Адам і Єва, створені Богом на початку, були святими людьми, тобто в Едемському саду вони були святі, не заплямовані скверною. Вони також були вірні Єгові та нічого не знали про зраду Єгови. Це пояснюється тим, що вони були найчистіші з усього людства, не отруєні сатаною та не скаламучені порушеннями від впливу сатани. Вони жили в Едемському саду, шануючи Єгову, не осквернені ніяким брудом і не підвладні плоті. Пізніше, коли їх спокусив сатана, у них проникла отрута змія та бажання зрадити Єгову, і вони стали жити під впливом сатани. На початку вони були святі та шанували Єгову; лише в цьому стані вони були людьми. Пізніше, коли їх спокусив сатана, вони з'їли плід із дерева пізнання добра і зла та стали жити під впливом сатани. Поступово сатана їх розбестив, і вони втратили первісну людську подобу. На початку в людині було Єговине дихання, і вона нітрохи не була неслухняною та не мала в серці ніякого зла. У той час людина справді була людиною. А коли сатана її розбестив, людина стала звіром. Її думки сповнилися злом і скверною, і в них не стало ні добра, ні святості. Хіба це не сатана? Ти пережив багато Божої роботи, але не змінився й не очистився. Ти досі живеш під владою сатани й досі не коришся Богові. Такі люди, як ти, уже завойовані, але ще не вдосконалені. А чому кажуть, що такі люди не вдосконалені? Причина в тому, що вони не прагнуть ні життя, ні пізнання Божої роботи й не жадають нічого, крім плотських задоволень і швидкоплинного комфорту. Унаслідок цього характер їхнього життя залишається незмінним, і вони не повернули собі первісного вигляду людини, створеного Богом. Такі люди – ходячі трупи, мерці, що не мають духу! Ті, хто не прагне пізнання речей у дусі, хто не прагне святості, хто не прагне втілювати істину в життя, хто задовольняється лише тим, що завойований із негативного боку, і не може жити за Божими словами та стати святою людиною, – такі люди не здобули спасіння. Бо коли людина не має істини, вона не здатна вистояти в Божих випробуваннях; лише ті, хто здатен вистояти в Божих випробуваннях, здобули спасіння. Чого Я хочу, то це таких людей, як Петро: людей, які прагнуть бути вдосконаленими. Сьогоднішня істина дається тим, хто її жадає та шукає. Це спасіння дарується людям, які прагнуть бути спасенними Богом, і не призначене тільки для того, щоб ви його здобували. Його призначення – у тому, щоб ви могли стати здобутими Богом; ви здобуваєте Бога, щоб Бог міг здобути вас. Сьогодні Я сказав вам ці слова, а ви їх почули, і ви мусите практикувати відповідно до цих слів. Зрештою, час, коли ви втілите ці слова в життя, стане миттю, коли Я здобуду вас через ці слова; водночас і ви також здобудете ці слова, тобто здобудете це найвище спасіння. Коли вас буде очищено, ви станете справжніми людьми. Якщо ти не здатен утілювати в життя істину й утілювати в життя образ удосконаленого, то можна сказати, що ти не людина, а ходячий труп, звір, бо ти позбавлений істини, тобто в тобі немає Єговиного дихання, і тому ти мрець, який не має духу! Хоча після завоювання й можна свідчити, але ти здобудеш лише трохи спасіння та не станеш живою істотою, наділеною духом. Хоч ти й пережив кару та суд, твій характер від цього не оновився й не змінився; ти й досі такий, як був, досі належиш сатані та не пройшов очищення. Лише вдосконалені мають цінність, і лише такі люди здобули істинне життя.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»