Людство, так докорінно розбещене сатаною, не знає, що є Бог, і перестало поклонятися Богові. На початку, коли були створені Адам і Єва, слава і свідчення Єгови завжди повсякчас були присутні. Але після розбещення людина втратила славу й свідчення, адже всі збунтувалися проти Бога і взагалі перестали Його шанувати. Сьогоднішня робота завоювання полягає в тому, щоб відновити все свідчення та всю славу, і щоб усі люди поклонялися Богові, аби було свідчення поміж сотворених; ось робота, яку належить виконати на цьому етапі. Як саме має бути завойоване людство? За допомогою роботи слів на цьому етапі, щоб повністю переконати людину; за допомогою розголошення, суду, кари та безжального прокляття, щоб остаточно переконати її; розкриваючи бунтарство людини й судячи її опір, аби вона могла дізнатися про неправедність і скверну людства, і таким чином використати ці речі як тло для праведного Божого характеру. Переважно за допомогою саме цих слів людина завойовується та цілковито переконується. Слова – це засіб для остаточного завоювання людства, і всі, хто приймає Боже завоювання, мусять прийняти побиття та суд Його слів. Процес мовлення сьогодні – це саме процес завоювання. І як же люди повинні співпрацювати? Знаючи, як їсти й пити ці слова, та досягаючи їх розуміння. Що ж до того, як завойовуються люди, то це не те, що вони можуть зробити самі по собі. Усе, що ти можеш зробити за допомогою їди та пиття цих слів, – це усвідомити свою розбещеність і скверну, своє бунтарство й свою неправедність, – і впасти ниць перед Богом. Якщо, збагнувши Божу волю, ти зможеш втілити її в життя, і якщо ти матимеш видіння і зможеш повністю скоритися цим словам і не робити жодного вибору самостійно, тоді ти будеш завойований – і це стане результатом цих слів. Чому людство втратило свідчення? Тому що ніхто не має віри в Бога, тому що Богові немає місця в людських серцях. Завоювання людства – це відновлення віри людства. Люди завжди хочуть поринути з головою в мирське життя, вони плекають забагато надій, хочуть забагато для свого майбутнього й мають забагато екстравагантних вимог. Вони завжди думають про плоть, будують плани для плоті й не виявляють жодного інтересу до пошуку шляху віри в Бога. Їхні серця були вкрадені сатаною, вони втратили благоговіння перед Богом і вони зациклені на сатані. Але людина була створена Богом. Отже, людина втратила свідчення, тобто вона втратила славу Божу. Мета завоювання людства – повернути славу людського благоговіння перед Богом. Це можна сформулювати так: є чимало людей, які не прагнуть життя; навіть якщо є ті, хто прагне життя, їх лише лічені одиниці. Люди стурбовані своїм майбутнім і зовсім не приділяють уваги життю. Деякі повстають проти Бога й чинять Йому опір, засуджують Його за Його спиною й не сповідують істину. До пори на цих людей не звертають уваги; поки що з цими синами непокори нічого не вчиняють, але в майбутньому ти житимеш у темряві, плачучи і скрегочучи зубами. Ти не відчуваєш цінності світла, коли живеш у ньому, але ти зрозумієш цю цінність, коли житимеш у темряві ночі, і тоді ти пошкодуєш. Зараз ти добре почуваєшся, але прийде день, коли ти пошкодуєш. Коли цей день настане, і темрява опуститься, і світла більше не буде, буде запізно жалкувати. Саме тому, що ти досі не розумієш роботи сьогоднішнього дня, ти не цінуєш час, який маєш зараз. Щойно розпочнеться робота всього всесвіту, тобто коли виповниться все, про що Я говорю сьогодні, багато людей схопиться за голову й заплаче гіркими сльозами. І роблячи так, хіба вони не поринуть у пітьму, сповнену плачу і скреготу зубів? Усі, хто воістину прагне життя й вдосконалюється, можуть бути використані, тоді як усі сини непокори, які не годяться для використання, впадуть у пітьму. Вони будуть позбавлені роботи Святого Духа й не зможуть нічого зрозуміти. Так вони здригатимуться в риданнях, занурені в покарання. Якщо ти добре підготовлений до цієї фази роботи, і ти зріс у своєму житті, тоді ти придатний для використання. Якщо ж ти погано підготовлений, то навіть якщо тебе закличуть до наступного етапу роботи, ти будеш непридатним для використання, – у цей момент у тебе не буде іншого шансу, навіть якщо ти захочеш підготуватися. Бог уже відійде; куди б ти міг піти, щоб знайти таку можливість, яка зараз перед тобою? Куди б ти міг піти, щоб отримати вправу, особисто надану Богом? На той час Бог уже не буде особисто говорити чи подавати Свій голос; усе, що ти зможеш зробити, це читати те, що говориться сьогодні, – як тоді зможе розуміння даватися легко? Як може життя в майбутньому бути кращим, ніж сьогодні? У той момент чи не страждатимеш ти, помираючи заживо, плачучи і скрегочучи зубами? Благословення даруються тобі зараз, але ти не знаєш, як ними користуватися; ти живеш у благословенні, але не здаєш собі з цього справи. Це доводить, що ти приречений на страждання! Сьогодні деякі люди опираються, деякі бунтують, деякі роблять те чи інше, а Я просто не звертаю на це уваги, – але не думайте, що Я не знаю, що ви замишляєте. Невже я не розумію вашої сутності? Навіщо продовжуєте протистояти Мені? Хіба ти не віриш у Бога, щоб прагнути життя й благословень заради тебе самого? Хіба не заради самого себе ти маєш віру? Зараз Я виконую роботу завоювання тільки говорячи, і щойно ця робота завоювання завершиться, твій кінець буде очевидним. Чи Я маю сказати тобі про це прямо?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (1)»