I

Нехай Бог просвітить нас, щоб усі ми змогли пізнати Його красу, полюбити нашого Бога в глибині наших сердець і виявити на своїх різних посадах ту любов, яку ми всі маємо до Бога; нехай Бог обдарує наші серця непохитною та щирою любов'ю до Нього – ось на що сподівається Бог. Ми, народжені в цій землі бруду, тяжко страждали від переслідування великого червоного дракона, і через це розвинули до нього почуття ненависті. Він заважає нашим боголюбним серцям і притягує нашу жадібність до наших майбутніх перспектив. Він спокушає нас бути негативно налаштованими, опиратися Богові. Це саме великий червоний дракон вводив нас в оману, розбещував і спустошував нас аж донині, настільки, що ми не в змозі відплатити своїми серцями за Божу любов, і хоча у своїх серцях ми хочемо любити Бога, ми взагалі не контролюємо власні дії й не маємо жодної сили.

II

Ми, народжені в цій землі бруду, тяжко страждали від переслідування великого червоного дракона. Усі ми – його жертви. Тому ми ненавидимо його до мозку кісток і можемо лише чекати, доки Бог знищить його. Нам слід рішуче налаштуватися на те, щоб слідувати Божій волі – любити Його. Це шлях, яким нам слід іти. Так нам слід прожити своє життя. Ми мусимо поставити собі за мету слідувати Божій волі і прожити світле й осяйне життя, сповнене сенсу. Так ми зможемо померти без жалкування – лише зробивши це, ми відчуємо задоволення в серцях. Нехай Бог просвітить нас, щоб усі ми змогли пізнати Його красу, полюбити нашого Бога в глибині наших сердець і виявити на своїх різних посадах ту любов, яку ми всі маємо до Бога; нехай Бог обдарує наші серця непохитною та щирою любов'ю до Нього.

зі «Слово, т. 1. Явлення й робота Бога. Шлях… (2)»