Хоча багато людей вірить у Бога, мало хто розуміє, що віра в Бога означає і як саме їм слід діяти, щоб відповідати Божим намірам. Зрештою, головна причина полягає в тому, що, хоча людина знає слово «Бог» і такі фрази, як «робота Бога», вона не знає Бога, і тим паче не знає Божої роботи. Тож не дивно, що всі ті, хто не знає Бога, безтолкові у своїй вірі в Нього. Людина не сприймає віру в Бога серйозно, і це цілковито обумовлено тим, що віра в Бога для неї занадто незнайома, занадто чужа. У такий спосіб вона далеко не дотягує до Божих вимог. Іншими словами, якщо людина не знає Бога й не знає Його роботи, то вона не може бути придатною для використання Богом, і тим паче не здатна задовольнити Божі наміри. «Віра в Бога» значить віра в існування Бога; це найпростіше поняття віри в Бога. Піти на крок далі, повірити, що Бог існує, – це не те ж саме, що істинно вірити в Бога; натомість це різновид простої віри із сильними релігійними відтінками. Істинна віра в Бога означає таке: на підставі віри в те, що Бог є Володарем усього сущого, людина переживає Його слова та Його роботу й так відкидає свій розбещений характер, задовольняє Божі наміри та пізнає Бога. Тільки такий шлях може зватися «вірою в Бога». Та часто людина бачить віру в Бога як щось дуже просте й легковажне. Коли людина так вірить у Бога, це втрачає своє значення, і хоча вона може й надалі вірити до самого кінця, вона ніколи не здобуде Боже схвалення, бо йде хибним шляхом. Ті, хто й до сьогодні вірить у Бога посеред слів і порожніх доктрин, досі не знають, що їм бракує сутності віри в Бога, і що вони не можуть отримати Боже схвалення. Та вони досі моляться, щоб Бог благословив їх миром і достатньою благодаттю. Заспокоймо наші серця й старанно подумаймо: чи може так бути, щоб віра в Бога була найлегшою річчю на землі? Чи може так бути, що вірити в Бога не значить нічого більшого, ніж отримувати від Бога багато благодаті? Чи люди, які вірять у Бога, не знаючи Його, або вірять у Бога, та все ж чинять Йому супротив, дійсно здатні задовольнити Божі наміри?

Про Бога й людину не можна говорити нарівні. Його сутність та Його робота для людини найбільш непізнавані та незбагненні. Якщо Бог Сам не вершить Свою роботу й не промовляє Свої слова серед людей, то людина нізащо не може зрозуміти Божі наміри. Тож навіть ті, хто все своє життя присвятив Богу, не змогли б отримати Його схвалення. Якщо Бог не береться за справу, то як би добре людина не справлялася, все це буде намарно, адже Божі помисли завжди вищі за людські, і Божу мудрість не може глибоко збагнути жодна людина. Тож кажу вам: усі ті, хто «вповні розуміє» Бога та Його роботу, – безглузді, усі вони зарозумілі й нетямущі. Людині не слід обмежувати Божу роботу; більше того, людині не можна її обмежувати. В очах Божих людина просто менша, ніж мураха; тож як людина може збагнути Божу роботу? Хто завжди любить виголошувати: «Бог не працює так чи інак» або «Він такий чи такий» – хіба не зарозуміло він говорить? Усі ми маємо знати, що людину, створіння з плоті, розбестив сатана, що сама її природа полягає в тому, щоб виступати проти Бога, і що вона не може бути нарівні з Богом, а тим паче не може пропонувати якусь пораду, коли йдеться про Божу роботу. А те, як Бог скеровує людину, то робота Самого Бога. Людині ж подобає скоритися та не виношувати той чи інший погляд, бо людина є лише порох. Оскільки наш намір – шукати Бога, то ми не маємо нав’язувати власні уявлення щодо Його роботи задля того, щоб Бог їх прийняв до уваги, а тим паче задіювати свої розбещені характери, щоб умисне й рішуче виступати проти Божої роботи. Адже хіба це не зробило б нас антихристами? Як взагалі можна казати, що такі люди вірять у Бога? Оскільки ми віруємо, що Бог є, і бажаємо вдовольнити й узріти Його, ми мусимо шукати дорогу істини та дорогу до сумісності з Богом. Ми не повинні вперто Йому опиратися. Що доброго могло б із цього вийти?

Сьогодні Бог зробив нову роботу. Ти, може, не здатен прийняти ці слова, і вони тобі можуть здатися незвичними, та Я б тобі порадив не виявляти поки свою природність, оскільки лише ті, хто дійсно прагне й жадає праведності перед Богом, можуть здобути істину, і лише тих, хто дійсно побожний, Він може скеровувати та просвіщати. У пошуках істини результати досягаються через розсудливий спокій, а не у сварках і незгодах. Коли Я кажу, що «сьогодні Бог виконав нову роботу», то маю на увазі те, що Бог повернувся у плоті. Можливо, ці слова тебе не турбують; можливо, ти їх ненавидиш; а можливо, що вони тебе дуже цікавлять. Хай там що, Я сподіваюся, що всі ті, хто справді прагне Божого явлення, зможуть сміливо зустріти цей факт і ретельно його вивчити, а не робити завчасних висновків; саме так має чинити мудра людина.

Таке неважко дослідити, але для цього кожен із нас спершу мусить знати цю одну істину: Він, Хто є Бог утілений, має сутність Бога, і Він, Хто є Бог утілений, має вираження Бога. Оскільки Бог став плоттю, Він несе із Собою ту роботу, яку наміряється виконати; оскільки Він є втіленим Богом, Він висловлює те, Ким Він є; оскільки Він є втіленим Богом, Він може принести людині істину, подарувати їй життя та вказати їй шлях. Плоть, що не має Божої сутності, – то, безперечно, не втілений Бог; у цьому немає сумніву. Якщо людина має намір дослідити, чи то втілена плоть Божа, то мусить визначити це за характером, який Він виражає, і словами, які Він говорить. Тобто, щоб визначити, чи це втілена Божа плоть, чи ні, і чи є це істинним шляхом, чи ні, потрібно розрізняти на основі Його сутності. Отже, ключ до того, чи є це плоть утіленого Бога, полягає в Його сутності (Його роботі, Його словах, Його характері та багатьох інших аспектах), а не в зовнішньому вигляді. Якщо людина досліджує лише Його зовнішній вигляд і внаслідок цього не звертає уваги на Його сутність, це показує, що людина нерозумна й нетямуща. Зовнішність не може визначати сутності; більше того, Божа робота ніколи не може відповідати людським уявленням. Хіба зовнішність Ісуса не суперечила людським уявленням? Хіба Його лик і вбрання могли продемонструвати Його істинну ідентичність? Хіба тодішні фарисеї не виступили проти Ісуса якраз тому, що дивилися лише на Його зовнішність і не приймали слова з Його вуст сумлінно? Моя надія – у тому, що кожен брат і кожна сестра, що шукають явлення Бога, не повторять трагедії історії й не стануть сучасними фарисеями та знову не приб’ють Бога до хреста. Ви мусите ретельно обдумати, як зустріти повернення Бога, і ви мусите мати ясний розум щодо того, як бути тим, хто кориться істині. Це відповідальність усякого, хто чекає повернення Ісуса на хмарі. Ми мусимо очистити свої духовні очі й не загрузати у словах вигадок. Ми мусимо подумати про реалістичну роботу Бога та поглянути на практичний аспект Бога. Не надто захоплюйтесь і не тоніть у фантазіях, постійно сподіваючись, що Господь Ісус раптово зійде поміж вас на хмарі й забере вас, тих, які Його ніколи не знали, і не бачили, і не відають, як слідувати Його волі. Краще подумати про реалістичні справи!

Можливо, ти відкрив цю книгу з метою дослідження чи з наміром прийняття; яким би не було твоє ставлення, Я сподіваюся, що ти дочитаєш до кінця, а не легко відкладеш її вбік. Можливо, після прочитання цих слів твоє ставлення зміниться, але це залежить від твоєї мотивації та ступеня твого розуміння. Проте є одна річ, яку ти мусиш знати: не можна стверджувати про слово Боже, що то слово людське, і тим паче не можна стверджувати про слово людське, що то слово Боже. Людина, яку використовує Бог, – то не втілений Бог, і втілений Бог – то не людина, яку використовує Бог. У цьому є суттєва відмінність. Можливо, після прочитання цих слів ти не визнаєш їх словами Бога, а лише просвітленням, отриманим людиною. У такому разі ти занадто нетямущий. Як слова Бога можуть бути такими ж, як просвітлення, отримане людиною? Слова втіленого Бога відкривають новий період, скеровують усе людство, розкривають таємниці та показують людині напрям, у якому треба йти в новому періоді. Просвітлення, отримане людиною, – це не більше ніж деякі прості практики чи знання. Воно не може ні скерувати все людство в новий період, ні розкрити таємниці Самого Бога. Врешті-решт Бог є Бог, а людина є людина. У Бога сутність Бога, а в людини сутність людини. Якщо людина вважає слова, промовлені Богом, простим просвітленням від Святого Духа, і приймає слова апостолів і пророків за слова, промовлені особисто Богом, це її помилка. Хай там що, тобі в жодному разі не слід видавати чорне за біле, називати високе низьким і описувати глибоке як поверхове; хай там що, тобі в жодному разі не слід свідомо спростовувати те, що, як ти чітко знаєш, є істиною. Усі, хто вірить, що Бог є, повинні розглядати речі з правильної точки зору та приймати нову Божу роботу та Його нові слова з позиції створеної істоти; інакше Бог їх відсіє.

Після роботи Єгови Ісус став плоттю, щоб вершити Свою роботу серед людей. Його робота не вершилася окремо, а будувалася на роботі Єгови. Це була робота для нового періоду, яку Бог звершив після того, як поклав край періоду Закону. Так само, коли робота Ісуса скінчилася, Бог продовжив працювати для нового періоду, адже все Боже управління завжди просувається вперед. Коли мине старий період, його замінить новий, і коли буде завершено стару роботу, буде нова на продовження Божого управління. Це втілення – друге втілення Бога, яке слідує за Ісусовою роботою. Звісно, це втілення стається не окремо; це третя стадія роботи після періоду Закону та періоду Благодаті. Щоразу, коли Бог починає нову стадію роботи, обов’язково має бути новий початок, і він обов’язково має приносити новий період. Так само є й відповідні зміни в притаманному Богу характері, у способі Його роботи, у місці Його роботи та в Його імені. Тож не дивно, що людині складно прийняти роботу Бога в новий період. Та як би людина не чинила Йому спротив, Бог завжди вершить Свою роботу та завжди веде все людство вперед. Коли Ісус прийшов у світ людей, Він почав період Благодаті та завершив період Закону. В останні дні Бог знову став плоттю, і з цим утіленням Він завершив період Благодаті й почав період Царства. Усі ті, хто здатен прийняти друге втілення Бога, будуть введені в період Царства, ба більше – вони зможуть особисто отримати керівництво Бога. Хоч Ісус прийшов між людей і зробив багато роботи, Він лише завершив роботу відкуплення всього людства та послужив жертвою за гріх людей; але Він не позбавив людину всіх її розбещених характерів. Щоб уповні спасти людину з-під упливу сатани, потрібно було не лише, щоб Ісус став жертвою за гріх та взяв на себе людські гріхи, а й щоб Бог виконав іще більшу роботу, аби вповні позбавити людину її характерів, розбещених сатаною. Тож після того, як людині були прощені її гріхи, Бог повернувся у плоть, аби ввести людину в новий період, і почав роботу кари та суду. Ця робота привела людство у вищу сферу. Усі ті, хто коритиметься Його пануванню, насолодяться вищою істиною та отримають більші благословення. Вони справді житимуть у світлі та здобудуть істину, шлях і життя.

Якщо людина залишатиметься застряглою в періоді Благодаті, то вона ніколи не позбудеться своїх розбещених характерів, не кажучи вже про те, щоб пізнати притаманний Богу характер. Якщо людина завжди живе посеред достатку благодаті, але не має шляху життя, який дозволяє їй пізнати Бога або задовольнити Його, то вона ніколи по-справжньому не здобуде Бога у своїй вірі в Нього. Така віра дійсно жалюгідна. Коли ти закінчиш читати цю книгу, коли ти переживеш кожен крок роботи втіленого Бога в період Царства, ти відчуєш, що ті бажання, які жили в тобі багато років, нарешті здійснилися. Ти відчуєш, що лише зараз справді побачив Бога віч-на-віч; що лише зараз поглянув на Його лик, почув Його особисті висловлювання, оцінив мудрість Його роботи та справді усвідомив, наскільки Він практичний і всемогутній. Ти відчуєш, що здобув багато такого, чого люди минулих часів ніколи не бачили й не здобували. У той час ти ясно зрозумієш, що таке вірити в Бога та що таке відповідати Божим намірам. Звісно, якщо ти чіплятимешся за минулі погляди й відкидатимеш та не прийматимеш той факт, що Бог утілився вдруге, то залишишся з порожніми руками, нічого не отримаєш і зрештою будеш проголошений винним в опорі Богу. На тих, хто здатен коритися істині та роботі Бога, буде заявлено права під іменем другого втілення Бога: «Всемогутній». Вони зможуть отримати особистий провід Бога, здобуваючи більше істини вищого порядку, а також реальне людське життя. Вони узрять видіння, яке люди минулого ніколи не бачили: «І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу аж до стоп і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй» (Об’явлення 1:12–16). Це видіння – прояв усього Божого характеру, і прояв усього Його характеру – це також прояв роботи Бога в Його поточному втіленні. У потоках кар і судів Син Людський висловлюваннями виявляє властивий Йому характер, даючи всім тим, хто приймає Його кару та суд, побачити істинне обличчя Сина Людського, яке є правдивим образом обличчя Сина Людського, побаченого Іваном. (Звісно, ті, хто не приймає роботу Бога в період Царства, абсолютно не можуть це побачити.) Істинне обличчя Бога не можна вповні описати людською мовою, тож Бог використовує методи вираження властивого Йому характеру, щоб показати людям Своє істинне обличчя. Інакше кажучи, усі ті, хто оцінив властивий Сину Людському характер, бачили істинне обличчя Сина Людського, адже Бог занадто величний, і Його не можна вповні описати людською мовою. Коли людина проживе кожен крок роботи Бога в період Царства, тоді вона пізнає істинне значення слів Івана, коли він говорив про Сина Людського посеред свічників: «А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум’я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй». У той час ти без жодного сумніву усвідомиш, що ця звичайна плоть, яка так багато сказала, – безперечно друге втілення Бога. Більше того, ти дійсно зрозумієш, наскільки ти благословенний, і відчуєш, що ти великий щасливець. Хіба ти не хочеш успадкувати це благословення?