Батьки Веньї розлучилися, коли їй було два роки, і після цього вона жила з батьком і мачухою. Мачуха не могла її терпіти та постійно сварилася з батьком. У нього не було вибору – він мусив відправити Венью до матері, але та була повністю зосереджена на веденні бізнесу та не мала часу піклуватися про Венью, тому її часто віддавали на виховання родичам і друзям. Після стількох років життя в прийомних сім'ях юна Венья почувалася самотньою і безпорадною, вона сумувала за теплом рідного дому. Тільки після розлучення батька й мачухи вона повернулася до батька та відтоді мала хоча б якийсь дім. Коли Венья виросла, вона стала дуже розумною та слухняною, а також старанно вчилася. Але саме тоді, коли вона наполегливо готувалася до вступних іспитів до університету, на неї спіткало нещастя: її мати перенесла крововилив у мозок, була паралізована та прикута до ліжка. Вітчим покинув матір і навіть привласнив собі все її майно, а потім батько потрапив до лікарні через рак печінки. … Венья була не в змозі взяти на себе тягар домогосподарства, тому все, що вона могла – це благати родичів і друзів, але вони відмовлялись допомогти. … Саме тоді, коли Венья страждала і не бачила виходу, дві сестри з Церкви Всемогутнього Бога почали свідчили Веньї, її матері та сестрі про роботу Всемогутнього Бога в останні дні. Зі слів Усемогутнього Бога вони зрозуміли корінь болю в житті людей та усвідомили, що лише коли люди приходять до Бога, вони можуть отримати Його захист і жити у щасті. Тільки завдяки втісі Божих слів мати й дочки змогли позбутися свого болю й безпорадності. Венья по-справжньому відчула любов і милосердя Бога; вона нарешті відчула тепло домашнього затишку та знайшла справжній дім. …