Бог мусить знищити Содом (Вибрані уривки)

Буття 18:26: «І сказав Єгова: якщо Я знайду в Содомі п'ятдесят праведників у межах міста, то Я пощаджу все це місце заради них».

Буття 18:29: «І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю…».

Буття 18:30: «І сказав Авраам… Може тридцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю…».

Буття 18:31: «І сказав Авраам… Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю…».

Буття 18:32: «І сказав Авраам… Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу…».

Бог щедро милостивий до тих, про кого піклується, і глибоко гнівний на тих, до кого має огиду й кого відкидає

За біблійними свідченнями, чи знайшлось у Содомі десять рабів Божих? Ні, не знайшлося! Чи було це місто варте того, щоб Бог його пощадив? Лише одна людина в цьому місті – Лот – прийняла Божих посланців. Це вказує, що в місті був лише один раб Божий, і тому в Бога не було іншого вибору, крім як спасти Лота й знищити місто Содом. Процитовані вище розмови між Авраамом і Богом можуть видаватися простими, але вони показують дещо дуже глибоке: у діях Бога є принципи, і перш ніж прийняти рішення, Він довго спостерігає й роздумує; Він точно не прийматиме жодних рішень і не робитиме поспішних висновків, поки не настане слушний час. Розмови між Авраамом і Богом показують нам, що Боже рішення про знищення Содому нітрохи не було неправильним, адже Бог уже знав, що в місті не було ні сорока праведників, ні тридцяти, ні двадцяти. Навіть десяти не було. Єдиним праведником у тому місті був Лот. Усе, що відбувалось у Содомі, і обставини цього були під Божим спостереженням і знайомі Богові як свої п'ять пальців. Тож Його рішення не могло бути неправильним. На противагу, порівняно з Божою всемогутністю людина настільки заціпеніла, настільки дурна й нетямуща, настільки недалекоглядна. Ось що ми бачимо в розмовах між Авраамом і Богом. Бог вивільняє Свій характер від самого початку й аж до сьогодні. Так само й тут присутній Божий характер, який нам слід побачити. Числа прості, – вони нічого не показують, – але тут присутній дуже важливий прояв Божого характеру. Бог не знищив би міста, якби в ньому знайшлося п'ятдесят праведників. Чи пояснюється це Божим милосердям? Чи пояснюється це Його любов'ю й терпимістю? Чи бачили ви цей бік Божого характеру? Навіть якби там було тільки десять праведників, Бог не знищив би місто заради цих десяти праведників. Це Божа любов і терпимість чи ні? Через Боже милосердя, терпимість і турботу про цих праведників Він не знищив би місто. Такою є Божа терпимість. А який результат ми зрештою побачили? Коли Авраам сказав: «Може хоч десять там знайдеться?» – Бог промовив: «Не знищу». Після цього Авраам більше нічого не говорив – бо в Содомі не було тих десяти праведників, про яких він згадував, і йому більше нічого було сказати, і тоді він зрозумів, чому Бог вирішив знищити Содом. Який Божий характер ви в цьому бачите? Яке рішення прийняв Бог? Бог вирішив, що якщо в тому місті не знайдеться десяти праведників, то Він не допустить його існування та неминуче знищить його. Хіба це не Божий гнів? Чи представляє цей гнів Божий характер? Чи є цей характер виявленням святої Божої сутності? Чи є це виявленням праведної Божої сутності, яку людині не можна спокушати? Переконавшись, що в Содомі не було й десяти праведників, Бог твердо вирішив знищити місто й жорстоко покарати його мешканців за те, що вони протистояли Богові та були такими нечистими й розбещеними.

Чому ми проаналізували ці уривки саме так? Причина в тому, що ці кілька простих речень повністю виявляють Божий характер із його щедрою милістю та глибоким гнівом. Бог дорожив праведниками, милував і терпів їх, піклувався про них, і водночас у Божому серці була глибока огида до всіх розбещених у Содомі. Це була щедра милість і глибокий гнів чи ні? Яким засобом Бог знищив те місто? Вогнем. А чому Він знищив його вогнем? Коли ти бачиш, як щось горить у вогні, або сам збираєшся спалити якусь річ, що ти відчуваєш стосовно неї? Чому ти хочеш її спалити? Чи відчуваєш ти, що ця річ тобі вже не потрібна, що ти більше не бажаєш на неї дивитися? Чи хочеться тобі її відкинути? Те, що Бог удався до вогню, означає, що Він відкидав Содом, ненавидів його та більше не бажав його бачити. Саме через це почуття Бог розорив Содом вогнем. Використання вогню символізує те, наскільки сильно Бог розгнівався. Милосердя й терпимість Бога дійсно існують, але коли Він дає волю Своєму гніву, Божа святість і праведність також показують людині той бік Бога, який не терпить проступків. Коли людина повністю спроможна слухатися Божих наказів і діє згідно з Божими вимогами, Бог щедрий у Своїй милості до людини; коли ж людина сповнилася розбещеності, ненависті й ворожнечі до Нього, Бог глибоко гнівається. Наскільки Він глибоко гнівається? Його гнів триватиме, доки Бог більше не бачитиме людського опору та лихих учинків, доки вони більше не будуть у Нього перед очима. Лише тоді Божа злість минеться. Інакше кажучи, ким би людина не була, якщо її серце віддалилося від Бога та відвернулося від Бога, щоб ніколи не повернутися, то незалежно від того, як би вона за всіма ознаками чи за своїми суб'єктивними бажаннями не хотіла поклонятися Богу, слідувати за Ним і слухатися Його своїм тілом чи думками, гнів Божий вивільнятиметься безперервно. Спершу давши людині широкі можливості, Бог врешті глибоко виплесне Свій гнів, і після того, як він виплеснеться, його вже не можна буде забрати, і Бог ніколи більше не буде милостивим і терпимим до такого людства. Це один бік Божого характеру, що не терпить проступків. Тут людям здається нормальним, що Бог схотів знищити місто, бо в Божих очах місто, повне гріха, не могло існувати й надалі залишатися на землі, і те, що Бог вирішив його знищити, було логічно. Але в тому, що сталося до й після Божого знищення Содому, ми бачимо всю повноту Божого характеру. Він терпимий і милосердний до доброго, прекрасного та благого; до злого, гріховного й нечестивого Він глибоко гнівний, так що гнів Його безперервний. Це два головних, найвизначніших аспекти Божого характеру, більше того – Бог відкрив їх від початку й до кінця; ці аспекти – щедра милість і глибокий гнів. Більшість із вас відчула на власному досвіді дещицю Божої милості, але дуже мало хто з вас оцінив Божий гнів. Божу милість і люблячу доброту можна побачити в кожній людині; тобто Бог був щедро милостивий до кожної людини. Проте Бог дуже рідко серйозно гнівався на якусь особу чи якусь частину людей серед вас, можна навіть сказати, що Він ніколи цього не робив. Спокійно! Рано чи пізно кожна людина побачить і переживе Божий гнів, але зараз час іще не настав. Чому так? Причина в тому, що коли Бог постійно злиться на якусь людину, тобто виплескує на неї Свій глибокий гнів, то це означає, що Він уже давно гидує нею й відкидає її, що Він зневажає її існування, що Він не може терпіти її існування; щойно Його гнів зійде на неї, вона зникне. Сьогодні Божа робота ще не дійшла до цієї точки. Якщо Бог глибоко розгнівається, ніхто з вас не зможе цього витримати. Тож ви бачите, що наразі Бог тільки щедро милостивий до вас усіх, а Його глибокий гнів для вас іще попереду. Якщо хтось із вас досі не переконаний, то попросіть, щоб на вас зійшов Божий гнів і ви відчули на власному досвіді, чи дійсно існують Божа злість і Його характер, який не терпить жодних людських проступків. Чи ви насмілитеся?

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.