Людство здобуває Боже милосердя й терпимість через щире покаяння (Вибрані уривки)

Попередження Бога Єгови доходить до ніневітян

Перейдімо до другого уривка – третього розділу Книги пророка Йони: «І зачав Йона ходити по місті, на один день ходи, і проповідував і казав: Ще сорок день, і Ніневія буде зруйнована!». Саме ці слова Бог безпосередньо передав Йоні, щоб той говорив їх ніневітянам, тому, звісно, це ті слова, які Єгова бажав сказати ніневітянам. Ці слова говорять людям, що Бог почав гидувати мешканцями Ніневії та ненавидіти їх за те, що їхнє нечестя постало перед Його очима, і тому Він побажав знищити це місто. Однак перш ніж знищити місто, Бог збирався сповістити про це ніневітян і водночас дати їм можливість покаятись у своєму нечесті та почати все спочатку. Ця можливість тривала б сорок днів і не більше того. Інакше кажучи, якби протягом сорока днів люди в місті не покаялися, не визнали свої гріхи й не простерлися перед Богом Єговою, то Бог знищив би це місто так само, як Він знищив Содом. Ось що Бог Єгова бажав сказати жителям Ніневії. Очевидно, що це була не проста заява. Вона передавала не тільки гнів Бога Єгови, але й Його ставлення до ніневітян, водночас слугуючи формальним застереженням для людей, що жили в тому місті. Це застереження говорило їм, що їхні нечестиві вчинки накликали на них ненависть Бога Єгови та незабаром приведуть їх на межу їхнього власного знищення. Тому життя кожного мешканця Ніневії опинилось у неминучій небезпеці.

Різкий контраст між реакцією жителів Ніневії та Содому на застереження Бога Єгови

Що значить «бути зруйнованим»? Говорячи простою мовою, це означає «припинити існування». Але як саме? Хто міг би зруйнувати ціле місто? Звісно, людина ніяк не могла б таке вчинити. Жителі Ніневії були не дурні: щойно почувши це послання, вони зрозуміли, що до чого. Вони знали, що це послання походило від Бога, вони знали, що Бог збирався виконати Свою роботу, і вони знали, що їхнє нечестя розлютило Бога Єгову та накликало на них Його гнів, так що незабаром вони мали бути знищені разом із їхнім містом. Як поводилися жителі міста, почувши застереження Бога Єгови? Біблія детально й конкретно описує, як реагували люди, від царя й до простих людей. У Святому Письмі записано такі слова: «І ніневітяни ввірували в Бога, і оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого. І дійшло це слово до царя Ніневії, і він устав зо свого трону, і скинув плаща свого з себе, і покрився веретою, та й сів на попелі. І він звелів кликнути й сказати в Ніневії з наказу царя та його вельмож, говорячи: Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! І нехай покриваються веретами та людина й та худоба, і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках…» (Йона 3:5–9).

Почувши послання Бога Єгови, жителі Ніневії проявили ставлення, абсолютно протилежне тому, яке було в жителів Содому: якщо жителі Содому відкрито виступили проти Бога, йдучи від зла до зла, то ніневітяни, почувши ці слова, не знехтували ними й не стали чинити опір. Натомість вони ввірували в Бога й оголосили піст. Що тут означає слово «увірувати»? Це слово саме по собі свідчить про віру й покірність. Якщо ми пояснюватимемо це слово через фактичну поведінку ніневітян, то воно означає «вони повірили, що Бог міг і був готовий зробити так, як сказав, і захотіли покаятися». Чи забоялися ніневітяни перед лицем неминучого лиха? Саме їхня віра вселила страх у їхні серця. Чим же ми можемо довести віру та страх ніневітян? Як сказано в Біблії: «…оголосили піст, і позодягали верети, від найбільшого з них аж до найменшого». Це означає, що ніневітяни справді ввірували та що з цієї віри народився страх, який далі змусив їх одягнутись у мішковину та постити. Саме так вони й показали, що почали каятися. На повну противагу жителям Содому, ніневітяни не тільки не виступили проти Бога, але й своєю поведінкою та вчинками чітко виявили своє покаяння. Звісно, це зробили всі жителі Ніневії, а не тільки простий люд: навіть цар не став винятком.

Покаяння царя Ніневії здобуває похвалу Бога Єгови

Коли новина дійшла до царя Ніневії, він встав зі свого трону, скинув плаща, покрився веретою (тобто мішковиною) й сів на попелі. Тоді він проголосив, що нікому в місті відтепер не дозволено нічого куштувати, і звелів, щоб ні вівцям, ні волам, ні коровам, ні іншій худобі не давали пастись і пити воду. І люди, і худоба мусили покритися мішковиною, і народ повинен був звертатися до Бога зі щирими благаннями. Цар також проголосив, що кожен мусив звернути з лихої дороги та зректися насильства, що в їхніх руках. Судячи із цієї низки дій, цар Ніневії мав у своєму серці щире покаяння. Ця низка його дій – встати з трону, скинути царського плаща, одягтись у мішковину та сісти на попелі – говорить людям, що цар Ніневії скидав свій королівський статус і вбирався у верету нарівні з простим народом. Це означає, що, почувши звістку від Бога Єгови, цар Ніневії не став далі триматися за свої лихі звичаї та насильство у своїх руках, обіймаючи свій царський сан; натомість він скинув владу, яку мав, і покаявся перед Богом Єговою. У цей час цар Ніневії каявся не як цар; він постав перед Богом, щоб покаятись і висповідати свої гріхи, як звичайний підданий Божий. Ба більше, він також звелів усьому місту покаятись і висповідати свої гріхи перед Богом Єговою так само, як це робив цар; крім того, зі Святого Письма видно, що у нього був конкретний план, як це зробити: «Нехай не покуштують нічого ані людина, ані худоба, худоба велика чи худоба дрібна, нехай вони не пасуться, і нехай не п'ють води! … і нехай сильно кличуть до Бога, і нехай кожен зверне з своєї дороги та від насильства, що в їхніх руках». Будучи правителем міста, цар Ніневії мав найвищий статус і владу та міг робити що заманеться. Стикнувшись зі звісткою від Бога Єгови, він міг знехтувати цим питанням або просто покаятись і висповідати свої гріхи наодинці; що ж до того, захотіли б люди в місті покаятись чи ні, то він міг повністю знехтувати цим питанням. Однак ніневійський цар зробив зовсім не так. Він не тільки встав зі свого трону, одягнувся в мішковину, сів на попелі, покаявся та висповідав свої гріхи перед Богом Єговою, але й наказав, щоб усі люди й худоба в місті зробили те саме. Він навіть наказав людям «сильно кликати до Бога». Цією низкою дій цар Ніневії справді зробив те, що належало правителю. Його дії з тієї низки – це те, чого важко було досягти будь-якому цареві в історії людства, і справді, жоден інший цар такого не досяг. Ці дії можна назвати безпрецедентними в історії людства, і вони гідні як людського вшанування, так і наслідування. Від початку існування людства кожен цар вів своїх підданих до опору та протистояння Богу. Ніхто й ніколи не вказував своїм підданим благати Бога, щоб спокутувати своє нечестя, отримати помилування Бога Єгови й уникнути неминучого покарання. Однак цар Ніневії зміг привести своїх підданих до Бога, щоб вони навернулися до Нього, облишили свої лихі звичаї та відмовилися від насильства в їхніх руках. Ба більше, він також зміг відкинути свій трон, і за це Бог Єгова передумав і пошкодував, відвівши Свій гнів, дозволивши жителям міста вижити та зберігши їх від знищення. Дії царя можна назвати хіба що рідкісним дивом в історії людства та навіть зразковим прикладом того, як розбещене людство покаялось і висповідало свої гріхи перед Богом.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Сам Бог, унікальний II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.