Сутність віри більшості людей у Бога – це релігійне переконання: вони не здатні любити Бога й можуть лише слідувати за Ним, як роботи, нездатні по-справжньому прагнути Бога чи обожнювати Його. Вони просто мовчки слідують за Ним. Багато людей вірить у Бога, але дуже мало тих, хто любить Бога; вони лише «шанують» Бога, тому що бояться катастрофи, або ж вони «захоплюються» Богом, тому що Він високий і могутній, – але в їхній пошані та захопленні немає любові чи справжнього прагнення. У своєму досвіді вони шукають дрібні деталі істини або ж якісь незначні таємниці. Більшість людей просто слідує, ловлячи благословення в каламутній воді; вони не шукають істини, і вони не слухаються Бога по-справжньому, щоб отримати Божі благословення. Життя у вірі всіх людей у Бога безглузде, воно не має цінності, і в ньому їхні особисті міркування та прагнення; вони вірять у Бога не для того, щоб любити Бога, а для того, щоб бути благословенними. Багато людей чинить як їм заманеться; вони роблять усе, що хочуть, і ніколи не зважають на інтереси Бога чи на те, чи їхні діла відповідають волі Бога. Такі люди не можуть досягти навіть справжньої віри, не кажучи вже про любов до Бога. Божа сутність – не лише для того, щоб людина в неї вірила; більше того, людині належить її любити. Але багато тих, хто вірить у Бога, не здатні відкрити цю «таємницю». Люди не наважуються любити Бога, і вони не намагаються любити Його. Вони так і не відкрили, що в Богові є настільки багато гідного любові; вони так і не відкрили, що Бог – це Бог, який любить людину, і що Він – Бог, якого людина має любити. Краса Бога виявляється в Його роботі: лише коли люди переживають Його роботу, вони можуть відкрити Його красу; лише у своєму фактичному досвіді вони можуть оцінити красу Бога; і ніхто не може відкрити Божу красу, не спостерігаючи її в реальному житті. У Богові є так багато чого любити, але без справжнього контакту з Ним люди не здатні це відкрити. Тобто якби Бог не став плоттю, люди були б не здатні дійсно контактувати з Ним, а якби вони не могли дійсно контактувати з Ним, вони також не могли б переживати Його роботу – і, отже, їхню любов до Бога було б заплямовано великою кількістю неправди й фантазії. Любов до Бога на небі не така реальна, як любов до Бога на землі, оскільки знання людей про Бога на небі будується на їхніх фантазіях, а не на тому, що люди бачили на власні очі та що вони особисто пережили. Коли Бог приходить на землю, люди можуть споглядати Його справжні діла та Його красу, і вони можуть бачити весь Його практичний і нормальний характер, і все це в тисячі разів реальніше, ніж знання про Бога на небі. Як би сильно люди не любили Бога на небі, у цій любові немає нічого реального, і вона повна людських уявлень. Як би мало люди не любили Бога на землі, ця любов реальна; навіть якщо її мало, вона все одно реальна. Бог спонукає людей пізнати Його через реальну роботу, і через це пізнання Він здобуває їхню любов. Так само й Петро: якби він не жив з Ісусом, то для нього було б неможливо обожнювати Ісуса. Його відданість Ісусу також була побудована на його контакті з Ісусом. Щоб змусити людину полюбити Його, Бог прийшов поміж людей і живе разом із людьми, і все, що Він змушує людину бачити й переживати, є реальністю Бога.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Ті, хто любить Бога, вічно житимуть у Його світлі»