Церковне життя – це лише такий різновид життя, коли люди збираються, щоб насолодитися словами Божими, і воно становить лише невелику частину життя людини. Якщо реальне життя людей також зможе бути схожим на їхнє церковне життя – включаючи нормальне духовне життя, нормальне смакування Божими словами, молитву та нормальне перебування поруч з Богом, проведення реального життя, де все здійснюється відповідно до Божої волі, проведення реального життя, де все здійснюється відповідно до істини, проведення реального життя вправляння в молитві та практикування стишення перед Богом, вправляння у співі гімнів і в танцях, – то це єдиний вид життя, який введе їх у життя Божих слів. Більшість людей зосереджується лише на кількох годинах свого церковного життя, не «турбуючись» про своє життя поза цими годинами, ніби воно їх не стосується. Також є чимало людей, які входять у життя святих лише тоді, коли їдять і п'ють Божі слова, співають гімни чи моляться, а потім, поза таким часом, повертаються до свого старого стану. Таке життя не може перемінити людей, не кажучи вже про те, щоб спонукати їх пізнати Бога. Люди у своїй вірі в Бога, якщо вони бажають переміни свого характеру, не повинні відриватися від реального життя. У реальному житті ти повинен пізнавати себе, відкидати себе, втілювати істину в життя, а також вчитися принципів, здорового глузду і правил поведінки в усьому, перш ніж зможеш досягти поступової переміни. Якщо ти зосереджуєшся лише на теоретичних знаннях та живеш лише серед релігійних обрядів, не заглиблюючись у реальність, не входячи у реальне життя, то ти ніколи не ввійдеш у реальність, ніколи не пізнаєш себе, істини або Бога і завжди будеш сліпим та нетямущим. Божа робота зі спасіння людей полягає не в тому, щоб дозволити їм жити життям нормальної людської природи через короткий проміжок часу, і не в тому, щоб перемінити їхні помилкові уявлення та вчення. Скоріше Його мета полягає в тому, щоб змінити старий характер людей, повністю змінити їхній старий спосіб життя, а також змінити їхні застарілі способи мислення та світогляд їхнього розуму. Зосередження уваги лише на церковному житті не змінить старих життєвих звичок людей або старих способів життя, яких вони дотримувалися протягом довгого часу. Незважаючи ні на що, люди не повинні відриватися від реального життя. Бог просить, щоб люди втілювали нормальну людську природу у реальному житті, а не лише у церковному житті; щоб вони втілювали істину в реальному житті, а не лише у церковному житті; і щоб вони виконували свої функції у реальному житті, а не лише у церковному житті. Щоб увійти у реальність, треба все повернути в бік реального життя. Якщо, вірячи в Бога, люди не можуть прийти до пізнання себе через входження у реальне життя, якщо вони не можуть втілювати нормальну людську природу у реальне життя, то вони стануть невдахами. Ті, хто не слухається Бога, – це всі ті люди, які не можуть увійти у реальне життя. Усі вони є людьми, які говорять про людську природу, а в життя втілюють природу демонів. Усі вони є людьми, які говорять про істину, але натомість живуть ученнями. Ті, хто не може втілити істину в реальне життя, – це ті, хто вірить в Бога, але ким Бог гидує та кого відкидає. Ти маєш вправлятися у входженні в реальне життя, знати власні недоліки, свою непокору та невігластво, а також знати свою ненормальну людську природу та свої слабкості. Тоді твої знання будуть частиною твого фактичного стану та твоїх труднощів. Лише таке знання є реальним, лише таке знання може дозволити тобі по-справжньому зрозуміти свій власний стан та досягти переміни у характері.

Тепер, коли офіційно почалося вдосконалення людей, ти повинен увійти у реальне життя. Тому для досягнення переміни ти мусиш почати з входження у реальне життя і потроху перемінюватися. Якщо ти уникаєш нормального людського життя і говориш лише про духовні питання, то все стає сухим і плоским, все стає нереалістичним, і як тоді людям перемінитися? Зараз тобі сказано увійти у реальне життя для вправляння, щоб закласти основу для входження у справжній досвід. Це один з аспектів того, що повинні робити люди. Робота Святого Духа головним чином полягає в тому, щоб направляти, тоді як решта залежить від вправляння та входження людей. Кожен може досягти входження у реальне життя різними шляхами, які дозволяють привести Бога в реальне життя і втілювати в життя реальну нормальну людську природу. Це єдиний вид життя із сенсом!

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Обговорення церковного життя та реального життя»