Цикл життя і смерті невіруючих (Вибрані уривки)

Для будь-якої душі її перевтілення, її роль у цьому житті, сім'я, у якій вона народиться, і те, яким буде її життя, тісно пов'язані з попереднім життям душі. У людський світ приходять найрізноманітніші люди, і вони грають різні ролі та виконують різні завдання. Що ж це за завдання? Хтось прийшов відплатити те, що він винний: в минулих життях ця людина забагато завинила іншим, то в цьому житті вона приходить для виплати. А є люди, які прийшли стягнути те, що завинили їм: у попередніх життях у них видурили забагато речей і забагато грошей; відтак, коли людина приходить у духовний світ, він відновлює справедливість і дає їй змогу стягнути те, що їй винні, в цьому житті. Деякі люди прийшли, щоб віддати борги вдячності: у попередньому житті – тобто в їхньому попередньому перевтіленні – хтось був до них добрим, тож, отримавши чудову можливість перевтілитись у цьому житті, людина перероджується, щоб відплатити цей борг вдячності. Інші ж відродилися для того, щоб забрати життя. Чиї життя вони забирають? Тих людей, які вбили їх у попередніх життях. Загалом теперішнє життя кожної людини має міцний зв'язок із її попередніми життями; цей зв'язок нерозривний. Тобто на теперішнє життя кожної людини дуже сильно впливає попереднє. Наприклад, припустімо, що перед смертю Чжан обманом виманив у Лі велику суму грошей. Чи означає це, що Чжан заборгував перед Лі? Так. То чи природно тоді, щоб Лі стягнув із Чжана свій борг? Відтак після їхньої смерті між ними залишається борг, який належить погасити. Коли вони перевтілюються й Чжан стає людиною, як Лі може стягнути з нього свій борг? Один зі способів – переродитися сином Чжана; Чжан заробляє багато грошей, а Лі їх потім розтринькує. Скільки б грошей не заробляв Чжан, його син Лі їх розтринькує. Скільки б Чжан не заробляв, цього завжди не вистачає; а його син чомусь завжди кінець кінцем різними способами витрачає гроші батька. Тож спантеличений Чжан дивується: «Чому це мій син завжди приносить такі негаразди? Чому чужі сини такі виховані? Чому мій син ні до чого не прагне, чому він такий нікчемний і не здатний заробити грошей, чому я постійно маю його утримувати? Як я мушу його утримувати, то утримуватиму – але чому йому завжди потрібно більше грошей, скільки б я не давав? Чому він не здатен чесно працювати від зорі до зорі, а натомість байдикує, їсть, п'є, розпусничає, грає в азартні ігри та займається всяким таким? Що взагалі відбувається?». Поміркувавши, Чжан доходить висновку: «Можливо, я заборгував йому в попередньому житті. Що ж, тоді я виплачу цей борг! Це не закінчиться, поки я не виплачу його повністю!». Може настати день, коли Лі дійсно стягне свій борг, і коли йому буде під сорок чи п'ятдесят, він раптово схаменеться й усвідомить: «За всю першу половину життя я не зробив нічого доброго! Я розтринькав усі гроші, які заробив батько, тож я мушу стати доброю людиною! Я візьму себе в руки; я буду чесним, житиму як належить і більше ніколи не завдаватиму батькові горя!». Чому він так думає? Чому він раптом змінюється на краще? Чи є в цього причина? Що це за причина? (Це тому, що Лі отримав свій борг; Чжан віддав свій борг.) Тут є причина й наслідок. Ця історія почалася дуже-дуже давно, ще до їхнього теперішнього життя; ця історія їхніх минулих життів перейшла в теперішнє, і жоден із двох чоловіків не може звинувачувати іншого. Чого б Чжан не вчив свого сина, той ніколи не слухав і не працював чесно, від зорі до зорі. Але в день, коли борг було повернуто, сина й учити не знадобилося: він природно все зрозумів. Це простий приклад. Чи багато є таких прикладів? (Так, багато.) Про що це говорить людям? (Про те, що треба бути добрими та не коїти зла.) Про те, що не можна чинити зла та що за їхні злодіяння буде відплата! Більшість невіруючих коїть багато зла, і за їхні злодіяння настає відплата, правильно? Але чи довільна така відплата? За кожним учинком стоїть передісторія та причина відплати. Ти думаєш, що видуриш у когось гроші, і тобі нічого не буде? Ти думаєш, що оббереш людину, і не буде жодних наслідків? Це було б неможливо; наслідки обов'язково будуть! Усі люди – незалежно від того, хто вони та чи вірять в існування Бога – повинні відповідати за власну поведінку та пожинати плоди своїх учинків. Якщо взяти цей простий приклад, де Чжан покараний, а Лі отримує віддяку, – хіба це не справедливо? Коли люди таке роблять, то отримують саме такий результат. Він невіддільний від адміністрування духовного світу. Існування тих, хто не вірить у Бога, підпорядковується такого роду небесним указам і постановам, хоча ці люди й невіруючі. Ніхто не може від них утекти, і ніхто не може уникнути цієї реальності.

Ті, хто не має віри, часто вважають, ніби все видиме для людей існує, а все невидиме чи дуже віддалене від людей – ні. Вони воліють вірити, що не існує ні «циклу життя і смерті», ні «покарання»; відтак вони грішать і коять зло без жодних докорів сумління. Потім вони зазнають покарання чи перевтілюються у тварин. Більшість різноманітних людей-невіруючих потрапляє в це зачароване коло. Це відбувається, бо вони не знають, що духовний світ суворий у своєму адмініструванні всіх живих істот. Віриш ти чи ні, але цей факт існує, бо жодна людина чи об'єкт не можуть уникнути сфери того, що Бог проникливо спостерігає Своїми очима, і жодна людина чи об'єкт не можуть обійти правила й обмеження Його небесних указів і постанов. Отже, цей простий приклад говорить усім: віриш ти в Бога чи ні, але грішити й коїти зло неприпустимо, і всі вчинки тягнуть за собою певні наслідки. Коли людина, що видурила в іншого гроші, несе покарання, то таке покарання справедливе. Поширена поведінка, подібна до цієї, карається в духовному світі, і таке покарання накладається постановами та небесними указами Бога. Тому тяжкі злочини та лихі вчинки – зґвалтування й мародерство, шахрайство й обман, крадіжки та грабежі, вбивства й підпали тощо – ще більше підлягають низці покарань різного ступеня тяжкості. Що входить у ці покарання різної тяжкості? Деякі з них визначають рівень суворості на основі часу, інші – на основі різних методик; ще треті – на основі визначення того, куди людина потрапляє після перевтілення. Наприклад, деякі люди лихословлять. Що означає бути «лихословом»? Це значить часто лаятися на інших і говорити злісні вирази, у яких проклинаються інші люди. Що означають злісні вирази? Вони вказують на те, що в людини злісне серце. З вуст таких людей часто лунають лихі вирази, у яких проклинаються інші люди, і така злісна мова призводить до тяжких наслідків. Померши й отримавши відповідне покарання, ці люди можуть переродитися німими. Деякі люди ще за життя дуже хитрі; вони часто використовують інших, їхні інтрижки напрочуд добре сплановані, і ці люди приносять іншим багато шкоди. Такі люди можуть переродитись у недоумкуватих або розумово відсталих. Деякі люди часто підглядають за приватними справами інших; їхні очі бачать багато такого, що для них не призначено, і ці люди дізнаються багато такого, що їм не слід би знати. Унаслідок цього такі люди можуть переродитись у сліпих. Деякі люди за життя дуже спритні; вони часто б'ються та коять багато злого. Через це вони можуть переродитися в інвалідів, кульгавих, безруких; ще вони можуть перевтілитись у горбатих, кривошиїх або таких, що ходять накульгуючи, мають одну ногу коротшу за іншу тощо. Зазнаючи всього цього, різні люди несуть різні покарання залежно від рівня зла, яке скоїли за життя. Як ви думаєте, чому деякі люди косоокі? Чи багато таких людей? У наші дні їх не так уже й мало. Деякі люди мають косоокість тому, що в минулих життях вони забагато користувалися своїми очима та робили забагато поганих речей, тож у це життя вони народилися з косоокістю, а в серйозних випадках навіть сліпими. Це відплата! Дехто перед смертю добре ладнає з іншими й робить багато добра для своїх рідних, друзів, колег або людей, які з ними пов'язані. Така людина робить пожертви, піклується про інших або допомагає їм матеріально, і люди мають приємні згадки про них. Коли такі люди повертаються до духовного світу, їх не карають. Якщо невіруючий не несе жодного покарання, це означає, що він був дуже доброю людиною. Замість того, щоб вірити в існування Бога, такі люди вірять лише в Небесного Старця. Така людина вірить лише в те, що над нею є дух, який спостерігає за всім, що вона робить, – тільки в це така людина й вірить. Унаслідок цього така людина поводиться набагато краще. Такі люди добросерді й милосердні, і коли вони зрештою повернуться в духовний світ, там до них поставляться дуже добре, і незабаром такі люди перевтіляться. Коли вони переродяться, у які сім'ї вони прийдуть? Ці сім'ї будуть хоч і небагатими, але вільними від усякої кривди, і між членами сім'ї буде гармонія; там ці перевтілені люди проживуть свої дні безпечно та щасливо, і всі будуть радісні та житимуть добрим життям. Коли ці люди стануть дорослими, то матимуть великі сім'ї із численними родичами, талановитих і успішних дітей, а їхнім сім'ям щаститиме – і такий результат тісно пов'язаний із минулими життями цих людей. Отже, те, куди людина потрапляє після смерті й перевтілення, у чоловіка вона переродиться чи в жінку, яка її місія, через що вона пройде в житті, які невдачі переживе, якими благословеннями тішитиметься, кого зустріне та що з нею станеться, – ніхто не може ні передбачити ці речі, ні уникнути їх, ні сховатися від них. Тобто коли твоє життя вже визначено, то що б із тобою не сталося, – яким би способом та якими б засобами ти не намагався цього уникнути, – ти ніяк не можеш порушити життєвий шлях, який Бог визначив для тебе в духовному світі. Бо коли ти перевтілюєшся, твоя життєва доля вже визначена. Добра вона чи погана, але кожен повинен перед цим постати і йти далі. Це питання, якого не може уникнути жоден, хто живе в цьому світі, і немає питання більш реального. Ви всі зрозуміли все, що Я говорив, так?

Тепер, зрозумівши ці речі, ви побачили, що Бог дуже вимогливо та суворо перевіряє й адмініструє цикл життя і смерті невіруючих? По-перше, Він затвердив у духовному світі всілякі небесні укази, постанови й системи, і після їхнього проголошення вони, як установлено Богом, неухильно виконуються істотами, що займають різні службові посади в духовному світі, і ніхто не наважиться порушити ці укази й постанови. Тож незалежно від того, у тварину перевтілюється душа чи в людину, у циклі життя і смерті людства в людському світі існують закони і для тих, і для інших. Оскільки ці закони походять від Бога, ніхто не сміє й не здатен їх зламати. Лише завдяки цьому володарюванню Бога й існуванню таких законів матеріальний світ, який бачать люди, впорядкований і організований; лише завдяки цьому володарюванню Бога люди здатні мирно співіснувати з іншим світом, який для них абсолютно невидимий, і жити з ним у гармонії: усе це невід'ємно від Божого володарювання. Після того, як умирає плотське життя людини, душа й надалі має життя, і що б сталося, якби вона не була під Божим адмініструванням? Вона б усюди блукала, вдиралася та навіть шкодила б живим істотам у людському світі. Постраждати могли б не тільки люди, а й рослини та тварини – але першими постраждали б люди. Якби це сталося, – якби таку душу ніхто не адміністрував, і вона справді шкодила людям і дійсно коїла лихе, – то з нею також було б проведено відповідну роботу в духовному світі: якби ситуація була серйозною, то душа незабаром перестала б існувати й була б знищена. За можливості вона була б кудись поміщена, а потім перевтілена. Тобто адміністрування різних душ духовним світом упорядковане та здійснюється відповідно до певних етапів і правил. Тільки завдяки такому адмініструванню матеріальний світ людини не поринув у хаос, а люди матеріального світу мають нормальне мислення, нормальну раціональність і впорядковане плотське життя. Лише коли людство отримає таке нормальне життя, ті, хто живе в плоті, зможуть і надалі процвітати й розмножуватися протягом поколінь.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»