Відколи Бог створив усе суще, воно функціонує та продовжує впорядковано прогресувати відповідно до законів, які Він установив. Під Його поглядом, під Його володарюванням усе суще впорядковано розвивається одночасно з існуванням людини. Немає нічого, що могло б змінити чи знищити ці закони. Саме завдяки Божому володарюванню всі істоти можуть розмножуватися, і саме завдяки Його володарюванню й управлінню всі істоти можуть виживати. Тобто під Божим володарюванням усі істоти з'являються на світ, процвітають, зникають і перевтілюються в упорядкований спосіб. Коли приходить весна, дрібний дощ приносить відчуття свіжого сезону та змочує землю. Земля починає відтавати, трава пробивається крізь ґрунт і починає проростати, а дерева поступово зеленіють. Усі ці живі істоти приносять землі свіжу життєву силу. Ось так виглядає те, як усе живе з'являється на світ і процвітає. Усілякі тварини вилазять зі своїх нір, аби відчути весняне тепло та почати новий рік. Улітку всі істоти гріються й тішаться теплом, яке приносить із собою цей сезон. Вони швидко ростуть. Дерева, трава й усі види рослин ростуть із величезною швидкістю, поки нарешті не зацвітуть і не принесуть плоди. Улітку всі істоти клопочуться, і люди теж. Восени дощі приносять осінню прохолоду, і всі види живих істот починають відчувати прихід сезону збору врожаю. Усі істоти дають плоди, і люди починають збирати ці різноманітні плоди, готуючи їжу на зиму. Узимку, з настанням холодів, усі істоти поступово починають улаштовуватись у тиші та спочинку, і люди в цей сезон теж роблять перерву. Переходи від сезону до сезону: весна, літо, осінь, зима – усі ці зміни відбуваються за законами, установленими Богом. Він керує всім сущим і людством, спираючись на ці закони, і Він придумав для людства багатий і барвистий спосіб життя, підготувавши для виживання середовище з різними температурами та сезонами. Отже, у такому впорядкованому середовищі для виживання люди можуть виживати й розмножуватись упорядковано. Люди не можуть змінити ці закони, і жодна людина чи істота не може їх зламати. Хоча відбулися незліченні зміни: моря стали полями, а поля морями, – ці закони продовжують існувати. Вони існують через те, що існує Бог, завдяки Його володарюванню та Його управлінню. У такому впорядкованому, масштабному середовищі життя людей протікає в рамках цих законів і правил. За цими законами люди виховувалися покоління за поколінням, і за ними люди виживали покоління за поколінням. З покоління в покоління люди тішилися цим упорядкованим середовищем для виживання, а також усіма численними речами, створеними Богом. Навіть хоча люди вважають, що такі закони природні, і зневажливо сприймають їх як належне, і навіть хоча вони не можуть відчути, що Бог улаштовує ці закони та володарює над ними, Бог усе одно постійно виконує цю незмінну роботу, хай там що. Мета цієї Його незмінної роботи – щоб людство виживало та могло жити далі.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»