Застереження для тих, хто не втілює істину в життя

Ті з братів і сестер, хто постійно дає вихід своєму негативу, – це приспішники сатани, і вони завдають церкві клопоту. Одного дня такі люди мають бути вигнані та відсіяні. Якщо у своїй вірі в Бога люди не мають у серці благоговіння перед Богом, не мають у серці покірності перед Богом, вони не тільки не зможуть виконувати ніяку роботу для Нього, але й, навпаки, стануть тими, хто заважає Його роботі та кидає Йому виклик. Вірити в Бога, але не підкорятися Йому, не благоговіти перед Ним і натомість противитися Йому, – це найбільша ганьба для віруючого. Якщо віруючі такі ж недбалі та нестримані в своїх промовах і поведінці, як і невіруючі, то вони є ще більшим злом, ніж невіруючі; вони типові біси. Тих, хто дає волю своїм отруйним, злим язикам у церкві, хто поширює чутки, розпалює розбрат і створює кліки серед братів і сестер, – тих слід було вигнати з церкви. Але оскільки нині інша епоха Божої роботи, ці люди обмежені, бо на них чекає неминуче відсіювання. Усі розбещені сатаною мають розбещену вдачу. У деяких тільки й є, що розбещена вдача, а інші відрізняються: вони мають не лише розбещену сатанинську вдачу, а й надзвичайно злісну природу. Їхня розбещена сатанинська вдача проявляється не просто у словах і вчинках – ці люди є справжнім диявольським сатаною, до того ж. Їхня поведінка перериває і порушує Божу працю, заважає входженню братів і сестер у життя та перешкоджає нормальному життю церкви. Рано чи пізно ці вовки в овечій шкурі мають бути вигнані. До цих приспішників сатани має бути безжальне ставлення, ставлення неприйняття. Тільки це означає прийняти сторону Бога, а ті, хто цього не робить, загрузли у трясовині з сатаною. Люди, які істинно вірують у Бога, завжди мають Його в своєму серці, їхнє серце завжди благоговіє перед Богом і любить Його. Ті, хто вірить у Бога, мають діяти обережно та розважливо, і все, що вони роблять, має здійснюватися у відповідності до Божих вимог і догоджати Його серцю. Вони не повинні бути свавільними та робити те, що їм заманеться; це не личить праведній добропорядності. Люди не повинні бігати повсюди, розмахуючи прапором Бога, і в той же час вихвалятися та вдаватися до шахрайства. Це найбільш крамольна поведінка з усіх можливих. Сім’ї мають свої правила, а країни мають свої закони, то хіба це не стосується Божого дому ще більшою мірою? Хіба стандарти в ньому не є ще суворішими? Хіба в ньому не є ще більше постанов? Люди вільні робити те, що вони хочуть, але постанови Бога не можна змінювати за бажанням. Бог – це Бог, який не терпить образ від людей; Він – Бог, який віддає людей на смерть. Невже люди цього ще не знають?

У кожній церкві є люди, які створюють проблеми для церкви або втручаються в Божу працю. Кожен із них – перевдягнений сатана, який просочився у Божий дім. Такі люди – чудові актори: вони постають переді Мною з великою повагою, кланяючись і розшаркуючись, живучи, як шолудиві собаки, та присвячуючи себе «цілком» досягненню своїх власних цілей, але перед братами і сестрами вони показують свою мерзенну сторону. Коли вони бачать людей, які втілюють істину в життя, то накидаються на них і відштовхують убік; коли вони бачать людей, більш грізних, ніж вони самі, то підлещуються і прислужуються їм. Вони шаленіють у церкві. Можна сказати, що такі «місцеві задираки», такі «прихвостні» є у більшості церков. Разом вони поводяться огидно, переморгуючись та обмінюючись секретними сигналами, і жоден із них не втілює істину в життя. Той, у кому найбільше отрути, – це їхній «головний біс», і той, хто має найбільший авторитет, веде їх, несучи високо піднятим їхній прапор. Ці люди безчинствують у церкві, поширюють свій негатив, сіють смерть, роблять, що хочуть, кажуть, що хочуть, і ніхто не наважується їх зупинити. Вони по вінця сповнені вдачею сатани. Щойно вони спричиняють клопоти, як до церкви входить подих смерті. Ті в церкві, хто втілює істину в життя, вигнані й не в змозі докладати всіх своїх зусиль, у той час, як ті, хто завдає церкві клопоту і поширює смерть, лютують усередині, – і більше того, більшість людей слідують за ними. Все просто: в таких церквах панує сатана; диявол – їхній цар. Якщо парафіяни не повстануть і не відкинуть цих головних бісів, то рано чи пізно вони також прийдуть до погибелі. Відтепер і надалі проти таких церков мають бути вжиті заходи. Якщо ті, хто хоч трохи здатен втілювати істину в життя, не прагнутимуть цього, то така церква буде стерта з лиця землі. Якщо в церкві немає нікого, хто бажає втілювати істину в життя, і нікого, хто може свідчити для Бога, така церква має бути повністю ізольована, а її зв’язки з іншими церквами мають бути розірвані. Це називається «похованням смерті»; ось що означає відсіяти сатану. Якщо в церкві є кілька місцевих задирак, за якими слідує «мошкара», що абсолютно позбавлена проникливості, і якщо парафіяни, навіть узрівши істину, все ще неспроможні звільнитися від пут та маніпуляцій цих задирак, то всі ці нерозумні зрештою будуть відсіяні. Хоча ця «мошкара», можливо, й не зробила нічого жахливого, але вона ще більш брехлива, підступна та вертка, і кожен, подібний до неї, буде відсіяний. Не залишиться жодного! Ті, хто належить сатані, будуть повернені сатані, а ті, хто належить Богу, неодмінно вирушать на пошуки істини; це визначено їхньою природою. Нехай згинуть усі, хто слідує за сатаною! До таких людей не буде жалю. Нехай ті, хто шукає істину, будуть забезпечені, і нехай вони досхочу насолоджуються Божим словом. Бог праведний. Він ніколи не став би віддавати комусь перевагу. Якщо ти – диявол, то ти нездатний втілювати істину в життя; якщо ти той, хто шукає істину, ти точно не потрапиш у полон до сатани. У цьому немає жодних сумнівів.

Люди, які не прагнуть розвитку, завжди хочуть, щоб інші були такими ж негативними та бездіяльними, як вони самі. Ті, хто не втілює істину в життя, заздрять тим, хто це робить, і завжди намагаються обдурити нетямущих і непроникливих. Ці люди дають вихід таким речам, які можуть спровокувати твоє виродження. Ти можеш скотитися донизу, дійти до ненормального стану та наповнитися темрявою. Вони змушують тебе віддалитися від Бога і плекати плоть та потурати собі. Люди, які не люблять істину і завжди поверхово ставляться до Бога, позбавлені самосвідомості, і вдача таких людей спокушає інших чинити гріхи та зневажати Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дозволяють іншим її втілювати. Вони плекають гріх і не відчувають огиди до себе. Вони не знають себе і не дають іншим себе пізнати. Вони також не дають іншим бажати істини. Ті, кого вони обманюють, не можуть бачити світла. Вони падають у пітьму, не знають себе, не впевнені в істині й все більше і більше віддаляються від Бога. Вони не втілюють істину в життя і не дають іншим втілювати її, збираючи усіх цих нерозумних поперед собою. Замість того, щоб сказати, що вони вірять у Бога, було б краще сказати, що вони вірять у своїх предків, або що вони вірять в ідолів у своїх серцях. Таким людям, які стверджують, що вони йдуть за Богом, було б краще розплющити свої очі та уважно подивитися, в кого саме вони вірять: насправді ти віриш у Бога чи в сатану? Якщо ти знаєш, що ти віриш не в Бога, а в своїх власних ідолів, тоді тобі краще не називати себе віруючим. Якщо ти насправді не знаєш, в кого ти віриш, тоді, знову ж таки, тобі краще не називати себе віруючим. Говорити так було б блюзнірством! Ніхто не змушує вас вірити в Бога. Не кажіть, що ви вірите в Мене; я чув удосталь таких розмов, і не хочу слухати їх знову, тому що предмет вашої віри – це ідоли у ваших серцях та місцеві задираки серед вас. Ті, хто хитає головою, коли чує істину, хто вищиряється, коли чує розмову про смерть, всі є виплодками сатани, і саме вони будуть відсіяні. Багато хто в церкві не має проникливості. Коли щось облудне стається, вони зненацька стають на бік сатани. Вони навіть ображаються, коли їх називають приспішниками сатани. Хоча люди можуть говорити, що вони не мають проникливості, вони чомусь завжди стають на бік, позбавлений істини, – вони ніколи не стають на бік істини в критичну мить, вони ніколи не піднімаються та не відстоюють істину. Тож чи справді їм бракує проникливості? Чому вони зненацька стають на бік сатани? Чому вони ніколи не кажуть жодного справедливого та розумного слова на підтримку істини? Чи справді ця ситуація виникла внаслідок їхнього хвилинного сум’яття? Чим менше в людей проникливості, тим менше вони здатні стати на бік істини. Про що це говорить? Хіба це не свідчить про те, що непроникливі люди люблять зло? Хіба це не свідчить про те, що вони є відданим виродком сатани? Чому так виходить, що вони завжди здатні ставати на бік сатани та говорити його мовою? Кожне їхнє слово та діло, вирази їхніх облич є достатнім доказом того, що вони ніякі не любителі істини. Радше, вони зневажають істину. Вони можуть ставати на бік сатани, і цього достатньо, щоб довести, що сатана дуже любить цих дрібних бісів, які все своє життя борються в ім’я сатани. Хіба усі ці факти недостатньо очевидні? Якщо ти справді людина, яка любить істину, тоді чому ти не поважаєш тих, хто втілює її в життя, а відразу йдеш за тими, хто не втілює її в життя, варто їм лише поманити? У чому тут проблема? Мені байдуже, маєш ти проникливість, чи ні. Мені байдуже, наскільки високу ціну ти заплатив. Мені байдуже, наскільки великі твої сили, і мені байдуже, чи ти місцевий задирака, чи лідер із прапором. Якщо твої сили великі, то це тільки за допомогою сил сатани. Якщо твій авторитет високий, то це просто тому, що в твоєму оточенні багато таких, хто не втілює істину в життя. Якщо тебе не вигнали, то це тому, що зараз не час для вигнання – радше, це час для праці відсіювання. Немає поспіху виганяти тебе зараз. Я просто чекаю на той день, коли я покараю тебе, відсіявши тебе перед цим. Кожен, хто не втілює істину в життя, буде відсіяний!

Люди, які істинно вірять у Бога, – це ті, що бажають здійснювати слово Боже і втілювати істину в життя. Люди, які по-справжньому здатні залишатися твердими в своєму свідченні Богу, – це також ті, що бажають втілювати Його слово в життя і можуть щиро стояти на боці істини. Усім людям, які вдаються до хитрощів і несправедливості, бракує істини, і вони ганьблять Бога. Ті, хто розпалює суперечки в церкві, – це приспішники сатани, вони є втіленням сатани. Такі люди дуже злостиві. Ті, хто не має проникливості та неспроможний стати на бік істини, всі чаять злі наміри і ганьблять істину. Більше того, вони є типовими представниками сатани. Вони поза межами відкуплення і, зрозуміло, вони будуть відсіяні. У Божій сім’ї не дозволено залишатися тим, хто не втілює істину в життя, як і тим, хто свідомо руйнує церкву. Однак час для праці вигнання ще не настав. Таких людей просто викриють і, зрештою, відсіють. Над цими людьми більше не проводитиметься марна робота; ті, що належать сатані, нездатні стояти на боці істини, тоді як ті, що шукають істину, здатні. Люди, які не втілюють істину в життя, негідні почути шлях істини і негідні свідчити про істину. Вона просто не для їхніх вух; радше, вона спрямована на тих, хто її втілює в життя. Перш, ніж буде явлений кінець кожної людини, тих, хто завдає клопоту для церкви та перериває Божу працю, спочатку тимчасово залишать в стороні, щоб розібратися з ними пізніше. Щойно працю буде завершено, кожного з цих людей буде викрито, а потім відсіяно. Наразі, поки проголошується істина, вони будуть проігноровані. Коли ж уся істина буде розкрита людству, ці люди мають бути відсіяні. Тоді настане час, коли всі люди будуть поділені на класи відповідно до їхнього роду. Дешеві виверти тих, хто не має проникливості, призведуть до їхнього знищення руками нечестивих – вони будуть принаджені ними і ніколи не повернуться. І вони заслужили на подібне ставлення, тому що вони не люблять істину, тому що вони неспроможні стати на бік істини, тому що вони йдуть за злими людьми і стають на бік злих людей, і тому що вони вступають у змову зі злими людьми та зневажають Бога. Вони чудово знають, що ті злі люди випромінюють зло, але вони озлобили свої серця і відвернулися від істини, щоб піти за ними. Хіба всі ці люди, які не втілюють істину в життя, але чинять руйнівні та мерзенні речі, не творять зло? Хоча серед них є ті, хто величає себе царями, та інші, хто слідує за ними, хіба їхня богопротивна природа не однакова? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не рятує їх? Яке вони можуть мати виправдання, стверджуючи, що Бог не праведний? Хіба не їхнє власне зло їх знищує? Хіба не їхня власна непокірність тягне їх у пекло? Люди, які втілюють істину в життя, зрештою, завдяки істині будуть врятовані та стануть досконалими. Ті, хто не втілює істину в життя, зрештою, завдяки істині накличуть на себе погибель. Такими будуть закінчення тих, хто втілює істину в життя, і тих, хто її не втілює. Я раджу тим, хто не планує втілювати істину в життя, покинути церкву якомога швидше, щоб уникнути ще більшої кількості гріхів. Коли настане час, буде занадто пізно для жалю. Зокрема, ті, хто утворює кліки та чинить розколи, а також ті місцеві задираки у церкві мають піти ще швидше. Такі люди, що мають злу вовчу природу, нездатні на зміни. Їм краще покинути церкву за першої ж нагоди, ніколи надалі не порушувати звичайне життя братів і сестер і в такий спосіб уникнути Божого покарання. Тим із вас, хто пішов разом із ними, було б добре скористатися цією нагодою, щоб задуматися про себе. Чи залишите ви церкву разом із лиходіями, чи залишитеся і будете слухняними послідовниками? Ви повинні добре обміркувати це питання. Я даю вам ще одну можливість зробити свій вибір і чекаю на вашу відповідь.

Попередня стаття: Робота Святого Духа та робота сатани

Наступна стаття: Чи є ти тим, хто ожив?

Якщо Бог важливий у вашому житті, то чи хотіли б ви вивчати слова Бога, щоб наблизитися до Нього?

Налаштування

  • Тексти
  • Теми

Колір фону

Теми

Шрифт

Розмір шрифту

Міжрядковий інтервал

Міжрядковий інтервал

Ширина сторінки

Зміст

Пошук

  • Пошук у цьому тексті
  • Пошук у цій книзі

Зв’язок із нами в Messenger