Чи знаєте ви, яке знання є ключем до розуміння праведного Божого характеру? З досвіду можна багато чого сказати на цю тему, але спочатку Я маю розповісти вам про кілька головних моментів. Щоб зрозуміти праведний Божий характер, потрібно спочатку зрозуміти Божі емоції: що Він ненавидить, чим гидує, що любить, до кого Він терпимий і милосердний та людям якого типу Він дарує це милосердя. Це один головний момент. Також потрібно зрозуміти, що, яким би люблячим не був Бог, скільки б любові й милосердя Він не мав до людей, Бог не терпить, щоб хтось ображав Його ідентичність і становище, і так само Він не терпить, щоб хтось ображав Його гідність. Хоч Бог і любить людей, Він їх не балує. Він дарує людям Свою любов, Своє милосердя та Свою терпимість, але Він ніколи їх не розпещував; у Бога є Свої принципи й обмеження. Скільки б Божої любові ти не відчував, наскільки б глибокою не була ця любов, ти ніколи не повинен ставитися до Бога так, як ставився б до іншої людини. Хоча ставлення Бога до людей справді відзначається надзвичайною близькістю, якщо людина вважає Бога просто іншою людиною, людиною, рівною створеній істоті, або другом чи об'єктом поклоніння, – тоді Бог сховає від неї Своє обличчя й покине її. Такий Його характер, і люди не повинні легковажити цим питанням. Отже, ми часто бачимо подібні слова, сказані Богом про Свій характер: неважливо, скільки доріг ти пройшов, скільки роботи виконав, скільки страждань витерпів, – щойно ти образиш Божий характер, Він відплатить кожному з вас відповідно до того, що ви зробили. Це означає, що Бог ставиться до людей із надзвичайною близькістю, але люди не повинні ставитися до Бога як до друга чи родича. Не можна звати Бога своїм «приятелем». Як би сильно ти не відчував, що Бог тебе любить і терпить, ти ніколи не повинен ставитися до Бога як до свого друга. Таким є праведний Божий характер. Чи ви розумієте? Чи Я мушу поговорити про це докладніше? Чи є у вас якесь попереднє розуміння цього питання? Загалом це та помилка, яку людям зробити найлегше, незалежно від того, розуміють вони вчення чи ніколи раніше не замислювалися над цим питанням. Коли люди ображають Бога, це може бути не через якусь одну подію чи висловлювання, а радше через ставлення, яке вони мають, і стан, у якому вони перебувають. Це дуже страшна річ. Деякі люди вважають, що мають розуміння Бога, що мають певні знання про Нього, і вони навіть можуть робити якісь речі, що догоджають Богу. Вони починають почуватися так, наче рівні Богу та спритно пролізли в Його друзі. Такі почуття страшенно неправильні. Якщо ти не маєш глибокого розуміння цього – якщо ти чітко цього не розумієш, – тоді ти дуже легко зможеш образити Бога та Його праведний характер. Тепер ти це розумієш, правда? Хіба праведний Божий характер не унікальний? Хіба він міг би колись бути рівнозначним характеру чи моральним якостям людини? Ні, ніколи. Отже, ти не повинен забувати, що, як би Бог не ставився до людей і як би Він не думав про людей, Боже становище, влада та ідентичність ніколи не змінюються. Для людського роду Божа ідентичність завжди є ідентичністю Єдиного, хто володарює над усім, – Творця.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VII»