Бог робить Адаму та Єві шкуряну одежу

Буття 3:20–21: «І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого. І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх».

«І Адаму та дружині його Бог Єгова зробив одяг зі шкур і одягнув їх». Як ми бачимо в цій сцені, яку роль бере на себе Бог, коли Він перебуває з Адамом і Євою? У який спосіб Бог проявляє Себе в цьому світі лише з двома людьми? Чи проявляє Він Себе в ролі Бога? Брати та сестри з Гонконгу, дайте відповідь. (Він проявляє Себе в ролі батька.) Брати та сестри з Південної Кореї, як ви думаєте, у якій ролі являється Бог? (У ролі голови сім'ї.) Брати та сестри з Тайваню, що ви думаєте? (У ролі когось із сім'ї Адама та Єви, у ролі члена сім'ї.) Дехто з вас вважає, що Бог являється як член сім'ї Адама та Єви, тоді як дехто каже, що Бог являється як голова сім'ї, а інші кажуть, що як батько. Усі ці відповіді дуже доречні. Але чи бачите ви, до чого я веду? Бог створив цих двох людей і ставився до них як до Своїх супутників. Будучи їхнім єдиним родичем, Бог піклувався про їхні життя та дбав про їхні потреби в їжі, одязі та притулку. Тут Бог виступає батьком Адама та Єви. Поки Бог це робить, людина не бачить, наскільки Бог високий; вона не бачить вищості Бога, Його таємниці й тим паче Його гніву чи величі. Усе, що вона бачить, – це смиренність Бога, Його прихильність, Його турботу про людину, Його відповідальність і піклування про неї. Боже ставлення та спосіб, у який Бог поводився з Адамом і Євою, подібні до того, як батьки турбуються про своїх дітей. Це також схоже на те, як батьки люблять власних синів і дочок, дбають і піклуються про них – реально, зримо та відчутно. Замість того щоб високо піднести Себе як сильного світу цього, Бог особисто зробив для людей одяг зі шкур тварин. Неважливо, чи та хутряна одежа використовувалася для того, щоб прикрити їхній сором, чи для того, щоб захистити їх від холоду. А важливо те, що цей одяг для прикриття тіла людини створив особисто Бог, Своїми руками. Замість того щоб просто силою думки створити одяг або вдатися до якихось інших чудесних засобів, як люди могли б очікувати від Бога, Бог справді зробив те, чого, на думку людини, Бог не збирався й не повинен був би робити. Це може здатися дрібницею – деякі люди можуть навіть подумати, що це не варто згадки, – але це дозволяє будь-якому послідовнику Бога, охопленому невизначеними уявленнями про Нього, отримати уявлення про Його справжність і красу, а також побачити Його вірність і смиренність. Це змушує нестерпно бундючних людей, які вважають себе сильними світу цього, присоромлено схиляти свої зарозумілі голови перед Божою щирістю та смиренністю. Тут Божа щирість і смиренність дають людям ще кращу можливість побачити, наскільки Він гідний любові. І навпаки, «неосяжний» Бог, «гідний любові» Бог і «всесильний» Бог, якого люди мають у своїх серцях, став дріб'язковим, потворним і розсипається від найменшого дотику. Коли ти бачиш цей вірш і чуєш цю історію, чи зневажаєш ти Бога за те, що Він так вчинив? Хтось, може, і зневажатиме, а в когось буде протилежна реакція. Він подумає, що Бог щирий і гідний любові, і ним рухає саме Божа щирість і краса. Що більше вони бачать реальну сторону Бога, то більше вони можуть оцінити справжнє існування Божої любові, важливість Бога в їхніх серцях і те, як Він щомиті стоїть поруч із ними.

А тепер повернімось у нашому обговоренні до сьогодення. Якщо Бог міг робити ці різні дрібниці для людей, яких Він створив на самому початку, навіть такі речі, про які люди ніколи не наважилися б думати та яких не насмілилися б від Нього очікувати, то чи міг би Бог робити такі речі для людей сьогодні? Дехто каже: «Так!» Чому саме? Тому що сутність Бога не вдавана, і Його краса не вдавана. Божа сутність справді існує та не є чимось таким, що додається іншими, а тим більше чимось таким, що змінюється залежно від часу, місця й епохи. Щирість і красу Бога можна по-справжньому виявити, лише зробивши щось таке, що люди вважають нічим не примітним і незначним, – щось настільки дріб'язкове, що люди навіть не подумали б, що Він би це колись зробив. Бог не хизується. У Його характері та сутності немає жодних перебільшень, лицемірства, гордості чи зарозумілості. Він ніколи не вихваляється, але натомість любить створених Ним людських істот, турбується та дбає про них, веде їх за Собою з вірністю та щирістю. Хоч як мало люди можуть цінувати, відчувати й бачити те, що робить Бог, але Він, безперечно, це робить. Чи знання такої сутності Бога вплинуло б на любов людей до Нього? Чи вплинуло б це на їхній страх перед Богом? Сподіваюся, коли ти зрозумієш реальну сторону Бога, ти ще більше наблизишся до Нього та зможеш достовірніше оцінити Його любов і піклування про людство, а також зможеш віддати Богу своє серце й позбавитися підозр і сумнівів щодо Нього. Бог тихо робить усе для людини, робить усе це мовчки через Свою щирість, вірність і любов. Але Він ніколи не відчуває жодних побоювань або жалю з приводу того, що робить, і Він ніколи не потребує, щоб хтось якось Йому відплачував, і не має намірів колись отримати щось від людства. Єдина мета всього, що Він коли-небудь робив, полягає в тому, щоб отримати справжню віру і любов людства.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Божа робота, Божий характер і Сам Бог I»

A portion of the Ukrainian Bible verses in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.