Ставлення, якого Бог вимагає до Себе від людства

Насправді Бог не дуже вимогливий до людства – або принаймні не такий вимогливий, як люди собі уявляють. Якби Бог не казав жодного слова й не виявляв Свого характеру та діянь, то пізнання Бога було б для вас надзвичайно складним, бо люди повинні були б самі додумуватися про Його бажання й наміри; зробити це було б дуже важко. Проте на завершальній стадії Своєї роботи Бог сказав багато слів, зробив велику роботу й висунув до людини чимало вимог. Своїми словами та Своєю великою роботою Він повідомив людей про те, що Йому подобається, чим Він гидує та якими повинні бути люди. Коли людина все це зрозуміла, у її серці має бути точне визначення Божих вимог, бо вона не вірить у Бога в невизначеності й більше не вірить у невизначеного Бога, а також не має віри в Бога серед невизначеності чи небуття. Навпаки, вона здатна чути Його висловлювання, розуміти стандарти, що стоять за Його вимогами, і досягати їх, і Бог людською мовою говорить людям усе те, що вони повинні знати й розуміти. Якщо сьогодні люди досі не знають, Хто Такий Бог і чого Він від них вимагає, якщо вони не знають, чому треба вірити в Бога, як вірити в Нього та як до Нього ставитися, – то тут є проблема. … Правильні вимоги Бога до людства й тих, хто слідує за Богом, полягають у такому. Він вимагає від тих, хто за Ним слідує, п'яти речей: істинної віри, вірного слідування, абсолютної покірності, справжнього знання та сердечної боязні.

У цих п'яти вимогах Бог говорить, щоб люди більше не сумнівались у Ньому та не керувалися своєю уявою чи невизначеними й абстрактними поглядами, коли слідують за Ним; люди не мають слідувати за Богом, спираючись на якісь фантазії чи уявлення. Він вимагає, щоб кожен із тих, хто за Ним слідує, робив це вірно, а не впівсили чи без відданості. Коли Бог ставить до тебе якісь вимоги, випробовує тебе, судить, обтинає або дисциплінує чи вражає тебе, ти мусиш повністю Йому підкорятися. Ти не маєш питати про причини, ставити умови й тим більше говорити про підстави. Твоя покора має бути абсолютною. Знання Бога – це та сфера, якої людям бракує найбільше. Вони часто нав'язують Богу вислови, твердження та слова, які Його не стосуються, вважаючи, що саме такі слова є найточнішим визначенням знання про Бога. Вони й гадки не мають, що ці вислови, які походять від людської уяви, їхніх власних міркувань і знань, жодним чином не стосуються Божої сутності. Тож Я хочу сказати вам, що коли йдеться про знання, які Бог бажає бачити в людей, Він просить не лише того, щоб ти визнав Його та Його слова, але й того, щоб твоє знання про Нього було правильним. Навіть якщо ти можеш сказати лише одне речення чи усвідомлюєш лише малесеньку дрібку, ця малесенька дрібка усвідомлення є правильною, істинною та сумісною із сутністю Самого Бога. Причина в тому, що Бог гидує будь-яким неправдоподібним або нерозважливим прославлянням чи похвалою на Свою адресу. Більше того, Він ненавидить, коли люди ставляться до Нього як до повітря. Він ненавидить, коли при обговоренні тем про Бога люди говорять, не зважаючи на факти, говорять без вагань, як заманеться та як вважають за потрібне; більше того, Він ненавидить тих, хто вважає, ніби знає Бога, і хизується своїми знаннями про Нього, обговорюючи теми, пов'язані з Ним, без жодної стриманості й застережень. Остання з п'яти вищезгаданих вимог – сердечна боязнь: це кінцева вимога Бога до всіх, хто за Ним слідує. Коли людина володіє правильним та істинним знанням про Бога, вона здатна по-справжньому Бога боятися й утікати від злого. Ця боязнь іде з глибини серця; ця боязнь віддається добровільно, а не через тиск із боку Бога. Бог не просить, щоб ти дарував Йому якесь гарне ставлення, вчинки чи зовнішню поведінку; натомість Він просить, щоб ти боявся й жахався Його в глибині серця. Така боязнь досягається внаслідок змін у твоєму житті-характері, здобуття знань про Бога та розуміння Божих діянь, усвідомлення Божої сутності й визнання того факту, що ти – одна з Його створених істот. Тому Я тут описую таку боязнь словом «сердечна» з тією метою, щоб люди зрозуміли, що їхня боязнь перед Богом повинна йти з глибини серця.

Тепер поміркуйте про ці п'ять вимог: чи є серед вас такі, хто здатен досягти відповідності першим трьом? Я маю на увазі істинну віру, вірне слідування й абсолютну покірність. Чи є серед вас такі, хто на них здатен? Я знаю, що якби Я сказав «усі п'ять», то серед вас, без сумніву, не знайшлося б жодного, хто був би здатен на всі ці речі, але Я скоротив їх число до трьох. Подумайте, досягли ви цих речей або ні. Чи легко досягти «істинної віри»? (Ні, нелегко.) Нелегко, бо люди часто сумніваються в Богові. А як щодо «вірного слідування»? Що тут означає слово «вірне»? (Не впівсили, а, навпаки, від щирого серця.) Не впівсили, а від щирого серця. Просто в яблучко! Отже, чи здатні ви досягти відповідності цій вимозі? Вам потрібно старатися ще більше, чи не так? Наразі ви поки що не досягли відповідності цій вимозі. А як щодо «абсолютної покірності» – ви досягли її? (Ні.) І цього ви теж не досягли. Вам часто бракує покори й ви буваєте бунтівничими; ви часто не слухаєте, не бажаєте коритися або чути. Це три найбільш фундаментальні вимоги, яким люди відповідають після досягнення життя-входження, але ви цього ще не досягли. Отже, чи є у вас наразі великий потенціал? Чи відчуваєте ви тривогу після того, як сьогодні почули від Мене ці слова? (Так.) Це правильно, що ви тривожитеся. Не намагайтесь уникнути тривоги. Я відчуваю тривогу за вас. Я не вдаватимусь у дві інші вимоги; без сумніву, ніхто з присутніх не здатен їх виконати. Вам тривожно. Отже, чи визначили ви свої цілі? З якими цілями та в якому напрямку ви повинні шукати й віддавати свої зусилля? Чи є у вас ціль? Скажу вам прямо: виконавши ці п'ять вимог, ви догодите Богові. Кожна з них – і показник, і кінцева ціль дозрівання людського життя-входження. Навіть якби Я взяв лише одну із цих вимог, поговорив про неї докладно та вимагав від вас її виконання, то досягти цього було б нелегко; ви повинні витерпіти певну міру тягот і докласти певних зусиль. Яким має бути ваше мислення? Таким самим, як у хворого на рак, який чекає, коли ляже на операційний стіл. Чому Я це кажу? Коли ти хочеш вірити в Бога, якщо ти хочеш здобути Бога й догодити Йому, тобі це не вдасться, якщо ти не витерпиш певну міру болю та не докладеш певних зусиль. Ви чули багато проповідей, але просто почути не значить зробити проповідь своєю; ти повинен увібрати її в себе та перетворити на те, що належить тобі. Ти повинен асимілювати її у своє життя та привнести її у своє існування, дозволивши цим словам і проповіді спрямовувати твій життєвий шлях і надавати твоєму життю екзистенціальну цінність і значення. Тільки після цього те, що ти почув ці слова, стане того варте. Якщо ж слова, які Я говорю, не приносять у твоє життя ніякого підйому та не додають твоєму існуванню жодної цінності, тобі немає сенсу їх слухати. Ви ж це розумієте, чи не так? Тепер, коли ви це зрозуміли, те, що буде далі, залежить тільки від вас. Ви повинні взятися за роботу! Ви повинні в усьому бути сумлінними! Не будьте безладними; час летить! Більшість із вас уже понад десять років вірить у Бога. Озирніться на ці десять років: скільки ви здобули? І скільки десятиліть вам залишилося прожити в цьому житті? У вас не так багато часу. Забудь про те, чи чекає на тебе Божа робота, чи залишив Він тобі шанс, чи зробить Він ту саму роботу повторно: не говори про це. Чи можеш ти змінити хід останніх десяти років свого життя? З кожним днем, що минає, з кожним кроком, який ти робиш, у тебе стає на один день менше. Згаяного часу й конем не доженеш! Ти маєш ставитися до віри в Бога як до найзначущішої справи у своєму житті – важливішої навіть за їжу, одяг і все інше – так ти отримаєш результати. Якщо ти віриш тільки тоді, коли в тебе є на це час, і не здатен присвятити своїй вірі всю свою увагу, якщо ти постійно заплутуєшся у своїй вірі, ти нічого не здобудеш.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»