Із відмінності в сутностях Петра й Павла тобі слід зрозуміти, що всі ті, хто не шукає життя, працюють марно! Ти віриш у Бога й слідуєш за Богом, і тому в своєму серці ти повинен любити Бога. Ти повинен відкинути свій зіпсований характер, ти повинен прагнути виконати Боже бажання, і ти повинен виконувати обов’язок Божого творіння. Оскільки ти віриш у Бога й слідуєш за Ним, ти повинен принести Йому все й не повинен робити особистий вибір або ставити вимоги, і тобі слід досягти виконання Божого бажання. Оскільки тебе було створено, ти маєш коритися Господу, Який створив тебе, бо ти за своєю суттю не владний над собою і не здатний контролювати свою власну долю. Оскільки ти – людина, яка вірить у Бога, ти повинен шукати святості й змін. Оскільки ти є творінням Божим, ти повинен дотримуватися свого обов’язку й зберігати своє місце, і ти не повинен виходити за межі свого обов’язку. Метою цього не є обмежити тебе або пригнітити тебе за допомогою вчення, натомість, це – спосіб, у який ти можеш виконувати свій обов’язок, і його можуть досягнути – і повинні досягнути – усі, хто творить праведність. Якщо ти порівняєш сутності Петра й Павла, тоді ти знатимеш, як тобі слід шукати. Зі шляхів, пройдених Петром і Павлом, один – це шлях удосконалення, а інший – шлях вигнання; Петро й Павло представляють два різні шляхи. Хоча кожен отримав роботу Святого Духа, і кожен знайшов просвітління й освічення Святого Духа, і кожен прийняв те, що було довірено йому Господом Ісусом, плід, принесений у кожному, був неоднаковим: один дійсно приніс плід, а інший – ні. Виходячи з їхньої сутності, роботи, яку вони виконували, того, що було виражено ними зовні, і їхнього остаточного кінця, тобі слід розуміти, на який шлях ти маєш ступити, яким шляхом тобі слід іти. Вони йшли двома явно різними шляхами. Павло й Петро були вираженням суті кожного зі шляхів, і тому від самого початку їх вважали типовим уособленням цих двох шляхів. Якими є ключові моменти досвіду Павла й чому він не досяг успіху? Якими є ключові моменти досвіду Петра і як він переживав процес свого удосконалення? Якщо зіставити те, про що дбав кожен із них, ти дізнаєшся, який саме тип людини хоче Бог, якою є воля Божа, яким є характер Божий, яка людина в кінцевому підсумку стане досконалою, а також яка людина не стане досконалою; ти дізнаєшся, яким є характер тих, хто стане досконалим, і який характер у тих, хто не стане досконалим – ці суттєві питання можна побачити в досвіді Петра й Павла. Бог створив усе суще, і тому Він підпорядковує все творіння Своєму пануванню і спонукає його підкоритися Своєму пануванню; Він буде керувати всім сущим, щоб усе суще було в Його руках. Усе Боже творіння, включаючи тварин, рослини, людей, гори, річки й озера – усе повинно потрапити під Його панування. Усе, що в небесах і на землі, має потрапити під Його панування. У них не може бути жодного вибору, і всі вони повинні підкоритися Його розпорядженням. Це було зумовлено Богом, і це – влада Бога. Бог наказує всьому, упорядковує і ранжує все, причому кожен класифікується за родом і займає своє власне становище згідно з Божою волею. Яким би величним воно не було, ніщо не може перевершити Бога, усе служить людству, створеному Богом, і ніщо не сміє ослухатися Бога або ставити Богові будь-які вимоги. Тому людина, як творіння Боже, також повинна виконувати свій обов’язок людини. Незалежно від того, чи є вона володарем або опікуном усього сущого, незалежно від того, наскільки високий статус людини серед усього сущого, все одно вона – лише маленька людська істота під владою Бога, і є нічим більшим, ніж незначна людська істота, творіння Бога, і вона ніколи не буде вище Бога. Як творіння Боже, людина повинна прагнути виконувати обов’язок творіння Божого та прагнути любити Бога, не роблячи іншого вибору, бо Бог гідний любові людини. Ті, хто прагне любити Бога, не повинні шукати будь-яких особистих вигод або мати особистих прагнень; це – найправильніший спосіб пошуку. Якщо те, що ти шукаєш, – істина, якщо те, що ти застосовуєш на практиці, є істиною, і якщо те, чого ти досягаєш, – це зміна твого характеру, тоді шлях, яким ти йдеш, є правильним. Якщо те, що ти шукаєш, – це плотські блага, а те, що ти застосовуєш на практиці, – це істина твоїх власних уявлень, і якщо у твоєму характері немає змін, і ти зовсім не слухняний Богу в плоті, і ти все ще живеш у невизначеності, тоді те, що ти шукаєш, безсумнівно, приведе тебе в пекло, бо шлях, яким ти йдеш, – це шлях невдачі. Те, чи буде тебе вдосконалено або вигнано, залежить від твого власного пошуку, що також означає, що успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»