Численні хибні людські уявлення про Йова

Тяготи, які витерпів Йов, були не роботою Божих посланців і не діянням руки Самого Бога. Натомість їх завдав особисто сатана, Божий ворог. Відтак рівень тягот, які витерпів Йов, був величезним. Але у ту мить Йов беззастережно продемонстрував повсякденне знання Бога у своєму серці, принципи своїх повсякденних дій, своє ставлення до Бога – це істина. Якби Йов не піддавався спокусам, якби Бог не наслав на нього випробування, то коли Йов промовив: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови» – ти сказав би, що він лицемір; Бог дав йому стільки майна, тож не дивно, що Йов благословляв Єговине ім'я. Якби перед випробуваннями Йов сказав: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» – ти сказав би, що Йов перебільшує та що він би не зрікся Божого імені, тому що Божа рука часто його благословляла. Ти сказав би, що якби Бог наслав на нього лихо, Йов би точно зрікся Божого імені. Але коли Йов опинився в таких обставинах, яких би ніхто собі не побажав, яких ніхто не хотів би побачити, у які ніхто не хотів би потрапити, яких би кожен боявся, обставинах, на які не зміг дивитися навіть Бог, Йов усе ж зумів зберегти свою доброчесність: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови», та «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?». Бачачи тодішню поведінку Йова, усі ті, хто любить говорити високі слова, хто любить розмовляти про букву та вчення, утрачають дар мови. Непохитна доброчесність Йова – вирок для тих, хто звеличує Боже ім'я лише на словах, але ніколи не приймав Божих випробувань, а свідчення Йова – суд для тих, хто ніколи не вірив, що людина здатна непохитно дотримуватися Божого шляху. Побачивши поведінку Йова під час цих випробувань і слова, які він промовив, деякі люди відчують розгубленість, деякі – заздрість, деякі – сумнів, а деякі навіть виглядатимуть байдужими та зверхньо дивитимуться на свідчення Йова, тому що вони не лише бачать муки, які випали на долю Йова під час випробувань, і читають слова, сказані Йовом, але й бачать людську «слабкість», яку проявив Йов, коли на нього обрушилися ці випробування. Цю «слабкість» вони вважають нібито недосконалістю в досконалості Йова, вадою в людині, яка в Божих очах була досконалою. Тобто вважається, що досконалі люди – бездоганні, без плям і бруду, що вони не мають слабкостей, не знають болю та ненависті, ніколи не почуваються нещасними та пригніченими, не вдаються в позірні поведінкові крайнощі; у результаті переважна більшість людей не вірить, що Йов справді був досконалим. Люди не схвалюють багато чого з поведінки Йова під час його випробувань. Наприклад, коли Йов утратив своє майно та дітей, він не розридався, як чекали б люди. Його «відсутність пристойності» змушує людей думати, ніби він був байдужим, адже для рідних у нього не знайшлося ні сліз, ні турботи. Спершу в людей про Йова складається саме таке погане враження. Його подальша поведінка викликає в них ще більше здивування: те, що Йов «Роздер плаща свого», люди тлумачать як неповагу до Бога, а в «обстриг свою голову» хибно вбачають богозневагу та спротив Богу. Крім Йовових слів: «Єгова дав, і Єгова забрав; хай благословенним буде ім'я Єгови» – люди не бачать у Йові жодних ознак праведності, яку хвалив Бог, і тому те, як Йова оцінює переважна більшість із них, – це не більше ніж нерозуміння, хибне уявлення, сумнів, засудження й лише теоретичне схвалення. Ніхто з них не здатен по-справжньому зрозуміти й оцінити слова Бога Єгови про те, що Йов був досконалою та праведною людиною, яка Бога боялася, а від злого втікала.

Виходячи з такого свого враження про Йова, люди ще більше сумніваються в його праведності, оскільки вчинки Йова та його поведінка, описані у Святому Письмі, не були такими приголомшливо зворушливими, як люди могли б собі уявляти. Він не тільки не вчинив ніяких великих подвигів, але й узяв собі черепка, щоб шкребти себе, поки сидів серед попелу. Цей учинок теж вражає людей і змушує їх сумніватись у праведності Йова та навіть заперечувати її, бо, шкребучи себе, Йов не молився та не давав Богові обітниць; більше того, не було видно, щоб він ридав від болю. У цьому люди бачать лише Йовову слабкість і нічого більше, тож навіть коли вони чують слова Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» – їх це нітрохи не зворушує або ж вони не можуть визначитися з реакцією, і вони все одно не можуть побачити в Йовових словах його праведність. Від того, як Йов терпів муки під час своїх випробувань, у людей виникає те основне враження, що він не був ні боязким, ні гордовитим. Люди не бачать за його поведінкою історії, яка розігрувалася в глибині його серця, не бачать у його серці страху Божого та не бачать, як Йов дотримувався принципу шляху втечі від злого. Через його самовладання люди думають, ніби його досконалість і праведність були тільки пустими словами, ніби його страх Божий був лише чуткою; тим часом зовнішня «слабкість», яку виявив Йов, справляє на людей глибоке враження, даючи їм «по-новому поглянути» на людину, яку Бог визначає як досконалу та праведну, і навіть «по-новому зрозуміти» її. Доказом цього «нового погляду» та «нового розуміння» виступає те, як Йов відкрив свої уста й прокляв свій день народження.

Хоча рівень мук, які він терпів, немислимий і неосяжний для будь-якої людини, Йов не сказав жодного слова єресі, а лише, як міг, намагався втамувати біль свого тіла. Як записано у Святому Письмі, він промовив: «Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!» (Йов 3:3). Можливо, ніхто ніколи не вважав ці слова важливими, а може, є й люди, які звертали на них увагу. Як ви вважаєте, чи означають ці слова, що Йов виступив проти Бога? Чи є вони скаргою на Бога? Я знаю, що багато хто з вас має певні думки щодо цих слів, сказаних Йовом, і вважає, що якби Йов був досконалим і праведним, то не мав би виявляти ні слабкості, ні горя, а навпаки, мусив би позитивно зустрічати будь-які напади сатани та навіть посміхатися перед обличчям сатанинських спокус. Він не мав би нітрохи реагувати на жодні муки, які сатана завдавав його плоті, і не мав би показувати жодних почуттів, що були в його серці. Він повинен був би навіть просити в Бога зробити ці випробування ще тяжчими. Саме такі риси мусила б демонструвати й мати непохитна людина, яка воістину боїться Бога та втікає від злого. А Йов серед цих неймовірних страждань тільки й зробив, що прокляв свій день народження. Він не скаржився на Бога й тим паче не збирався виступати проти Бога. Це набагато легше сказати, ніж зробити, бо з давніх часів і до сьогодні ніхто не зазнавав таких спокус і не терпів таких страждань, як Йов. То чому ж більше нікого ніколи не піддавали таким спокусам, як Йова? Причина в тому, що, з точки зору Бога, ніхто не здатен узяти на себе таку відповідальність або доручення, ніхто не впорався б так, як Йов, ба більше – ніхто не зміг би в таких муках усе одно не зректися Божого імені та й надалі благословляти ім'я Бога Єгови, як це зробив Йов, хоч він і прокляв свій день народження. Чи міг би хтось таке зробити? Коли ми кажемо таке про Йова, чи схвалюємо ми його поведінку? Він був праведником, зміг дати таке свідчення про Бога та зумів змусити сатану тікати, схопившись за голову, так що той більше ніколи не ходив до Бога звинувачувати Йова, – так що ж поганого в тому, щоб похвалити його? Чи, може, ваші стандарти вищі за Божі? Чи, може, під час випробувань ви поводилися б навіть краще за Йова? Йова хвалив Сам Бог – які заперечення можуть бути у вас?

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.