Не боятися Бога й не втікати від злого – значить чинити опір Богові

Дозвольте Мені почати з того, щоб запитати вас, звідки прийшов цей вислів: «Бога боятися, а від злого втікати». (Книга Йова.) Оскільки ми згадали Йова, обговорімо його. У часи Йова чи працював Бог заради спасіння та завоювання людства? Ні. Хіба це не так? Крім того, що стосується Йова, скільки знання про Бога він мав у той час? (Небагато.) Чи мав Йов більше чи менше знання Бога, ніж ви маєте просто зараз? Чому це ви не наважуєтеся відповісти? На це питання дуже легко відповісти. Менше! Це точно! У ці дні ви віч-на-віч із Богом і віч-на-віч із Божими словами; ви маєте набагато більше знань про Бога, ніж Йов. Чому я про це згадую? З якою метою Я це кажу? Я хотів би пояснити вам один факт, але перш ніж Я це зроблю, Я хочу поставити вам одне запитання: Йов дуже мало знав про Бога, але попри це все-таки міг боятися Його, а від злого втікати; чому ж люди в наші дні не можуть цього зробити? (Вони є глибоко розбещеними.) Те, що вони глибоко розбещені, – це поверхове явище, яке спричиняє проблему, але Я б ніколи не розглядав це таким чином. Ви часто берете поширені вчення й поняття, такі як «глибока розбещеність», «повстання проти Бога», «невірність до Бога», «непослух», «нелюбов до істини» тощо та використовуєте ці крилаті фрази, щоб пояснити сутність кожного питання до єдиного. Це помилковий спосіб практикування. Використання однієї й тієї ж відповіді для пояснення питань різної природи неминуче викликає блюзнірські підозри щодо істини та Бога; Мені не подобається чути такі відповіді. Поміркуйте над цим як слід! Ніхто з вас не замислювався над цим питанням, але Я бачу його щодня, і кожен день Я це відчуваю. Отже, поки ви дієте, Я спостерігаю. Коли ви щось робите, ви не можете відчути сутність цього, але коли Я спостерігаю, Я бачу його сутність, і Я також можу відчути його сутність. То що ж це за сутність? Чому люди в наші дні не здатні боятися Бога та втікати від злого? Ваші відповіді далекі від того, щоб пояснити сутність цієї проблеми, як і не можуть вони її вирішити. Це тому, що вона має джерело, про яке ви не знаєте. Що це за джерело? Я знаю, що ви хочете про нього почути, тому Я розповім вам про джерело цієї проблеми.

Відколи Бог почав виконувати роботу, як Він сприймав людей? Бог рятував їх; Він розглядав людей як членів Своєї сім'ї, як об'єкти Своєї роботи, як тих, кого Він хотів завоювати та спасти, і як тих, кого Він хотів удосконалити. Таким було ставлення Бога до людства на початку Його роботи. Але яким було ставлення людства до Бога у той час? Бог був незнайомий людям, і вони сприймали Бога як чужинця. Можна було б сказати, що їхнє ставлення до Бога не приносило правильних результатів, і що вони не мали ясного розуміння того, як вони повинні ставитися до Бога. Тому вони ставилися до Нього, як хотіли, і робили все, що хотіли. Чи мали вони якісь думки про Бога? Спершу ні; їхні так звані думки складалися лише з певних уявлень та припущень про Нього. Вони приймали те, що відповідало їхнім переконанням, а коли щось не відповідало їхнім переконанням, вони зовні підкорялися цьому, але в глибині душі відчували сильну суперечність й опиралися цьому. Такими були стосунки між Богом і людьми на самому початку: Бог сприймав їх як членів сім'ї, але вони ставилися до Нього як до чужинця. Однак після деякого періоду Божої роботи люди зрозуміли, чого Він намагався досягти, і вони усвідомили, що Він є істинним Богом; вони також зрозуміли, що вони можуть від Бога отримати. Як люди сприймали Бога в той час? Вони бачили в Ньому порятунок і сподівались отримати Його благодать, благословення та обіцянки. Як Бог сприймав людей у той час? Він бачив у них цілі для Свого завоювання. Бог хотів використати слова, щоб судити їх, перевіряти їх та піддавати їх випробуванням. Однак, що стосується людей у ті часи, Бог був лише об'єктом, який вони могли використовувати, щоб досягти своїх власних цілей. Люди бачили, що істина, дарована Богом, може завоювати їх і спасти, що вони мають можливість отримати від Нього те, чого вони хочуть, а також досягти бажаних місць призначення. Завдяки цьому крихітна часточка щирості зародилася в їхніх серцях, і вони захотіли піти за цим Богом. Час минав, і завдяки тому, що вони здобули деякі поверхові й доктринальні знання про Бога, можна було б навіть сказати, що люди почали «знайомитися» з Богом і сказаними Ним словами, Його проповіддю, істинами, які Він виголосив, та Його роботою. Тому вони помилково вирішили, що Бог більше не є незнайомим, і що вони вже ступили на шлях, який веде до сумісності з Богом. На сьогоднішній день люди прослухали багато проповідей про істину та пережили на власному досвіді чимало Божої роботи. Тим не менш, через перешкоди та завади, спричинені багатьма різними факторами й обставинами, більшість людей не можуть досягти успіху у втіленні істини в життя, як і не можуть вони догодити Богові. Люди стають дедалі млявішими, і їм дедалі більше бракує впевненості. У них зростає усвідомлення, що їхні власні результати невідомі. Вони не наважуються пропонувати жодні екстравагантні ідеї, і вони не прагнуть поступу; вони просто неохоче слідують, простуючи вперед крок за кроком. Що ж до нинішнього стану людей, то яким є ставлення Бога до них? Він бажає лише обдарувати їх цими істинами та прищепити їм Свій шлях, а потім влаштувати різноманітні обставини, для того щоб випробувати їх у різні способи. Його мета – взяти ці слова, ці істини та Свою роботу й досягти такого результату, за якого люди здатні Його боятися, а від злого втікати. Більшість людей, яких Я бачив, просто сприймають Божі слова та вважають їх ученнями, простими буквами на папері, приписами, яких потрібно дотримуватися. У своїх вчинках і висловлюваннях, або стикаючись із випробуваннями, вони не вважають Божий шлях таким, якого вони повинні дотримуватися. Це особливо актуально, коли люди стикаються з серйозними випробуваннями; Я не бачив жодної такої людини, практика якої спрямована на те, щоб боятися Бога, а від злого втікати. Тому Боже ставлення до людей сповнене крайньої огиди та відрази! Незважаючи на те, що Він неодноразово, навіть сотні разів давав їм випробування, вони досі не мають жодної чіткої позиції, якою могли б продемонструвати свою рішучість: «Я хочу Бога боятися, а від злого втікати!». Оскільки люди не мають такої рішучості та нічого такого не демонструють, то й ставлення Бога до них нині не таке, яким воно було в минулому, коли Він виявляв їм милосердя, великодушність, поблажливість та терпіння. Натомість, Він надзвичайно розчарований у людстві. Хто спричинив це розчарування? Від кого залежить Боже ставлення до людей? Воно залежить від кожної людини, яка слідує за Ним. Упродовж Своєї багаторічної роботи Бог пред'являв до людей багато вимог і влаштовував для них чимало обставин. Однак, як би вони не чинили, і незалежно від їхнього ставлення до Бога, люди не змогли практикувати в чіткій відповідності до мети боятися Бога, а від злого втікати. Отже, Я запропоную підсумкову фразу, і використаю цю фразу, щоб пояснити усе, що ми тільки-но сказали про те, чому люди не можуть іти Божим шляхом, боячись Бога, а від злого втікаючи. Що це за фраза? Вона звучить так: Бог розглядає людей як об'єкти Свого спасіння та об'єкти Своєї роботи; люди розглядають Бога як свого ворога та свою протилежність. Тепер у тебе є чітке розуміння цього питання? Абсолютно очевидно, яким є ставлення людства, яким є ставлення Бога і якими є стосунки між людьми та Богом. Незалежно від того, скільки проповідей ви прослухали, ті речі, щодо яких ви зробили власні висновки, такі як вірність Богу, підкорення Богу, пошук шляху сумісності з Богом, бажання присвятити все життя Богу та бажання жити заради Бога, – для Мене ці речі не є прикладами свідомого простування Божим шляхом, який полягає в тому, щоб боятися Бога, а від злого втікати, але натомість вони є просто каналами, за допомогою яких ви можете досягти певних цілей. Щоб їх досягти, ви неохоче дотримуєтеся деяких постанов, і саме ці постанови ще більше віддаляють людей від шляху страху перед Богом та втечі від злого, і це вкотре ставить Бога в опозицію до людства.

Сьогоднішня тема трохи важка, але, хай там що, Я однаково сподіваюся, що в своєму майбутньому досвіді та в майбутні часи ви зможете зробити те, про що Я вам щойно розповів. Не вважайте Бога просто за порожнє місце – так, наче Він існує, коли Він вам корисний, але не існує, коли Він вам непотрібен. Щойно у твоїй підсвідомості виникне така думка, ти вже розгнівав Бога. Можливо, є люди, які кажуть: «Я не вважаю Бога просто порожнім місцем. Я завжди молюся Йому, і я завжди намагаюся догодити Йому, і все, що я роблю, укладається в рамки, стандарти та принципи, яких вимагає Бог. Я точно не практикую згідно зі своїми власними уявленнями». Так, цей спосіб, у який ти практикуєш, є правильним. Тим не менш, що ти думаєш, коли стикаєшся віч-на-віч із проблемою? Як ти практикуєш, коли стикаєшся з ускладненням? Деякі люди відчувають, що Бог існує, коли вони Йому моляться та Його благають, але потім, коли вони стикаються з проблемою, вони вигадують свої власні уявлення й хочуть дотримуватися їх. Це означає, що вони вважають Бога просто порожнім місцем, і така ситуація робить Бога неіснуючим в їхній свідомості. Люди вважають, що Бог має існувати, коли вони Його потребують, але не тоді, коли Він їм непотрібний. Люди вважають, що достатньо практикувати на основі їхніх власних уявлень. Вони вважають, що можуть робити все, що їм заманеться; вони просто не вірять, що їм потрібно шукати шлях Божий. Що стосується людей, які зараз знаходяться в подібній ситуації та застрягли в такому стані, то хіба вони не наражаються на небезпеку? Деякі люди кажуть: «Наражаюся я на небезпеку чи ні, я стільки років мав віру, і я вірю, що Бог мене не покине, тому що для Нього це було б нестерпним». Інші кажуть: «Я вірив у Господа з того часу, як був у лоні своєї матері. Минуло сорок чи п'ятдесят років, тому з погляду часу я найбільше придатний для того, щоб бути спасенним Богом, і я найбільше придатний для того, щоб врятуватися. За ці чотири чи п'ять десятиліть я залишив свою сім'ю та роботу, я відмовився від усього, що мав, – від таких речей як гроші, статус, задоволення та час зі своєю сім'єю. Я не їв багато смачної їжі, не насолоджувався багатьма розвагами, не відвідував багато цікавих місць, і я навіть зазнав страждань, яких звичайні люди не могли б винести. Якщо Бог не може спасти мене з огляду на все це, значить, зі мною поводяться несправедливо, і я не можу вірити в такого Бога». Чи багато людей мають подібні погляди? (Багато.) Ну тоді сьогодні Я допоможу вам зрозуміти один факт: люди з такими поглядами самі собі вистрелюють у ногу. Це тому, що вони закривають собі очі власними уявленнями. Саме ці уявлення, а також їхні власні висновки, заступають місце стандарту, якого Бог вимагає від людей, і утримують їх від прийняття фактичних намірів Бога. Це робить їх нездатними відчути Його справжнє існування, і це також призводить до того, що вони втрачають можливість бути вдосконаленими Богом, відмовляючись від будь-якої частини або частки в Божій обітниці.

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога», «Як пізнати Божий характер та результати, яких досягне Його робота»