Оскільки всі ми належимо до людського племені та є благочестивими християнами, наш обов’язок і повинність – віддати наш розум і тіло для звершення Божого доручення, бо все наше єство прийшло від Бога й існує завдяки Божому царюванню. Якщо ми не віддамо наш розум і тіло для звершення Божого доручення та для праведної справи роду людського, то наші душі почуватимуться невартими тих, кого піддали мученицькій смерті за Боже доручення, і ще більше невартими Бога, який забезпечив нас усім.

Бог створив і цей світ, і людський рід; ба більше, Він був зодчим стародавньої грецької культури та людської цивілізації. Лише Бог втішає цей людський рід, і лише Бог удень і вночі ним опікується. Людський розвиток і прогрес невід’ємні від Божого володарювання, а історія та майбутнє людського роду нероздільно пов’язані з Божим задумом. Якщо ти щирий християнин, то напевно повіриш, що підйоми й падіння всякої країни та народу відбуваються за Божим задумом. Один лише Бог знає долю всякої країни та народу, і один лише Бог керує шляхом людського роду. Якщо людський рід бажає благої долі, якщо країна прагне благої долі, то людина мусить поклонитися Богу, покаятись і сповідатися перед Богом у гріхах, інакше доля та призначення людини обернуться неминучою катастрофою.

Згадайте-но час, коли Ной побудував ковчег: людський рід був розбещений до глибини душі, люди зійшли зі шляху Божого благословення, втратили Божі обіцянки, і Бог людством більше не опікувався. Воно жило в пітьмі, без Божого світла. Тоді людська природа стала розпусною, і люди віддались огидним порокам. Такі люди вже не могли отримати Божу обіцянку; вони були не гідні узріти лице Бога чи почути Його голос, бо вони зреклися Бога, забули Його вчення та відкинули все, що Він їм дарував. Їхні серця блукали далі й далі від Бога, і так люди ставали дедалі лихішими й такими безмірно розпусними, що це суперечило самій людській природі. А тоді люди підійшли ще ближче до смерті та підпали під Божий гнів і покарання. Лише Ной поклонявся Богу та стерігся зла, тож він зміг почути голос Божий і Його настанови. Дослухавшись указівок Божого слова, він збудував ковчег і зібрав у ньому всяку живу істоту. І коли все було готове, Бог обрушив на світ знищення. Тільки Ной і семеро його домочадців пережили той потоп, бо Ной поклонявся Єгові та стерігся зла.

А тепер погляньте-но на поточний період: немає більше праведників, як Ной, що поклонялися би Богу та стереглися зла. Та Бог досі милостивий до цього роду людського та досі прощає гріхи їм у цю останню добу. Бог шукає тих, хто прагне, щоб Він з’явився. Він шукає тих, хто здатний почути Його слова та не забув Його доручення; тих, хто віддає Йому своє серце й тіло. Він шукає тих, хто перед Ним слухняний, наче дитя, і не опирається Йому. Якщо ти присвятиш себе Богу, що б за сила чи влада не чинила тобі перепони, то Бог прихильно погляне на тебе й обдарує тебе Своїми благословеннями. Коли ти маєш високе становище та доброчесну славу, багатий знанням і майном, і багато людей тебе підтримують, та все це не заважає тобі прийти до Бога, щоб прийняти Його заклик та доручення, і робити те, про що Бог тебе просить, то все, що ти робитимеш, буде найзначнішою справою на землі та найправеднішим ділом людського роду. Якщо ж ти відвернешся від Божого зову заради високого становища та власних цілей, то все, що ти робитимеш, Бог прокляне, та ще й зневажить. Ти можеш бути президентом або науковцем, священиком або старійшиною, та як би високо ти не стояв, усе одно будеш невдахою, якщо покладатимешся у своїх ділах тільки на власні знання й талант. І тоді ніколи не буде тобі благословення Божого, адже Бог не прийме нічого, що ти робитимеш, і твоє діло в Його очах не буде праведним і корисним для роду людського. Бог скаже, що всі твої діла робляться задля того, щоб через людське знання й силу позбавити людину Божого захисту та відкинути Божі благословення. Він скаже, що ти ведеш рід людський у темряву, до смерті та початку безмежного існування, у якому людина втратила Бога та Його благословення.

Відтоді як людство вигадало суспільні науки, знання та наука зайняли розум людини. Потім знання та наука стали інструментами для того, щоб правити людським родом, і в розумі людини не залишилося достатньо місця для того, щоб поклонятися Богові, і вже немає таких умов, які б цьому сприяли. У своєму серці людина нині ставить Бога дедалі нижче. А коли в серці немає Бога, то внутрішній світ людини темний, безнадійний і порожній. Далі з усякими теоріями постали багато істориків, політиків і вчених, що займаються суспільними науками. Ці теорії про устрій суспільства, еволюцію людини та інші речі покликані заповнити людські серця та розуми, однак вони заперечують ту істину, що Бог створив людину. Тому ще менше людей нині вірять, що Бог створив усе суще, і ще більше вірять у теорію еволюції людини. Дедалі більше людей вважають свідчення про Божу працю та Його слово в добу Старого Заповіту лише міфами й легендами. У своїх серцях люди стають байдужими до Божої гідності й величі, до переконання, що Бог є та панує над усім сущим. Такій людині вже не важливо, чи виживе рід людський і що станеться з країнами та народами, і вона живе в порожньому світі та думає тільки про їжу, питво та пошуки задоволення. … Мало людей беруть на себе сміливість шукати, де Бог сьогодні вершить Свою роботу або як Він вибирає людське призначення та впорядковує його. І так, без відома людини, людська цивілізація дедалі менше здатна прислухатися до бажань людини, і багато людей навіть відчувають, що, живучи в такому світі, вони менш щасливі, ніж ті, хто вже пішов із життя. На таке жаліються навіть люди в країнах, що колись були найбільш цивілізованими. Бо скільки б правителі та соціологи не ламали голови над збереженням людської цивілізації, без Божого проводу все марне. Ніхто не може заповнити порожнечу в людському серці, бо ніхто не може стати людині за життя, і ніяка теорія про устрій суспільства не звільнить людину від порожнечі, від якої вона потерпає. Наука, знання, свобода, демократія, дозвілля, втіхи – усе це приносить людині лише тимчасову розраду. Навіть маючи все це, людина все одно неминуче грішить і нарікає на несправедливість суспільства. Усе це не здатне втишити людську жагу та прагнення пошуку. А все тому, що людину створив Бог, і її безглузді пошуки та жертви призводять лише до більшого горя, так що людина існує в постійному страху, не знаючи, як зустріти майбутнє роду людського чи поглянути на шлях, що лежить попереду. Людина навіть починає боятися знання та науки ще більше, ніж відчуття порожнечі. У цьому світі ти аніскільки не здатен утекти від долі роду людського, хоч би в якій країні ти жив: чи то у вільній, чи то там, де прав людини немає. Незалежно від того, чи ти правиш, чи тобою правлять, ти аніскільки не здатен утекти від бажання шукати долі, таємниць і призначення роду людського, і ще менше ти здатен утекти від того дивного відчуття порожнечі. Ці явища не чужі жодній людині, і соціологи дали їм назву «соціальних явищ», та жодна видатна людина не може придумати, як дати їм раду. Адже людина є людина, і жодна людина не може зайняти положення Бога та дати життя, що йде від Бога. Людству потрібне не лише справедливе суспільство, де всі ситі, рівні та вільні; людству потрібне Боже спасіння та життя, що Він дає. Тільки коли людина отримує Боже спасіння, коли Бог надає їй життя, тоді її потреби, її жага досліджень і духовна порожнеча можуть бути задоволені. Коли люди певної країни чи народу не можуть отримати спасіння й опіку Божу, то така країна чи народ ступають на шлях занепаду, що веде до темряви, і зрештою будуть знищені Богом.

Можливо, твоя країна зараз і процвітає, та якщо ти даси своїм людям заблудити від Бога, то вона буде все більше втрачати Божі благословення. І цивілізацію її дедалі більше топтатимуть, і невдовзі люди постануть проти Бога та проклянуть Небо. І так, без людського відома, доля країни буде зруйнована. Бог підійме могутні країни, щоб розібратися з тими країнами, які Він прокляв, і може навіть стерти їх із лиця землі. Підійметься країна чи народ або паде, залежить від того, чи вклоняються Богові її правителі та чи ведуть вони своїх людей до того, щоб ті наблизилися до Бога та вклонялися Йому. Однак у цю останню добу тих, хто справді шукає Бога та вклоняється йому, дедалі менше, тож Бог дарує особливу прихильність країнам, де християнство – державна релігія. Він збирає їх докупи, до відносно праведного табору, тоді як країни безбожників і тих, хто не поклоняється правдивому Богові, стають противниками табору праведників. Так Бог має місце поміж роду людського, щоб вершити Свою роботу, і до того ж здобуває країни, що можуть вершити праведну владу, дозволяючи накладати санкції й обмеження на країни, що Йому опираються. Та навіть незважаючи на це, люди досі не поспішають поклонятися Богові, бо людина задалеко від Нього заблукала й задовго про Нього не пам’ятала. На землі залишаються тільки країни, що чинять праведно й опираються неправедності. Та це далеко від Божих бажань, адже в жодній країні правителі не дадуть Богу правити їхніми людьми, і жодна політична партія не збере своїх людей, щоб разом поклонитися Богові; Бог утратив Своє законне місце в серцях кожної країни, народу, правлячої партії та навіть у серцях усіх людей. Є в цьому світі й праведні сили, та крихке те правління, за якого Бог не має місця в серці людини. Без Божого благословення політична арена впаде в розбрат і не зможе витримати навіть єдиного удару. Для роду людського бути без Божого благословення – що бути без сонця. Як би ревно правителі не дбали про своїх людей, скільки б праведних зібрань не влаштовувало людство, ніщо з цього не переломить стану речей і не змінить долі роду людського. Людина думає, що країна, де всі нагодовані, зодягнуті та мирно живуть разом, – це добра країна з добрими керівниками. Та це проти помислів Бога, бо Він так вважає: коли в країні Йому ніхто не вклоняється, то Він її знищить. Людські помисли занадто суперечать Божим. Тож якщо голова країни не вклоняється Богові, то не буде в цієї країни місця призначення, і на таку країну чекає трагічна доля.

Бог не втручається в людську політику, та це Він визначає долю всіх країн і народів. Бог керує цим світом і всією світобудовою. Доля людини та Божий план глибоко пов’язані, і жодна людина, країна чи народ не вільні від Божого всевладдя. Якщо людина бажає знати свою долю, вона має прийти до Бога. Тим, хто за Ним слідує та вклоняється Йому, Бог дасть процвітання, а тим, хто опирається й відвертається від Нього, пошле занепад і вгасання.

Пригадаймо сцену з Біблії, в якій Бог знищив Содом, і подумаймо також про те, як Лотова дружина стала соляним стовпом. Згадаймо також, як ніневітяни каялись у гріхах у веретах та попелі, та що сталося після того, як євреї розіп’яли Ісуса на хресті 2 000 років тому. Євреїв було вигнано з Ізраїлю, і вони розпорошилися по всьому світу. Багатьох було вбито, а країну знищено, від чого весь єврейський народ зазнав невимовного горя. Вони прибили Бога до хреста, вчинивши тяжкий гріх, і тим накликали на себе Божу кару, тож мусили заплатити й відповісти за всі наслідки своїх дій. Вони осудили Бога й відвернулися від нього, тож у них була одна доля: понести Божу кару. Таке лихо їхні правителі накликали на свою країну й народ гіркими наслідками своїх дій.

Сьогодні Бог повернувся у світ, щоб вершити Свою працю. І почав він із взірця диктаторського правління: Китаю, непохитного бастіону атеїзму. Своєю силою й мудрістю Бог здобув громаду людей. У цей час правляча партія Китаю всяко на Нього полювала та піддавала великим мукам, і не було де Йому голови прихилити, і не було Йому прихистку. Незважаючи на це, Бог досі вершить Свою задуману роботу: Він здіймає Свій голос і поширює Євангеліє. Ніхто не може осягнути Божу всемогутність. У Китаї, де Бога вважають за ворога, Він ніколи не припиняв Свою роботу. Натомість дедалі більше людей приймають Його слово та роботу, адже Бог спасає всіх і кожного з роду людського, наскільки це тільки можливо. Ми віримо, що жодна країна чи сила не може стати на заваді тому, що Бог бажає досягти. Тих, хто заважатиме Божій праці, опиратиметься Божому слову чи шкодитиме Божому плану, Він зрештою покарає. Хто опирається Божій праці, той буде запроторений у пекло; усяку країну, що опирається Божій праці, буде знищено; усякий народ, що повстане проти Божої праці, буде стерто з лиця землі, і він не існуватиме більше. Я закликаю людей з усіх народів, усіх країн і навіть усіх царин дослухатися до Божого голосу, поглянути на Його роботу та пильно придивитися до долі роду людського, щоб зробити Бога найсвятішим, найшанованішим, найвищим і єдиним об’єктом поклоніння роду людського, аби все людство могло жити під благословенням Божим, як нащадки Авраама жили під Єговиною обітницею та як Адам і Єва, перші Богом створені люди, жили в Едемському саду.

Божа робота здіймається й котиться, наче могутня хвиля. Ніхто Його не стримає та не спинить Його поступу. Лише ті, хто уважно дослухається до Його слів, шукає Його та жадає, можуть піти Його стопами й отримати Його обітницю. А хто так не зробить, того спіткає невимовне лихо та заслужене покарання.