяння порушень і вічної погибелі. Інакше кажучи, від сьогодні й надалі Я змушу всіх людей, крім Моїх первородних синів, посісти свої належні місця відповідно до Моєї волі, і Я каратиму їх одного за одним. Я не дозволю жодному з них зіскочити з гачка. Тільки посмійте знову віддаватися розпусті! Тільки посмійте знову бунтувати! Раніше Я вже казав, що Я справедливий до всіх, що в Мені немає жодної краплі сентиментальності, і це є доказом того, що Мій характер не має зазнати образи. Такою є Моя особа. Ніхто не може змінити цього. Всі люди чують Мої слова, всі люди бачать Мій славний образ. Всі люди мають коритися Мені цілковито й абсолютно – такою є Моя адміністративна постанова. Усі люди в усьому всесвіті та на краях землі мають віддавати Мені хвалу і славити Мене, бо Я – Сам унікальний Бог, бо Я – особа Бога. Ніхто не може змінити Моїх слів і висловлювань, Мого мовлення і манер, бо це справа тільки Моя, і це те, чим Я володію з найдавніших часів і що існуватиме вічно.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 100»

269. Усе буде здійснено за Моїми словами; ніхто не може брати участь, і ніхто не може зробити роботу, яку Я здійсню. Я очищу повітря всіх земель і викоріню всі сліди демонів на землі. Я вже почав, і Я розпочну перший етап Моєї роботи кари в оселі великого червоного дракона. Таким чином видно, що Моя кара спіткала весь усесвіт, і великий червоний дракон і всі види нечистих духів будуть безсилі уникнути Моєї кари, бо Я проникливо спостерігаю за всіма землями. Коли Мою роботу на землі буде завершено, тобто коли скінчиться ера суду, Я офіційно покараю великого червоного дракона. Народ Мій неодмінно побачить Мою праведну кару великого червоного дракона, неодмінно піднесе хвалу за Мою праведність і буде вічно славити Моє святе ім’я за Мою праведність. Відтепер ви офіційно виконуватимете свій обов’язок та офіційно будете підносити Мені хвалу по всій землі, на віки вічні!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 28»

270. Зараз той час, коли Я визначаю фінал кожної людини, а не стадія, на якій Я починаю обробляти людину. Я записую у Своїй записній книжці слова та дії всякої людини, одне за одним, і хід слідування людей за Мною, і притаманна їм класифікація і їхні кінцеві прояви. Таким чином, якого б роду людина не була, жодна не уникне Моєї руки, і всі будуть розділені за родом їхнім на підставі Мого розподілу. Я визначаю місце призначення кожної людини не за віком, старшинством чи обсягом страждань, і тим паче не за тим, наскільки вона жалюгідна, а за тим, чи володіє вона істиною. Немає іншого вибору, крім цього. Ви мусите розуміти, що всі, хто не слідує волі Бога, будуть покарані без жодного винятку. Це те, чого не може змінити жодна людина. Тож усі, хто покараний, покарані таким чином через праведність Бога й у відплату за свої численні лихі вчинки.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

271. Якщо ти багато років перебуваєш у вірі й довгий час пов’язаний зі Мною, але при цьому залишаєшся віддаленим від Мене, то Я кажу, що, мабуть, ти часто ображаєш характер Бога, і твій кінець буде дуже тяжко передбачити. Якщо ж довгі роки спілкування зі Мною не тільки не змогли перетворити тебе на людину, якій притаманна людяність та істина, але, більше того, вкоренили у твоїй натурі злі нахили, і ти не тільки став удвічі самовпевненішим, ніж раніше, а й примножив своє нерозуміння Мене так, що став вважати Мене своїм маленьким помічником, тоді Я кажу, що твоя недуга вже не на шкірі, а вросла аж до самих кісток. Все, що залишилося, – це чекати, коли буде зроблено приготування до твого похорону. Тобі не треба благати Мене бути твоїм Богом, тому що ти вчинив гріх, що заслуговує на смерть, непростимий гріх. Навіть якби Я міг помилувати тебе, Бог на небесах наполягатиме на позбавленні тебе життя, бо твій злочин проти характеру Бога – не звичайна проблема, а дуже серйозна. Коли настане час, не вини Мене в тому, що Я не сказав тобі заздалегідь. Все зводиться до наступного: коли ти асоціюєш Христа – Бога на землі – зі звичайною людиною, тобто коли ти віриш, що цей Бог – всього лише людина, то ти загинеш. Це Моє єдине застереження для всіх вас.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Як пізнати Бога на землі»

272. Моє милосердя проявляється до тих, хто любить Мене й відпускає себе. Тим часом покарання, яке спіткало злих, є точним доказом Мого праведного характеру і, навіть більше, свідченням Мого гніву. Коли настане лихо, усі, хто протистоїть Мені, ридатимуть, бо стануть жертвами голоду й пошесті. Ті, хто вчинив усілякі лихі вчинки, але слідував за Мною протягом багатьох років, не уникнуть розплати за свої гріхи; вони також будуть занурені в лихо, яке зрідка бачили протягом мільйонів років, і житимуть у стані постійної тривоги й страху. А ті з Моїх послідовників, які показали абсолютну вірність Мені, радітимуть і вітатимуть Мою могутність. Вони відчуватимуть невимовне задоволення й житимуть серед радості, яку Я ніколи до цього не дарував людству. Бо Я ціную добрі вчинки людини та зневажаю її лихі діла. Відтоді як Я вперше почав скеровувати людство, Я ревно сподівався здобути групу людей, які були б Моїми однодумцями. Тим часом тих, хто не є Моїми однодумцями, Я не забуваю; Я завжди відчуваю відразу до них у Своєму серці, вичікуючи можливість змусити їх відповісти за їхні лихі вчинки, а це те, на що Я з насолодою подивлюся. Нині Мій день нарешті настав, і Мені більше не треба чекати!

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Підготуй достатньо добрих учинків для свого місця призначення»

273. Я виправлю несправедливості людського світу. Я здійсню Своїми руками Свою роботу по всьому світу, заборонивши сатані знову завдавати шкоди Моєму народу, заборонивши ворогам знову робити все, що їм заманеться. Я стану Царем на землі та перенесу туди Свій престол, змусивши всіх Моїх ворогів впасти на землю й визнати переді Мною свої злочини. У смутку Моєму, до якого домішується гнів, Я розтопчу весь всесвіт, не шкодуючи нікого, і вселю жах у серця ворогів Моїх. Я перетворю всю землю на руїни та змушу ворогів Моїх впасти в ці руїни, щоб відтепер вони більше не могли псувати людство. Мій план уже встановлений, і ніхто, хоч хто він є, не має його змінювати. Коли Я буду велично ширяти над всесвітом, усе людство стане новим, і все відродиться. Людина більше не плакатиме, не волатиме до Мене про допомогу. Тоді серце Моє зрадіє, і люди повернуться до Мене, святкуючи. Увесь всесвіт, від верху до низу, кипітиме в радості…

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Божі слова до цілого всесвіту, Глава 27»

274. Сіоне! Радій! Сіоне! Співай! Я повернувся з тріумфом, Я повернувся переможним! Усі народи! Поспішайте шикуватися по порядку! Усе створене! Зупинись, бо Моя особа звернена до всього всесвіту і являється на Сході світу! Хто сміє не схилити колін у поклонінні? Хто сміє не називати Мене істинним Богом? Хто сміє не дивитися з богобоязливим серцем? Хто сміє не підносити хвалу? Хто сміє не радіти? Народ Мій точно почує голос Мій, і сини Мої точно виживуть у Царстві Моєму! Гори, ріки та все суще радітиме без кінця й підстрибуватиме безперестанку. У цей час ніхто не посміє відступити, і ніхто не посміє повстати й чинити опір. Таким є Мій дивовижний вчинок і, навіть більше того, такою є Моя велика сила! Я зроблю всі серця богобоязливими і, навіть більше, Я зроблю так, щоб усе хвалило Мене! Такою є кінцева мета Мого шеститисячолітнього плану управління, і це те, що Я визначив. Жодна людина, жоден предмет, жодна подія не сміє постати, щоб чинити опір Мені чи протистояти Мені. Увесь Мій народ стечеться до Моєї гори (іншими словами, до світу, який Я створю згодом), і вони точно скоряться переді Мною, бо Я маю велич і суд, і владу. (Це стосується того часу, коли Я перебуваю в тілі. Я також маю владу й у плоті, але оскільки притаманні плоті часові й просторові обмеження неможливо подолати, не можна сказати, що Я набув довершеної слави. Хоча Я набуваю первородних синів у плоті, не можна сказати, що Я набув слави. Тільки коли Я повернуся до Сіону та зміню Свій образ, можна буде сказати, що Я маю владу, тобто що Я набув слави.) Ніщо не буде тяжким для Мене. Словами вуст Моїх усе буде зруйновано, і словами вуст Моїх усе стоятиме непохитно й буде успішно завершено. Такою є Моя велика сила й такою є Моя влада. Оскільки Я сповнений сили та маю в достатку влади, ніхто не наважиться перешкоджати Мені. Я вже давно восторжествував над усім і здобув перемогу над усіма синами бунту.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Висловлювання Христа на початку, Глава 120»

275. Бог створив людство; незалежно від того, чи люди розбещені, чи йдуть за Ним, Бог ставиться до них як до Своїх найдорожчих улюблених – або, як сказали б людські істоти, як до Своїх найближчих, – а не як до Своїх іграшок. Хоча Бог каже, що Він – Творець, а людина – Його створена істота, що може звучати так, наче між ними незначна різниця в ранзі, але реальність така, що все зроблене Богом для людства набагато перевищує подібні стосунки. Бог любить людство, піклується про людство, виявляє турботу про людство, а також постійно й невпинно забезпечує людство. Він ніколи не відчуває у Своєму серці, що це додаткова робота чи щось таке, що заслуговує на велику похвалу. Він також ніколи не відчуває, ніби, спасаючи людство, постачаючи його й даруючи йому все, Він робить людству величезне благодіяння. Він просто тихо й мовчазно забезпечує людство – по-Своєму, через Свою сутність і те, Хто Він є і чим володіє. Скільки б забезпечення та скільки б допомоги людство не отримувало від Нього, Бог ніколи не думає про те, щоб поставити собі це в заслугу, й не намагається цього робити. Це визначається сутністю Бога, і саме це є істинним виявленням Божого характеру.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»

276. Багато безсонних ночей провів Бог заради справи людства. Він спустився з висоти до найнижчих глибин, у справжнє пекло, у якому живе людина, щоб провести з нею Свої дні; Він ніколи не скаржився на вбогість серед людей, і Він ніколи не дорікав людині за її непослух, натомість терпить найбільше приниження, особисто звершуючи Свою роботу. Як міг би Бог належати пеклу? Як би Він міг провести Своє життя в пеклі? Але заради всього людства, щоб усе людство могло швидше знайти спокій, Він переніс приниження, і зазнав несправедливості, щоб прийти на землю, і особисто ввійшов у «пекло» та «ад», у лігво тигра, щоб спасти людину. Яке право має людина чинити опір Богу? Яка в неї є причина скаржитися на Бога? Як у неї може вистачати нахабства дивитися на Бога? Бог небес прийшов у цю найбруднішу країну пороків, і ніколи не давав волю Своїм образам, і не скаржився на людину, а натомість тихо приймає руйнівні дії¹ й опір людини. Він ніколи не відплачував за нерозумні вимоги людини, ніколи не ставив надмірних і нерозважливих вимог до людини; Він просто без скарг виконує всю роботу, необхідну людині: навчання, просвіщення, дорікання, рафінування словами, нагадування, вмовляння, втішання, осуд і викриття. Який із Його кроків не було зроблено задля життя людини? Хоча Він усунув перспективи й долю людини, який із кроків, зроблених Богом, не був виконаний заради долі людини? Який із них не мав на меті сприяти виживанню людини? Який із них не був призначений для того, щоб звільнити людину від цього страждання й від гніту темних сил, чорних, як ніч? Який із них виконано не заради людини? Хто може зрозуміти серце Бога, яке схоже на серце люблячої матері? Хто може осягнути палке серце Бога?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота та входження (9)»

Примітка:

¹ «Руйнівні дії» вжито задля викриття непокори людства.

277. Коли Бог прийшов на землю, Він був не від світу, і Він став плоттю не для того, щоб насолоджуватися світом. Він народився б там, де Його робота виявила б Його характер та мала б найбільше значення, незалежно від того, чи святий чи нечистий цей край. Незалежно від того, де Він працює, Він святий. Всі речі у світі створені Ним, хоча вони були розбещені сатаною. Проте всі речі досі належать Йому; усе в Його руках. Він приходить у нечистий край і працює в ньому, щоб викрити Свою святість; Він це робить лише задля Своєї роботи, а це означає, що Він, виконуючи таку роботу, лише терпить велике приниження задля того, щоб спасти людей цього нечистого краю. Це зроблено заради свідчення, заради всього людства. Така робота показує людям саме Божу праведність, і вона здатна краще продемонструвати, що Бог найвищий. Його велич і правота точно виявляються у спасінні групи низьких людей, яких інші зневажають. Його народження у нечистому краї не є доказом Його низькості – воно просто дає можливість усім створеним істотам побачити Його велич і Його істинну любов до людства. Чим більше Він це робить, тим більше виявляється Його чиста любов, Його бездоганна любов до людини. Бог святий і праведний, попри те, що Він народився в нечистому краю, і попри те, що Він живе з цими людьми, повними скверни, так само, як Ісус жив із грішниками в період Благодаті. Хіба не кожна дещиця Його роботи здійснюється задля виживання всього людства? Хіба це не для того, щоб людство могло здобути велике спасіння? Дві тисячі років тому Він жив із грішниками кілька років. Це було заради відкуплення. Сьогодні Він живе з групою брудних, низьких людей. Це заради спасіння. Хіба ж не вся Його робота заради вас, люди? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Він жив і терпів серед грішників упродовж багатьох років після Свого народження у яслах? Якщо не для спасіння людства, то навіщо Йому повертатися у плоть вдруге, народжуватися в цьому краї, де збираються демони, і жити з цими людьми, які були глибоко зіпсуті сатаною? Хіба Бог не вірний? Яка частина Його роботи була не для людства? Яка частина не була заради вашої долі? Бог святий – це непорушно! Він не осквернений брудом, хоча Він прийшов у нечистий край; усе це може означати лише те, що Божа любов до людства надзвичайно безкорислива, а страждання та приниження, які Він переносить, – надзвичайно великі! Хіба ви не знаєте, як багато приниження Він переносить заради всіх вас і заради вашої долі? Він спасає не великих людей і не синів багатих і знатних родин, а надає особливого значення спасінню тих, у кого низьке становище й на кого інші дивляться зі зневагою. Хіба все це – не Його святість? Хіба все це – не Його праведність? Заради виживання всього людства Він вважав за краще народитися в нечистому краю та перетерпіти всілякі приниження. Бог абсолютно реальний – Він не робить помилкової роботи. Хіба ж не кожен етап роботи здійснюється у такий практичний спосіб? Хоч би як люди не обмовляли Його, кажучи, що Він сидить за одним столом із грішниками, хоч би як не насміхалися з Нього, кажучи, що Він живе із синами бруду, що Він мешкає з найнижчими з людей, Він усе одно безкорисливо віддає Себе й усе одно так само залишається відкинутим серед людей. Хіба те страждання, яке Він переносить, не більше за ваше? Хіба робота, яку Він здійснює, не більша за ту ціну, яку ви сплатили?

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Значущість спасіння нащадків Моава»

278. Бог настільки впокорився, що робить Свою роботу в цих брудних, розбещених людях і вдосконалює цю групу людей. Бог не тільки став плоттю, щоб жити і їсти поміж людей, щоб бути людям пастирем і забезпечувати їх тим, що їм потрібно. Що важливіше, Він робить Свою потужну роботу спасіння й завоювання над цими нестерпно розбещеними людьми. Він прийшов у серце великого червоного дракона, щоб спасти цих найрозбещеніших людей, аби всі люди могли бути змінені й оновлені. Безмірне страждання, яке терпить Бог, – це не тільки страждання, яке терпить утілений Бог; а, найперше, – це те, що Божий Дух зазнає надзвичайного приниження: Він упокорює та ховає Себе настільки, що стає звичайною людиною. Бог утілився та прибрав форму плоті, аби люди бачили, що Він має життя нормальної людськості й потреби нормальної людськості. Цього достатньо, щоб довести, що Бог великою мірою Себе впокорив. Дух Божий здійснився в плоті. Його Дух настільки найвищий і великий, і все ж Він набуває форми звичайної людини, незначущої людини, щоб вершити роботу Свого Духа. Що стосується особистих якостей, прозорливості, розуму, людськості й життя кожного з вас, ви справді не варті прийняти таку Божу роботу й справді не варті того, щоб Бог заради вас терпів такі страждання. Бог настільки піднесений. Він настільки найвищий, а люди настільки низькі, і все ж Він усе одно працює над ними. Він не лише втілився, щоб забезпечувати людей і говорити з людьми, а й живе разом із людьми. Бог такий смиренний, такий любий.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»

279. Значення всього, що робить Бог, має неабияку глибину. Наприклад, подумай про розп’яття Ісуса. Чому Ісус мав бути розп’ятий? Чи не для того, щоб викупити все людство? Так само велике значення мають і поточне втілення Бога, і Його переживання страждань світу – це для прекрасного місця призначення людства. У Своїй роботі Бог завжди чинить у найпрактичніший спосіб. Чому Бог бачить людину без гріха, і чому людині може випасти щастя постати перед Богом? Причина цього полягає в тому, що Ісус був прибитий цвяхами до хреста, взяв на себе людські гріхи й викупив людство. Чому ж тоді людство більше не страждатиме, не знатиме горя, не проливатиме сліз і не зітхатиме? Тому що поточне втілення Бога взяло всі ці страждання на Себе, і терпить тепер ці страждання від людського імені. Це схоже на матір, яка бачить, як хворіє її дитина, і молиться до Неба, бажаючи радше коротшого власного життя, якщо натомість її дитина може зцілитися. Так само працює і Бог, пропонуючи Свій біль в обмін на прекрасне місце призначення, яке згодом настане для людства. Більше не буде горя, сліз, зітхань і страждань. Бог платить ціну – вартість – особистого переживання страждання світу в обмін на прекрасне місце призначення, яке настане для людства. Сказати, що це зроблено «в обмін» на прекрасне місце призначення, не означає, що Бог не має сили чи влади дарувати людству прекрасне місце призначення, а радше це значить, що Бог хоче знайти більш практичний і потужний доказ, щоб повністю переконати людей. Бог уже пережив це страждання, тому Він має право, Він має силу й навіть більше того, Він має владу доставити людство в прекрасне місце призначення, дати людству це прекрасне місце призначення й обітницю. Сатана буде повністю переконаним, і всі творіння всесвіту будуть цілковито переконаними. Урешті-решт, Бог дозволить людству отримати Його обітницю й любов. Усе, що робить Бог, є практичним, ніщо з того, що Він робить, не є пустим, і Він Сам усе це переживає. Бог сплачує ціну Свого власного досвіду страждання в обмін на місце призначення для людства. Хіба це не практична робота? Батьки можуть сплатити серйозну ціну заради своїх дітей, і це свідчить про їхню любов до своїх дітей. Роблячи це, втілений Бог, звичайно, є найщирішим і найвірнішим до людства. Сутністю Бога є вірність; Він робить те, що каже, і все, що Він робить, досягається. Усе, що Він робить для людей, є щирим. Він не просто промовляє слова. Радше, коли Він каже, що сплатить ціну, Він сплачує справжню ціну; коли Він каже, що перебере на Себе страждання людства і страждатиме замість нього, Він насправді приходить, щоб жити серед людей, відчуваючи й переживаючи на власному досвіді це страждання. Після цього все суще в усесвіті визнає: все, що робить Бог, є правильним і праведним, все, що робить Бог, є справжнім. Це потужний доказ. Крім того, в майбутньому людство матиме прекрасне місце призначення, і всі, хто залишиться, прославлятимуть Бога; вони оспівуватимуть те, що Божі вчинки справді були зроблені з Його любові до людства. Бог приходить серед людей смиренно, як пересічна людина. Він не просто виконує якусь роботу, промовляє якісь слова й відходить; натомість, Він практично говорить і працює, переживаючи біль світу. І тільки після того, як Він припинить переживати цей біль, Він відійде. Ось наскільки реальною й практичною є Божа робота; всі, хто залишиться, прославлятимуть Його за це, і вони побачать Божу вірність людині та Його добросердечність. Сутність Божої краси й добра можна побачити в значенні Його втілення. Усе, що Він робить, є щирим; усе, що Він каже, є серйозним і вірним. Усе, що Він має намір зробити, Він робить практично, коли потрібно сплатити ціну, Він фактично її сплачує; Він не просто вимовляє слова. Бог є праведним Богом; Бог є вірним Богом.

«Слово, т. 3. Промови Христа останніх днів. Другий аспект значення втілення»

280. Бог вважає цю справу Свого управління людством, Свого спасіння людства важливішою за все інше. Він робить усе це не лише Своїм розумом, і не лише Своїми словами й, безперечно, Він не робить це недбало: Він це робить зі Своїми намірами, маючи план, мету й стандарти. Можна побачити, що ця справа Божої роботи спасіння людства має велике значення як для Бога, так і для людини. Якою б тяжкою не була ця робота, якими б великими не були перешкоди для неї, якими б слабкими не були люди, яким би глибоким не було людське бунтарство, для Бога все це не тяжко. Бог постійно чимось зайнятий, Він присвячує кров Свого серця й управляє роботою, яку Він бажає виконати; Він також усе впорядковує і володарює над усіма тими людьми, над якими Він хоче працювати, й над усією роботою, яку хоче виконати: усе це безпрецедентне. Це вперше Бог скористався такими методами та заплатив таку велику ціну за виконання цього великого проекту, щоб управляти людством і спасти його. Поки Бог виконує всю цю роботу, мало-помалу Він без жодних застережень виражає та вивільняє для людства кров Свого серця, те, Хто Він є і чим володіє, Свою мудрість, всемогутність і всі аспекти Свого характеру. Вираження й вивільнення цих методів є безпрецедентними. Тож у цілому всесвіті ще ніколи не було створених істот, що були б настільки близькими до Бога та мали б із Ним такі тісні стосунки, крім людей, якими Бог прагне управляти та яких хоче спасти. У Його серці людство, яким Він хоче управляти та яке бажає спасти, стоїть на першому місці; і Він цінує це людство понад усе. І хоча Він заплатив за нього велику ціну, а воно постійно завдає Йому болю та бунтує проти Нього, Він не має ні нарікань, ні жалю, Він однаково його не залишає, не махає на нього рукою і продовжує невпинно виконувати Свою роботу. Адже Він знає, що рано чи пізно настане день, коли люди прокинуться до заклику Його слів, зворушаться Його словами, визнають, що Він – Господь творіння, і тоді повернуться на Його бік…

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

281. Коли ти зможеш по-справжньому оцінити Божі думки та ставлення до людства, коли ти зможеш по-справжньому зрозуміти Божі прихильність та турботу про кожну створену істоту, ти зможеш зрозуміти ту відданість і любов, яка приділяється кожному з людей, створених Творцем. Коли це станеться, ти опишеш Божу любов двома словами. Що це за два слова? Хтось каже «самовіддана», а хтось – «доброчинна». Із цих двох слів «доброчинна» найменше підходить для опису Божої любові. Цим словом зазвичай описують великодушних або широко мислячих людей. Я гидую цим словом, бо воно говорить про роздачу благодійної допомоги навмання, без розбору, без огляду на принципи. Це вилив емоції, властивий нерозумним і безтолковим людям. Коли це слово використовується для опису Божої любові, неминуче виникає богохульний підтекст. У мене є два слова, які влучніше описують Божу любов. Що це за слова? Перше – «безмірна». Хіба це слово не викликає сильних асоціацій? Друге – «безмежна». За цими словами, якими Я описую Божу любов, стоїть практичне значення. У буквальному розумінні слово «безмірний» описує об’єм або місткість речі, але якою б великою ця річ не була, люди можуть торкнутися її та побачити. Це можливо, бо вона існує: це не абстрактний об’єкт, а щось таке, що може формувати в людей уявлення у відносно точний і практичний спосіб. На неї можна дивитися хоч із двовимірної перспективи, хоч із тривимірної, але уявляти її існування не потрібно, тому що це річ, яка справді реально існує. Хоча використання слова «безмірна» для опису Божої любові може видатися спробою кількісно виміряти Його любов, воно також дає відчуття того, що Його любов не піддається кількісній оцінці. Я кажу, що Божу любов можна виміряти, тому що Його любов не пуста й не вигадка з легенд. Натомість це щось спільне для всього під владою Бога, щось, чим тішаться всі творіння – різною мірою та з різних точок зору. Хоча люди не можуть ні побачити її, ні торкнутися, ця любов приносить поживу й життя всьому сущому, потроху проявляючись у житті, і вони рахують її та свідчать про Божу любов, якою тішаться в кожну мить життя. Я кажу, що Божу любов не можна виміряти кількісно, бо таємниця того, як Бог забезпечує і живить усе суще, є чимось, що людям важко збагнути, так само як і Божі думки про все суще, а особливо про людство. Тобто ніхто не знає крові серця, яку Творець пролив заради людства. Ніхто не може осягнути, ніхто не може зрозуміти ні глибину, ні вагу любові Творця до людства, яке Він створив Своїми власними руками. Я описую Божу любов як безмірну, щоб допомогти людям оцінити та зрозуміти її широту й істинність її існування. Також Я роблю це, щоб люди могли глибше осягнути практичне значення слова «Творець» і глибше усвідомити істинне значення найменування «створена істота». Що зазвичай описують словом «безмежна»? Загалом цим словом називають океан або всесвіт, наприклад «безмежний усесвіт», «безмежний океан». Простір і тиха глибина всесвіту не підвладні людському розумінню; це те, що полонить уяву людей і викликає в них велике захоплення. Його таємничість і глибина видні оку, але недосяжні. Згадуючи про океан, ти думаєш про його широчінь: він здається безмежним, і ти відчуваєш його таємничість і величезну здатність вміщати всілякі речі. Ось чому Я описав Божу любов словом «безмежна»: щоб допомогти людям відчути, наскільки вона дорогоцінна, відчути глибинну красу Його любові й те, що сила Божої любові невичерпна й усеосяжна. Я використав це слово, щоб допомогти людям відчути святість Його любові, а також гідність Бога та те, що Його не можна образити, які виявляються через Його любов.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог III»

282. У Божій сутності й характері є щось, чого аж надто легко не помітити, щось, чим володіє тільки Бог і ніхто з людей, зокрема й тих, кого інші вважають великими людьми, добрими людьми чи Богом їхньої уяви. Що це? Божа самовідданість. Говорячи про самовідданість, ти можеш думати, що ти теж дуже самовідданий, бо коли йдеться про твоїх дітей, ти ніколи з ними не торгуєшся й не сперечаєшся, або ти думаєш, що ти також дуже самовідданий, коли йдеться про твоїх батьків. Що б ти не думав, принаймні ти маєш уявлення про слово «самовідданий» і вважаєш, що воно позитивне та що бути самовідданою людиною дуже благородно. Коли ти самовідданий, ти високо себе цінуєш. Але немає нікого, хто міг би побачити самовідданість Бога в усьому серед людей, подій, об’єктів і в Його роботі. Чому це так? Бо людина занадто себелюбна! Чому Я це кажу? Людство живе в матеріальному світі. Ти можеш слідувати за Богом, але ти ніколи не бачиш і не цінуєш того, як Бог забезпечує тебе, любить тебе й турбується про тебе. То що ж ти бачиш? Ти бачиш своїх кровних родичів, які тебе люблять або балують. Ти бачиш те, що корисно твоїй плоті, ти піклуєшся про людей і речі, які ти любиш. Це так звана людська самовідданість. Однак такі «самовіддані» люди ніколи не турбуються про Бога, який дає їм життя. На відміну від Божої, людська самовідданість стає себелюбною й підлою. Самовідданість, у яку вірить людина, порожня й нереалістична, підроблена, несумісна з Богом і не має з Ним нічого спільного. Самовідданість людини – для самої людини, тоді як самовідданість Бога є справжнім виявленням Його сутності. Саме завдяки Божій самовідданості людина постійно отримує від Нього забезпечення. Можливо, вас не надто глибоко зачіпає тема, про яку Я сьогодні говорю, і ви просто киваєте на знак схвалення, але коли ти спробуєш оцінити Боже серце у своєму серці, то мимоволі відкриєш таке: серед усіх людей, подій і об’єктів, які ти можеш відчувати в цьому світі, лише Божа самовідданість є реальною й конкретною, бо лише Божа любов до тебе є безумовною й бездоганною. Будь-чия так звана самовідданість, окрім Божої, є вдаваною, поверховою, несправжньою; вона має мету, певні наміри, передбачає торги та не витримує жодних випробувань. Можна навіть сказати, що вона брудна й огидна.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»

283. Бог ненавидить людину, бо людина є ворожою до Нього, але в Його серці Його піклування, турбота й милосердя до людства ніколи не змінюються. Хоча Він знищив людство, Його серце залишається незмінним. Коли людствоповне розбещеності й жахливою мірою бунтівниче проти Бога, Бог має знищити це людство через Свій характер і Свою сутність, а також згідно зі Своїми принципами. Але через Божу сутність Він усе одно жаліє людство й навіть хоче різними способами повернути людство, щоб воно могло жити далі. Однак людина виступає проти Бога, продовжує бунтувати проти Бога та відмовляється прийняти Боже спасіння; тобто людина відмовляється прийняти Його добрі наміри, хоч би як Бог їх закликає, нагадує їм, постачає їх, допомагає їм чи терпить їх, люди цього не розуміють, не цінують та не звертають на це уваги. У Своєму болі Бог усе одно не забуває обдарувати людину Своєю найбільшою терпимістю, чекаючи, поки людина поверне назад. Але коли Йому уривається терпець, Він без жодних вагань робить те, що мусить. Інакше кажучи, від моменту, коли Бог планує знищити людство, до формального початку Його роботи зі знищення людства є певний період часу та відбувається певний процес. Цей процес потрібен заради того, щоб людина повернула назад, і це останній шанс, який Бог дає людині. То що ж Бог робить у цей період перед знищенням людства? Бог виконує значну роботу нагадування й напучування. Хоч би як Боже серце болить і сумує, Він продовжує покладати на людство Своє піклування, турботу та велике милосердя. Що ми з цього бачимо? Безсумнівно, ми бачимо, що Божа любов до людства дійсна, а не просто на словах. Вона справжня, відчутна й помітна, а не вдавана, підроблена, облудна чи показна. Бог ніколи не вдається до обману й не створює неправдивих образів, щоб люди побачили, що Він гідний любові. Він ніколи не використовує неправдивих свідчень, щоб дати людям побачити Свою красу або щоб виставити напоказ Свою красу та святість. Хіба ці аспекти Божого характеру не заслуговують людської любові? Хіба їм не варто поклонятися? Хіба їх не варто цінувати? Тут Я хочу у вас запитати: тепер, коли ви почули ці слова, чи думаєте ви, що Божа велич – це лише пусті слова на аркуші паперу? Чи Божа краса – це лише пусті слова? Ні! Аж ніяк! Боже верховенство, велич, святість, терпимість, любов тощо – кожна подробиця кожного з різноманітних аспектів Божого характеру та сутності знаходить практичне виявлення щоразу, коли Він виконує Свою роботу, втілюється в Його намірах щодо людини, а також здійснюється й відображається в кожній людині. Незалежно від того, чи відчував ти це раніше, Бог усіляко піклується про кожну людину, використовуючи Своє щире серце, мудрість і різні методи, щоб зігріти серце кожної людини та пробудити дух кожної людини. Це беззаперечний факт.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»