Людина повинна прагнути жити змістовним життям, а не задовольнятися поточними обставинами. Щоб утілити образ Петра в життя, людина мусить мати знання й досвід Петра. Вона має шукати вищого та глибшого. Вона має шукати глибшої, чистішої любові до Бога та прагнути життя, яке мало б цінність і зміст. Лише це і є справжнім життям; лише тоді людина буде такою, як Петро. Ти повинен зосередитися на тому, щоб бути ініціативним у своєму входженні на позитивну сторону, і не повинен покірно дозволяти собі відступати заради миттєвого полегшення, ігноруючи при цьому глибші, конкретніші та практичніші істини. Твоя любов повинна бути практичною, і ти повинен знайти способи звільнитися від цього порочного, безтурботного життя, яке нічим не відрізняється від тваринного. Ти повинен жити змістовним життям, життям, яке має цінність, і ти не повинен обманювати себе чи ставитися до свого життя як до іграшки. Для кожного, хто прагне любити Бога, немає недосяжних істин і немає справедливості, за яку він не міг би стояти непохитно. Як ти мусиш прожити своє життя? Як ти мусиш любити Бога та цією любов'ю виконувати Його бажання? У твоєму житті немає більшої справи. Ти передусім повинен мати такі прагнення й наполегливість, а не бути таким, як безхребетні та слабаки. Ти маєш навчитися переживати змістовне життя та переживати змістовні істини, а не ставитися до себе так поверхово. Ти й не помітиш, як твоє життя пройде повз тебе; чи буде в тебе після цього ще одна можливість полюбити Бога? Чи може людина любити Бога після того, як помре? Ти мусиш мати такі ж прагнення й совість, що й Петро; твоє життя мусить бути змістовним, і ти не повинен себе обманювати. Будучи людиною й тим, хто шукає Бога, ти мусиш бути здатним ретельно обдумати, як ти ставишся до свого життя, як ти повинен віддавати себе Богові, як ти повинен мати змістовнішу віру в Бога та як, оскільки ти любиш Бога, ти повинен любити Його чистіше, красивіше й добріше. Сьогодні ти не можеш вдовольнятися лише тим, що ти завойований, а мусиш також обдумати, яким шляхом ти крокуватимеш у майбутньому. Ти мусиш мати прагнення та сміливість бути вдосконаленим, і ти не маєш постійно думати, ніби ти на це не здатен. Хіба в істини є улюбленці? Чи може істина свідомо протистояти людям? Якщо ти шукаєш істину, чи може вона тебе поглинути? Якщо ти непохитно стоїш за справедливість, хіба вона тебе повалить? Якщо ти справді прагнеш шукати життя, чи може життя від тебе вислизнути? Якщо в тебе немає істини, то не тому, що істина тебе ігнорує, а тому, що ти тримаєшся від істини осторонь; якщо ти не можеш відстояти справедливість, то не тому, що зі справедливістю щось не так, а тому, що ти вважаєш, ніби вона не відповідає фактам; якщо ти не здобув життя після того, як шукав його багато років, то не тому, що життя з тобою несумлінне, а тому, що ти несумлінний із життям і відштовхнув його від себе; якщо ти живеш у світлі, але не спромігся його здобути, то не тому, що світло не здатне тебе освітити, а тому, що ти не звертав уваги на його існування, і тому світло непомітно пішло від тебе. Якщо ти нічого не шукаєш, то можна лише сказати, що ти нікчемне сміття, у твоєму житті немає сміливості, а в тебе – духу протистояти силам темряви. Ти заслабкий! Ти не здатен утекти від сил сатани, які взяли тебе в облогу, і хочеш лише жити таким безпечним, спокійним життям і померти в невігластві. Те, чого ти повинен досягти, – це твоє прагнення бути завойованим; це твій прямий обов'язок. Якщо ти вдовольняєшся тим, що завойований, то відштовхуєш існування світла. Ти мусиш зазнавати тягот за істину, ти мусиш віддавати себе істині, ти мусиш терпіти приниження за істину, і щоб здобути більше істини, ти мусиш переносити більше страждань. Ось що ти маєш робити. Ти мусиш не відкидати істину заради спокійного сімейного життя, і ти мусиш не втрачати свою життєву гідність і доброчесність заради миттєвої втіхи. Ти маєш шукати всього прекрасного та доброго, і ти маєш шукати змістовніший життєвий шлях. Якщо ти ведеш таке вульгарне життя й не переслідуєш ніяких цілей, хіба ти не марнуєш своє життя? Що ти можеш здобути від такого життя? Ти мусиш зректись усіх плотських втіх заради однієї істини, а не відкидати всі істини заради малої втіхи. Люди, що так роблять, не мають ні доброчесності, ні гідності; у їхньому існуванні немає змісту!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Досвід Петра: його знання про кару та суд»