Хоча природні одкровення дійсно відбулися після того, як Петро почав слідувати за Ісусом, за своєю природою він від початку був тим, хто був готовий підкоритися Святому Духу та шукати Христа. Його послух Святому Духу був чистим: він не шукав слави й багатства, але замість цього керувався послухом істині. Хоча Петро тричі заперечував, що знає Христа, і хоча він спокушав Господа Ісуса, така незначна людська слабкість ніяк не стосувалася його природи, вона не вплинула на його майбутні пошуки, і вона не може бути достатнім доказом того, що його спокуса була дією антихриста. Нормальна людська слабкість – це те, що поділяють усі люди в світі; чи ти очікуєш, що Петро був іншим? Хіба люди не дотримуються певних поглядів на Петра, тому що він зробив кілька нерозумних помилок? І хіба люди не обожнюють так Павла через усю виконану ним роботу і всі написані ним послання? Як може людина бачити наскрізь, бачити саму сутність людини? Чи дійсно ті, хто має розважливість, можуть побачити щось таке незначне? Хоча багаторічні болісні переживання Петра не описані в Біблії, це не доводить, що в Петра не було реального досвіду або що Петра не було вдосконалено. Як людина може повністю осягнути Божу роботу? Записи в Біблії не були особисто відібрані Ісусом, вони були укладені пізнішими поколіннями. Якщо це так, то хіба все, що було записано в Біблії, не було вибрано відповідно до уявлень людини? Більше того, кінець Петра й Павла чітко не вказаний у посланнях, тому людина судить про Петра й Павла відповідно до свого власного сприйняття й на основі своїх власних уподобань. І оскільки Павло виконав так багато роботи, оскільки його «внесок» був такий великий, він завоював довіру мас. Хіба людина не зосереджується тільки на поверховому? Як може людина бачити наскрізь, бачити саму сутність людини? Не кажучи вже про те, що, оскільки Павло був об’єктом поклоніння протягом тисячоліть, хто наважиться необачно заперечувати його роботу? Петро був усього лише рибалкою, тож як його внесок міг бути таким же великим, як внесок Павла? Із точки зору внесків, які вони зробили, Павло повинен був бути винагороджений раніше Петра, і він повинен був мати більше підстав на отримання схвалення від Бога. Хто б міг подумати, що у Своєму поводженні з Павлом Бог просто змусив його діяти через свої дари, у той час як Петра Бог зробив досконалим. Це ні в якому разі не означає, що Господь Ісус від самого початку збудував плани для Петра й Павла: радше вони були вдосконалені або залучені до роботи відповідно до притаманної їм природи. Отже, те, що бачать люди, – це просто зовнішній внесок людини, тоді як те, що бачить Бог, – це сутність людини, а також шлях, яким людина йде від самого початку, і мотивація, що лежить в основі пошуку людини. Люди оцінюють людину відповідно до своїх уявлень і відповідно до свого власного сприйняття, однак остаточний кінець людини не визначається на підставі її зовнішніх проявів. І тому Я кажу, що якщо шлях, яким ти йдеш від самого початку, – це шлях успіху, і твоя точка зору на пошук від самого початку правильна, тоді ти подібний до Петра; якщо шлях, яким ти йдеш, – це шлях невдачі, тоді яку б ціну ти не заплатив, твій кінець все одно буде таким, як у Павла. У будь-якому разі, твоє місце призначення і те, чи досягнеш ти успіху або зазнаєш невдачі, визначається тим, чи є шлях, який ти шукаєш, правильним чи ні, а не твоєю відданістю або ціною, яку ти платиш. Сутність Петра й Павла та цілі, які вони перед собою ставили, були різними; людина не здатна відкрити ці речі, і тільки Бог може знати їх сповна. Бо те, що бачить Бог, – це сутність людини, тоді як людина нічого не знає про свою власну сутність. Людина не здатна побачити сутність всередині людини або її дійсний духовний стан і, отже, не здатна визначити причини невдач та успіхів Павла й Петра. Причина того, чому більшість людей шанує Павла, а не Петра, полягає в тому, що Павла було використано для громадської роботи, а людина здатна сприймати таку роботу, і тому люди визнають «досягнення» Павла. Досвід Петра, між тим, невидимий для людини, і те, що він шукав, недосяжно для людини, і тому люди не цікавляться Петром.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Успіх або невдача залежать від шляху, яким іде людина»