Божа обітниця Аврааму (Вибрані уривки)

Буття 22:16–18: «Я присягся Собою, сказав Єгова, за те, що ти зробив це і не пошкодував свого сина, свого єдиного сина: то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу».

Здобути тих, хто знає Бога та здатен свідчити про Нього, – незмінне Боже бажання

Говорячи із Собою, Бог водночас розмовляв з Авраамом, але чи спромігся Авраам зрозуміти істинні бажання Бога в усіх Його словах у ту мить, окрім того, що він почув дані йому Богом благословення? Ні, не спромігся! Тож у ту мить, коли Бог клявся Самим Собою, Його серце досі було самотнім і скорботним. Досі не було жодної людини, здатної зрозуміти чи осягнути те, що Він задумав і запланував. У ту мить ніхто, включно з Авраамом, не міг говорити з Ним довірчо, а тим більше співпрацювати з Ним над тією роботою, яку Він повинен був виконати. На перший погляд, Бог здобув Авраама, того, хто міг слухатися Його слів. Але насправді знання цієї людини про Бога були ледь більші за нуль. Навіть хоча Бог благословив Авраама, Його серце досі не було вдоволене. Що означає те, що Бог був невдоволений? Це означає, що Його управління тільки починалося, це означає, що люди, яких Він хотів здобути, яких Він прагнув побачити, яких Він любив, досі були далеко від Нього; Йому потрібен був час, потрібно було чекати, потрібно було терпіти. Бо в той час, окрім Самого Бога, не було нікого, хто знав би, що Йому потрібно, або що Він бажає здобути, або чого Він прагне. Тож Бог відчував сильне радісне збудження, але водночас Йому також було важко на серці. Але Він не зупиняв Своїх етапів і продовжував планувати наступний етап того, що мав зробити.

Що ви бачите в Божій обітниці Аврааму? Бог обдарував його великими благословеннями просто за те, що Авраам послухався Божих слів. Хоча на перший погляд це здається нормальним і само собою зрозумілим, але в цьому ми бачимо Боже серце: Бог особливо дорожить людським послухом Йому, цінує людське розуміння Його та щирість щодо Нього. Наскільки Бог цінує цю щирість? Можливо, ви не розумієте, наскільки Він її цінує, а може, у світі й узагалі немає нікого, хто це усвідомлює. Бог дав Аврааму сина, а коли цей син виріс, Бог сказав Аврааму принести свого сина в жертву Богу. Авраам неухильно виконав Божий наказ, послухався Божого слова, і його щирість зворушила Бога та стала йому дорогою. Наскільки Бог нею дорожив? І чому Він нею дорожив? У той час, коли ніхто не тямив Божих слів і не розумів Його серця, Авраам зробив те, що потрясло небеса та змусило землю здригнутися, і від цього Бог відчув і небувале задоволення, і радість від здобуття того, хто здатен слухатися Його слів. Це задоволення й радість прийшли від створіння, створеного власною Божою рукою, і були першою «жертвою», яку людина принесла Богові та яка стала Богу найдорожчою від часів, коли була створена людина. Богові тяжко було чекати на цю жертву, і Він сприйняв її як перший найважливіший дар від людини, яку Він створив. Вона показала Богові перший плід Його зусиль і тієї ціни, яку Він заплатив, і дала Йому змогу побачити в людстві надію. Згодом у Бога з'явилося ще більше прагнення мати громаду таких людей, які б складали Йому компанію, щиро ставилися до Нього та щиро піклувалися про Нього. Бог навіть сподівався, що Авраам житиме далі, бо хотів, аби таке серце, як в Авраама, супроводжувало Його та було з Ним, поки Він продовжував Своє управління. Чого б Бог не хотів, це було лише бажання, лише ідея – адже Авраам був просто людиною, яка могла Його слухатися, але ні дрібки не знала й не розуміла Бога. Авраам був людиною, яка сильно відставала від стандартів Божих вимог до людини, а саме: знати Бога, бути здатним свідчити про Бога та бути однодумним із Богом. Тож Авраам не міг ходити з Богом. У жертвоприношенні Авраамом Ісаака Бог побачив щирість і послух Авраама та побачив, що той витримав Боже випробування. Навіть хоча Бог прийняв його щирість і послух, Авраам усе одно був не вартий стати наперсником Бога, тим, хто знає й розуміє Бога, хто обізнаний із Божим характером; він був далекий від того, щоб бути однодумним із Богом і виконувати Божу волю. Тож у Своєму серці Бог досі був самотнім і тривожним. Що самотніше та тривожніше Йому ставало, то більше Йому було потрібно якомога швидше продовжити Своє управління та спромогтися вибрати й здобути громаду людей, аби якнайшвидше здійснити Свій план управління та виконати Свою волю. Таким було палке бажання Бога, і воно залишається незмінним від самого початку й до сьогодні. Відколи Він створив людину в самому початку, Бог прагнув мати громаду переможців, громаду, яка ходитиме з Ним і спроможеться зрозуміти, пізнати й осягнути Його характер. Це Боже бажання ніколи не мінялося. Хоч би скільки Йому ще не довелося чекати, хоч би якою важкою не була дорога попереду та хоч би якими далекими не були цілі, до яких Він прагне, Бог ніколи не змінював Своїх очікувань щодо людини та не відмовлявся від них. Тепер, коли Я це сказав, ви хоч частково усвідомлюєте Боже бажання? Можливо, те, що ви усвідомили, ще не дуже глибоке – але поступово усвідомлення прийде!

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог II»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.