Я хотів би поговорити з вами про те, що ви зробили на початку нашого сьогоднішнього зібрання, що Мене здивувало. Можливо, дехто з вас плекав почуття вдячності, можливо, ви відчували вдячність, і у вас були певні думки, які привели до відповідної дії. Те, що ви зробили, не є чимось, за що потрібно дорікати; воно ані правильне, ані неправильне. Але Я хотів би, щоб ви дещо зрозуміли. Що саме Я хочу, щоб ви зрозуміли? По-перше, Я хотів би запитати вас про те, що ви щойно зробили. Чи було це падінням ниць або схилянням колін із метою поклоніння? Хтось може Мені сказати? (Ми вважаємо, що це було падіння ниць.) Ви гадаєте, що це було падіння ниць, тож яким тоді є значення падіння ниць? (Поклоніння.) Тоді що таке схиляння колін задля поклоніння? Я не бесідував із вами про це раніше, але сьогодні Я відчуваю, що це потрібно зробити. Чи падаєте ви ниць на своїх звичайних зібраннях? (Ні.) Чи падаєте ви ниць, коли вимовляєте свої молитви? (Так.) Чи падаєте ви ниць кожен раз, коли молитеся, якщо дозволяє ситуація? (Так.) Це добре. Але Я хотів би, щоб ви зрозуміли сьогодні, що Бог приймає колінопреклоніння лише двох типів людей. Нам не потрібно звірятися з Біблією або вчинками й поведінкою будь-яких духовних діячів. Натомість, тут і зараз, Я скажу вам дещо правдиве. По-перше, падіння ниць і схиляння колін для поклоніння – це не одне й те ж. Чому Бог приймає колінопреклоніння тих, хто падає ниць? Тому що Бог кличе когось до Себе й закликає цю людину прийняти Боже доручення, тому Бог дозволяє їй упасти ниць перед Ним. Це перший тип людей. Другий тип – це схиляння колін задля поклоніння того, хто боїться Бога та втікає від злого. Є тільки ці два типи людей. Отже, до якого типу належите ви? Чи ви можете сказати? Це істина, хоча це може трохи зачепити ваші почуття. Про те, що люди стають на коліна під час молитви нічого говорити – це правильно й так має бути, тому що, коли люди моляться, вони в основному моляться про щось, відкриваючи свої серця Богу й зустрічаючись із Ним віч-на-віч. Це спілкування й щиросердий діалог із Богом. Поклоніння навколішки має бути не простою формальністю. Я не маю на меті дорікнути вам за те, що ви зробили сьогодні. Я просто хочу пояснити це вам, щоб ви розуміли цей принцип – ви це знаєте, чи не так? (Так, знаємо.) Я кажу вам це для того, щоб це більше не повторилося. Отже, чи є в людей можливість упасти ниць і стати на коліна перед обличчям Бога? Справа не в тому, що такої можливості ніколи не буде. Рано чи пізно цей день прийде, але ще не час. Розумієте? Це вас засмучує? (Ні.) Добре. Можливо, ці слова мотивуватимуть або надихатимуть вас до того, щоб ви могли знати у своїх серцях нинішнє неприємне становище між Богом і людиною та які стосунки існують зараз між Богом і людиною. Хоча ми нещодавно ще трохи поговорили й мали діалог, людське розуміння Бога все ще далеке від достатнього. Людині ще належить пройти довгий шлях пошуку пізнання Бога. Мої наміри не полягають у тому, щоб змусити вас робити це терміново або поспішати висловлювати подібні прагнення чи почуття. Те, що ви зробили сьогодні, може виявити й показати ваші справжні почуття, і Я відчув їх. Отже, коли ви це робили, Я просто хотів встати й передати вам Свої найкращі побажання, тому що Я бажаю, щоб усім вам велося добре. Отже, у кожному Моєму слові та кожній дії Я роблю все можливе, щоб допомагати вам, направляти вас, щоб ви могли мати правильне розуміння та правильний погляд на все суще. Ви можете це зрозуміти, чи не так? (Так.) Це добре. Хоча люди мають певне розуміння кожного аспекту Божих характерів, кожного аспекту того, Хто є Бог і чим Він володіє, і роботи, яку виконує Бог, більша частка цього розуміння залишається на рівні слів доктрин та думок. Людям найбільше не вистачає справжнього знання та проникливості, які ґрунтуються на реальному досвіді. Хоча Бог використовує різні методи, щоб пробудити серця людей, міра, до якої люди дійсно можуть пробудитися, залежить від їхнього прагнення – коротко кажучи, у всіх вас попереду ще довгий шлях. Я не хочу, щоб хто-небудь почувався так, ніби Бог залишив його наодинці, ніби Бог покинув його або знехтував ним. Усе, що Я хочу бачити, – це як кожен іде шляхом пошуку істини та прагнення пізнати Бога, рішуче рухаючись уперед без вагань і озирання назад, без будь-яких побоювань чи тягарів. Незалежно від того, які проступки ти скоїв, незалежно від того, які неправильні кроки ти зробив або наскільки серйозним був твій переступ, не дозволяй цьому стати тягарем або зайвим багажем, який ти мусиш нести під час свого пошуку пізнання Бога. Продовжуй упевнено йти вперед. У всі часи Божий намір спасти людину ніколи не змінюється. Це найцінніший аспект сутності Бога.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний VI»