У наші дні в людських прагненнях є відхилення; люди прагнуть лише любити Бога та вдовольняти Бога, але не мають ніяких знань про Бога та знехтували просвітленням і прозрінням від Святого Духа всередині них. У них немає фундаменту справжнього знання про Бога. Так вони, здобуваючи досвід, утрачають завзяття. Усі ті, хто прагне справжнього знання про Бога, хоч у минулому й були в недобрих станах, і схилялися до негативності й слабкості, і часто лили сльози, впадали в пригнічений настрій і втрачали надію, – та тепер, коли вони здобувають більше досвіду, їхні стани покращуються. Переживши розбір та злам, пройшовши через цикл випробування й очищення, вони значно просунулись уперед. Негативні стани зменшуються, і їхній характер життя дещо змінився. Коли вони проходять більше випробувань, їхні серця починають любити Бога. Бог удосконалює людей за певним правилом, а саме: Він просвіщає тебе, використовуючи бажану частину тебе, щоб ти мав дорогу до практики та міг відділити себе від усіх негативних станів, і допомагає твоєму духу вивільнитися, і робить тебе спроможнішим любити Його. Так ти отримуєш змогу позбутися розбещеного сатанинського характеру. Ти нехитрий і відкритий, готовий пізнавати себе та втілювати істину в життя. Бог неодмінно благословить тебе, тож коли ти слабкий і негативно налаштований, Він подвійно тебе просвіщає, допомагаючи тобі краще себе пізнати, бути більш готовим до каяття та спроможнішим утілювати в життя те, що потрібно. Тільки так у твоєму серці може бути мир і спокій. Людина, яка зазвичай приділяє увагу пізнанню Бога, яка приділяє увагу пізнанню себе, яка приділяє увагу власній практиці, буде спроможна часто отримувати Божу роботу, а також Його провід і просвітлення. Навіть якщо така людина може бути в негативному стані, вона здатна негайно це виправити – чи то завдяки дії совісті, чи то через просвітління від Божого слова. Зміна характеру людини завжди досягається тоді, коли людина знає власний фактичний стан і характер та роботу Бога. Людина, готова пізнати себе й відкритися, зможе втілювати істину в життя. Така людина є людиною, вірною Богу, а людина, вірна Богу, має розуміння Бога – чи глибоке воно, чи поверхневе, чи мізерне, чи рясне. Це Божа праведність, і її люди набувають; це їхній власний здобуток. Людина, яка має знання про Бога, – це людина, яка має основу й видіння. Така людина певна про Божу плоть і певна про Боже слово й Божу роботу. Як би Бог не працював і не говорив, які б порушення не спричиняли інші люди, така людина може стояти на своєму та свідчити про Бога. Що більше людина саме така, то більше вона може втілювати в життя істину, яку розуміє. Оскільки вона постійно втілює Боже слово в життя, то здобуває більше розуміння Бога та має рішучість навіки бути свідком Богові.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки ті, хто зосереджується на практиці, можуть бути вдосконалені»