Багато людей можуть розповісти трохи про втілення в життя, і вони можуть говорити про свої особисті враження, щоправда, більшість із них – це освітлення, отримане зі слів інших. У ньому взагалі немає нічого з їхніх особистих практик, а також немає нічого з їхнього досвіду. Я розбирав це питання раніше; не думайте, що я нічого не знаю. Ти всього-на-всього паперовий тигр, однак ти говориш про підкорення сатани, про принесення переможних свідчень і про життя за образом Божим? Усе це нісенітниці! Ти вважаєш, що всі слова, сказані Богом сьогодні, призначені для твого захвату? Твої уста говорять про зречення своєї старої подоби й втілення істини на практиці, проте твої руки здійснюють інші вчинки, а твоє серце планує інші задуми – то що ж ти за людина? Чому твоє серце та твої руки не діють заодно? Так багато проповідей перетворилися на пусті слова; чи не розриває це серце? Якщо ти не здатен втілити Боже слово в життя, це доводить, що ти ще не став на шлях, на якому працює Святий Дух, у тобі досі не було роботи Святого Духа, і ти досі не мав Його проводу. Якщо ти кажеш, що можеш тільки розуміти слово Бога, але не можеш втілити його в життя, тоді ти людина, яка не любить істину. Бог не приходить спасати таких людей. Ісус страждав від величезного болю, коли Він був розіп'ятий, щоб спасти грішників, спасти нужденних і спасти всіх смиренних людей. Його розп'яття послужило жертвою за гріх. Якщо ти не можеш втілити в життя Боже слово, тоді ти повинен піти якнайшвидше; не затримуйся в Божому домі як нахлібник. Багатьом людям навіть важко перестати чинити відверто богоборчі речі. Хіба вони не випрошують смерті? Як вони можуть говорити про входження в Боже Царство? Чи мали б вони зухвалість побачити Боже обличчя? Їсти їжу, яку дає тобі Бог, робити неправедні вчинки, які протистоять Богу, бути злостивим, підступним й облудним, навіть коли Бог дозволяє тобі упиватися благословеннями, які Він дарував тобі, – невже ти не відчуваєш, як вони обпалюють твої руки, коли ти їх приймаєш? Невже ти не відчуваєш, як червоніє твоє обличчя? Невже ти не боїшся, вчинивши щось проти Бога, здійснивши інтриги, щоб «пуститися берега»? Якщо ти нічого не відчуваєш, як ти можеш говорити про якесь майбутнє? Для тебе вже давно немає майбутнього, тож які більші очікування ти досі можеш мати? Якщо ти говориш щось безсоромне, але не відчуваєш жодного докору та не усвідомлюєш його в серці, чи не означає це, що Бог тебе вже покинув? Говорити й діяти поблажливо й нестримано ввійшло у твою натуру; як тоді Бог може тебе вдосконалити? Чи зміг би ти обійти весь світ? Кого б ти переконав? Ті, хто знає твою справжню натуру, трималися б подалі. Хіба це не Боже покарання? Загалом, якщо є лише розмови й немає втілення в життя, немає й зростання. Хоча Святий Дух може працювати над тобою, коли ти говориш, без твоєї практики Святий Дух припинить працювати. Якщо ти продовжиш так і надалі, які тоді можуть бути розмови про майбутнє або про твою повну самовіддачу Божій роботі? Ти можеш тільки говорити про жертвування всього твого єства, але ти не віддав свою справжню любов Богові. Усе, що Він отримує від тебе, – це відданість на словах; Він не отримує твого наміру втілювати істину в життя. Чи могло це бути твоїм справжнім духовним станом? Якби ти продовжив так і надалі, коли б ти був удосконалений Богом? Невже ти не стурбований своїм темним і похмурим майбутнім? Невже ти не відчуваєш, що Бог утратив надію на тебе? Невже ти не знаєш, що Бог бажає удосконалити більше й більше нових людей? Чи могли старі речі встояти? Ти не звертаєш уваги на Божі слова сьогодні: ти чекаєш на завтра?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Спасіння здобувають люди, готові втілювати істину в життя»