З одного боку, пізнання сутності Христа дозволяє відокремити Христа у плоті від розбещеного людства, сприймати Бога у плоті як практичного Бога й слухатися Його. З іншого боку, ви також повинні розуміти справжню роботу Бога у плоті, справжнє виявлення Ним істини та Його фактичне життя серед людей. Ви повинні розуміти, як Він очищає та рятує людство, бачити, що Він не пророк, не апостол, не віщун і не маловажна людина, послана Богом, а Бог у плоті, Христос і Сам Бог. Хоча ця плоть є частиною людської сутності, Він – звичайна людина, яка має божественну сутність. Пізнання цієї божественної сутності Бога у плоті надзвичайно важливе, ви маєте принаймні вміти використовувати факти, які ви спостерігаєте, щоб довести божественну сутність Христа. Щоб пізнати божественну сутність Христа, ви маєте їсти й пити слова Божі, переживати Його роботу й пізнавати Його характер. Пізнання сутності Бога у плоті дає людям можливість переконатися, що Бог справді став плоттю, і ця плоть дійсно є Богом. Це єдиний спосіб, в який люди можуть здобути істинну віру в Бога й досягти істинного послуху й істинної любові, і тільки коли ця мета буде досягнута, ви зможете довести, що розумієте сутність Бога.

Сьогодні люди не мають справжнього знання про Христа. Вони читають Божі слова й визнають, що це істина та прояв Святого Духа, при цьому повністю ігноруючи плоть. Вони не знають, яке походження плоті, чи як плоть і Дух співвідносяться одне з одним. Багато людей вірить, що плоть існує для того, щоб казати слова, що Він використовується для того, щоб говорити й виконувати роботу, і в цьому полягає Його служіння. Вони вірять, що плоть говорить щоразу, коли Йому наказують, і Його робота завершується, як тільки Він її закінчує, начебто Він – простий посланець. Якщо хтось так вважає, це означає, що той, кого він визнає та в кого вірить, – це не Бог у плоті чи Христос, а лише хтось на зразок пророка. Деякі люди також думають: «Христос є людиною, і незалежно від того, якою є сутність Його втілення, або того, який характер Бога Він виражає, Він не може повністю уособлювати Бога на небесах або Творця, який править усесвітом і всім сущим. Якщо Він є Богом у плоті й Богом, що прийшов на землю з небес, то чому Він не здійснює жодних надприродних чудес? Чому Він не знищить великого червоного дракона, якщо Він має владу?». Усі, хто вимовляє ці слова, духовно неосвічені. Вони не розуміють, ким є Бог, що став плоттю, не кажучи вже про масштаби роботи управління втіленого Бога, хто є об’єктами Його спасіння, що Він виражає й що люди повинні знати. Сутність Бога у плоті – це сутність Бога, і Він може робити все від імені Бога. Він – Сам Бог, і Він може зробити все, що забажає. Однак цього разу втілення Бога є останнім етапом Його роботи управління, і воно не має нічого спільного з пануванням над усім сущим або над народами. Це взагалі не пов’язані речі. Тому тобі потрібно знати тільки те, із чим люди зіткнуться та що зможуть зрозуміти на цьому етапі роботи, яка сутність цього етапу роботи, хто є Христос і чим володіє, а також як виражається Його характер. Чи є те, що виражає Христос, сутністю Бога? Чи є це характером Бога? Звісно, є. І це все? Я говорю вам зараз, що це ще не все. Це лише мала та обмежена частина, тільки те, що люди можуть побачити неозброєним оком, що вони можуть відчути на дотик й осягнути своїм розумом, коли Бог став плоттю. Це далеко не все, це лише робота, яка має бути виконана в рамках Божого плану.

Як найбільш зрозуміло пояснити, що таке втілення Бога? Простіше кажучи, це означає, що Бог набуває форми на землі, це Божий Дух, зодягнений у плоть, як звичайна людина. Якщо Дух Божий перебуває в плоті, чи існує Він ще десь? Так. Бог править усесвітом і всім сущим, і в усьому всесвіті править лише один Бог. Він всемогутній, і тепер Він став плоттю та зійшов на землю. Люди вважають, що якщо Він став плоттю, то Він виконує роботу тільки на землі й більше ніде. Але це не так. Колись Я запитав сестру: «Тепер, коли Бог втілився на землі, чи є Бог на небі?». Вона замислилась на хвилину й відповіла: «Є тільки один Бог, і зараз Він на землі, тому на небі зараз немає Бога». Це знову було помилкою. Бог править усесвітом і всім сущим, Бог є дух, Він тут, на землі, але, як і раніше, править усім на небі й виконує Свою роботу на землі. Я знову запитав: «Чи означає це, що Дух Божий теж іноді йде?». Вона трохи подумала й сказала: «Можливо, Йому доводиться йти, і плоть нічого не знає іноді. Дух іде, коли плоть живе нормальним життям, і повертається, коли Йому треба щось сказати. Можливо, під час сну Дух займається іншими справами, але повертається, коли плоть прокидається, і тоді Він говорить і діє через плоть. Якщо немає жодної роботи, плоть може просто вести нормальне людське життя та діяльність». Так думає багато хто. Але є й інші, які турбуються: «Я не знаю, як розподіляються гроші Божі, можливо, їх віддали комусь іншому?». Людський розум справді складний. Як можуть люди зі зловмисними намірами прагнути до істини? Коротше кажучи, ані пізнання сутності Бога, який став плоттю, ані пізнання Його характеру не є дуже легкими завданнями в пізнанні Бога. Під час Божої роботи у плоті тобі потрібно знати тільки те, що ти можеш випробувати й із чим можеш зіткнутися, і тобі не слід робити безглуздих припущень про те, що тебе не стосується. Наприклад: «Після того, як плоть Бога піде, в якій формі з’явиться Бог і знову виконуватиме Свою роботу? Чи прийде Він ще, щоб зустрітися з нами на землі?». Більшість людей сьогодні звертає увагу на ці сторонні питання, які анітрохи не пов’язані із сутністю Христа; насправді намагатися зрозуміти їх абсолютно марно. Є деякі речі, які тобі не потрібно розуміти, ти усвідомиш їх, як настане час, коли це буде тобі потрібно. Неважливо, чи розумієш ти ці речі, і вони не мають жодного впливу на віру людей у Бога у плоті, віру в Христа чи слідування за Христом. Вони також не мають жодного впливу на прагнення людей до істини чи сумлінне виконання ними свого обов’язку, і якби ти дізнався про них, це не збільшило б твою віру. Пророки являли знамення та чудеса в минулому, а що здобули люди? Усе це привело до того, що люди визнали існування Бога. Ці пророки не були Богом, скільки б чудес вони не зробили, бо пророки не мали сутності Бога. Бог у плоті залишається Богом, навіть не здійснюючи чудес, тому що Він має сутність Бога. Те, що Він не являє знамень і чудес, не означає, що Він не може цього зробити. Усе, що роблять Його слова, ще більш всемогутнє, ніж здійснення знамень та чудес; це ще більше диво. Прагнення до пізнання сутності та характеру Бога вкрай важливе й корисне для вашого входження в життя, і це правильний шлях віри в Бога.

Ви маєте знати, що саме тоді, коли Бог виконує роботу в плоті, люди можуть відчути й побачити більшу частину того, хто є Бог і чим володіє, Його сутності та Його характеру. Це є найкращою нагодою пізнати Бога. У минулому людям було важко пізнати діяння Бога та Його характер, про які вони говорили, тому що вони не мали доступу до Нього. Коли Єгова явився Мойсею, він зміг побачити лише деякі речі, які робив Єгова. Скільки практичних знань він мав про Бога? Чи знав він більше, ніж люди знають сьогодні? Чи було це знання практичнішим, ніж те, що люди мають сьогодні? Звичайно, ні. Бог розкрив багато аспектів Своєї роботи ще під час Своєї роботи в Ізраїлі. Багато людей бачило, як Єгова являв знаки та чудеса, а деякі навіть бачили силует Єгови позаду Нього. Багато людей також бачило ангелів. Але скільки людей зрештою пізнали Бога? Замало! Майже ніхто не пізнав Бога по-справжньому. Тільки люди, які живуть в останні дні, можуть отримати багато знань про Бога: вони переживають Його роботу, поки Він є втіленим, тому що Бог особисто говорить людям, яку роботу Він виконує, яка мета Його роботи, яка Його воля, яким є Його ставлення до людства, яким є стан і сутність людства, розбещеного сатаною, тощо. Тільки завдяки цим словам одкровення люди можуть побачити, що Бог справді такий практичний і реальний, що Він дійсно має таку волю для людства, і що Він справді має такий характер. Його справи справді такі чудові, Його мудрість справді така глибока, а Його милість до людства справді така реальна. Всі ці слова, сказані Богом, свідчать про Його роботу, Його любов, характер і діяння. Ми відчуваємо це на власному досвіді, переживаючи Божу роботу. Слова, які говорить Бог, є дуже практичними й реальними. Люди відчувають, що Божа любов і терпимість до людства справді безмежні. Бажання Бога спасти людей реалізується в Його роботі й словах, які Він вимовляє, і все це дозволяє людям відчути це бажання на своєму реальному досвіді. Отже, пізнання сутності Бога, який став плоттю, може бути досягнуто тільки під час роботи Бога в плоті, і все, що ти розумієш поза цим часом, є непрактичним. Після того, як Бог завершить Свою роботу в плоті й піде, Його робота не буде для тебе такою реальною, як зараз, коли ти намагаєшся пережити її на власному досвіді. Причина цього в тому, що сьогодні ти можеш бачити й відчувати на дотик роботу Бога в плоті. Бог також постійно виконує Свою роботу безпосередньо з людьми, і вони можуть особисто відчути, як Він говорить і діє. Досвід Петра свого часу не був таким реальним, як ваш досвід сьогодні. Петро пішов за Ісусом і пережив ті аспекти Бога, які були практичними й прекрасними під час Його роботи в Юдеї, але духовний стан Петра був тоді невеликий, і те, що він пережив, було поверховим. Після відходу Ісуса Петро ретельно обмірковував і аналізував Його слова, поглиблював своє розуміння і здобув більше. Під час Своєї роботи Ісус також висловив дещо про те, хто є Бог і чим володіє, Його люблячу доброту, Його милість, Його спасіння для людства та Його нескінченну терпимість та благодать до людей. Люди, які пішли за Ним тоді, могли пережити щось із цього, а люди, що прийшли пізніше, ніколи не могли пережити це так глибоко, як люди того часу. Також, коли люди були керовані Святим Духом і молилися Богу, осягаючи Його волю, те, що вони переживали в ті дні, було невиразним і слабким. Іноді було важко зрозуміти точно, і ніхто не міг бути впевнений, що їхнє розуміння було правильним. Тому, коли Петра врешті-решт заарештували й посадили до в’язниці, деякі люди навіть намагалися придумати, як його визволити. Насправді наміром Ісуса на той час було розп’яття Петра як його останнє свідчення. Шлях Петра добігав кінця, і Бог улаштував так, щоб він приніс свідчення й отримав хороше місце призначення. То був шлях, який вибрав Петро. Коли Петро дійшов кінця свого шляху, він усе ще не розумів справжніх намірів Ісуса. Петро зрозумів, що мав на увазі Ісус, лише тоді, коли Ісус розповів йому. Отже, якщо ти хочеш зрозуміти сутність Бога, то найкраще робити це, поки Бог у плоті. Ти можеш бачити, торкатися, чути й глибоко відчувати. Якщо ти спробуєш пережити, як діє Святий Дух, після завершення роботи Бога в плоті, це переживання заднім числом не буде таким глибоким, і ти зможеш здобути лише поверхове розуміння. Тоді Він зможе лише рафінувати розбещений характер людей. Після рафінування люди можуть трохи краще розуміти істину й використовувати набуту ними істину, як основу для свого життя, змінюючи свій внутрішній розбещений характер. Але хай би як ти прагнув любити й пізнавати Бога, насправді ти не досягнеш такого великого прогресу. Існує межа людського прогресу, і він далеко не відповідає перевагам переживання Божої роботи в плоті й пізнання Бога. Бог висловив багато істин, коли Він був у плоті, і багато людей бачить, але не розуміє, чує, але не знає. Це духовно неосвічені й безсердечні люди. Такі люди не мають ані совісті, ані розуму, вони не можуть відчути, яку сильну любов і терпимість Бог відчуває до людей. Люди настільки заціпеніли, що здобувають деяке розуміння й починають іти правильним шляхом лише тоді, коли Божа робота завершена.

У чому полягає сутність Христа? Для людей сутністю Христа є любов. Для тих, хто слідує за Ним, це безмежна любов. Якби в Нього не було ні любові, ні милосердя, то люди не змогли б іти за Ним і досі. Деякі люди кажуть: «Але Бог також праведний». Так, Бог праведний, але що стосується Його характеру, Його праведність в основному виражається в Його ненависті до розбещеного характеру людства, проклятті Ним диявола сатани, і в тому, що Він не дозволяє нікому ображати Свій характер. Тоді чи містить Його праведність любов? Та хіба Його суд і очищення розбещеного людства не є любов’ю? Щоб спасти людство, Бог із найбільшою смиренністю зазнав величезного приниження. Хіба це не любов? Тому Я чесно скажу вам: у роботі, яку Бог виконує для людства в той час, поки Він утілений у плоть, найбільш очевидним і явним у Його сутності є любов та безмежне терпіння. Якби це не було любов’ю, а все було б так, як ви собі уявляєте, тобто Бог вражав би людей, коли Йому заманеться, або накладав покарання, проклинав, судив і карав тих, кого ненавидить, це було б надто жорстоко! Якби Він розсердився на когось, вони б тремтіли від страху й не могли б встояти перед Ним… Це лише один із способів вираження характеру Бога. Його метою, зрештою, залишається спасіння, і весь характер, який Він розкриває, пронизаний любов’ю. Згадайте тепер, що Бог найбільше виявляє під час Своєї роботи в плоті? Любов та терпіння. Що таке терпіння? Терпіння є милосердям, тому що в ньому міститься любов. Бог здатний милувати людей, тому що Він має любов, і все це заради спасіння людей. Це схоже на те, як подружня пара, яка щиро любить одне одного, не помічає недоліків та промахів одне одного. Ти можеш стерпіти, коли близькі тебе сердять, і все це побудовано на фундаменті любові. Якби це була ненависть, то не було б такого ставлення, таких проявів і такого результату. Якби Бог мав тільки ненависть і гнів, якби Він тільки судив і карав без любові, тоді ви б бачили зараз зовсім іншу ситуацію, і багато хто з вас потрапив би в біду. Чи зможе ще коли-небудь Бог запропонувати вам істину? Як тільки робота суду та кари була б завершена, люди, які ані найменшою мірою не прийняли істину, були б прокляті. Навіть якби вони не померли відразу, вони стали б хворими, калічними, божевільними чи сліпими, їх віддали б на зневажання злим духам і брудним демонам. Вони не були б такими, як зараз. Отже, ви насолодилися великою часткою Божої любові, Його терпимості, милосердя й люблячої доброти. Але люди не замислюються про це, вірячи: «Саме так Бог має ставитися до людей. У Бога також є праведність і гнів, і ми зазнаємо їх не менше!». Чи ти насправді цього зазнав? Якби так сталося, тебе б уже не було в живих. Де було б людство сьогодні? Вираження Божої ненависті, гніву та праведності виходить із бажання принести спасіння цим людям. Цей характер також включає в себе Божу любов і милість, а також Його велике терпіння. Ця ненависть несе в собі відчуття відсутності іншого варіанту та містить безмежну турботу й надію на людство! Божа ненависть спрямована на розбещеність людства, на бунтарство й гріх людей. Вона одностороння та ґрунтується на любові. Ненависть існує лише тому, що існує любов. Ненависть Бога до людства відрізняється від Його ненависті до сатани, бо Бог рятує людей, а не сатану. Божий праведний характер існував завжди. Гнів, праведність та суд були завжди; вони не з’явилися лише тоді, коли Він спрямував їх на людство. Таким був Божий характер ще до того, як люди його побачили, і вони зрозуміли, що таке Божа праведність, лише після того, як дізналися про неї. Насправді, незалежно від того, чи настав час Богу бути праведним, величним чи гнівним, чи час для здійснення Ним усілякої роботи для спасіння людства, все це робиться через любов. Деякі люди кажуть: «Так скільки ж у цьому любові?». Справа не в тому, скільки; насправді, це любов на всі сто відсотків. Якби любові було менше, людство не змогло б спастися. Бог присвятив усю Свою любов людству. Чому Бог став плоттю? Раніше вже говорилося, що Бог не шкодує зусиль, щоб спасти людство, і Його втілення включає всю Його любов. Це просто показує вам, що непослух людства Богу дійшов краю. Усе сталося тому, що нічого вже не можна було спасти, і в Бога не було іншого вибору, крім стати плоттю, щоб принести Себе в жертву людству. Бог віддав усю Свою любов. Якби Він не любив людство, Він не став би плоттю. Бог міг би вразити громом із небес, безпосередньо вивільнивши Свою велич і гнів, і люди впали б на землю. Богові не було б потреби долати труднощі, платити таку ціну або терпіти таке приниження в плоті. Це очевидний приклад. Він радше зазнав би страждання від болю, приниження, самотності й переслідувань, щоб спасти людство. Навіть у такому ворожому оточенні Він усе одно прийшов, щоб спасти людство. Хіба це не найбільша любов? Якби Бог був лише праведним і сповненим безмежної ненависті до людства, то Він не став би плоттю, щоб виконати Свою роботу. Він міг би почекати, поки людство не стане вкрай розбещеним, а потім знищити їх усіх і покінчити із цим. Саме тому, що Бог любить людство й відчуває до нього безмежну любов, Він став плоттю, щоб спасти тих людей, які були настільки розбещені. Пройшовши через Божий суд і кару та пізнавши свою природу, багато людей каже: «Для мене все скінчено. Мене вже не спасти». Тільки повіривши, що ти не можеш спастися, ти усвідомлюєш, що Бог справді має найбільше терпіння та любов до людей! Що люди могли б зробити без Божої любові? Бог усе ще говорить із вами, незважаючи на глибоку розбещеність людської природи. Кожного разу, коли ви ставите питання, Він поспішає з відповіддю, побоюючись, що люди можуть не зрозуміти, збитися зі шляху або впасти в крайність. І незважаючи на все це, ви досі не розумієте, наскільки велика любов Божа до людства?

Сьогодні багато людей запитує: «Чому Бог у плоті все ще затримується на землі тепер, коли Його робота завершена? Можливо, має бути ще один етап роботи? Чому б не поспішити й не зайнятися наступним етапом роботи?». Звісно, це має сенс. Після того як Бог у плоті сказав багато слів, якого результату в людях було досягнуто? Люди тільки слухали та запам’ятовували, не особливо вникаючи, і в них не відбулося явних змін. У вашому теперішньому стані більша частина істини залишається прихованою, і про те, щоб увійти в її реальність, просто не може бути й мови. Коли Бог став плоттю і сказав так багато слів, якою, на вашу думку, була Його мета? Який кінцевий результат? Якби Він зараз розпочав наступний етап роботи й залишив цих людей напризволяще, робота була б кинута на півдорозі. Робота Бога в плоті повинна відбуватися у два етапи, щоб повністю спасти людей. Це подібно до того, як у період Благодаті, коли прийшов Ісус, минуло тридцять три з половиною роки від Його народження до того, як Він був розіп’ятий на хресті й піднісся на небеса. Це не так вже й багато в порівнянні зі звичайним людським життям, але це не так уже й мало для перебування Бога на землі! Тридцять три з половиною роки – це цілком нестерпно! Бог у плоті мав Божі сутність і характер та прожив із розбещеним людством тридцять три з половиною роки, і це було болісно. Неважливо, чи добре ставилися до Нього люди і чи було в Нього місце, де прихилити голову, незважаючи на все це, навіть якщо Його тіло не зазнало серйозних фізичних страждань, спільне життя з людьми було болісним для Бога, бо вони іншого роду! Наприклад, якби люди цілими днями жили зі свинями, через якийсь час це стало б страшенно дратувати, бо вони не одного роду. Яка спільна мова може бути в людей зі свинями? Як вони могли б жити разом, не страждаючи? Навіть чоловікові та дружині гидко жити разом, якщо між ними немає суцільної гармонії. Тридцять три з половиною роки на землі в плоті були для Бога самі по собі надзвичайно болючими, і ніхто не міг зрозуміти Його. Люди навіть думають: «Бог у плоті міг робити й говорити все, що хотів, і за Ним ішло багато людей. Які страждання Він переживав? Йому просто ніде було прихилити голову, і Його плоть зазнавала невеликого болю та страждання. Навряд чи це було так нестерпно!». Справді, люди можуть пережити й витерпіти такий біль, і Бог у плоті не є винятком. Він теж міг це винести, і це не було для Нього великою мукою. Найбільше Він страждав від того, що був змушений співіснувати з людьми, розбещеними вкрай, терпіти глузування, образи, осуд та засудження з боку різних людей, а також піддаватися бісівським переслідуванням, терпіти неприйняття та ворожість із боку релігійного світу, що завдавало Його душі глибокі рани, які ніхто не міг загладити. Це було болісно. Він спасав розбещене людство з величезним терпінням, Він любив людей, незважаючи на Свої рани, і це була дуже болюча робота. Через порочний опір людства, засудження та наклепи, хибні звинувачення, переслідування та вбивства Бог у плоті виконував цю роботу з великим ризиком для Себе. Хто міг зрозуміти Його, коли Він страждав від цього болю, і хто міг Його втішити? У людей замало ентузіазму, вони можуть лише скаржитися чи ставитися до Нього пасивно й байдуже. Як міг Він не страждати через це? Він відчував жахливий біль у Своєму серці. Чи можуть якісь матеріальні блага компенсувати ту шкоду, яку людство завдало Богу? Ти вважаєш, що щастя – це смачно їсти та гарно одягатися? Яка безглузда думка! Господь Ісус був звільнений тільки після того, як виконав Свою роботу на землі, прожив там тридцять три з половиною роки, був розіп’ятий і воскрес із мертвих, а потім з’явився серед людей на сорок днів, поклавши край болісним рокам Свого життя серед людей. Але серце Бога й надалі розривав той самий біль через занепокоєння про місце призначення людей. Цей біль ніхто не міг би зрозуміти чи винести. Господь Ісус був розіп’ятий, щоб узяти на Себе гріхи всіх людей, щоб людство мало основу для спасіння. Своїм розп’яттям Він викупив людство з рук сатани, і Він закінчив Своє болісне існування в цьому світі лише після того, як завершив усю Свою роботу відкуплення. Коли Його робота була повністю завершена, Він не зволікав жодного дня. Він з’явився людям тільки для того, щоб усі знали, що Бог справді завершив роботу відкуплення людства й здійснив Свій план роботи в плоті. Він би не пішов, якби якусь частину роботи було не завершено. У період Благодаті Ісус часто казав: «Мій час ще не настав». Те, що Його час ще не настав, означало, що ще не настав кінцевий термін Його роботи. Іншими словами, Божа робота в тілі полягає не тільки в тому, щоб переходити з місця на місце, говорити, досліджувати церковне життя та говорити все, що треба сказати. Це люди так собі уявляють. Після того, як Бог у плоті завершив Свою роботу й сказав усі ці слова, Він усе одно повинен почекати остаточних підсумків і побачити, яких результатів буде досягнуто завдяки тому, що Він сказав, і як виглядатиме спасіння людства. Хіба це не природно? Невже Він просто відмовиться від цієї роботи, вже заплативши всю Свою болісну ціну? Він повинен бути наполегливим до кінця, і тільки коли будуть результати, Він зможе спокійно перейти до наступного етапу роботи. Божа робота та Його план управління – це особливо те, що може зробити лише Він Сам. Яким зрештою стає людство й ті, хто слідує за Ним, ким зрештою стають спасенні, скільки людей відповідають Його волі, скільки людей щиро люблять Його, скільки людей дійсно знають Його, скільки людей присвячують себе Йому та скільки людей щиро поклоняються Йому… всі ці питання мусять мати своє завершення. Це не так, як уявляють люди: «Після того, як Божа робота на землі буде завершена, Він має розважитися. Він міг би добряче повеселитися!». Знайте: це зовсім не весело, це болісно! Деякі люди не розуміють і думають: «Якщо Бог виконав Свою роботу в плоті й більше не говорить, чи означає це, що Його Дух пішов?». Маючи таку думку, вони починають сумніватися в Богові. Дехто каже: «Після того, як Бог завершить Свою роботу в плоті й закінчить говорити, чи обов’язково Йому чекати?». Але Він чекає. Божа робота в плоті має певний масштаб. Люди думають, що коли все закінчено й зроблено, Святий Дух може просто піти відразу після завершення роботи. Це не так. Є деякі речі, які вимагають, щоби плоть керувала та займалася ними особисто. Ніхто не може взяти на себе цю задачу, і це також частина того, чому робота Бога в плоті така важлива. Ви це розумієте? У минулому Я сердито говорив людям: «З вами неможливо ладнати». Деякі відповідали: «Якщо Ти не хочеш бути з нами, чому Ти досі чекаєш тут?». Це любов Бога до людства! Чи зміг би Бог терпіти досі без любові? Іноді Він злиться та різко говорить, але це не означає, що Він виконує менше роботи. Він не пропускає жодного кроку. Він не утримуватиметься від виконання роботи, яку слід виконати, та від виголошення слів, які мають бути сказані. Він робить і каже все, що має бути зроблено й сказано. Деякі люди кажуть: «Чому Бог зараз говорить менше, ніж у минулому?». Тому що ці етапи роботи завершено, і останній етап – очікування. Я лише виконую роботу з керівництва, і Мені доводиться завдавати Собі клопоту зі всім, що Я можу зробити. Чому на цьому останньому етапі в Мене завжди погане здоров’я? Знаєте, це також важливо. Справа в тому, що Я хочу понести частину хвороб та болю людства. Бог у плоті може переживати деякі хвороби й біль, але все це відбувається поетапно. Робота, яку не потрібно виконувати, обмежена недугами плоті й не може бути виконана, і тоді плоть має трохи постраждати, доки не настане час. Не маючи багатьох обмежень, Він завжди хотів би більше говорити з людством і пропонувати їм більше допомоги, тому що Він виконує роботу спасіння. Усе те, що відкрила робота Бога в плоті від початку до кінця, є любов Божа. Суть Його роботи – любов, і для людства Він жертвує всім і віддає все, що має.

Зима 1999 року