З тієї миті, як ти з плачем приходиш у цей світ, ти починаєш виконувати свої обов’язки. Заради Божого плану та заради Його призначення ти граєш свою роль і вирушаєш у свою життєву путь. Яким би не було твоє походження, яка б подорож перед тобою не лежала, у будь-якому разі ніхто не може уникнути розпоряджень і впорядкувань Небес, і ніхто не може управляти власною долею, адже лише Той, Хто володарює над усім сущим, здатен на таку роботу. Відтоді, як людство почало своє існування на початку, Бог завжди виконує Свою роботу в такий спосіб, управляючи всесвітом і скеровуючи закони зміни для всього сущого й траєкторії його руху. Як і все суще, людина тихо й несвідомо підживлюється солодкістю та дощем і росою від Бога; як і все суще, людина несвідомо живе під розпорядженням Божої руки. Серце й дух людини перебувають під Божим контролем, і все її життя також видиме в очах Бога. Незалежно від того, віриш ти в усе це чи ні, все суще без винятку, живе чи мертве, буде переміщатися, змінюватися, відновлюватися та зникати згідно з Божими думками. Саме так Бог володарює над усім сущим.

Коли ніч тихо наближається, всі люди про це не відають, адже серце людське не здатне осягнути ані того, як наближається ніч, ані звідки вона приходить. Коли ніч тихо відступає, люди вітають світло дня, але про те, звідки прийшло це світло та яким чином розігнало темряву ночі, серце людини не знає ще більше й ще менше свідоме цього. Ці повторювані чергування дня і ночі переносять людство з одного періоду в інший, з контексту одного періоду в наступний, водночас здійснюючи роботу Бога в кожен період та Його план для кожного періоду. Людина проходить через усі ці різні періоди, слідуючи за Богом, але не відає ані про те, що Бог володарює над долею усього сущого й живих істот, ані про те, яким чином Бог влаштовує та спрямовує все суще. Це вище розуміння і людини сьогодення і навіть людини минулого. Що ж до того, чому, то так стається не тому, що вчинки Божі є занадто прихованими, не тому, що план Божий ще не здійснений, а тому, що серце й дух людини занадто віддалені від Бога, до такої міри, що людина залишається на службі сатани, навіть коли «слідує за Богом», – і однаково не помічає цього. Ніхто активно не шукає Божих слідів і явлення Бога, і ніхто не бажає існувати під Божою опікою і захистом. Натомість вони бажають приймати корозію сатани, злого диявола, щоб пристосуватись до цього світу та до правил існування, яких дотримується це лихе людство. У цей момент серце і дух людини стають даниною, яку людина пропонує сатані, перетворюються на поживу сатани, і, ба більше, так стають місцем тривалого проживання сатани, а також його законним ігровим майданчиком. Отже, людина несвідомо втрачає розуміння принципів життя по-людськи, а також втрачає своє розуміння цінності та значимості людського існування. Божі закони й заповіт між Богом і людиною поступово розмиваються у людському серці, і вона перестає шукати Бога та звертати увагу на Нього. Із плином часу людина втратила своє розуміння значимості того, що Бог її створив, і не розуміє вона слів із вуст Божих, і не розуміє всього, що походить від Бога. А потім людина починає опиратися законам і статутам Бога, і її серце та дух німіють… Бог втрачає людину, яку Він створив на початку, а людина втрачає коріння, яке вона первісно мала: у цьому трагедія людства. По суті, від самого початку й до сьогодні Бог розігрує для людства трагедію, в якій людина є водночас і головним героєм, і жертвою. І ніхто не може дати відповідь, хто ж саме є режисером цієї трагедії.

На безкраїх просторах цього світу океани замулюються, перетворюючись на поля, а поля затоплюються, перетворюючись на океани, незліченну кількість разів. За винятком Того, хто володарює над усім з-поміж усього сущого, немає нікого, хто був би здатний очолити та спрямувати людство. Немає когось «могутнього», хто б взяв на себе гарування або зайнявся приготуваннями для цього людства; тим паче немає нікого, здатного повести це людство, щоб воно рухалося до світлого місця призначення та визволилося від несправедливостей світу людини. Бог оплакує майбутнє людства, Він побивається через занепад людства, і Йому болить через те, що людство крок за кроком марцирує до деградації й до дороги, з якої немає вороття. Ніхто ніколи не замислювався над таким: куди може рухатись таке людство, яке вкрай розбило Боже серце та покинуло Його у пошуках лукавого? Саме з цієї причини ніхто не намагається відчути Божий гнів, ніхто не шукає способу, який догоджає Богу, або не намагається наблизитися до Бога, і, навіть більше, ось чому ніхто не намагається цінувати біль і скорботу Бога. Навіть зачувши голос Божий, людина продовжує прямувати власним шляхом, продовжує відвертатися від Бога, уникає Божої милостивості й турботи, гребує Його істиною, вважаючи за краще продатися сатані, який перебуває у ворожнечі з Богом. І хто замислювався над таким: якщо людина буде закоренілою у своїй впертості, як поставиться Бог до такої людини, яке цілковито нехтує Ним Його? Ніхто не знає, що причина постійних Божих нагадувань і напучувань до людства полягає в тому, що Він підготував у Своїх руках досі небачені катастрофи, які будуть нестерпними для плоті й душі людини, які не лише покарають плоть, але й націляться на людську душу. Тобі варто це знати: коли Божий план зазнає невдачі, коли Його нагадування й напучування не будуть відплачені, який тоді гнів Він виллє? Нічого подібного ніколи не переживала й не знала жодна створена істота. І тому Я кажу: ці катастрофи є безпрецедентними й ніколи не повторяться. Адже Божий план полягає у тому, щоб створити людство лише цього разу та спасти людство лише цього разу. Це вперше, і це також востаннє. А отже, ніхто не може оцінити кропіткі наміри та палке очікування, з якими Бог спасає людство цього разу.

Бог сотворив цей світ і привів у нього людину, живу істоту, якій Він дарував життя. У свою чергу, у людини з’явились батьки та родичі, і вона більше не була самотньою. Відтоді як людина вперше побачила цей матеріальний світ, їй судилося існувати в межах Божого призначення. Саме подих життя від Бога підтримує кожну живу істоту протягом усього її зростання до дорослішання. Упродовж цього процесу ніхто не вважає, що людина існує та зростає під Божою опікою; радше вони переконані, що людина росте під благодаттю батьківського виховання та що її власний життєвий інстинкт управляє її зростанням. Так стається тому, що людина не відає, хто дарував їй життя або звідки воно прийшло, і тим більше не знає, у який спосіб інстинкт життя творить дива. Їй відомо лише, що їжа – це основа, на якій триває її життя, що наполегливість – це джерело існування її життя, а переконання, які існують в її свідомості, – це той капітал, від якого залежить її виживання. Про Божу благодать і забезпечення людині абсолютно нічого не відомо, і саме так вона марнує життя, дароване їй Богом… Ніхто з людей, яких Бог пильнує день і ніч, не виявляє ініціативи віддати Йому шану. Бог просто виконує роботу над людиною, щодо якої немає жодних очікувань, як Він планував. Він робить це у сподіванні, що одного дня людина прокинеться зі свого сну й раптом зрозуміє цінність та сенс життя, зрозуміє ту ціну, яку Бог сплатив за все, що Він дарував людині, і зрозуміє те, з яким запалом Бог відчайдушно жадає, щоб людина повернулася до Нього. Ніхто ніколи не досліджував таємниці, які стосуються походження та перебігу життя людини. Лише Бог, який розуміє усе це, мовчки зносить образи й удари, завдані Йому людиною, яка одержала від Бога все, але є невдячною. Людина насолоджується усім, що приносить із собою життя, як чимось природним, само собою зрозумілим, і так само «природно» людина зраджує Бога, забуває Його та щось вимагає від Нього. Чи можливо, що Божий план насправді має таку вагу? Чи можливо, що людина, ця жива істота, що вийшла з рук Божих, насправді має таке значення? Божий план, поза сумнівом, важливий, однак ця жива істота, створена Божою рукою, існує заради Його плану. А отже, Бог не може змарнувати Свій план через ненависть до людства. Саме заради Свого плану та заради того подиху, який Він видихнув, Бог терпить усе страждання – не заради плоті людини, але заради її життя. Він робить це, щоб повернути життя, яке Він вдихнув, а не заради того, щоб забрати плоть людини. Такий Його план.

Усі, хто приходить у цей світ, повинні пройти через життя і смерть, і більшість із них пройшла через цикл смерті та переродження. Живі скоро помруть, а мертві невдовзі повернуться. Усе це – перебіг життя, влаштований Богом для кожної живої істоти. Однак цей перебіг і цей цикл є саме тим фактом, який Бог бажає, щоб людина збагнула: життя, дароване людині Богом, безкінечне, не обмежене ні тілесністю, ні часом, ані простором. Такою є таємниця життя, дарованого Богом людині, і доказ того, що життя прийшло від Нього. Хоча багато хто може не вірити, що людське життя прийшло від Бога, людина неминуче насолоджується всім, що приходить від Бога, незалежно від того, вірить вона в Його існування чи заперечує його. Якби одного дня Бог раптом передумав і забажав забрати все, що існує на землі, і забрати назад Своє життя, то всього цього більше не стало б. Бог використовує Своє життя, щоб забезпечувати все суще, як живе, так і неживе, приводячи все в належний порядок завдяки Своїй великій силі та владі – це факт, якого жодна людина не може уявити чи сприйняти. Ці незбагненні факти і є проявом і свідченням життєвої сили Бога. А тепер Я відкрию вам таємницю: велич Божого життя й сила Його життя незбагненні для будь-якої створеної істоти. Так є зараз, так було в минулому, і так буде у прийдешньому часі. Друга таємниця, яку Я відкрию, така: джерело життя для всіх створінь походить від Бога, хоч би якими різними вони не були за своєю життєвою формою чи будовою, і якою б живою істотою вони не були, жодне створіння не може піти проти життєвої траєкторії, заданої Богом. У будь-якому разі все, чого Я бажаю, – це щоб людина зрозуміла таке: без Божої опіки, захисту й постачання людина не може отримати все, що вона мала отримати, як би старанно вона не намагалася й як би затято не боролася. Без постачання життя від Бога людина втрачає цінність існування та втрачає сенс життя. Як Бог може дозволити людині, яка бездумно марнує цінність дарованого Ним життя, бути такою безтурботною? Як Я вже казав раніше: не забувайте, що Бог є джерелом вашого життя. Якщо людина не плекатиме усе, що дароване їй Богом, Бог не лише забере назад те, що дав на початку, а й, навіть більше, змусить людину сплатити подвійну ціну за все, що Він дав.

26 травня 2003 року