Коли Мойсей ударив по скелі, і потекла вода, дарована Єговою, це було через його віру. Коли Давид грав на лірі на хвалу Мені, Єгові, – із серцем, сповненим радості, – це було через його віру. Коли Йов утратив свою худобу, якою повнилися гори, і незліченні скупчення багатств, а його тіло вкрилося злими гнояками, це було через його віру. Коли він зміг почути голос Мене, Єгови, і побачити славу Мене, Єгови, це було через його віру. Те, що Петро міг слідувати за Ісусом Христом, було зумовлено його вірою. Те, що він зміг бути прибитим до хреста заради Мене та дати славетне свідчення, також було зумовлено його вірою. Коли Іван побачив славетний образ Сина Людського, це було зумовлено його вірою. Коли він бачив видіння останніх днів, це було тим паче зумовлено його вірою. Причина, з якої так звані натовпи язичницьких народів отримали Моє одкровення та дізналися, що Я повернувся в плоті, щоб виконувати Свою роботу серед людей, також полягає в їхній вірі. Усі ті, хто вражений Моїми суворими словами, але все ж отримав від них розраду й був урятований, – хіба це сталося з ними не через їхню віру? Люди отримали так багато завдяки своїй вірі, і це не завжди благословення. Вони можуть не отримати того щастя й радості, які відчував Давид, або не мати води, дарованої Єговою, як Мойсей. Наприклад, Йов був благословенний Єговою за свою віру, але він також зазнав лиха. Незалежно від того, благословенний ти чи страждаєш від лиха, і те, й інше – благословенні події. Без віри ти не зміг би отримати цю роботу завоювання, а тим більше побачити справи Єгови, явлені сьогодні перед твоїми очима. Ти не зміг би побачити, тим більше ти не зміг би отримати. Ці біди, ці нещастя та всі суди, – якби вони не спіткали тебе, чи зміг би ти сьогодні побачити діяння Єгови? Сьогодні саме віра дозволяє тобі бути завойованим, і саме завоювання тебе дозволяє тобі вірити в кожен вчинок Єгови. Тільки завдяки вірі ти отримуєш таку кару та суд. Завдяки цій карі й суду ти завойовуєшся та вдосконалюєшся. Без таких кари та суду, які ти отримуєш сьогодні, твоя віра була б марною, тому що ти б не знав Бога; хоч би як сильно ти вірив у Нього, твоя віра залишалася б лише порожнім вираженням, без підґрунтя в реальності. Тільки після того, як ти отримаєш цю роботу завоювання, роботу, яка робить тебе цілковито слухняним, твоя віра стане істинною та надійною, і твоє серце обернеться до Бога. Навіть якщо ти зазнаєш великого суду й прокляття через це слово, «віра», ти, тим не менш, маєш істинну віру та отримуєш найсправжнішу, найреальнішу й найдорожчу річ. Це тому, що тільки в процесі суду ти бачиш кінцеве місце призначення Божих створінь; саме в цьому суді ти бачиш, що Творця потрібно любити; тільки в цій роботі завоювання ти бачиш руку Божу; саме в цьому завоюванні ти нарешті повністю розумієш людське життя; саме в цьому завоюванні ти здобуваєш правильний шлях людського життя й починаєш розуміти справжнє значення слова «людина»; тільки в цьому завоюванні ти бачиш праведний характер Всемогутнього і Його прекрасний, славний лик; саме в цій роботі завоювання ти дізнаєшся про походження людини й розумієш усю «безсмертну історію» людства; саме в цьому завоюванні ти приходиш до осмислення предків людства й витоків розбещеності людства; саме в цьому завоюванні ти отримуєш радість і втіху, а також нескінченні покарання, дисципліну та слова докору від Творця до створеного Ним людства; саме в цій роботі завоювання ти отримуєш благословення, а також нещастя, що належать людині… Хіба все це не через твою невелику часточку віри? І хіба твоя віра не зросла після того, як ти здобув ці речі? Хіба ти не здобув надзвичайно багато? Ти не тільки чув Боже слово й бачив Божу мудрість, а й особисто пережив кожен етап Його роботи. Можливо, ти скажеш, що якби ти не мав віри, то ти й не поніс би такої кари або не зазнав би такого суду. Але ти повинен знати, що без віри ти не тільки не зміг би отримати таку кару або таку турботу від Всемогутнього, а й назавжди втратив би можливість зустрітися з Творцем. Ти ніколи б не дізнався про походження людства й ніколи не осягнув би значущості людського життя. Навіть якби твоє тіло померло, а душа відлетіла, ти однаково не зрозумів би всіх діянь Творця, тим більше ти не знав би, що Творець виконав таку велику роботу на землі після того, як Він створив людство. Чи готовий ти, як член цього створеного Ним людства, отак у невігластві впасти в темряву й понести вічне покарання? Якщо ти відокремлюєш себе від сьогоднішньої кари та суду, то що чекає на тебе? Чи гадаєш ти, що, відокремившись від теперішнього суду, ти зможеш уникнути цього тяжкого життя? Хіба не правда, що, якщо ти залишиш «це місце», то на тебе чекають болісні тортури або жорстокі знущання диявола? Можливо, на тебе чекають нестерпні дні та ночі? Чи ти думаєш, що тільки тому, що ти уникнув цього суду сьогодні, ти зможеш довіку ухилятися від цих майбутніх тортур? Що чекає на тебе в майбутньому? Чи справді це може бути Шанґрі-Ла, на яку ти сподіваєшся? Чи думаєш ти, що зможеш уникнути цієї майбутньої вічної кари, просто тікаючи від реальності, як ти це робиш зараз? Після сьогодення чи зможеш ти колись знову знайти таку можливість і таке благословення? Чи зможеш ти знайти їх, коли тебе спіткає лихо? Чи зможеш ти знайти їх, коли все людство ввійде до спокою? Твоє теперішнє щасливе життя і твоя маленька гармонійна сім’я – чи зможуть вони замінити тобі твоє майбутнє вічне місце призначення? Якщо ти маєш істинну віру, і якщо ти чимало здобуваєш завдяки своїй вірі, тоді все це – те, що ти, створена істота, повинен здобути, а також те, що ти повинен був мати від самого початку. Немає нічого кориснішого для твоєї віри та життя, ніж таке завоювання.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Внутрішня правда роботи завоювання (1)»