Міркувати з молитвою над Божими словами, коли їси і п'єш Його нинішні слова, – це перший крок до перебування в спокої перед Богом. Якщо ти справді можеш бути в стані спокою перед Богом, тоді освітління й осяяння Святого Духа будуть із тобою. Усе духовне життя досягається через перебування в спокої в присутності Бога. Молячись, ти маєш перебувати в стані спокою перед Богом, і тільки тоді Святий Дух зможе тебе зворушити. Коли ти перебуваєш у спокої перед Богом, коли ти їси і п'єш Божі слова, ти можеш бути освітлений і осяяний, і можеш досягти правдивого розуміння Божих слів. Коли у своїй повсякденній діяльності роздумів, спілкування і наближення до Бога у своєму серці ти знайдеш спокій у Божій присутності, ти зможеш втішатися справжньою близькістю до Бога, мати справжнє розуміння Божої любові та Його роботи і виявляти справжню вдумливість і турботу щодо Божих намірів. Чим більше ти здатний у звичайному порядку перебувати в спокої перед Богом, тим більше ти будеш осяяний і тим більше ти зможеш зрозуміти свій власний зіпсований характер, те, чого тобі бракує, до чого ти маєш увійти, яку функцію ти маєш виконувати у твоєму служінні та де криються твої недоліки. Все це досягається через перебування в спокої в присутності Бога. Якщо ти справді досягнеш глибини у своєму спокої перед Богом, ти зможеш зрозуміти певні таємниці духу, зрозуміти те, що Бог нині бажає здійснити в тобі, досягти глибшого розуміння Божих слів, зрозуміти найважливіше в Божих словах, суть Божих слів, буття Божих слів, а ще ти чіткіше й точніше зможеш побачити шлях практики. Якщо ж ти не досягнеш достатньої глибини в здобутті спокою у своєму дусі, Святий Дух зворушить тебе лише злегка; ти відчуєш внутрішнє зміцнення, відчуєш певну втіху та спокій, але нічого глибшого не зрозумієш. Про це Я вже казав: якщо люди не використовують кожної малої частки своєї сили, їм важко почути Мій голос або побачити Моє обличчя. Йдеться про досягнення глибини спокою людини перед Богом, а не про поверхові зусилля. Людина, яка справді може перебувати у спокої в Божій присутності, здатна скинути з себе всі мирські пута й перейти у володіння Бога. Усі, хто не здатен перебувати у спокої в Божій присутності, безперечно, є розпутними та нестриманими. Усі, хто здатен перебувати в спокої перед Богом, – це ті, хто є благочестивим перед Богом і прагне Бога. Тільки ті, хто перебуває у спокої перед Богом, цінують життя, цінують спілкування в дусі, прагнуть Божих слів і прагнуть істини. Хто не цінує спокою перед Богом і не втілює спокій перед Богом на практиці, той пихатий і поверховий, прив'язаний до світу й позбавлений життя; навіть якщо такі люди кажуть, що вірять у Бога, то це лише порожні балачки. Ті, кого Бог у кінцевому підсумку вдосконалює та довершує, – це люди, які можуть перебувати у спокої в Його присутності. Тому ті, хто перебуває в спокої перед Богом, вдостоюються великих благословень. Люди, які протягом дня не приділяють часу тому, щоб їсти та пити Божі слова, які переймаються зовнішніми справами та не надають великого значення вступу до життя, – усі вони лицеміри, які не мають перспектив для майбутнього зростання. Саме ті, хто може перебувати в спокої перед Богом і хто може щиро спілкуватися та єднатися з Богом, є Божим народом.

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Про заспокоєння свого серця перед Богом»