Високо тримати Божі слова й вміти без збентеження пояснювати їх не означає володіти реальністю; усе не так просто, як ти собі уявляєш. Те, чи володієш ти реальністю, залежить не від того, що ти кажеш; радше це залежить від того, чим ти живеш. Тільки коли Божі слова стають твоїм життям і твоїм природним вираженням, можна сказати, що ти володієш реальністю, і тільки тоді можна вважати, що ти здобув справжнє розуміння і реальний духовний стан. Ти мусиш бути здатним витримати тривале випробування, а також бути здатним втілювати подобу, якої вимагає Бог. Це не має бути самим лише позерством; це має походити від вас природним чином. Тільки тоді ви справді будете володіти реальністю, і тільки тоді ви набудете життя. Дозвольте Мені навести в якості прикладу всім відоме випробування прислужників: кожен може викладати найвищі теорії щодо прислужників, і кожен добре розбирається в цьому предметі; на цю тему багато говорять, і кожна промова перевершує попередню, наче це змагання. Однак якщо людина не пройшла серйозне випробування, то дуже важко сказати, що вона несе добре свідчення. Коротко кажучи, те, що людина втілює, досі не є достатнім, і це повністю суперечить її розумінню. Отже, це досі не стало реальним духовним станом людини, і це досі не життя людини. Оскільки розуміння людини не втілилося в реальність, її духовний стан поки що нагадує замок, збудований на піску, – він хитається і ось-ось готовий завалитися. Людина володіє вкрай малим обсягом реальності; знайти в людині реальність практично неможливо. Від людини природним чином походить дуже мало реальності, і вся реальність, якою вона живе, є вимушеною. Ось чому Я кажу, що людина не володіє реальністю. Хоча люди стверджують, що їхня любов до Бога завжди залишається незмінною, це лише їхні слова до того, як вони зіткнуться з випробуваннями. Коли ж раптом настає день випробувань, то те, про що вони говорять, знову перестане відповідати дійсності, і це ще раз доведе, що людина не володіє реальністю. Можна сказати, що кожного разу, коли ти стикаєшся з тим, що не відповідає твоїм уявленням і вимагає, щоб ти відмовився від себе, це і є твої випробування. Перш ніж Божа воля буде виявлена, кожен проходить суворий іспит і колосальне випробування. Чи можеш ти це збагнути? Коли Бог хоче випробувати людей, Він завжди дозволяє їм зробити свій вибір, перш ніж відкриється реальна істина. Це означає, що коли Бог піддає людину випробуванням, Він ніколи не повідомить тобі істини; таким є спосіб викриття людей. Це один зі способів, яким Бог здійснює Свою роботу, щоб побачити, чи знаєш ти Бога сьогоднішнього дня, а також чи володієш ти хоч якоюсь реальністю. Чи справді ти вільний від сумнівів щодо Божої роботи? Чи зможеш ти справді встояти, коли тебе спіткає серйозне випробування? Хто наважиться сказати: «Я гарантую, що проблем не буде»? Хто наважиться заявити: «Інші можуть сумніватися, але я – ніколи»? Це так само, як у випадку Петра, коли той зазнав випробувань: він завжди хвалився, а потім відкрилася істина. Це не особистий недолік, властивий лише Петру; це найбільша складність, з якою сьогодні стикається кожна людина. Якби Я відвідав кілька місць або навідався до кількох братів і сестер, щоб дізнатися, яким є ваше розуміння сьогоднішньої Божої роботи, ви, звісно, змогли б багато що сказати про своє знання, і могло би здатися, що ви не маєте жодних сумнівів. Якби Я запитав тебе: «Чи можеш ти справді визначити, що сьогоднішня робота виконується Самим Богом? Без жодного сумніву?», ти, звісно, б відповів: «Поза будь-яким сумнівом, це робота, здійснювана Духом Божим». Відповівши так, ти, звичайно ж, не відчуєш і краплі сумніву й навіть будеш задоволений, вважаючи, що здобув частку реальності. Ті, хто схильний все розуміти таким чином, – це люди, що володіють меншою реальністю; чим більше людина думає, що здобула її, тим менше вона здатна вистояти у випробуваннях. Горе тим, хто зарозумілий і гордовитий, і горе тим, хто не знає себе; такі люди вправні в розмовах, але вони виявляються найгіршими, коли втілюють свої слова в життя. За найменшої ознаки проблем ці люди починають сумніватися, і в їхню голову закрадається думка про відступ. Вони не володіють ніякою реальністю; вони мають лише теорії, вищі за релігію, без будь-якої реальності, якої вимагає нині Бог. Найбільше Мене обурюють ті, хто говорить лише про теорії, не володіючи жодною реальністю. Вони найгучніше кричать, коли виконують свою роботу, але щойно стикаються з реальністю, вони втрачають самовладання. Хіба це не свідчить, що ці люди не мають реальності? Хоч які люті вітер і хвилі, якщо ти можеш зберігати стійкість, не дозволяючи навіть тіні сумніву проникнути до твого розуму, і здатний стояти твердо та втриматися від зречення, навіть коли більше нікого не залишилося, тоді ти будеш вважатися таким, що має справжнє розуміння та справді володіє реальністю. Якщо ж ти відразу повертаєшся за вітром, – якщо слідуєш за більшістю і вчишся копіювати чужу мову, – то хоч яким би красномовним ти не був, це не буде доказом того, що ти володієш реальністю. Тому Я пропоную тобі не вигукувати порожніх слів передчасно. Чи знаєш ти, що Бог збирається робити? Не поводься як ще один Петро, щоб не зганьбитися та не втратити здатності високо тримати голову; це нікому не йде на користь. Більшість людей не має реального духовного стану. Хоча Бог здійснив багато роботи, Він не обрушив на людей реальність; точніше, Він ніколи нікого особисто не карав. Таким випробуванням були піддані деякі люди, що простягали свої грішні руки все далі й далі, гадаючи, що легко здобудуть гору над Богом, що вони можуть робити все, що їм заманеться. Оскільки вони не в змозі витримати навіть такого роду випробування, про складніші випробування для них не може бути й мови, як і про володіння реальністю. Чи не намагаються вони просто ошукати Бога? Володіння реальністю – це не те, що можливо підробити, і реальність неможливо здобути, просто знаючи її. Це залежить від твого реального духовного стану, а також від того, чи зможеш ти витримати всі випробування. Ти це розумієш?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Тільки втілення істини в життя є володінням реальністю»