Керувати людьми завжди було Моїм обов’язком. Більше того, завоювання людини – це те, що Я визначив, коли створював світ. Люди можуть не знати, що Я повністю завоюю людей в останні дні чи що завоювання бунтівничих серед людства є доказом Моєї перемоги над сатаною. Але коли Мій ворог вступив у бій зі Мною, Я вже сказав йому, що завоюю тих, кого сатана взяв у полон і зробив своїми дітьми, вірними слугами, які стережуть його дім. Первісне значення слова «завоювати» – це «перемогти, піддати приниженню»; мовою ізраїльтян воно означає «повністю перемогти, знищити та зробити нездатним чинити подальший опір Мені». Але сьогодні, коли це слово вживається серед вас, його значення – «завоювати». Ви маєте знати, що Моїм наміром завжди було повністю знищити й розгромити лихих у людстві, щоб вони більше не могли бунтувати проти Мене, а тим більше мати дихання порушити Мою роботу чи завадити їй. Таким чином, що стосується людини, це слово стало значити «завоювання». Які б побіжні значення не були в цього терміна, Моя робота полягає в тому, щоб розбити людей. Бо хоча це правда, що людство є додатком до Мого управління, точніше кажучи, люди є нічим іншим, як Моїми ворогами. Люди – це лихі, які протистоять Мені й не слухаються Мене. Люди є нічим іншим, як потомством лихого, проклятого Мною. Люди є нічим іншим, як нащадками архангела, який Мене зрадив. Люди є нічим іншим, як спадщиною диявола, який, давно Мною зневажений, відтоді був Моїм непримиренним ворогом. Бо небо над усім людством туманне й темне, без найменшої подоби ясності, і світ людей занурений у безпросвітну темряву, так що той, хто в ньому живе, навіть не може побачити своєї руки, простягненої перед власним обличчям, або сонця, коли піднімає голову. Дорога під його ногами, брудна й усіяна вибоїнами, покручено звивається; уся земля всіяна трупами. Темні кутки заповнені останками мертвих, а в прохолодних і тінистих кутках оселилися натовпи демонів. І скрізь у світі людей демони приходять і йдуть ордами. Потомство всіляких звірів, укрите поганню, вступило в запеклу битву, звук якої вселяє в серце жах. У такі часи, у такому світі, у такому «земному раю», куди піти шукати життєвих радощів? Куди піти, щоб знайти місце призначення свого життя? Людство, давно потоптане під ногами сатани, від самого початку було актором, який приймав образ сатани, – більше того, людство є втіленням сатани та служить доказом, який свідчить про сатану, голосно й чітко. Як може такий людський рід, така купка вироджених покидьків, такий нащадок цієї розбещеної людської родини, свідчити про Бога? Звідки походить Моя слава? З чого можна почати говорити про свідчення щодо Мене? Бо ворог, який, розбестивши людство, стоїть проти Мене, уже взяв людство – людство, яке Я давно створив і яке було сповнене Моєю славою та Моїм утіленням у життя, – і забруднив його. Він вирвав Мою славу, і все, чим він наповнив людину, – це отрута, рясно присмачена потворністю сатани та соком із плоду дерева пізнання добра і зла. На початку Я створив людство; тобто Я створив предка людства, Адама. Він був наділений формою та образом, сповнений міццю, сповнений життєвою силою, і більше того – він був у товаристві Моєї слави. То був славетний день, коли Я створив людину. Після того з тіла Адама було створено Єву, і вона теж була предком людини, і тому люди, яких Я створив, були наповнені Моїм диханням і сповнені Моєю славою. Адам первісно народився з Моєї руки та був уособленням Мого образу. Таким чином, первісним значенням слова «Адам» було «створена Мною істота, наповнена Моєю життєвою енергією, наповнена Моєю славою, яка мала форму й образ, мала дух і дихання». Він був єдиною створеною істотою, що мала дух, яка була здатна представляти Мене, нести Мій образ і приймати Моє дихання. На початку Єва була другою людиною, наділеною диханням, створення якої Я визначив, тому первісним значенням слова «Єва» було «створена істота, яка продовжила б Мою славу, наповнена Моєю життєвою силою і, більше того, наділена Моєю славою». Єва пішла від Адама, тож вона також мала Мій образ, бо вона була другою людиною, створеною за Моїм образом. Первісним значенням слова «Єва» було «жива людина з духом, плоттю й кістками, Моє друге свідчення, а також Мій другий образ поміж людства». Вони були предками людства, чистим і дорогоцінним скарбом людини й від самого початку живими істотами, наділеними духом. Однак лихий потоптав і взяв у полон потомство предків людства, зануривши людський світ у повну темряву та зробивши так, щоб потомство більше не вірило в Моє існування. Ще більш огидним є те, що в той самий час, поки лихий розбещує людей і топче їх, він жорстоко вириває Мою славу, Моє свідчення, життєву силу, яку Я їм подарував, дихання й життя, які Я вдув у них, усю Мою славу в людському світі й усю кров серця, яку Я витратив на людство. Людство більше не у світлі, люди втратили все, що Я їм подарував, і вони відкинули славу, яку Я дав. Як вони можуть визнати, що Я Господь усіх створених істот? Як вони можуть і надалі вірити в Моє існування на небі? Як вони можуть відкрити прояви Моєї слави на землі? Як ці онуки можуть сприйняти Бога, якого шанували їхні власні предки, як Господа, що їх створив? Ці жалюгідні онуки щедро «піднесли» лихому славу, образ і свідчення, які Я подарував Адаму і Єві, а також життя, яке Я подарував людству та від якого залежить їхнє існування; і вони абсолютно не звертають уваги на присутність лихого та віддають йому всю Мою славу. Хіба це не саме джерело назви «покидьки»? Як таке людство, такі лихі демони, такі ходячі трупи, такі постаті сатани, такі Мої вороги можуть володіти Моєю славою? Я поверну Собі Свою славу, поверну Своє свідчення, яке існує серед людей, і все, що колись належало Мені та що Я давно дав людству, – Я повністю завоюю людство. Однак ти мусиш знати, що люди, яких Я створив, були святими людьми, що мали Мій образ і Мою славу. Вони не належали сатані, і він їх не топтав, але вони були суто Моїм проявом, вільним від найменших слідів отрути сатани. Тож Я повідомляю людству, що Я хочу лише того, що створено Моєю рукою, святих, яких Я люблю та які не належать нікому іншому. Більше того, Я втішатимуся ними та вважатиму їх Своєю славою. Однак те, чого Я хочу, – це не людство, розбещене сатаною, яке сьогодні належить сатані та більше не є Моїм первісним творінням. Оскільки Я маю намір повернути Собі Свою славу, яка існує в людському світі, Я повністю завоюю тих, хто вижив серед людства, як доказ Моєї слави в перемозі над сатаною. Я приймаю лише Своє свідчення як кристалізацію Мого Я, як об’єкт Моєї втіхи. Така Моя воля.

Людству знадобилися десятки тисяч років історії, щоб прийти туди, де воно сьогодні, але людство, яке Я створив на початку, давно потонуло у виродженні. Людство більше не є тим людством, якого Я бажаю, і, таким чином, у Моїх очах люди більше не заслуговують зватися людством. Вони радше покидьки людства, яких сатана взяв у полон, гнилі ходячі трупи, у яких живе сатана і в які сатана вбирається. Люди не вірять у Моє існування, і так само вони не вітають Мій прихід. Людство лише неохоче відгукується на Мої прохання, тимчасово погоджуючись із ними, і немає такого, щоб воно щиро ділило зі Мною життєві радощі та печалі. Оскільки люди бачать Мене незбагненним, вони неохоче посміхаються Мені, ставлячись до Мене як підлесники до володаря, тому що люди не знають ні про Мою роботу, ні тим паче про Мою волю на цей час. Я буду з вами чесним: коли настане той самий день, страждання кожного, хто поклоняється Мені, буде легше зносити, ніж ваші. Ступінь вашої віри в Мене насправді не перевищує віри Йова – навіть віра єврейських фарисеїв перевершує вашу, – тож якщо день вогню прийде, ваші страждання будуть тяжчими, ніж у фарисеїв, коли Ісус докоряв їм, ніж у 250 начальників громади, які виступили проти Мойсея, і ніж у Содому під палючим полум’ям його знищення. Коли Мойсей ударив по скелі, і потекла вода, дарована Єговою, це було через його віру. Коли Давид грав на лірі на хвалу Мені, Єгові, – із серцем, сповненим радості, – це було через його віру. Коли Йов утратив свою худобу, якою повнилися гори, і незліченні скупчення багатств, а його тіло вкрилося злими гнояками, це було через його віру. Коли він зміг почути голос Мене, Єгови, і побачити славу Мене, Єгови, це було через його віру. Те, що Петро міг слідувати за Ісусом Христом, було зумовлено його вірою. Те, що він зміг бути прибитим до хреста заради Мене та дати славетне свідчення, також було зумовлено його вірою. Коли Іван побачив славетний образ Сина Людського, це було зумовлено його вірою. Коли він бачив видіння останніх днів, це було тим паче зумовлено його вірою. Причина, з якої так звані натовпи язичницьких народів отримали Моє одкровення та дізналися, що Я повернувся в плоті, щоб виконувати Свою роботу серед людей, також полягає в їхній вірі. Усі ті, хто вражений Моїми суворими словами, але все ж отримав від них розраду й був урятований, – хіба це сталося з ними не через їхню віру? Ті, хто вірить у Мене, але все ще терпить тяготи, – чи не були вони також відкинуті світом? Ті, хто живе поза Моїм словом, тікаючи від страждань випробувань, – чи не всі вони тиняються світом? Вони подібні до осіннього листя, що тріпотить то тут, то там, не маючи місця для спочинку, а тим паче Моїх слів розради. Хоча Моя кара й очищення не слідують за ними, чи ж вони не жебраки, що тиняються з місця на місце, блукаючи вулицями за межами Царства Небесного? Чи дійсно світ – твоє місце спочинку? Чи дійсно ти можеш, уникаючи Моєї кари, добитися від світу хоч найменшої усмішки задоволення? Чи справді ти можеш своєю минущою втіхою приховати порожнечу у своєму серці, порожнечу, яку неможливо утаїти? Може, ти й здатен обдурити всіх у своїй сім’ї, але ти ніколи не зможеш обдурити Мене. Через те, що твоя віра надто мізерна, ти досі, до цього дня, безсилий знайти хоч якісь із принад, що їх може запропонувати життя. Я закликаю тебе: краще щиро витратити половину твого життя заради Мене, ніж провести все твоє життя в посередності та марних клопотах задля плоті, терплячи всі ті страждання, які людині ледь можна витримати. Для чого це – так дорожити собою й утікати від Моєї кари? Для чого це – ховатися від Моєї миттєвої кари лише для того, щоб пожинати вічність сорому, вічність кари? Насправді Я нікого не схиляю під Свою волю. Якщо хтось справді бажає підкоритись усім Моїм планам, Я не ставився б до нього погано. Але Я вимагаю, щоб усі люди вірили в Мене так само, як Йов вірив у Мене, Єгову. Якщо ваша віра більша за віру Хоми, то ваша віра отримає Мою похвалу, у вашій відданості ви знайдете Моє блаженство, і ви неодмінно знайдете Мою славу у своїх днях. Однак люди, що вірять у світ і вірять у диявола, скам’яніли своїми серцями, так само як і юрби міста Содом, з принесеними вітром піщинками в очах і жертвами диявола в ротах, і їхніми затьмареними розумами вже давно заволодів лихий, що узурпував світ. Їхні думки майже повністю потрапили в полон диявола давніх часів. І тому віра людства пішла по вітру, і люди не в змозі навіть помітити Мою роботу. Усе, що вони можуть, – це слабко спробувати побіжно поставитися до Моєї роботи або приблизно її аналізувати, тому що ними вже давно заволоділа отрута сатани.

Я завоюю людство, тому що люди були створені Мною, ба більше – втішались усіма щедрими об’єктами Мого творіння. Але люди також відкинули Мене; Мене немає в їхніх серцях, і вони сприймають Мене як тягар для свого існування, аж до того, що, справді узрівши Мене, вони все одно відкидають Мене та ламають собі голову, вигадуючи всякі способи перемогти Мене. Люди не дозволяють Мені ставитися до них серйозно або висувати до них суворі вимоги, і так само вони не дозволяють Мені судити або карати їхню неправедність. Вони цим і близько не цікавляться – їх це дратує. І тому Моя робота полягає в тому, щоб узяти людство, яке їсть, п’є й насолоджується Мною, але не знає Мене, і розбити його. Я обеззброю людство, а потім, узявши Своїх янголів, узявши Свою славу, Я повернуся до місця Свого перебування. Бо дії людей уже давно розбили Моє серце та розкололи Мою роботу на друзки. Я маю намір повернути Собі славу, яку забрав лихий, перш ніж Я щасливо піду геть, давши людям і надалі жити своїми життями, продовжувати «жити й працювати в мирі та задоволенні», продовжувати «обробляти власні поля», і Я більше не втручатимусь у їхні життя. Але зараз Я маю намір повністю повернути Собі Свою славу з рук лихого, забрати всю славу, яку Я вчинив у людині під час створення світу. Ніколи більше Я не подарую її людському роду на землі. Адже люди не тільки не змогли зберегти Мою славу, а й обміняли її на образ сатани. Люди не цінують Мого приходу, і так само вони не цінують день Моєї слави. Вони не раді отримати Мою кару, тим паче вони не хочуть повернути Мені Мою славу, і так само вони не хочуть відкинути отруту лихого. Людство продовжує так само по-старому Мене обманювати, люди досі так само по-старому зображають веселі посмішки та щасливі обличчя. Вони не підозрюють про глибини мороку, який опуститься на людство після того, як Моя слава покине їх. Зокрема, вони не розуміють, що коли Мій день настане для всього людства, їм буде навіть важче, ніж людям за часів Ноя, бо вони не знають, яким темним став Ізраїль, коли Моя слава пішла з нього, адже людина забуває на світанку, як тяжко було пережити непроглядну ніч. Коли сонце знову сховається й темрява опуститься на людей, вони знову плакатимуть і скреготітимуть зубами в темряві. Чи ви забули, як тяжко було ізраїльтянам витримати ті дні страждань, коли Моя слава пішла з Ізраїлю? Настав час, коли ви бачите Мою славу, і це також час, коли ви розділяєте день Моєї слави. Люди плакатимуть серед темряви, коли Моя слава покине брудну землю. Настав день слави, коли Я виконую Свою роботу, і це день, коли Я звільняю людство від страждань, бо Я не розділю з ним часи мук і нещастя. Я хочу лише повністю завоювати людство та повністю розбити лихих у людстві.