Застереження для тих, хто не втілює істину в життя

Ті, хто постійно дає вихід своєму негативу на братів і сестер, є приспішниками сатани, і вони перешкоджають роботі церкви. Одного дня слід прогнати таких людей, вигнати їх. Якщо у своїй вірі в Бога люди не мають богобоязливого серця, не мають богослухняного серця, вони не тільки не зможуть виконувати якусь роботу для Нього, а й навпаки, стануть тими, хто заважає Його роботі та кидає Йому виклик. Вірити в Бога, але не слухатися Його, не боятися Його, а натомість противитися Йому, – це найбільша ганьба для віруючого. Якщо віруючі такі ж недбалі та нестримані в своїх висловлюваннях і поведінці, як і безбожники, то вони є ще більшим злом, ніж безбожники; вони – типові біси. Тих, хто дає волю своїм отруйним, злим язикам у церкві, хто поширює чутки, розпалює розбрат і створює кліки серед братів і сестер, – тих слід було вигнати з церкви. Але оскільки нині інша епоха Божої роботи, ці люди обмежені, бо їх безсумнівно слід вигнати. Усі розбещені сатаною люди мають зіпсовані схильності. У деяких тільки й є, що зіпсовані схильності, а інші відрізняються: вони мають не лише зіпсовані сатанинські схильності, а й надзвичайно злісну природу. Мало того, що їхні слова і вчинки виявляють їхні зіпсовані сатанинські схильності, ці люди, крім того, є справжнім дияволом сатаною. Їхня поведінка створює порушення й завади для Божої праці, заважає життю-входженню братів і сестер та перешкоджає нормальному життю церкви. Рано чи пізно ці вовки в овечій шкурі мають бути вигнані. До цих приспішників сатани має бути безжальне ставлення, ставлення неприйняття. Тільки це означає прийняти сторону Бога, а ті, хто цього не робить, загрузли у трясовині з сатаною. Люди, які щиро вірять в Бога, завжди мають Його в своєму серці, їхнє серце завжди богобоязливе й боголюбне. Ті, хто вірить у Бога, мають діяти обережно та розважливо, і все, що вони роблять, повинно відповідати Божим вимогам і бути здатним догодити Його серцю. Вони не повинні бути свавільними та робити те, що їм заманеться; це не личить праведній добропорядності. Люди не повинні бігати повсюди, розмахуючи прапором Бога, і в той же час вихвалятися та вдаватися до шахрайства. Це найбільш крамольна поведінка з усіх можливих. Сім’ї мають свої правила, а країни мають свої закони, то хіба це не стосується Божого дому ще більшою мірою? Хіба він не має ще суворіші стандарти? Хіба в ньому не є ще більше адміністративних постанов? Люди вільні робити те, що вони хочуть, але адміністративні постанови Бога не можна змінювати за бажанням. Бог – це Той, Хто не терпить образ від людей; Він – Бог, який карає людей смертю. Невже люди цього ще не знають?

У кожній церкві є люди, які створюють завади для церкви або порушують Божу працю. Кожен із них – перевдягнений сатана, який просочився у Божий дім. Такі люди – чудові актори: вони постають переді Мною з великою повагою, кланяючись і розшаркуючись, живучи, як шолудиві собаки, та присвячуючи себе «цілком» досягненню своїх власних цілей, але перед братами і сестрами вони показують свою мерзенну сторону. Коли вони бачать людей, які втілюють істину в життя, то накидаються на них і відштовхують убік; коли вони бачать людей, більш грізних, ніж вони самі, то підлещуються і прислужуються їм. Вони шаленіють у церкві. Можна сказати, що такі «місцеві задираки», такі «прихвостні» є у більшості церков. Разом вони поводяться по-чортівськи, переморгуючись та обмінюючись секретними сигналами, і жоден із них не втілює істину в життя. У кого більше отрути, той і є «головним демоном», а хто має найбільший авторитет, той і веде їх, високо піднявши прапор. Ці люди лютують у церкві, поширюють свій негатив, сіють смерть, роблять, що хочуть, кажуть, що хочуть, і ніхто не наважується їх зупинити. Вони по вінця сповнені схильностями сатани. Щойно вони здіймають галас, як до церкви входить подих смерті. Тих у церкві, хто втілює істину в життя, зневажають, і вони не в змозі докладати всіх своїх зусиль, у той час, як ті, хто заважає церкві й поширює смерть, лютують усередині, – і крім того, більшість людей слідують за ними. Все просто: в таких церквах панує сатана; диявол – їхній цар. Якщо прихожани не повстануть і не відкинуть цих головних бісів, то рано чи пізно вони також прийдуть до погибелі. Відтепер і надалі проти таких церков мають бути вжиті заходи. Якщо ті, хто хоч трохи здатен втілювати істину в життя, не прагнутимуть цього, то така церква буде стерта з лиця землі. Якщо в церкві немає нікого, хто бажає втілювати істину в життя, і нікого, хто може свідчити про Бога, така церква має бути повністю ізольована, а її зв’язки з іншими церквами мають бути розірвані. Це називається «поховати смерть»; ось що означає зневажати сатану. Якщо в церкві є кілька місцевих задирак, за якими слідує «мошкара», що абсолютно позбавлена розсудливості, і якщо прихожани, навіть побачивши правду, все ще неспроможні звільнитися від пут та маніпуляцій цих задирак, то всі ці нерозумні зрештою будуть вигнані. Хоча ця «мошкара», можливо, й не зробила нічого жахливого, але вона ще більш брехлива, підступна та вертка, і кожен, хто подібний до неї, буде вигнаний. Не залишиться жодного! Ті, хто належить сатані, будуть повернені сатані, а ті, хто належить Богу, неодмінно вирушать на пошуки істини; це визначено їхньою природою. Нехай згинуть усі, хто слідує за сатаною! До таких людей не буде жалю. Нехай ті, хто шукає істину, будуть забезпечені, і нехай вони досхочу насолоджуються Божим словом. Бог праведний. Він ніколи не став би віддавати комусь перевагу. Якщо ти – диявол, то ти нездатний втілювати істину в життя; якщо ти той, хто шукає істину, ти точно не потрапиш у полон до сатани. У цьому немає жодних сумнівів.

Люди, які не прагнуть розвитку, завжди хочуть, щоб інші були такими ж негативними та бездіяльними, як вони самі. Ті, хто не втілює істину в життя, заздрять тим, хто це робить, і завжди намагаються обдурити нетямущих і нерозсудливих. Ці люди дають вихід таким речам, які можуть спровокувати твоє виродження. Ти можеш скотитися донизу, дійти до ненормального стану та наповнитися темрявою. Вони змушують тебе віддалитися від Бога, плекати плоть та потурати собі. Люди, які не люблять істину і завжди поверхово ставляться до Бога, позбавлені самосвідомості, і вдача таких людей спокушає інших чинити гріхи та зневажати Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дозволяють іншим її втілювати. Вони плекають гріх і не відчувають огиди до себе. Вони не знають себе і не дають іншим себе пізнати. Вони також не дають іншим бажати істини. Ті, кого вони обманюють, не бачать світла. Вони падають у пітьму, не знають себе, не розуміють істину й все більше і більше віддаляються від Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дають іншим втілювати її, збираючи усіх цих нерозумних поперед собою. Замість того, щоб говорити, що вони вірять у Бога, краще було б сказати, що вони вірять у своїх предків, або що вони вірять в ідолів у своїх серцях. Таким людям, які стверджують, що вони йдуть за Богом, було б краще розплющити свої очі та уважно подивитися, в кого саме вони вірять: насправді ти віриш у Бога чи в сатану? Якщо ти знаєш, що ти віриш не в Бога, а в своїх власних ідолів, тоді тобі краще не називати себе віруючим. Якщо ти насправді не знаєш, в кого ти віриш, тоді, знову ж таки, тобі краще не називати себе віруючим. Говорити так було б богозневагою! Ніхто не змушує вас вірити в Бога. Не кажіть, що ви вірите в Мене; з мене досить таких розмов, я більше не хочу їх чути, бо те, у що ви вірите – це ідоли у ваших серцях та місцеві задираки серед вас. Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто посміхається, коли чує розмови про смерть, – всі є виплодками сатани, і саме вони будуть вигнані. Багато хто в церкві не має розсудливості. Коли відбувається щось оманливе, вони зненацька стають на бік сатани. Вони навіть ображаються, коли їх називають приспішниками сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають розсудливості, вони чомусь завжди стають на бік, де немає істини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує розсудливості? Чому вони зненацька стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей розсудливості, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це свідчить? Чи не про те, що нерозсудливі люди люблять зло? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим породженням сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово і вчинок, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони зневажають істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні? Якщо ти дійсно є людиною, яка любить істину, тоді чому ти не поважаєш тих, хто втілює її в життя, а одразу йдеш за тими, хто не втілює її в життя, варто їм лише поманити? У чому тут проблема? Мені байдуже, чи маєш ти розсудливість, чи ні. Мені байдуже, наскільки високу ціну ти заплатив. Мені байдуже, наскільки великі твої сили, і мені байдуже, чи ти місцевий задирака, чи лідер із прапором. Якщо твої сили великі, то це тільки за допомогою сил сатани. Якщо твій авторитет високий, то це просто тому, що в твоєму оточенні багато таких, хто не втілює істину в життя. Якщо тебе не виключили, то це тому, що зараз не час виключати, радше це час для праці вигнання. Не треба поспішати виключати тебе зараз. Я просто чекаю на той день, коли Я покараю тебе, вигнавши тебе перед цим. Кожен, хто не втілює істину в життя, буде вигнаний!

Люди, які щиро вірять в Бога, – це ті, що бажають здійснювати слово Боже і втілювати істину в життя. Люди, які по-справжньому здатні бути непохитними у своєму свідченні про Бога, – це також ті, що бажають втілювати Його слово в життя і можуть щиро стояти на боці істини. Усім людям, які вдаються до хитрощів і несправедливості, бракує істини, і вони ганьблять Бога. Ті, хто розпалює суперечки в церкві, – це приспішники сатани, вони є втіленням сатани. Такі люди дуже злостиві. Ті, хто не має проникливості та неспроможні стати на бік істини, всі виношують злі наміри і ганьблять істину. Більше того, вони є типовими представниками сатани. Вони не підлягають відкупленню і, зрозуміло, вони будуть вигнані. У Божій сім’ї не дозволено залишатися тим, хто не втілює істину в життя, як і тим, хто свідомо руйнує церкву. Однак час для праці вигнання ще не настав. Таких людей просто викриють і, зрештою, виженуть. Над цими людьми більше не проводитиметься марна робота; ті, що належать сатані, не здатні стояти на боці істини, тоді як ті, що шукають істину, здатні. Люди, які не втілюють істину в життя, негідні почути шлях істини і негідні свідчити про істину. Вона просто не для їхніх вух; радше, вона спрямована на тих, хто її втілює в життя. Перш, ніж буде явлений кінець кожної людини, тих, хто заважає церкві та порушує Божу працю, спочатку тимчасово залишать осторонь, щоб розібратися з ними пізніше. Щойно працю буде завершено, кожного з цих людей буде викрито, а потім вигнано. Наразі, поки проголошується істина, вони будуть проігноровані. Коли ж уся істина буде розкрита людству, ці люди мають бути вигнані. Тоді настане час, коли всі люди будуть поділені на класи відповідно до їхнього виду. Дрібні витівки тих, хто не має розсудливості, призведуть до їхньої загибелі від рук нечестивих, вони будуть заманюватися ними, щоб ніколи не повернутися. І вони заслуговують на подібне ставлення, бо не люблять істини, тому що вони не здатні стояти на боці істини, тому що вони йдуть за злими людьми і стоять на боці злих людей, бо вступають у змову зі злими людьми та зневажають Бога. Вони прекрасно знають, що ті злі люди випромінюють зло, але вони озлобили свої серця і відвернулися від істини, щоб піти за ними. Хіба всі ці люди, які не втілюють істину в життя, але чинять руйнівні та мерзенні речі, не чинять зло? Хоча серед них є ті, хто називає себе царями, а інші слідують за ними, хіба їхня богопротивна природа не однакова? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не рятує їх? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не праведний? Хіба не їхнє власне зло їх руйнує? Хіба не їхня власна непокірність тягне їх у пекло? Люди, які втілюють істину в життя, зрештою, завдяки істині будуть спасенні та стануть досконалими. Ті, хто не втілює істину в життя, зрештою, через істину накличуть на себе погибель. Таким буде кінець тих, хто втілює істину в життя, і тих, хто її не втілює. Я раджу тим, хто не планує втілювати істину в життя, покинути церкву якомога швидше, щоб не наробити ще більше гріхів. Коли настане час, буде занадто пізно жалкувати. Зокрема, ті, хто утворює кліки та чинить розколи, а також ті місцеві задираки у церкві мають піти ще швидше. Такі люди, що мають злу вовчу природу, нездатні на зміни. Їм краще покинути церкву за першої ж нагоди, ніколи надалі не порушувати звичайне життя братів і сестер і в такий спосіб уникнути Божого покарання. Тим із вас, хто пішов разом із ними, було б добре скористатися цією нагодою, щоб задуматися про себе. Чи вийдете ви з церкви разом із лукавими, чи залишитеся і будете слухняно слідувати? Ви повинні добре подумати над цим питанням. Я даю вам ще одну можливість зробити свій вибір і чекаю на вашу відповідь.

Попередня стаття: Робота Святого Духа та робота сатани

Наступна стаття: Ти повинен зберегти відданість Богу

Якщо Бог допоміг вам у вашому житті, натисніть кнопку, щоб приєднатися до нашої групи. Давайте вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього.

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger