Практикування істини – це шлях, за допомогою якого життя людини може зростати. Якщо ви не практикуватимете істину, то у вас не залишиться нічого, крім теорії, і у вас не буде справжнього життя. Істина – це символ духовного стану людини, і те, практикуєш ти істину чи ні, пов'язане з тим, маєш ти справжній духовний стан чи ні. Якщо ти не практикуєш істину, не чиниш праведно або піддаєшся емоціям і піклуванню про свою плоть, то ти далекий від дотримання заповідей. Це найглибший з уроків. У кожному періоді є багато істин, у які люди повинні ввійти та які мусять зрозуміти, але в кожному періоді є й різні заповіді, що супроводжують ці істини. Істини, які практикують люди, стосуються конкретного періоду, так само як і заповіді, яких люди дотримуються. У кожного періоду власні істини, які слід практикувати, і заповіді, яких слід дотримуватися. Однак залежно від різних заповідей, проголошених Богом, – тобто залежно від різних періодів, – ціль і результат практикування людиною істини сумірно відрізняються. Можна сказати, що заповіді служать істині, а істина існує, щоб підтримувати заповіді. Якби існувала тільки істина, то в Божій роботі не відбувалося б жодних особливих змін, вартих згадки. Однак, звертаючись до заповідей, людина може визначити міру тенденцій у роботі Святого Духа та пізнати період, у якому працює Бог. У релігії багато людей, які можуть практикувати ті ж істини, що й люди періоду Закону. Але вони не володіють заповідями нового періоду й не можуть їх виконувати. Вони досі дотримуються старих звичаїв і залишаються такими, як первісні люди. Їх не супроводжують нові методи роботи, і вони не бачать заповідей нового періоду. Тому такі люди не мають Божої роботи. Це все одно, якби в них була тільки порожня шкаралупа; якщо всередині немає пташеняти, то немає й духу. Точніше кажучи, це означає, що в них немає життя. Такі люди ще не ввійшли в новий період і відстали на багато етапів. Тож марно мати істини старих періодів, якщо не маєш заповідей нового періоду. Багато хто з вас практикує істину сьогодення, але не дотримується її заповідей. Ви нічого не здобудете, а істина, яку ви практикуєте, буде беззмістовною та нічого не вартою, і Бог вас не похвалить. Практикувати істину потрібно в параметрах методів поточної роботи Святого Духа, у відповідь на голос практичного Бога сьогоднішнього дня. Без цього все безрезультатне, подібно до спроб набрати воду плетеним кошиком. У цьому також полягає практичний зміст проголошення заповідей нового періоду. Щоб люди дотримувалися заповідей, їм щонайменше потрібно мати позбавлене непорозумінь знання практичного Бога, що явився в плоті. Інакше кажучи, люди повинні зрозуміти принципи дотримання заповідей. Дотримуватися заповідей означає виконувати їх не безсистемно й не довільно, а з основою, метою та принципами. Перше, чого потрібно досягти, – це ясності видінь. Якщо ти маєш доскональне розуміння роботи Святого Духа в теперішньому часі та входиш у сьогоднішні методи роботи, то природно здобудеш чітке розуміння виконання заповідей. Якщо настане день, коли ти побачиш сутність заповідей нового періоду наскрізь і зможеш їх виконувати, це означатиме, що тебе вдосконалено. У цьому полягає практичне значення практикування істини та виконання заповідей. Те, можеш ти практикувати істину чи ні, залежить від того, як ти сприймаєш сутність заповідей нового періоду. Робота Святого Духа постійно являтиметься людям, і Бог вимагатиме від них дедалі більшого. Тож істини, які людина реально втілює в життя, ставатимуть чисельнішими та величнішими, а наслідки виконання заповідей – глибшими. Тому ви повинні водночас і практикувати істину, і дотримуватися заповідей. Ніхто не має нехтувати цим питанням; нехай у цей новий період одночасно почнуть діяти нова істина та нові заповіді.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Дотримання заповідей і практикування істини»