Люди останніх днів бачать Божий гнів лише в Його словах і не переживають Божого гніву насправді

Що від часу створення й до сьогодні жодна громада не мала стільки Божої благодаті, милості та люблячої доброти, як ця остання громада. Хоча на завершальній стадії Бог виконав роботу суду й кари, зробивши її з величчю та гнівом, більшу частину часу Бог використовує для виконання Своєї роботи лише слова; словами Він навчає й поливає, забезпечує та годує. Тим часом Божий гнів завжди був прихований, і дуже мало людей відчувало Його гнів на особистому досвіді, хоч вони й переживали гнівний характер Бога з Його слів. Тобто хоча гнів, що виявляється в Божих словах під час Божої роботи суду та кари, дозволяє людям відчути Божу велич і Його нетерпимість до проступків, цей гнів не виходить за межі Його слів. Інакше кажучи, словами Бог докоряє людині, викриває людину, судить людину, карає людину та навіть засуджує людину, але Бог поки що ніколи не гнівався на людину глибоко й навіть майже не давав волю Своєму гніву на людину, крім як у Своїх словах. Отже, милість і любляча доброта Бога, які відчуває людина в цьому періоді, є виявленням істинного характеру Бога, тоді як гнів Бога, який відчуває людина, є лише результатом тону й настрою Його висловлювань. Багато хто хибно сприймає цей результат за істинний досвід та істинне знання Божого гніву. Відтак більшість людей вважає, що в Його словах вони побачили Божу милість і люблячу доброту, що вони також побачили Божу нетерпимість до людських проступків, а більшість із них навіть почала цінувати Божу милість і терпимість до людини. Але якою б поганою не була поведінка людини, яким би розбещеним не був її характер, Бог завжди терпів. Його мета в терпінні – дочекатися, щоб слова, які Він сказав, зусилля, яких Він доклав, і ціна, яку Він заплатив, справили вплив на тих, кого Він бажає здобути. Очікування такого результату вимагає часу та створення різних оточень для людини, подібно до того, як люди не стають дорослими відразу після народження; це займає вісімнадцять або дев'ятнадцять років, а деяким людям потрібно навіть двадцять або тридцять років, перш ніж вони визріють у справжнього дорослого. Бог чекає на завершення цього процесу, Він чекає на прихід такого часу, і Він чекає на прихід цього результату. Весь час, поки Він чекає, Бог щедро милостивий. Однак у період Божої роботи вражено вкрай малу кількість людей, а декого покарано за їхній тяжкий спротив Богу. Такі приклади є ще більшим доказом Божого характеру, який не терпить людських проступків, і повністю підтверджують реальне існування Божої терпимості та довготерпіння щодо Його обранців. Звісно, у цих типових прикладах часткове виявлення Божого характеру в цих людях не впливає на загальний Божий план управління. Насправді на цій завершальній стадії Божої роботи Бог витримав весь той строк, який Він чекав, і Він обміняв Свою витривалість і Своє життя на спасіння тих, хто за Ним слідує. Ви це бачите? Бог не порушує Свого плану без причини. Він може давати волю Своєму гніву, а може бути й милостивим; це виявлення двох головних складників Божого характеру. Це повністю очевидно чи ні? Інакше кажучи, коли йдеться про Бога, правильне та хибне, справедливе й несправедливе, позитивне та негативне – усе це чітко показується людині. Те, що Він зробить, що Йому подобається, що Він ненавидить, – усе це може прямо відображатись у Його характері. Такі речі ще можна дуже ясно й чітко побачити в Божій роботі, і вони не є ні невизначеними, ні загальними; навпаки, вони дають усім людям можливість побачити характер Бога й те, Хто Він є і чим володіє, в особливо конкретний, правдивий і практичний спосіб. Таким є Сам істинний Бог.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»