Сьогодні ти повинен знати про те, як бути завойованим, і про те, як поводяться люди після того, як їх було завойовано. Ти можеш стверджувати, що тебе завойовано, але чи здатен ти слухатися аж до смерті? Ти мусиш бути здатним слідувати до самого кінця незалежно від наявності якихось перспектив, і ти не мусиш втрачати віру в Бога незалежно від середовища. Зрештою, ти мусиш досягти двох аспектів свідчення: свідчення Йова – послуху до смерті та свідчення Петра – найвищої любові до Бога. З одного боку, ти маєш бути як Йов: він утратив усі матеріальні блага, страждав від болю плоті, але він не полишив імені Єгови. Таким було свідчення Йова. Петро був здатний любити Бога до смерті. Розп'ятий на хресті перед обличчям смерті, він однаково любив Бога; він не думав про власні перспективи й не слідував за прекрасними сподіваннями чи вишуканими думками, а прагнув лише любити Бога й коритись усім Божим розпорядженням. Саме такого стандарту ти мусиш досягти, перш ніж зможеш вважатися тим, хто свідчить, перш ніж станеш тим, кого було завойовано й згодом вдосконалено. Якби сьогодні люди справді знали свою власну сутність і статус, хіба вони все ще шукали б перспектив і надій? Ти маєш знати ось що: незалежно від того, чи зробить мене Бог досконалим, я повинен слідувати за Богом; усе, що Він робить зараз, є благом і робиться заради мене й для того, щоб наш характер міг змінитись і ми могли позбутися впливу сатани, щоб дозволити нам народитися в країні скверни й попри це звільнитися від нечистоти, обтруситися від скверни та впливу сатани, залишити його позаду. Звичайно, це те, що вимагається від тебе, але для Бога це лише завоювання задля того, щоб люди мали рішучість слухатися та могли коритися всім Божим влаштуванням. У такий спосіб все буде досягнуто. Сьогодні більшість людей уже завойовано, але в них усе ще залишається багато бунтівного й неслухняного. Справжній духовний стан людей усе ще замалий, і вони можуть сповнитися завзяття тільки тоді, коли є надії та перспективи; без надій і перспектив вони стають негативно налаштованими та навіть думають про те, щоб залишити Бога. Крім того, люди не мають великого бажання прагнути до втілення нормальної людської сутності в життя. Це неприпустимо. Тому Я мушу продовжувати говорити про завоювання. Насправді, вдосконалення відбувається водночас із завоюванням: коли тебе завойовано, досягнуто також і перших результатів твого вдосконалення. Якщо і є різниця між тим, щоб бути завойованим і бути вдосконаленим, то вона полягає в ступені змін у людях. Бути завойованим – це перший крок до вдосконалення, і це не означає, що люди були повністю вдосконалені, і не доводить, що вони були повністю здобуті Богом. Після того, як людей було завойовано, в їхньому характері відбуваються певні зміни, але ці зміни далеко не дотягують до змін у людях, повністю здобутих Богом. Сьогодні виконується лише початкова робота з удосконалення людей – їх завоювання, і якщо ти не можеш досягти того, щоб бути завойованим, тоді ти не матимеш жодних засобів, щоб бути вдосконаленим і повністю здобутим Богом. Ти здобудеш лише кілька слів кари й суду, але вони будуть нездатними повністю змінити твоє серце. Відтак ти станеш одним із тих, кого виганяють; це нічим не відрізнятиметься від споглядання пишного застілля, не куштуючи його. Хіба це не трагічний сценарій для тебе? І тому ти мусиш прагнути до змін: бути завойованим чи бути вдосконаленим – обидва стани стосуються наявності в тобі змін і того, чи є ти слухняним, чи ні, і це визначає, чи можеш ти бути здобутим Богом, чи ні. Знай, що поняття «бути завойованим» і «бути вдосконаленим» просто ґрунтуються на ступені зміни й послуху, а також на тому, наскільки чистою є твоя любов до Бога. Сьогодні ж вимагається, щоб ти міг бути повністю вдосконаленим, але на початку ти мусиш бути завойованим – ти мусиш мати достатнє знання про Божу кару й суд, мусиш мати віру, щоб слідувати, і бути тим, хто прагне зміни й прагне пізнання Бога. Тільки тоді ти станеш тим, хто прагне бути вдосконаленим. Ви маєте розуміти, що в процесі вдосконалення ви будете завойовані, а в процесі завоювання вас буде вдосконалено. Сьогодні ти можеш прагнути бути вдосконаленим або прагнути змін у своїй зовнішній людській природі та покращень свого духовного рівня, але найголовніше – це твоє досягнення розуміння того, що всі Божі діяння сьогодні мають сенс і приносять користь: це дозволяє тобі, народженому в країні скверни, уникнути скверни та обтруситися від неї, це дозволяє тобі подолати вплив сатани й залишити позаду його темний вплив. Зосереджуючись на цих речах, ти стаєш захищеним у цій країні скверни. Зрештою, про яке свідчення тебе попросять? Ти народжуєшся в країні скверни, але здатний стати святим, ніколи більше не бути заплямованим скверною, жити під владою сатани, але звільнитися від сатанинського впливу, не бути ні одержимим, ні переслідуваним сатаною, і жити в руках Всемогутнього. Це є свідченням і доказом перемоги в битві з сатаною. Ти здатний зректися сатани, ти більше не виявляєш сатанинських характерів у тому, чим ти живеш, а натомість утілюєш у життя те, досягнення чого Бог вимагав від людини, коли Він її створив: нормальну людську сутність, здоровий глузд, нормальну проникливість, нормальну рішучість любити Бога й вірність Богові. Таким є свідчення Божого створіння. Ти кажеш: «Ми народжуємося в країні скверни, але завдяки Божому захисту, завдяки Його керівництву й завдяки тому, що Він нас завоював, ми позбулися впливу сатани. Те, що сьогодні ми здатні слухатися, також є результатом завоювання Богом, і це не тому, що ми добрі, або тому, що ми від природи любимо Бога. Саме тому, що Бог обрав і наперед визначив нас, сьогодні ми завойовані, можемо свідчити про Нього й здатні служити Йому; так само, як і тому, що Він обрав і захистив нас, ми були спасенні й визволені з-під панування сатани, і можемо залишити позаду скверну й бути очищеними в народі великого червоного дракона».

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (2)»