Усі люди бажають побачити істинне обличчя Христа і всі жадають бути з Ним. Я не думаю, що хтось із братів і сестер скаже, що не бажає бачити Христа чи бути з Ним. Перед тим, як ви побачите Христа – перед тим, як ви побачите втіленого Бога, – у вас, напевно, з’являться найрізноманітніші уявлення та ідеї, наприклад, щодо зовнішності Ісуса, щодо того, як Він говорить, щодо Його способу життя тощо. Але щойно ви побачите Його, ваші ідеї й уявлення швидко зміняться. Чому? Ви хочете дізнатися? Не можна не зважати на людське мислення, і це правда, та важливіше те, що сутність Христа не терпить, коли людина її змінює. Ви гадаєте, що Христос безсмертний чи мудрець, але ніхто не вважає Його нормальною людиною, що має божественну сутність. Тож чимало з тих, хто вдень і вночі жадає побачити Бога, насправді є ворогами Бога та несумісні з Ним. Чи не є це помилкою з боку людини? Навіть нині ви й далі вважаєте, що ваших віри та вірності достатньо, щоб зробити вас гідними узріти обличчя Христа, але я настановляю вас озброїтися чимось практичнішим! Бо і в минулому, і сьогодні, і в майбутньому чимало з тих, хто стикається з Христом, зазнавали чи ще зазнають невдачі; усі вони виконують роль фарисеїв. У чому ж причина вашої невдачі? Саме у ваших уявленнях про Бога, високоповажного та гідного захоплення. Однак правда не така, як того бажає людина. Христос не тільки не високоповажний – Він дуже незначний; Він не просто людина – Він людина пересічна; Він не те що не може зійти на небо – Він навіть не здатний вільно пересуватися по землі. Через те люди ставляться до Нього як до пересічної людини. Коли Він з ними, вони ставляться до Нього неуважно, говорять із Ним недбало, увесь час і далі чекаючи пришестя «справжнього Христа». Ви вважаєте Христа, який уже прийшов, пересічною людиною, а Його слова – словами пересічної людини. Через те ви нічого не отримуєте від Христа, а натомість цілковито виказуєте свою власну потворність.

До зустрічі з Христом ти можеш вірити, що твій характер докорінно змінився, що ти є вірним послідовником Христа, що жодна інша людина не є більш достойною за тебе отримати благословення Христа, і що, пройшовши багато доріг, зробивши багато роботи, вродивши багато плодів, ти, безперечно, будеш одним із тих, хто зрештою отримає вінець. Втім, є правда, якої ти, можливо, не знаєш: зіпсутий характер людини та її непокірність і супротив виявляються, коли вона бачить Христа, і ці непокірність і супротив, що проявляються у цей час, проявляються як ніколи повно й абсолютно. Саме тому, що Христос – це Син людський, Син людини, що має нормальну людську природу, люди не віддають Йому хвалу та не шанують Його. Саме тому, що Бог живе у плоті, людське бунтарство проявляється повною мірою й у таких подробицях. Тож Я кажу, що пришестя Христа відкриває усю непокірність і весь супротив людства та яскраво висвітлює людську природу. Це зветься «виманювання тигра з гори» й «виманювання вовка з його печери». Чи смієш ти казати, що ти вірний Богу? Чи смієш ти казати, що ти виявляєш цілковиту покірність Богу? Чи смієш ти казати, що ти не бунтуєш? Хтось скаже: «Щоразу, коли Бог приводить мене в нове середовище, я незмінно покоряюся без жодних нарікань та не створюю жодних уявлень про Бога». Хтось скаже: «Хоч яке завдання ставить мені Бог, я роблю все, що тільки можу, і ніколи не виявляю недбалості». У такому разі Я запитую вас: чи можете ви бути сумісними з Христом, живучи поряд із Ним? І скільки ви будете сумісними з Ним? День? Два дні? Годину? Дві? Ваша віра цілком може бути гідною схвалення, та стійкості й старанності у вас небагато. Коли ти справді будеш жити з Христом, твоя самовпевненість і пихатість виявлятимуться у твоїх словах і вчинках, крок за кроком, і так само природно виявлятимуться твої самовпевнені бажання, непокірна вдача та невдоволеність. Зрештою, твоя зарозумілість стане ще більшою, тож ти станеш таким же несумісним із Христом, як вода з вогнем, і тоді твоя природа виявиться уповні. Тоді твої уявлення більше не зможуть залишатися прихованими, а також твої нарікання природним чином вийдуть назовні, і твоя ница людська сутність виявиться уповні. І навіть тоді ти й далі відмовляєшся визнати власну непокірність, вважаючи натомість, що такого Христа людині нелегко прийняти, що Він надто суворий до людей, і що ти б повністю покорився, якби Він був добрішим Христом. Ви вважаєте, що ваша непокірність має підстави, що ви бунтуєте проти Нього тільки тоді, коли Він вас до цього доводить. Жодного разу ви не подумали, що ви не дивитеся на Христа як на Бога, що вам бракує бажання коритися Йому. Навпаки, ти вперто наполягаєш на тому, щоб Христос діяв відповідно до твоїх власних бажань, і щойно Він робить щось, що не відповідає твоїм уявленням, ти вважаєш, що Він не Бог, а людина. Хіба багато з вас не вступали з Ним у подібні змагання? То в кого ж, зрештою, ви вірите? І як ви шукаєте?

«Слово», т. 1. «Явлення й робота Бога», «Несумісні з Христом, безперечно, є супротивниками Бога»