21. У цей час значення, мета і етапи роботи Єгови в Ізраїлі полягали в тому, щоб розпочати Його роботу на всій землі, яка, маючи своїм центром Ізраїль, поступово поширилася на язичницькі народи. Це – принцип, відповідно до якого Він діє по всьому всесвіту, і який полягає у тому, щоб установити модель, а потім розширювати її до тих пір, поки всі люди у Всесвіті не приймуть Його Євангеліє. Перші ізраїльтяни були нащадками Ноя. Ці люди були наділені тільки диханням Єгови і розуміли достатньо, щоб піклуватися про основні життєві потреби, але вони не знали, яким Богом був Єгова або Його волю щодо людей, не кажучи вже про те, як вони повинні були боятися Господа всього творіння. Що стосується того, чи існують правила і закони, яким потрібно підкорятися,^a або ж чи існує обов’язок, який створені істоти повинні виконувати для Творця, нащадки Адама нічого не знали про ці речі. Усе, що вони знали, це те, що чоловік повинен у поті чола працювати, щоб забезпечувати свою сім’ю, і що дружина повинна підкорятися своєму чоловікові і продовжувати людську расу, створену Єговою. Іншими словами, такі люди, у яких було тільки дихання Єгови і Його життя, нічого не відали про те, як слідувати Божим законам або як задовольняти Господа всього творіння. Вони розуміли занадто мало. Тому, хоча в їхніх серцях не було нічого лукавого або оманливого, і між ними рідко виникали заздрість і розбрати, вони все ж не знали і не розуміли Єгову, Господа всього творіння. Ці предки людини знали тільки, що потрібно їсти речі Єгови і насолоджуватися речами Єгови, але вони не знали, що потрібно боятися Єгову; вони не знали, що Єгова був тим, Кому вони повинні поклонятися, схиливши коліна. Тож як їх можна було назвати Його створіннями? Якби це було так, хіба слова «Єгова – Господь усього творіння» і «Він створив людину для того, щоб людина могла проявляти Його, прославляти Його і представляти Його» не були б вимовлені марно? Як могли люди, яким бракувало серця боязні перед Єговою, стати свідченням Його слави? Як вони могли стати проявами Його слави? Хіба слова Єгови: «Я створив людину за образом Моїм», – не стали б тоді зброєю в руках сатани, лукавого? Чи не стали б тоді ці слова знаком ганьби для створення Єговою людини? Щоб завершити цей етап роботи, Єгова, створивши людство, не наставляв і не направляв їх від Адама до Ноя. Радше, тільки після того, як потоп знищив світ, Він формально почав вести ізраїльтян, які були нащадками Ноя, а також Адама. Його праця та твердження в Ізраїлі слугували для ведення всього народу Ізраїлю, коли вони жили своїм життям по всій землі Ізраїлю, тим самим показуючи людству, що Єгова був не тільки здатний вдихнути дихання в людину, щоб вона могла отримати від Нього життя і постати з праху як створена людська істота, але й те, що Він міг також спопелити людство, і проклясти людство, і використати свій жезл, щоб управляти людством. Так само вони побачили, що Єгова може направляти життя людини на землі, говорити й діяти серед людства відповідно до годин дня і ночі. Робота, яку Він виконав, була лише для того, щоб Його творіння могло знати, що людина походить із праху, зібраного Ним, і більше того, що людина була створена Ним. Не тільки це, але і те, що Він спочатку здійснив Свою роботу в Ізраїлі, щоб інші народи і нації (які насправді не були відокремлені від Ізраїлю, а скоріше відгалузилися від ізраїльтян, але все ж були нащадками Адама і Єви) могли отримати Євангеліє Єгови від Ізраїлю, щоб усі створені істоти у Всесвіті могли боятися Єгову і вважати Його великим. Якби Єгова не почав Свою роботу в Ізраїлі, а замість цього, створивши людство, дозволив йому жити безтурботним життям на землі, то в цьому випадку, в силу фізичної природи людини (ця природа означає, що людина ніколи не може знати того, чого вона не може бачити, тобто вона не знала би, що саме Єгова створив людство, а тим паче чому Він це зробив), вона ніколи не дізналася б, що саме Єгова створив людство або що Він є Господом усього творіння. Якби Єгова створив людину і помістив її на землю, а потім просто обтрусив би Свої руки і пішов, замість того, щоб залишатися серед людей, щоб вести їх протягом певного періоду часу, тоді все людство повернулося б у небуття; навіть небо і земля, і вся незліченна кількість речей, створених Ним, і все людство, повернулися б у небуття і, більше того, були би розтоптані сатаною. Таким чином, бажання Єгови про те, щоб «на землі, тобто посеред Його творіння, у Нього було місце для стіп Його ніг, святе місце», зазнало б краху. І ось, після створення людства, щоб Він міг залишатися серед них, щоб направляти їх у їхньому житті і говорити з ними з їхнього середовища – все це було для того, щоб здійснити Його бажання і виконати Його план.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота в період Закону»

Примітка:

^a У тексті оригіналу немає фрази «яким потрібно підкорятися».

22. У період Закону Єгова встановив багато заповідей, які Мойсей мав передати ізраїльтянам, які пішли за ним із Єгипту. Ці заповіді були дані Єговою ізраїльтянам і не мали ніякого відношення до єгиптян; вони призначалися для стримування ізраїльтян, і Він використав ці заповіді, щоб накласти на них вимоги. Чи дотримувалися вони суботи, чи поважали вони своїх батьків, чи поклонялися ідолам і так далі – це були принципи, за якими вони були визнані грішними або праведними. Серед них були ті, кого вразив вогонь Єгови, деякі були закаменовані до смерті, а деякі отримали благословення Єгови, і це визначалося на підставі того, чи дотримувалися вони цих заповідей, чи ні. Тих, хто не дотримувався суботи, побивали камінням на смерть. Ті священики, які не дотримувалися суботи, були вражені вогнем Єгови. Тих, хто не виявляв поваги до своїх батьків, також забивали камінням на смерть. Усе це було схвалено Єговою. Єгова встановив Свої заповіді і закони так, щоб, коли Він керував людьми в їхньому житті, вони слухали і корилися Його слову, а не повставали проти Нього. Він використовував ці закони, щоб тримати новонароджену людську расу під контролем, щоб краще закласти основу для Своєї майбутньої роботи. Отже, ґрунтуючись на роботі, яку виконав Єгова, перший період було названо періодом Закону.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота в період Закону»

23. У період Закону робота скерування людства здійснювалася під ім’ям Єгова, і перша стадія роботи була розпочата на землі. На цій стадії робота полягала в будівництві храму й вівтаря, а також у використанні закону для скерування народу Ізраїлю і виконання роботи серед нього. Направляючи народ Ізраїлю, Він заклав основу для Своєї роботи на землі. Виходячи з цієї основи, Він розширив Свою роботу за межі Ізраїлю, тобто, почавши з Ізраїлю, Він поширив Свою роботу назовні, щоб пізніші покоління поступово дізналися, що Єгова був Богом, і що саме Єгова сотворив небеса, землю і все суще, і що саме Єгова сотворив усіх істот. Він поширював Свою роботу через народ Ізраїлю за його межі. Земля Ізраїлю була першим святим місцем роботи Єгови на землі, і саме в Ізраїлі Бог вперше почав працювати на землі. Це була робота періоду Закону.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3)»

24. Коли Бог починав офіційну роботу Свого плану управління, Він установив багато норм, яких повинна була дотримуватися людина. Ці норми призначалися для того, щоб людина могла вести нормальне людське життя на землі – нормальне людське життя, невіддільне від Бога та Його проводу. Спершу Бог сказав людині, як робити вівтарі, як облаштовувати вівтарі. Після цього Він сказав людині, як приносити жертви, і встановив, як людина повинна жити: на що в житті вона повинна звертати увагу, чого повинна дотримуватися, що повинна й не повинна робити. Те, що Бог установив для людини, було всеосяжним, і цими звичаями, нормами та принципами Він стандартизував поведінку людей, спрямовував їхнє життя й посвячення в Божі закони, спрямовував їх до Божого вівтаря, спрямовував їх у тому, щоб серед усього створеного Богом для людини вони мали життя, наділене порядком, розміреністю та поміркованістю. Цими простими нормами та принципами Бог спершу встановив межі для людини, щоб людина мала на землі нормальне життя поклоніння Богові, мала нормальне людське життя; таким є конкретний зміст початку Його шеститисячолітнього плану управління. Ці норми та правила охоплюють дуже широкий зміст, конкретизують Божий провід людства в період Закону, і їх повинні були прийняти й виконувати люди, які прийшли до періоду Закону; ці норми та правила є свідченням про роботу, виконану Богом у період Закону, і реальним доказом Божого керівництва та проводу всього людства.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

25. Єгова створив людство, тобто Він створив пращурів людей, Єву й Адама, але Він не наділив їх будь-яким додатковим інтелектом або мудрістю. Хоча вони вже жили на землі, вони майже нічого не розуміли. Отже, робота Єгови зі створення людства була завершена лише наполовину і була далека від завершення. Він усього лише сформував модель людини з глини і вдихнув у неї Своє дихання, але не дарував людині достатньої готовності боятися Його. На початку людина не була мала серця боязні чи страху перед Ним. Людина знала тільки, як слухати Його слова, але не мала базових знань для життя на землі і не відала звичайних правил людського життя. Отже, хоча Єгова створив чоловіка і жінку і завершив семиденний проект, Він у жодному разі не завершив створення людини, бо людина була всього лише оболонкою, і їй не вистачало реальності людського буття. Людина знала тільки, що саме Єгова створив людство, але у неї не було анінайменшого уявлення про те, як дотримуватися слів або законів Єгови. Отже, після появи людства робота Єгови була далека від завершення. Він усе ще повинен був повністю направляти людство, щоб воно прийшло до Нього, щоб люди могли жити разом на землі й боятися Його, і щоб вони могли під Його керівництвом стати на правильний шлях нормального людського життя на землі. Тільки таким чином була повністю завершена робота, яка в основному велася під ім’ям Єгова; тобто тільки таким чином була повністю завершена робота Єгови зі створення світу. І тому, створивши людство, Він повинен був керувати життям людства на Землі протягом декількох тисяч років, щоб людство могло дотримуватися Його настанов і законів та брати участь у всіх діях нормального людського життя на землі. Тільки тоді робота Єгови була повністю завершена.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Бачення роботи Бога (3)»

26. До того періоду тривалістю дві тисячі років, протягом яких Єгова здійснював Свою роботу, людина нічого не знала, і майже все людство зазнало розтління, аж до того моменту, перед знищенням світу потопом, коли вони досягли глибини розбещеності і розпусти, в яких їхні серця були повністю позбавлені Єгови та будь-якого бажання слідувати Його дорогою. Вони ніколи не розуміли роботу, яку Єгова збирався виконувати; їм не вистачало розсудливості, у них було ще менше знань, і, ніби машини, здатні дихати, вони були абсолютно необізнані щодо людини, Бога, світу, життя тощо. На землі вони впадали в багато спокус, подібно до змія, і говорили багато речей, образливих для Єгови, але оскільки вони були в невіданні, Єгова не карав їх і не дисциплінував їх. Тільки після потопу, коли Ною був 601 рік, Єгова формально з’явився Ною і керував ним і його сім’єю, ведучи птахів і звірів, які пережили потоп разом із Ноєм і його нащадками, до кінця періоду Закону, що тривав загалом 2 500 років. Він працював в Ізраїлі, тобто формально працював, загалом 2 000 років, а також працював одночасно в Ізраїлі і за його межами протягом 500 років, що разом становить 2 500 років. Протягом цього періоду Він наставив ізраїльтян у тому, що для служіння Єгові вони повинні побудувати храм, зодягати священицький одяг і босоніж входити в храм на світанку, щоб їхнє взуття не заплямувало храм, і вогонь не був посланий на них з вершини храму і не спалив їх на смерть. Вони виконували свої обов’язки і підпорядковувалися планам Єгови. Вони молилися Єгові в храмі, і після отримання одкровення Єгови, тобто після того, як Єгова заговорив, вони повели натовпи і навчили їх, що ті повинні виказувати боязнь перед Єговою – їхнім Богом. І Єгова сказав їм, що вони повинні побудувати храм і жертовник, і у встановлений Єговою час, тобто у день Пасхи, вони повинні приготувати новонароджених телят і ягнят, щоб покласти їх на жертовник як принесення для служіння Єгові, щоб приборкати їх і вселити боязнь перед Єговою в їхні серця. Те, чи корилися вони цьому закону, стало мірилом їхньої вірності Єгові. Єгова також постановив для них день суботній, сьомий день Його творіння. На наступний день після суботи Він призначив перший день, щоб вони прославляли Єгову, приносили Йому жертви і виконували для Нього музику. У цей день Єгова скликав усіх священиків, щоб розділити жертви на жертовнику, щоб люди могли їсти, щоб вони могли насолоджуватися жертвами на жертовнику Єгови. І Єгова сказав, що вони були благословенні, що вони мали уділ із Ним і що вони були Його обраним народом (що було заповітом Єгови з ізраїльським народом). Ось чому до цього дня народ Ізраїлю все ще говорить, що Єгова – це тільки їхній Бог, а не Бог язичників.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота в період Закону»

27. Хоча Єгова виголосив багато тверджень і виконав великий обсяг роботи, Він тільки позитивно направляв людей, навчаючи цих необізнаних людей, як бути людьми, як жити, як розуміти дорогу Єгови. Здебільшого робота, яку Він виконував, полягала в тому, щоб спонукати людей іти Його дорогою і дотримуватися Його законів. Була виконана праця над людьми, які були поверхнево зіпсовані; вона не сягала так глибоко, щоб трансформувати їхній характер або забезпечити прогрес у житті. Він переймався лише використанням законів для встановлення обмежень для людей та контролю над ними. Для тогочасних ізраїльтян Єгова був просто Богом у храмі, Богом на небесах. Він був хмарним стовпом, вогняним стовпом. Усе, що Єгова вимагав від них, – це підкорятися тому, що люди сьогодні знають як Його закони і заповіді – можна навіть сказати, правила, – тому що те, що робив Єгова, призначалося не для того, щоб перетворити їх, а для того, щоб дати їм більше того, що повинна мати людина, і наставляти їх зі Своїх власних уст, тому що після створення у людини не було нічого, чим вона повинна була володіти. І ось, Єгова дав людям те, чим вони повинні володіти для свого життя на землі, допомігши людям, яких Він вів, перевершити їхніх предків, Адама і Єву, тому що те, що Єгова дав їм, перевершило те, що Він дав Адаму і Єві на початку. Як би там не було, праця, яку Єгова звершив в Ізраїлі, полягала тільки в тому, щоб направляти людство і спонукати його визнати свого Творця. Він не підкоряв і не перетворював їх, а тільки направляв їх. Це підсумок праці Єгови в період Закону. Це – передісторія, правдива історія, суть Його роботи по всій землі Ізраїлю і початок Його шеститисячолітньої праці – з тим, щоб тримати людство під контролем руки Єгови. Із цього народилася додаткова робота в Його шеститисячолітньому плані управління.

«Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Робота в період Закону»