Сьогоднішня робота сприяла поступу роботи періоду Благодаті; тобто робота згідно з усім шеститисячолітнім планом управління просунулася вперед. Хоча період Благодаті скінчився, у Божій роботі відбувся прогрес. Чому я знову і знову повторюю, що цей етап роботи спирається на період Благодаті та період Закону? Тому що робота цього дня є продовженням роботи, виконаної в період Благодаті, і поступом у порівнянні зі здійсненим у період Закону. Ці три етапи тісно взаємозв’язані, і кожна ланка у цьому ланцюзі тісно пов’язана з наступною. Чому Я також кажу, що цей етап роботи ґрунтується на тому, що було зроблено Ісусом? Припустімо, що цей етап не спирався б на роботу, виконану Ісусом, тоді на цьому етапі мало б відбутися ще одне розп’яття, і роботу спокути попереднього етапу довелося б виконувати знову. У цьому не було б сенсу. Тому справа не в тому, що роботу повністю завершено, а в тому, що період просунувся вперед, і рівень роботи було піднято на вищий щабель, аніж раніше. Можна сказати, що цей етап роботи збудований на фундаменті періоду Закону та на скелі Ісусової роботи. Божа робота будується етап за етапом, і цей етап не є новим початком. Лише поєднання цих трьох етапів роботи може вважатися шеститисячолітнім планом управління. Робота цього етапу виконується на фундаменті роботи періоду Благодаті. Якщо ці два етапи роботи були не пов’язані між собою, тоді чому розп’яття не повторюється на цьому етапі? Чому Я не несу людських гріхів, а натомість приходжу безпосередньо судити і карати людину? Якби Моя робота суду і покарання людини не слідувала за розп’яттям, враховуючи, що Моє теперішнє пришестя не від зачаття Святим Духом, то Я не мав би права судити і карати людину. Саме тому, що Я єдиний з Ісусом, Я приходжу безпосередньо судити та карати людину. Робота на цьому етапі повністю будується на роботі попереднього етапу. Ось чому тільки така робота може крок за кроком привести людину до спасіння. Ісус і Я походимо від одного Духа. Хоча Ми не споріднені у Нашій плоті, Наш Дух єдиний; хоча зміст того, що Ми робимо, і робота, за яку Ми беремося, не однакові, Ми подібні у Своїй сутності; Наша плоть набуває різних форм, але це пов’язано зі зміною епохи та різними вимогами Нашої роботи; Наші служіння не схожі, тому й робота, яку Ми виконуємо, і характер, який Ми розкриваємо людині, також є відмінними. Ось чому те, що людина бачить і розуміє сьогодні, не схоже на те, що було в минулому, що пояснюється зміною епохи. Попри те, що Вони відмінні за статтю і формою Їхньої плоті, і що Вони не були народжені в одній сім’ї, а тим більше не в один і той самий період часу, Їхній Дух, тим не менш, єдиний. Попри те, що Їхня плоть не має ані кровної, ані будь-якої фізичної спорідненості, неможливо заперечувати, що Вони – втілена плоть Бога у двох різних часових періодах. Те, що Вони є втіленими тілами Бога, є незаперечною правдою. Однак, Вони не належать до одного роду і не поділяють спільної людської мови (один із них був чоловіком, який говорив мовою юдеїв, а інша – жінкою, яка розмовляє лише китайською). Саме з цих причин Вони жили в різних країнах, щоб виконувати роботу, яку кожному з Них належить виконувати, також і в різні періоди часу. Незважаючи на те, що Вони є одним і тим самим Духом, який володіє однією і тією ж сутністю, між зовнішніми оболонками Їхньої плоті немає абсолютної схожості. Усе, що Їх об’єднує, – це спільна людська природа, але якщо йдеться про зовнішній вигляд Їхньої плоті та обставини Їхнього народження, то Вони не схожі. Ці речі не впливають на Їхню відповідну роботу або на знання, які людина має про Них, бо, врешті-решт, Вони – це один і той самий Дух, і ніхто не може Їх розділити. Хоча Вони не споріднені по крові, уся Їхня природа керується Їхніми Духами, які доручають Їм різну роботу в різні періоди часу, а Їхні тіла належать до різних родоводів. Дух Єгови не є батьком Духа Ісуса, а Дух Ісуса не є сином Духа Єгови: Вони є одним і тим самим Духом. Так само втілений Бог сьогодення та Ісус не є родичами по крові, але Вони єдині, тому що Їхні Духи єдині. Бог може чинити роботу милості й милосердя, а також праведного суду й покарання людини, як і насилання на людину проклять; і зрештою, Він може виконати роботу поруйнування світу та покарання нечестивих. Хіба Він не робить усе це Сам? Хіба це не всемогутність Бога? Він міг як оприлюднювати закони для людини, так і давати їй заповіді, і Він також міг керувати першими ізраїльтянами у їхньому житті на землі та наставляти їх у будівництві храму й жертовників, тримаючи всіх ізраїльтян під Своїм пануванням. Завдяки Своїй владі Він жив на землі з народом Ізраїлю протягом двох тисяч років. Ізраїльтяни не наважувалися повставати проти Нього; усі шанували Єгову і дотримувалися Його заповідей. Такою була робота, виконана силою Його влади та Його всемогутності. Потім, упродовж періоду Благодаті, Ісус прийшов, щоб викупити все занепале людство (не лише ізраїльтян). Він виявив милість та милосердя до людини. Ісус, якого люди бачили в період Благодаті, був сповнений милосердя і повсякчас виявляв любов до людей, адже Він прийшов спасти людство від гріха. Він міг прощати людям їхні гріхи доти, доки Його розп’яття повністю не викупило людство від гріха. У цей період Бог з’явився перед людиною з милістю та милосердям; тобто Він став жертвою за гріх людини і був розп’ятий за людські гріхи, аби вони назавжди були прощені. Він був милосердним, співчутливим, терплячим і люблячим. І всі ті, хто слідував за Ісусом у період Благодаті, також прагнули бути терплячими та люблячими в усьому. Вони були довготерпеливими і ніколи не чинили опору, навіть коли їх били, проклинали або закидали камінням. Але на останньому етапі так далі не може тривати. Робота Ісуса та Єгови не була цілковито однаковою навіть попри те, що Вони були від одного Духа. Робота Єгови не завершила цей період, а спрямувала його, започаткувавши життя людства на землі, а робота сьогоднішнього дня полягає в тому, щоб завоювати глибоко розбещені язичницькі народи і очолити не лише обраний Богом народ у Китаї, а й увесь всесвіт і все людство. Тобі може здаватися, що ця робота провадиться лише в Китаї, але насправді вона вже почала поширюватися за кордоном. Чому люди за межами Китаю знову і знову шукають шлях істинний? Це тому, що Дух уже взявся до роботи, і слова, промовлені сьогодні, звернені до людей по всьому всесвіту. Завдяки цьому половина роботи вже у процесі виконання. Від створення світу до наших днів Дух Божий привів у рух цю велику роботу, причому виконав різну роботу в різні періоди та серед різних народів. Люди кожного періоду бачать різний Його характер, який природним чином проявляється у різних справах, які Він робить. Він – Бог, сповнений милості та милосердя; Він – жертва за гріх людини та людський пастир; але Він також є людським судом, покаранням і прокляттям. Він зміг керувати людським життям на землі упродовж двох тисяч років, а також викупити розбещене людство із гріха. Сьогодні Він також здатний завоювати людство, яке не знає Його, і змусити його вклонитися Своєму пануванню, щоб усі повністю скорилися Йому. Урешті-решт, Він спалить усе нечисте і неправедне в людях по всьому всесвіту, щоб показати їм, що Він не лише милосердний і люблячий Бог, не лише Бог мудрості та чудес, не лише святий Бог, але ще й Бог, який судить людину. Для злих з-поміж роду людського Він – це спалення, суд і покарання; для тих, хто має бути удосконалений, Він – це страждання, очищення та випробування, а також розрада, пожива, забезпечення словами, розправа й обтинання. А для тих, кого вигнано, Він – покарання та відплата.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Два втілення доповнюють значущість втілення»