Божі вимоги до людей не такі вже й високі. Поки люди старанно та завзято втілюють їх у життя, вони отримуватимуть «прохідний бал». Правду кажучи, досягти розуміння, пізнання та осягнення істини складніше, ніж практикувати істину. Спочатку практикуй усе, що зрозумів; практикуй те, що вже осягнув. Таким чином ти зможеш поступово досягти істинного пізнання та розуміння істини. Це ті кроки та засоби, за допомогою яких працює Святий Дух. Якщо ти не практикуватимеш покору в такий спосіб, то не досягнеш нічого. Якщо ти завжди дієш за своєю власною волею та не практикуєш послух, то хіба Святий Дух працюватиме в тобі? Хіба Святий Дух працює так, як ти забажаєш? Чи Він працює відповідно до того, чого тобі бракує, і на основі Божих слів? Якщо тобі це не ясно, то ти не зможеш увійти в реальність істини. Чому більшість людей витрачає багато зусиль на читання Божих слів, але має так мало пізнання й потім не може нічого сказати про справжній шлях? Невже ти думаєш, що володіння знаннями – це те ж саме, що й володіння істиною? Хіба це не помилкова точка зору? Ти здатний висловити стільки знань, скільки піщинок на пляжі, але в жодному з них немає реального шляху. Хіба ти не намагаєшся цим обдурити людей? Хіба ти не влаштовуєш показуху, не підкріплену жодною сутністю? Усяка така поведінка шкодить людям! Що вищою є теорія й що більше вона позбавлена реальності, то більше вона нездатна привести людей до реальності. Що вищою є теорія, то більше вона змушує тебе кидати виклик Богові та виступати проти Нього. Не плекайте духовну теорію – від неї немає жодного толку! Деякі люди десятками років говорять про духовну теорію, вони стали гігантами духовності, але в кінцевому підсумку їм все одно не вдається ввійти в реальність істини. Оскільки вони не втілювали в життя Божі слова та не переживали їх, у них немає принципів або шляху для практичного застосування. Такі люди самі без реальності істини, то ж як вони можуть привести інших людей на правильний шлях віри в Бога? Вони можуть лише звести людей на манівці. Хіба це не шкода іншим і самим собі? Щонайменше, ти мусиш бути здатним розв’язувати реальні проблеми, які прямо перед тобою. Іншими словами, ти повинен уміти втілювати Божі слова в життя та переживати їх, і втілювати в життя істину. Лише це є покірністю Богові. Лише ввійшовши в життя, ти придатний до праці для Бога, і лише повністю присвятивши себе Богові зі щирістю, ти можеш бути схвалений Богом. Не треба завжди робити грандіозні заяви та розповідати пишномовну теорію – це все нереальне. Просторікувати про духовну теорію, щоб люди захоплювалися тобою, означає не свідчити про Бога, а, навпаки, виставляти себе напоказ. Це не приносить абсолютно ніякої користі людям і не напучує їх, і може легко призвести до того, що вони будуть поклонятися духовній теорії, а не зосереджуватися на втіленні істини в життя – і хіба це не зведення людей на манівці? Якщо так продовжувати далі, то це породжуватиме численні порожні теорії та правила, які будуть стримувати людей і заманювати їх у пастку; це справді обурливо. Тому говори більше те, що є реальним, більше розмовляй про проблеми, які насправді існують, проводь більше часу за шуканням істини для розв’язання проблем – це те, що є найважливішим. Не зволікай, навчаючись утілювати істину в життя, – це шлях входження в реальність. Не сприймай досвід і знання інших людей за свою приватну власність і не виставляй їх для того, щоб інші ними захоплювалися. У тебе мусить бути власне входження в життя. Лише практикуючи істину та підкоряючись Божій волі, ти матимеш входження в життя. Це те, що має практикувати та на чому має зосередитися кожна людина.

Якщо те, про що ти спілкуєшся, може дати людям шлях, яким вони будуть іти, то це означає, що ти володієш реальністю. Що б ти не казав, ти повинен вводити людей до практики та давати всім їм шлях, яким вони можуть піти. Люди повинні мати не лише знання – значно важливіше мати шлях, яким потрібно йти. Щоб люди вірили в Бога, вони повинні йти шляхом, яким веде Бог у Своїй роботі. Тобто процес віри в Бога – це процес проходження шляху, яким веде Святий Дух. Відповідно, у тебе повинен бути шлях, яким ти можеш іти, незважаючи ні на що, і ти повинен вступити на шлях вдосконалення Богом. Не відставай занадто сильно й не переймайся занадто багатьма речами. Лише якщо ти йдеш шляхом, яким веде Бог, не викликаючи переривань, ти можеш отримати роботу Святого Духа та заволодіти шляхом входження. Лише це вважається відповідністю Божим намірам і виконанням людиною свого обов’язку. Кожна людина як окрема особистість у цьому потоці повинна належним чином виконувати свій обов’язок, більше робити того, що мають робити люди, і не діяти свавільно. Люди, які виконують роботу, повинні чітко формулювати свої слова, а люди, які слідують, повинні більше зосередитися на витривалості в труднощах та на покорі, і всі повинні триматися свого місця та не виходити за рамки дозволеного. У серці кожна людина має чітко розуміти, як вона повинна практикувати та яку функцію повинна виконувати. Іди шляхом, яким веде Святий Дух; не сходь з нього на манівці та не помиляйся. Ти повинен чітко бачити сьогоднішню роботу. Входження в сьогоднішні методи роботи – це те, що ви повинні втілювати у життя. Це перше, у що ви повинні ввійти. Не витрачайте більше слів на щось інше. Виконання роботи у Божому домі сьогодні – це ваша відповідальність, входження у сьогоднішній метод роботи – це ваш обов’язок, а практикування сьогоднішньої істини – це ваш тягар.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Зосередься більше на реальності»