Бог використовує веселку як символ Свого заповіту з людиною (Вибрані уривки)

Буття 9:11–13: «І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити. І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління: Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею».

Більшість людей знає, що таке веселка, і чула якісь історії про веселки. Що ж до історії про веселку в Біблії, то хтось у неї вірить, хтось вважає легендою, а хтось не вірить узагалі. Хай там що, а всі події, пов'язані з веселкою, були роботою Бога та відбулися в процесі Божого управління людиною. Ці події точно записано в Біблії. Ці записи не говорять нам про те, у якому настрої Бог був у той час і з якими намірами сказав ці слова. Ба більше, ніхто не може оцінити, що Бог відчував, коли казав їх. Однак душевний стан Бога у зв'язку з усією цією подією відкривається між рядками тексту. Його думки в той час наче вискакують зі сторінки через кожне слово та фразу Божого Слова.

Божі думки – це те, про що люди повинні турбуватися та що мусять намагатися пізнати найбільше. Причина цього в тому, що Божі думки нерозривно пов'язані з людським розумінням Бога, а людське розуміння Бога є невід'ємною ланкою для входження людини в життя. Отже, що думав Бог у той час, коли відбувалися ці події?

Спочатку Бог створив людство, яке в Його очах було дуже добрим і близьким до Нього, але воно було знищене потопом після бунту проти Нього. Чи боляче було Богу, що таке людство просто так миттєво зникло? Звісно, було боляче! Отже, як Він виявив цей біль? Як це було записано в Біблії? У Біблії це було записано такими словами: «І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити». Це просте речення відкриває думки Бога. Це знищення світу завдало Йому дуже великого болю. Кажучи людськими словами, Він дуже засмутився. Ми можемо уявити: як виглядала земля, колись повна життя, після знищення потопом? Як виглядала в той час земля, колись повна людських істот? Ні людських поселень, ні живих істот, повсюди вода й повне спустошення на поверхні води. Чи така картина була в початкових намірах Бога, коли Він створював світ? Звісно, що ні! Початковим наміром Бога було побачити життя по всій землі, побачити, як створені Ним людські істоти поклоняються Йому, а не лише щоб Ной єдиний поклонявся Йому чи єдиний міг відповісти на Його заклик довершити те, що йому було доручено. Коли людство зникло, Бог побачив не те, що Він спочатку задумував, а повну протилежність Своєму наміру. Як би Його серцю не боліти? Тож коли Він відкривав Свій характер і проявляв Свої емоції, Бог ухвалив рішення. Яке рішення Він ухвалив? Створити лук у хмарі (тобто ті веселки, які ми бачимо) як заповіт із людиною, обітницю, що Бог більше не знищить людство потопом. Водночас це також мало говорити людям, що Бог знищив світ потопом, щоб людство завжди пам'ятало, чому Бог таке зробив.

Чи хотів Бог знищення світу в той час? Це точно не те, чого хотів Бог. Може, ми й здатні трохи уявити жалюгідний вигляд землі після знищення світу, але ми не можемо й близько уявити, якою була ця картина в той час в очах Бога. Можна сказати, що ніхто – хоч люди сьогодення, хоч люди минулого – не здатен ні уявити, ні оцінити, що відчував Бог, коли побачив ту картину, той образ світу після його знищення потопом. Бог був змушений зробити це через непослух людини, але біль, якого зазнало Боже серце через це знищення світу потопом, є реальністю, яку ніхто не може ні осягнути, ні оцінити. Ось чому Бог уклав із людством заповіт, через який Він мав на меті сказати людям пам'ятати, що колись Бог таке зробив, і поклястися їм, що Бог ніколи більше не знищить світ таким чином. У цьому заповіті ми бачимо Боже серце – ми бачимо, що Боже серце боліло, коли Він знищував це людство. Кажучи людською мовою, коли Бог знищував людство й бачив, як людство зникає, Його серце ридало й обливалося кров'ю. Хіба це не найкращий спосіб це описати? Люди використовують ці слова, щоб пояснити людські емоції, але оскільки людська мова занадто недосконала, їх використання для опису Божих почуттів і емоцій не здається Мені дуже вже поганим, а ці слова – дуже вже надмірними. Принаймні це дає вам дуже яскраве, дуже виразне розуміння того, яким був Божий настрій у той час. Про що ви тепер подумаєте, коли знову побачите веселку? Принаймні ви згадаєте, як Бог колись сумував через знищення світу потопом. Ви згадаєте: навіть хоча Бог ненавидів цей світ і зневажав це людство, та коли Він знищував людських істот, яких створив Своїми власними руками, Його серце боліло, відчувало спротив й силувалося відпустити, і йому було важко це витримати. Його єдиною втіхою була родина Ноя з восьми людей. Саме завдяки співпраці Ноя Його кропіткі зусилля зі створення всього сущого не стали марними. У той час, коли Бог страждав, лише це єдине могло втишити Його біль. Відтоді Бог поклав усі Свої надії щодо людства на сім'ю Ноя, сподіваючись, що вони зможуть жити під Його благословеннями, а не під Його прокляттям, сподіваючись, що вони більше ніколи не побачать, як Бог знову знищить світ потопом, і також сподіваючись, що вони не будуть знищені.

Про яку частину Божого характеру ми маємо дізнатися з цього? Бог зневажав людину, бо людина була ворожою до Нього, але в Його серці Його піклування, турбота й милосердя до людства залишалися незмінними. Навіть коли Він знищив людство, Його серце залишaлося незмінним. Коли людство було повне розбещеності й жахливою мірою неслухняне Богу, Бог мав знищити це людство через Свій характер і Свою сутність, а також згідно зі Своїми принципами. Але через Божу сутність Він усе одно жалів людство й навіть хотів різними способами викупити людство, щоб воно могло жити далі. Однак людина виступала проти Бога, продовжувала не слухатися Бога та відмовлялася прийняти Боже спасіння; тобто відмовлялася прийняти Його добрі наміри. Як би Бог не закликав їх, не нагадував їм, не постачав їх, не допомагав їм і не терпів їх, люди цього не розуміли, не цінували та не звертали на це уваги. У Своєму болі Бог усе одно не забув обдарувати людину Своєю найбільшою терпимістю, чекаючи, поки людина поверне назад. Але коли Йому урвався терпець, Він без жодних вагань зробив те, що мусив. Інакше кажучи, від моменту, коли Бог запланував знищити людство, до початку Його роботи зі знищення людства минув певний період часу та відбувся певний процес. Цей процес був потрібен, щоб дати людині можливість повернути назад, і це був останній шанс, який Бог давав людині. То що ж Бог робив у цей період перед знищенням людства? Бог виконав значну роботу нагадування й закликання. Як би Боже серце не боліло й не сумувало, Він продовжував покладати на людство Своє піклування, турботу та велике милосердя. Що ми з цього бачимо? Безсумнівно, ми бачимо, що Божа любов до людства дійсна, а не просто на словах. Вона справжня, відчутна й помітна, а не вдавана, підроблена, облудна чи показна. Бог ніколи не вдається до обману й не створює неправдивих образів, щоб люди побачили, що Він гідний любові. Він ніколи не використовує неправдивих свідчень, щоб дати людям побачити Свою красу або щоб виставити напоказ Свою красу та святість. Хіба ці аспекти Божого характеру не заслуговують людської любові? Хіба їм не варто поклонятися? Хіба їх не варто цінувати? Тут Я хочу у вас запитати: тепер, коли ви почули ці слова, чи думаєте ви, що Божа велич – це лише пусті слова на аркуші паперу? Чи Божа краса – це лише пусті слова? Ні! Аж ніяк! Боже верховенство, велич, святість, терпимість, любов тощо – кожна подробиця кожного з різноманітних аспектів Божого характеру та сутності знаходить практичне виявлення щоразу, коли Він виконує Свою роботу, втілюється в Його волі щодо людини, а також здійснюється і відображається в кожній людині. Незалежно від того, чи відчував ти це раніше, Бог усіляко піклується про кожну людину, використовуючи Своє щире серце, мудрість і різні методи, щоб зігріти серце кожної людини та пробудити дух кожної людини. Це беззаперечний факт.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»

The Ukrainian Bible verses found in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.