Що означає бути вдосконаленим? Що означає бути завойованим? Яким критеріям потрібно відповідати, щоб люди були завойовані? Яким критеріям потрібно відповідати, щоб вони були вдосконалені? І завоювання, і вдосконалення призначені для того, щоб зробити людину довершеною, щоб повернути їй її первісну подобу і звільнити її від розбещеного сатанинського характеру та впливу сатани. Це завоювання відбувається на початку процесу роботи над людиною; власне, це перший етап цієї роботи. Удосконалення – це другий етап, і це завершальна робота. Кожна людина має пройти через процес завоювання. В іншому разі вона не матиме можливості пізнати Бога, ані усвідомити, що Бог є, тобто для неї буде неможливо визнати Бога. А якщо люди не визнають Бога, то для них також неможливо бути довершеними Богом, оскільки ти не відповідаєш критеріям такого довершення. Якщо ти навіть не визнаєш Бога, то як ти можеш пізнати Його? Як ти можеш прагнути до Нього? Ти також не зможеш свідчити про Нього, і тим більше ти не матимеш віри, щоб догоджати Йому. Отже, для кожного, хто хоче стати довершеним, першим кроком має бути проходження роботи завоювання. Це перша умова. Але й завоювання, і вдосконалення потрібні для того, щоб працювати над людьми та змінювати їх, і кожне з них є частиною роботи управління людиною. Обидва етапи необхідні, щоб зробити людину цілісною, і жодним із них не можна нехтувати. Щоправда, «бути завойованим» звучить не дуже приємно, але насправді процес завоювання когось – це процес його зміни. Коли ти будеш завойований, твій розбещений характер, можливо, ще не буде повністю викорінений, але ти про це вже знатимеш. Завдяки роботі завоювання ти пізнаєш свою ницу людську сутність, а також велику частину свого власного непослуху. Хоча ти не зможеш відкинути або змінити ці речі протягом короткого періоду роботи завоювання, ти пізнаєш їх, і це закладе основу для твого вдосконалення. Як такі, і завоювання, і вдосконалення відбуваються для того, щоб змінити людей, позбавити їх їхніх розбещених сатанинських характерів, аби вони могли повністю віддати себе Богу. Бути завойованим – це лише перший етап у зміні людських характерів, а також перший крок до того, щоб люди повністю віддали себе Богу, і він є нижчим за етап удосконалення. Життєвий характер завойованої людини змінюється набагато менше, ніж характер удосконаленої. Завоювання та вдосконалення концептуально відрізняються одне від одного, оскільки це різні етапи роботи, а також тому, що вони вимагають від людей відповідності різним стандартам; завоювання вимагає від людей відповідності нижчим стандартам, тоді як вдосконалення вимагає від них відповідності вищим. Удосконалені – це праведники, люди, які стали святими; вони є кристалізацією роботи управління людством або кінцевими продуктами. Хоча вони не є досконалими людьми, це люди, які прагнуть жити осмисленим життям. Завойовані, між тим, визнають існування Бога лише на словах; вони визнають, що Бог утілився, що Слово явилося у плоті, і що Бог прийшов на землю, щоб виконати роботу суду та кари. Вони також визнають, що Божий суд і кара, побиття та очищення Ним – усе це корисне для людини. Вони лише нещодавно почали набувати хоч якоїсь людської подоби. Вони мають деяке розуміння життя, але воно досі залишається для них туманним. Іншими словами, вони тільки-но починають оволодівати людською сутністю. Такими є наслідки їх завоювання. Коли люди ступають на шлях удосконалення, їхні старі характери здатні змінюватися. Далі їхні життя продовжують зростати, і поступово вони дедалі глибше входять в істину. Вони здатні зненавидіти світ і всіх тих, хто не прагне істини. Особливо вони ненавидять самих себе, але, більше того, вони чітко знають себе. Вони готові жити за істиною й беруть собі за мету прагнути істини. Вони не бажають жити в рамках думок, породжених їхнім власним мозком, і вони відчувають огиду до людської самовпевненості, пихатості та зарозумілості. Вони говорять із виразним почуттям пристойності, поводяться з речами із проникливістю і мудрістю, вони вірні та слухняні перед Богом. Якщо вони зазнають окремого випадку кари й суду, вони не лише не стають пасивними чи слабкими, а й вдячні за цю кару та суд від Бога. Вони переконані, що не можуть бути без Божої кари та суду, що це захищає їх. Вони не шукають віри миру та радості й не шукають хліба, щоб утамувати голод. Як не прагнуть вони й швидкоплинних плотських насолод. Ось що відбувається з тими, кого вдосконалюють. Після того, як люди завойовані, вони визнають, що Бог є, але це визнання проявляється в них обмеженою кількістю способів. Що насправді означає Слово, яке являється у плоті? Що означає втілення? Що зробив утілений Бог? Яка мета та значущість Його роботи? Пізнавши так багато Його роботи на власному досвіді, переживши Його вчинки в плоті, що ти здобув? Тільки зрозумівши все це, ти станеш тим, кого завойовано. Якщо ти просто кажеш, що визнаєш існування Бога, але не зрікаєшся того, чого ти повинен зректися, і не можеш відмовитися від плотських насолод, від яких повинен відмовитися, але натомість продовжуєш жадати плотських утіх, як жадав повсякчас, і якщо ти не здатний відкинути будь-які упередження проти братів і сестер і не сплачуєш ніякої ціни, виконуючи багато простих практик, то це доводить, що тебе ще потрібно завоювати. У такому разі, навіть якщо ти багато чого розумієш, усе це буде марним. Завойовані – це люди, які досягли якихось початкових змін та початкового входження. Переживання Божого суду й кари дає людям початкове знання про Бога та початкове розуміння істини. Ти можеш бути нездатним повністю увійти в реальність глибших, вичерпніших істин, але у своєму реальному житті ти можеш втілити в життя багато елементарних істин, таких як ті, що стосуються твоїх плотських насолод або твого особистого статусу. Усе це – результат, який досягається в людях у процесі їх завоювання. У завойованих людях також помітні зміни в характері; наприклад, той спосіб, у який вони вдягаються і тримають себе, і те, як вони живуть, – усе це може змінитися. Змінюється їхній погляд на віру в Бога, вони ясно уявляють собі цілі свого пошуку й мають вищі прагнення. Під час роботи завоювання відбуваються відповідні зміни і в характері їхнього життя. Зміни є, але вони неглибокі, підготовчі й суттєво поступаються змінам у характері та цілях пошуку тих, кого вдосконалено. Якщо в процесі завоювання характер людини взагалі не змінюється, і вона не здобуває ніякої істини, значить, ця людина – сміття й абсолютно нікчемна! Люди, які не були завойовані, не можуть бути вдосконалені! Якщо людина прагне бути лише завойованою, то вона не може бути цілковито довершеною, навіть якщо її характер виявлятиме певні відповідні зміни під час роботи завоювання. Вона також втратить первісні істини, які вона здобула. Існує величезна різниця між зміною в характерах тих, кого завойовують, і тих, кого вдосконалюють. Але бути завойованим – це перший крок до зміни; це основа. Відсутність цієї початкової зміни є доказом того, що насправді людина взагалі не знає Бога, оскільки це знання приходить від суду, і такий суд є основною частиною роботи завоювання. Як такі, усі, кого вдосконалюють, повинні спершу бути завойованими; в іншому разі вони не мають можливості бути вдосконаленими.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (4)»