Я поділяю всіх людей серед людства на три типи. Перший – це невіруючі, тобто ті, хто не має релігійних переконань. Такі люди звуться невіруючими. Переважна більшість невіруючих вірить тільки в гроші; вони матеріалісти, які відстоюють лише власні інтереси та вірять лише в матеріальний світ – вони не вірять ні в цикл життя і смерті, ні в те, що говориться про божества та привидів. Я зараховую цих людей до категорії невіруючих, і вони належать до першого типу. Другий тип охоплює всіляких віруючих людей, окрім невіруючих. Я поділяю цих віруючих людей серед людства на кілька основних груп: перша – іудеї, друга – католики, третя – християни, четверта – мусульмани, а п'ята – буддисти; їх п'ять різновидів. Ось які бувають різновиди віруючих людей. До третього типу належать ті, хто вірить у Бога, а з ними й ви теж. Такі віруючі – це ті, хто сьогодні слідує за Богом. Ці люди діляться на два різновиди: обрані Богом люди та прислужники. Ці основні типи чітко розмежовані. Отже, тепер ви здатні чітко розрізняти типи й ранги людей у своїй свідомості, чи не так? Перший тип становлять невіруючі, і Я вже говорив, хто вони такі. Чи вважаються невіруючими ті, хто вірить у Старця Небесного? Багато невіруючих вірить лише в Старця Небесного; вони вірять, що ця сутність контролює вітер, дощ, грім і все таке інше, покладаються на неї при сівбі та зборі врожаю, – але коли заходить мова про віру в Бога, вони не бажають у Нього вірити. Чи можна це назвати вірою? Такі люди належать до невіруючих. Ви ж це розумієте? Не плутайте ці категорії. Другий тип – це люди віруючі, а третій тип – це ті, хто наразі слідує за Богом. Чому ж Я розділив усіх людей на ці типи? (Тому що в різних типів людей різні фінали та місця призначення.) Це один з аспектів. Коли ці різні раси й типи людей повернуться в духовний світ, кожен із них піде в інше місце та буде підпорядкований різним законам циклу життя і смерті, і саме тому Я розділив людей на ці основні типи.

Цикл життя і смерті невіруючих (Вибрані уривки)

Почнімо із циклу життя і смерті невіруючих. Після смерті людину забирає служитель із духовного світу. Яку саме частину людини він забирає? Не її плоть, а душу. Коли забирають душу, людина прибуває в спеціальне місце – установу духовного світу, яка приймає душі щойно померлих людей. Це перше місце, куди людина потрапляє після смерті, воно чуже для її душі. Коли вона потрапляє в це місце, службовець проводить перші перевірки, підтверджуючи її ім'я, адресу, вік, а також увесь її життєвий досвід. Усе, що людина робила за життя, записується в книгу та перевіряється на достовірність. Коли всі перевірки завершено, за поведінкою та вчинками людини протягом усього її життя визначається, чи буде вона покарана, а чи продовжить перевтілюватися в людину, що і є першою стадією. Чи страшна ця перша стадія? Не дуже, адже відбулося тільки те, що людина прибула в темне й незнайоме місце.

Якщо вона за життя наробила чимало поганого та накоїла багато лихих учинків, то на другій стадії цю людину заберуть у місце покарання, де з нею будуть мати справу. Це буде місце, яке спеціально використовується для покарання людей. Те, як конкретно людина буде покарана, залежить від того, які гріхи вона скоїла та скільки лихих справ учинила перед смертю, – це перша ситуація, що виникає на цій другій стадії. Через погані справи та зло, які люди вчинили до своєї смерті, коли вони знову народжуються в матеріальному світі вже після покарання, хтось повторно перевтілюється в людину, а хтось стає твариною. Тобто після того, як людина повертається в духовний світ, вона несе покарання за скоєне зло; більше того, за зроблені нею лихі справи вона, ймовірно, у наступному житті перевтілиться не в людину, а у тварину. До тварин, однією з яких вона може стати, належать корови, коні, свині, собаки. Дехто може переродитись у птахів, качок або гусок… Люди, перевтілені у тварин, після наступної смерті повернуться в духовний світ. Як і раніше, у духовному світі на основі їхньої поведінки до смерті буде вирішено, у людину буде їхнє наступне перевтілення чи ні. Більшість людей коїть забагато зла, і їхні гріхи занадто тяжкі, тому їм доводиться втілюватись у тварин від семи до дванадцяти разів. Від семи до дванадцяти – хіба це не страшно? (Це страшно.) Що вас страшить? Коли людина стає твариною, це моторошно. А для людини що найболючіше в тому, щоб стати твариною? Не мати мови, уміти робити лише те, що роблять тварини, і їсти ту їжу, яку їдять тварини, мати тільки прості думки, просте мислення й мову тіла тварини, не вміти ходити прямо та не мати змоги спілкуватися з людьми, а ще той факт, що жодна поведінка чи діяльність людей ніяк не пов'язана з тваринами. Тобто бути саме твариною з усього сущого означає бути найнижчим з усіх живих істот і передбачає набагато більше страждань, ніж бути людиною. Це один з аспектів покарання духовним світом тих, хто вчинив багато зла та скоїв великі гріхи. Що ж до суворості їхнього покарання, то це вирішується залежно від того, якою твариною стає людина. Наприклад, чи бути свинею краще, ніж собакою? Свиня живе краще чи гірше, ніж собака? Гірше, чи не так? Якщо люди стануть коровами чи кіньми, краще вони житимуть чи гірше, ніж якби вони переродились у свиней? (Краще.) Чи буде людині комфортніше, якщо вона переродиться в кота? Вона все одно буде твариною, а бути котом набагато легше, ніж коровою чи конем, бо більшу частину свого часу коти можуть ледарювати й дрімати. Стати коровою чи конем означає більше працювати. Тож якщо людина перевтілюється в корову чи коня, їй доводиться тяжко працювати – це подібно до суворого покарання. Стати собакою було б трохи краще, ніж коровою чи конем, тому що в собак тісніші стосунки з господарем. Деякі собаки, проживши кілька років у ролі домашніх улюбленців, здатні розуміти багато з того, що говорить господар. Іноді собака може підлаштовуватися під настрій і вимоги свого господаря, і тоді господар краще до неї ставиться, і собака краще їсть і п'є, а коли їй боляче, за нею більше доглядають. Хіба в такому разі собака не тішиться щасливим життям? Отже, бути собакою краще, ніж коровою чи конем. При цьому тяжкість покарання людини визначає, скільки разів вона перевтілюється у тварину та в яку саме.

Багато людей за життя накоїло численних гріхів, тому декого карають тим, що йому доводиться перевтілюватись у тварин по сім-дванадцять життів. Повернувшись у духовний світ після достатньої кількості покарань, люди потрапляють в інше місце – туди, де перебувають різні вже покарані душі того типу, який готується до перевтілення в людей. У цьому місці кожна душа класифікується за типом відповідно до того, у якій сім'ї вона народиться, яку роль відіграватиме після перевтілення тощо. Наприклад, хтось, прийшовши в цей світ, стане співаком, тому його поміщають до співаків; хтось, прийшовши в цей світ, стане бізнесменом, тому його поміщають до бізнесменів; а якщо хтось, відродившись людиною, стане науковим дослідником, то його поміщають до наукових дослідників. Після розподілу кожного з них відправляють відповідно до різного часу та призначеної дати, так само як люди в наші дні відправляють електронні листи. На цьому завершується один цикл життя і смерті. Повний процес охоплює час від того дня, коли людина прибуває в духовний світ, і до кінця її покарання чи до того, як вона багато разів перевтілиться у тварину та почне готуватися до перевтілення в людину.

Що ж до тих, хто відбув покарання та не перевтілюється у тварину, то чи швидко вони відправляться в матеріальний світ, щоб утілитись у людей? Або ж скільки мине часу, перш ніж вони зможуть опинитися серед людей? З якою частотою це може відбуватися? На це є часові обмеження. Усе, що відбувається в духовному світі, підпорядковане чітким часовим обмеженням і правилам – ви їх зрозумієте, якщо Я поясню в числах. Якщо людині належить перевтілитись упродовж короткого строку, то коли вона помирає, усе вже готово до того, щоб вона знову втілилась у людину. Найкоротший час, за який це може статися, – три дні. Для когось це буде три місяці, для когось – три роки, для когось – тридцять років, для когось – триста років і таке інше. Що ж можна сказати про ці часові правила та в чому їхня специфіка? Вони ґрунтуються на тому, що потрібно від душі матеріальному, людському світу, і на ролі, яку душа покликана відігравати в цьому світі. Коли люди перевтілюються у звичайних людей, то більшість із них перероджується дуже швидко, бо світ людей має в таких звичайних людях нагальну потребу, – і вже за три дні вони знову відправляються в сім'ю, зовсім не схожу на ту, у якій були перед смертю. Однак є й такі, що відіграють у цьому світі особливу роль. Слово «особлива» означає, що в людському світі немає великого попиту на цих людей; для виконання такої ролі потрібно не дуже багато людей, тому на їхнє перевтілення може піти й триста років. Інакше кажучи, ця душа приходитиме лише раз на кожні триста років, а то й навіть лише раз на три тисячі. Чому так? Це пов'язано з тим фактом, що за триста чи за три тисячі років у людському світі не виникає потреби в такій ролі, тому цих людей десь утримують у духовному світі. Візьмімо, наприклад, Конфуція: він справив глибокий вплив на традиційну китайську культуру, і його прихід глибоко вплинув на культуру, знання, традиції й ідеологію людей того часу. Однак така людина потрібна не в кожну епоху, тому після смерті йому довелося залишатись у духовному світі триста чи й три тисячі років, чекаючи на перевтілення. Оскільки світ людей не мав потреби в такій людині, йому довелося чекати без діла, бо таких ролей, як у нього, було дуже мало, і для нього було дуже мало чогось робити. Тож більшу частину цього часу Конфуція необхідно було тримати бездіяльним десь у духовному світі, щоб відправити його, щойно він знадобиться світу людей. Такими є часові правила духовного світу щодо частоти перевтілення більшості людей. Незалежно від того, звичайна людина чи особлива, у духовному світі є відповідні правила та належні практики проведення її перевтілення, і ці правила та практики послані Богом, а не визначаються й не контролюються якимось служителем або істотою духовного світу.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний X»