Петро став досконалим завдяки досвіду розбору та очищення. Він сказав: «Я повинен завжди задовольняти Боже бажання. У всьому, що я роблю, я прагну тільки задовольнити бажання Бога, і незалежно від того, покараний я або засуджений, я все одно щасливий так чинити». Петро віддав усього себе Богу, і вся його робота, слова і все життя були заради любові до Бога. Він був тим, хто шукав святості, і чим більше він переживав, тим сильнішою ставала його любов до Бога глибоко в його серці. Павло, тим часом, виконував тільки зовнішню роботу, і хоча він теж старанно працював, його труди були спрямовані на те, щоб правильно виконувати свою роботу й завдяки цьому здобути нагороду. Якби він знав, що не отримає жодної нагороди, він би кинув свою роботу. Петра ж турбувала істинна любов у його серці, а також те, що було практичним і могло бути досягнуто. Він переймався не тим, чи отримає він нагороду, а тим, чи можливо змінити свій характер. Павло дбав про те, щоб працювати ще старанніше, він дбав про зовнішню працю і відданість, а також про вчення, з якими не стикалися нормальні люди. Він не дбав ні про зміни глибоко всередині себе, ні про істинну любов до Бога. Досвід Петра був спрямований на те, щоб досягти істинної любові й істинного пізнання Бога. Його досвід був спрямований на те, щоб здобути тісніші відносини з Богом і жити практичним життям. Робота Павла була виконана через те, що було довірено йому Ісусом, і для того, щоб отримати те, чого він жадав, але це не було пов’язано з його знанням себе й Бога. Його робота була виключно заради того, щоб уникнути кари й суду. Те, чого шукав Петро, – це чиста любов, а те, чого шукав Павло, – це вінець праведності. Петро випробував на собі багаторічну роботу Святого Духа й отримав практичне знання Христа, а також глибоке знання самого себе. Отже, Його любов до Бога була чистою. Довгі роки очищення піднесли його знання про Ісуса й життя, і його любов була безумовною любов’ю, це була невимушена любов, і він нічого не просив взамін, як і не сподівався на будь-які блага. Павло працював багато років, але він не володів глибокими знаннями про Христа, і його знання про себе також були жалюгідно малі. У нього просто не було любові до Христа, і його робота та курс, яким він рухався, були спрямовані на те, щоб отримати фінальні лаври. Він шукав найпишніший вінець, а не найчистішу любов. Він шукав не активно, а пасивно; він не виконував свій обов’язок, але був змушений виконувати свій пошук після того, як був захоплений роботою Святого Духа. І таким чином, його пошук не доводить, що він був підхожим творінням Божим; саме Петро був підхожим творінням Божим, яке виконало свій обов’язок. Людина думає, що всі ті, хто робить внесок Богові, повинні отримати нагороду, і що чим більший внесок, тим більше само собою зрозумілим вважається, що вони повинні отримати Божу прихильність. Суть людської точки зору полягає в очікуванні плати за докладені зусилля, і вона не прагне активно виконувати свій обов’язок як творіння Боже. Що стосується Бога, то чим більше люди прагнуть істинної любові до Бога і повного послуху Богу, що також означає прагнення виконувати свій обов’язок як творіння Боже, тим більше вони здатні отримати Боже схвалення. Точка зору Бога полягає в тому, щоб вимагати, щоб людина повернула собі свій первісний обов’язок і статус. Людина – творіння Боже, і тому людина не повинна брати на себе занадто багато, ставлячи якісь вимоги Богові, і не повинна робити нічого, крім виконання свого обов’язку як творіння Божого. Місця призначення Павла й Петра визначалися на основі того, чи могли вони виконувати свій обов’язок як Божі творіння, а не відповідно до розміру їхнього внеску; їхні місця призначення визначалися з огляду на те, чого вони прагнули від самого початку, а не відповідно до того, скільки роботи вони виконали, або до оцінки їх іншими людьми. Отже, прагнення активно виконувати свій обов’язок як творіння Боже – це шлях до успіху; пошук шляху істинної любові до Бога – це найправильніший шлях; прагнення до змін у своєму старому характері і пошук чистої любові до Бога – це шлях до успіху. Такий шлях до успіху – це шлях відновлення первісного обов’язку, а також первісного вигляду Божого творіння. Це – шлях відновлення, і це також мета всієї Божої роботи від початку до кінця. Якщо пошук людини заплямовано особистими надмірними вимогами й нераціональними прагненнями, то досягнутим результатом не будуть зміни в характері людини. Це суперечить роботі відновлення. Це, безсумнівно, – не робота, яку здійснює Святий Дух, і тому це доводить, що пошук такого роду не схвалює Бог. Яке значення має пошук, не схвалений Богом?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»