Різні ставлення людей до Бога

Від того, як люди поводяться з Богом, залежить їхня доля, а також те, як Бог поводитиметься та розбиратиметься з ними. Зараз Я наведу кілька прикладів того, як люди поводяться з Богом. Послухаймо й подивімося, чи правильні манери та ставлення вони виявляють у своїй поведінці з Богом. Розгляньмо поведінку таких семи типів людей.

1. Існує тип людей, які ставляться до Бога особливо абсурдно. Ці люди думають, що Бог подібний до Бодхісатви чи святої істоти з якоїсь людської легенди та що Він потребує, щоб, зустрічаючи одне одного, люди тричі кланялися та після кожної трапези запалювали пахощі. Тому в людей цього типу часто виникають пориви так робити, коли вони надзвичайно вдячні за Його благодать і пройняті дякою до Нього. Вони так сильно хочуть, аби Бог, у якого вони вірять сьогодні, міг прийняти те, як вони тричі вклоняються при зустрічі та запалюють пахощі після кожної трапези, як це прийняла б та свята істота, до якої вони тягнуться у своїх серцях.

2. Деякі люди бачать у Богові живого Будду, здатного визволити всіх живих від страждань і спасти їх; вони бачать у Ньому живого Будду, здатного забрати їх подалі від моря бід. Віра цих людей у Бога передбачає поклоніння Йому як Будді. Хоча вони не запалюють пахощів, не раболіпствують і не приносять жертв, у глибині душі вони вважають, що Бог – просто саме такий Будда, який лише просить їх бути добрими та милосердними, не вбивати жодної живої істоти, утримуватися від лайки на адресу інших, жити життям, яке здається чесним, і не чинити ніяких проступків. Вони вірять, ніби це все, що Він від них просить; це і є Бог у їхніх серцях.

3. Деякі люди поклоняються Богу так, наче Він хтось великий або знаменитий. Наприклад, те, якими засобами ця велика людина любить говорити, з якою інтонацією вона говорить, які слова та лексику використовує, її тон, жести рук, погляди та вчинки, її постава – усе це вони копіюють, і це те, до чого вони мусять прийти в процесі своєї віри в Бога.

4. Деякі люди бачать у Богові царя та вважають, що Він стоїть понад усім і ніхто не сміє Його образити – а якщо хтось таке зробить, то буде покараний. Вони поклоняються такому царю, тому що царі посідають у їхніх серцях певне місце. Їхні думки, манери, влада, натура, навіть їхні інтереси й особисте життя – усе це такі люди вважають за потрібне зрозуміти; ці речі стають проблемами й питаннями, якими переймаються такі люди. Унаслідок цього вони поклоняються Богові як царю. Така форма віри сміховинна.

5. Деякі люди мають в існування Бога особливу віру – глибоку й непохитну. Однак їхні знання про Бога дуже поверхові, вони не мають великого досвіду Його слів, і тому вони поклоняються Йому як ідолу. Цей ідол – Бог у їхніх серцях; їм здається, що саме цього ідола вони повинні боятися, що вони мусять схилятися перед ним, слідувати за ним і наслідувати його. Вони бачать у Богові ідола, за яким повинні слідувати все життя. Вони копіюють тон, яким говорить Бог, і зовні наслідують тих, хто подобається Богові. Вони часто роблять речі, які виглядають наївними, чистими й чесними, і навіть слідують за цим ідолом так, наче він партнер або супутник, з яким вони нізащо не розлучаться. Такою є їхня форма віри.

6. Є один тип людей, які хоч і прочитали багато Божих слів і почули багато проповідей, але в глибині душі вважають, ніби єдиним принципом їхньої поведінки з Богом є те, що вони завжди повинні бути запобігливими та підлесливими або ж славити Бога й вихваляти Його в неправдоподібний спосіб. Вони вірять, що Бог – це такий Бог, якому від них потрібна саме ця поведінка. Більше того, вони вірять, ніби в будь-який момент можуть накликати Його гнів або впасти в гріх проти Нього, якщо не будуть так робити, і що за цей гріх Бог їх покарає. Ось такого Бога вони носять у своїх серцях.

7. А є більшість людей, які знаходять у Богові духовну поживу. Причина в тому, що вони живуть у цьому світі й не мають ні спокою, ні щастя, ніде не знаходять розради. Коли вони знаходять Бога, коли бачать і чують Його слова, то починають таїти в серці радість і піднесення. Це відбувається тому, що вони вірять, ніби нарешті знайшли місце, яке зробить їхній дух щасливим, і Бога, який дасть їм духовну поживу. Прийнявши Бога та почавши слідувати за Ним, вони стають щасливими, і їхнє життя наповнюється змістом. Вони більше не поводяться як невіруючі, що сновигають по життю, наче тварини, і вони відчувають, що їм є чого чекати в житті. Отже, вони думають, що цей Бог може колосально задовольнити їхні духовні потреби та принести велике щастя їхньому розуму й духу. Не усвідомлюючи цього, вони стають нездатними залишити цього Бога, який дає їм таку духовну поживу та приносить щастя їхньому духу й усім членам їхніх родин. Вони вважають, що віра в Бога не мусить приносити нічого, крім духовної поживи.

Чи є серед вас люди із цими різними вищезгаданими типами ставлення до Бога? (Так.) Якщо, вірячи в Бога, людина таїть у серці ставлення будь-якого із цих типів, чи здатна вона по-справжньому постати перед Богом? Якщо хтось має в серці ставлення будь-якого із цих типів, чи вірить він у Бога? Чи вірить така людина в Самого унікального Бога? (Ні.) Якщо ти не віриш у Самого унікального Бога, то в кого ти віриш? Якщо той, у кого ти віриш, не Сам унікальний Бог, тоді можливо, що ти віриш в ідола, або велику людину, або Бодхісатву, або поклоняєшся Будді, який у твоєму серці. Більше того, можливо, що ти віриш у звичайну людину. Словом, через свої різні форми віри та ставлення до Бога люди поселяють у своєму серці Бога власного пізнання, нав'язують Богу свою уяву, поміщають своє ставлення та фантазії про Бога поруч із Самим унікальним Богом, а потім ще й підносять їх на освячення. Що це значить, коли люди мають таке неналежне ставлення до Бога? Це значить, що вони відкинули Самого істинного Бога й поклоняються фальшивому богу; це вказує на те, що, вірячи в Бога, вони водночас відкидають Його та протистоять Йому, що вони заперечують існування істинного Бога. Якщо люди й надалі триматимуться за такі форми віри, то з якими наслідками вони зіткнуться? Маючи такі форми віри, чи зможуть вони наближатися до виконання Божих вимог? (Ні, не зможуть.) Навпаки, через свої уявлення й фантазії вони блукатимуть ще далі від Божого шляху, бо напрямок, якого вони шукають, протилежний напрямку, якого від них вимагає Бог. Ви колись чули історію про те, як один чоловік «прямував на південь у колісниці, що їхала на північ»? Ось і тут, можна сказати, точно такий випадок: люди прямують на південь у колісниці, яка їде на північ. Якщо люди так безглуздо віритимуть у Бога, то що більше ти старатимешся, то більше віддалятимешся від Бога. Тому Я застерігаю вас так: перш ніж вирушати в дорогу, ви мусите спочатку розібратися, чи справді ви йдете в правильному напрямку. Будьте цілеспрямованими у своїх зусиллях і обов'язково запитайте себе: «Чи є Бог, у якого я вірю, Володарем усього сущого? Чи є Бог, у якого я вірю, лише тим, хто дає мені духовну поживу? Чи Він просто мій ідол? Чого вимагає від мене цей Бог, у якого я вірю? Чи схвалює Бог усе, що я роблю? Чи всі мої вчинки й пошуки узгоджуються з прагненням пізнати Бога? Чи відповідають вони Його вимогам до мене? Чи Бог визнає та схвалює шлях, яким я йду? Чи задоволений Він моєю вірою?». Ти повинен часто й постійно ставити собі ці запитання. Якщо ти прагнеш до пізнання Бога, то повинен мати ясну голову та чіткі цілі, аби зуміти догодити Йому.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»