Шостий вирішальний момент: смерть

Після такої великої штовханини й метушні, стількох розчарувань і крахів, після стількох радощів і печалей, злетів і падінь, після стількох незабутніх років, після неодноразового споглядання змін пір року, людина незчулася, як пройшла важливі життєві віхи та в одну мить опиняється на схилі своїх років. Сліди часу відбилися на всьому тілі людини: вона більше не може стояти прямо, її темне волосся біліє, а очі, колись яскраві та ясні, стають тьмяними й каламутними, і гладка еластична шкіра покривається зморшками та плямами. У людини слабшає слух, зуби розхитуються й випадають, реакції стають млявими, рухи – сповільненими… У цей момент людина остаточно прощається з пристрасними роками своєї юності та вступає в сутінки свого життя: старість. Потім людина зіткнеться віч-на-віч зі смертю, останнім вирішальним моментом у людському житті.

1.6.1. Тільки Творець має владу над життям і смертю людини

Якщо народження людини було зумовлено її попереднім життям, то її смерть знаменує кінець тієї долі. Якщо народження людини – це початок її місії в цьому житті, то її смерть знаменує кінець цієї місії. Оскільки Творець визначив фіксований набір обставин для народження людини, само собою зрозуміло, що Він також влаштував фіксований набір обставин і для її смерті. Іншими словами, ніхто не народжується випадково, нічия смерть не настає раптово, і як народження, так і смерть людини обов'язково пов'язані з її попереднім і поточним життями. Обставини народження та смерті людини визначені Творцем наперед; це – доля людини, талан людини. Оскільки існує безліч пояснень народження людини, правильно й те, що смерть людини відбудеться природним чином за свого власного, особливого набору різних обставин. У цьому причина різної тривалості життя людей, а також різних способів і часу їхньої смерті. Деякі люди сильні й здорові, але вмирають молодими; інші слабкі й хворобливі, але доживають до старості й мирно йдуть із життя. Деякі люди гинуть від неприродних причин, інші вмирають природною смертю. Деякі люди закінчують своє життя далеко від дому, інші в останній раз заплющують очі, коли поруч із ними перебувають ті, кого вони люблять. Деякі люди вмирають у повітрі, інші – під землею. Деякі тонуть під водою, інші гинуть у катастрофах. Одні вмирають вранці, інші вночі. … Кожен хоче видатного народження, блискучого життя та славної смерті, але ніхто не може перевершити свою власну долю, ніхто не може уникнути володарювання Творця. Такою є людська доля. Людина може будувати всілякі плани на своє майбутнє, але ніхто не може спланувати спосіб і час свого народження й відходу зі світу. Хоча люди роблять усе можливе, щоб уникнути приходу смерті й чинити цьому опір, все ж, без їхнього відома, смерть тихо наближається. Ніхто не знає, коли він загине та як, а тим більше, де це станеться. Очевидно, що не людство має владу над життям і смертю, не якась істота в природному світі, а Творець, Чия влада унікальна. Життя та смерть людства – це не результат якогось закону природного світу, а наслідок незалежності влади Творця.

1.6.2. Того, хто не знає володарювання Творця, буде переслідувати страх смерті

Коли людина вступає в похилий вік, проблема, з якою вона стикається, полягає не в тому, щоб забезпечити сім'ю або реалізувати свої грандіозні амбіції в житті, а в тому, як попрощатися зі своїм життям, як зустріти кінець свого життя, як поставити крапку в кінці речення свого життя. Хоча на перший погляд здається, що люди приділяють смерті мало уваги, ніхто не може уникнути вивчення цієї теми, оскільки ніхто не знає, чи лежить по той бік смерті інший світ, світ, який люди не можуть сприймати або відчувати, про який вони нічого не знають. Це змушує людей боятися зустрітися віч-на-віч зі смертю, боятися поглянути їй у вічі так, як вони повинні; натомість вони роблять усе можливе, щоб уникати цієї теми. І таким чином це наповнює кожну людину страхом перед смертю й додає завісу таємниці до цього неуникного факту життя, кидаючи стійку тінь на серце кожної людини.

Коли людина відчуває, що стан її тіла погіршується, коли вона усвідомлює, що наближається до смерті, вона відчуває невизначений жах, невимовний страх. Страх смерті змушує людину відчувати себе ще більш самотньою й безпорадною, і в цей момент вона запитує себе: звідки взялася людина? Куди людина йде? Невже так помирає людина, коли її життя стрімко проноситься повз неї? Чи є цей період кінцем людського життя? У чому, врешті-решт, сенс життя? Зрештою, чого варте життя? Чи головні в ньому слава й багатство? Чи головним у житті є виховання сім'ї? … Незалежно від того, чи замислювалася людина над цими конкретними запитаннями, незалежно від того, наскільки сильно вона боїться смерті, у глибині серця кожної людини завжди є бажання проникнути в таємниці, почуття нерозуміння життя, і до цього домішується сентиментальність щодо світу, небажання покидати його. Здається, ніхто не може чітко сформулювати, чого людина боїться, чого прагне, щодо чого вона почувається сентиментальною та що вона не бажає залишати позаду…

Оскільки люди бояться смерті, у них так багато хвилювань; оскільки люди бояться смерті, у них так багато всього, що вони не можуть відпустити. Коли люди стоять на порозі смерті, дехто бентежиться з приводу того чи іншого; вони турбуються про своїх дітей, своїх близьких, своє багатство так, ніби, турбуючись, вони можуть стерти страждання й жах, які приносить смерть, неначе, підтримуючи свого роду близькість із живими, вони можуть уникнути безпорадності й самотності, які супроводжують смерть. У глибині людського серця таїться невизначений страх, боязнь розлуки зі своїми близькими, страх ніколи більше не побачити блакитне небо, ніколи більше не поглянути на матеріальний світ. Самотня душа, яка звикла до компанії своїх близьких, не хоче відпустити свою хватку та в повній самоті відійти в невідомий і незнайомий світ.

1.6.3. Життя, проведене в пошуках слави й багатства, залишає людину в розгубленості перед обличчям смерті

Завдяки володарюванню Творця та Його попередньому визначенню самотня душа, яка на початку не мала нічого, отримує батьків і сім'ю, шанс стати членом людської раси, нагоду випробувати на собі людське життя й побачити світ. Ця душа також отримує шанс відчути володарювання Творця, пізнати чудесність творіння Творця і, більше того, пізнати владу Творця та підкоритися їй. Тим не менш, більшість людей насправді не користується цією рідкісною й швидкоплинною можливістю. Людина витрачає енергію всього свого життя на боротьбу з долею, витрачає весь свій час на метушню, намагаючись прогодувати свою сім'ю й кидаючись у різні боки, розриваючись між багатством і статусом. Те, чим люди дорожать, – це сім'я, гроші й слава, і вони розглядають їх як найвищі цінності в житті. Усі люди скаржаться на свою долю, однак вони відсувають на задній план питання, які найбільш важливо дослідити й зрозуміти: чому людина жива, як їй слід жити, у чому цінність і сенс життя. Вони проводять усе своє життя, як би довго воно не тривало, просто метушачись у пошуках слави й багатства, доки їхня молодість не випарується, і вони не стануть сивими й зморшкуватими. Так вони живуть, доки не побачать, що слава й багатство не можуть зупинити їхнє сповзання у старість, що гроші не можуть заповнити порожнечу серця, що ніхто не звільнений від законів народження, старіння, хвороб і смерті; що ніхто не може уникнути того, що уготовано долею. Тільки коли вони змушені зіткнутися з останнім вирішальним моментом життя, вони по-справжньому розуміють, що навіть якщо хтось володіє величезним багатством і значними активами, навіть якщо він має привілеї та високе положення, він усе одно не може уникнути смерті й повинен повернутися до свого первісного стану: самотня душа, яка не має ніякої власності. Коли в людей є батьки, вони вірять, що їхні батьки – це все; коли в людей є власність, вони думають, що гроші – це опора людини, що це – засіб до життя, коли в людей є статус, вони міцно чіпляються за нього й готові ризикувати своїм життям заради нього. Тільки тоді, коли люди мають от-от відпустити цей світ, вони розуміють, що те, на що вони витратили своє життя, – це не що інше, як швидкоплинні хмари, ні за що з того вони не можуть триматися, нічого з того вони не можуть забрати з собою, ніщо з того не може звільнити їх від смерті, ніщо з того не може скласти компанію або дати розраду самотній душі на її зворотному шляху; і тим паче ніщо з того не може спасти людину й дати їй змогу подолати смерть. Слава й багатство, які людина набуває в матеріальному світі, дають тимчасове задоволення, швидкоплинну насолоду, помилкове відчуття легкості; поступово вони змушують її збитися зі шляху. І ось людей, які борсаються в безмежному морі людства, спраглих миру, комфорту й душевного спокою, поглинає хвиля за хвилею. Коли людям ще тільки належить розібратися в питаннях, які найбільш важливі для розуміння, – звідки вони взялися, чому вони живі, куди вони йдуть і так далі, – вони спокушаються славою й багатством, вводяться ними в оману й контролюються ними, і безповоротно губляться. Час летить; роки пролітають в одну мить, і людина незчулась, як уже попрощалась із найкращими роками свого життя. Коли людині скоро належить покинути цей світ, вона поступово приходить до усвідомлення того, що все у світі спливає, що вона більше не може триматися за те, що спочатку їй належало; тоді вона дійсно відчуває, що подібна до плачучого немовляти, яке щойно з'явилося на світ, у якого ще геть нічого немає. У цей момент людина змушена задуматися над тим, що вона зробила в житті, чого вартує бути живим, що це означає, навіщо вона прийшла в цей світ. І саме в цей момент людина все більше хоче знати, чи дійсно існує наступне життя, чи дійсно існують Небеса, чи дійсно є відплата… Чим ближче людина наближається до смерті, тим більше вона хоче зрозуміти, що насправді є суттю життя; чим ближче людина наближається до смерті, тим пустішим здається її серце; чим ближче людина наближається до смерті, тим безпораднішою вона себе почуває; і тому її страх смерті зростає з кожним днем. Є дві причини, через які такі почуття проявляються в людей, коли вони наближаються до смерті: по-перше, вони ось-ось втратять славу й багатство, від яких залежало їхнє життя, ось-ось залишать позаду все, що бачить око у світі; і по-друге, вони ось-ось зіткнуться в повній самоті з незнайомим світом, таємничим, невідомим світом, куди вони бояться ступити, де в них немає близьких і засобів до існування. Із цих двох причин кожен, хто стикається зі смертю, почувається ніяково, відчуває паніку й безпорадність, яких він ніколи раніше не відчував. Тільки коли хтось дійсно приходить до цього моменту, він розуміє, що, коли людина ступає на цю землю, перше, що вона повинна зрозуміти, – це звідки беруться люди, чому люди живі, хто диктує людську долю та хто забезпечує людське існування та володарює над ним. Саме це знання є справжнім засобом, за допомогою якого людина живе, найважливішою основою людського виживання, а не те, як навчитися забезпечувати свою сім'ю або досягати слави й багатства, як навчитися виділятися з натовпу або жити більш заможним життям, не кажучи вже про те, щоб навчитися відзначатися та успішно конкурувати з іншими. Хоча різні навички виживання, на оволодіння якими люди витрачають своє життя, можуть запропонувати велику кількість матеріальних зручностей, вони ніколи не приносять справжнього миру і розради серцю, а натомість змушують людей постійно втрачати напрямок, зазнавати труднощів із самоконтролем і губити кожну можливість пізнати сенс життя; ці навички виживання створюють приховане занепокоєння про те, як правильно зустріти смерть. Таким чином руйнуються життя людей. Творець ставиться до всіх справедливо, впродовж життя даючи кожному можливості випробувати й пізнати Його володарювання, але тільки коли наближається смерть, коли нависає її тінь, людина починає бачити світло – і тоді вже стає надто пізно!

Люди проводять своє життя в гонитві за статками й славою; вони хапаються за ці соломинки, думаючи, що це їхній єдиний засіб підтримки, ніби, маючи їх, вони могли б жити далі, звільнившись від смерті. Але тільки коли вони стоять на порозі смерті, вони усвідомлюють, наскільки далекі від них ці речі, наскільки вони слабкі перед лицем смерті, як легко вони руйнуються, наскільки вони самотні й безпорадні, і їм нікуди бігти. Вони розуміють, що життя не можна купити за гроші або славу, що, якою б багатою не була людина, яким би високим не було її становище, усі однаково бідні й мізерні перед лицем смерті. Вони розуміють, що за гроші не можна купити життя, що слава не може стерти смерть, що ні гроші, ні слава не можуть продовжити життя людини ні на хвилину, ні на секунду. Чим більше люди так вважають, тим більше вони прагнуть продовжувати жити; чим більше люди так вважають, тим більше вони бояться наближення смерті. Тільки в цей момент вони по-справжньому усвідомлюють, що їхнє життя їм не належить, вони не можуть його контролювати, і що ніхто не має права вирішувати, жити йому або померти, що все це – поза їхнім контролем.

1.6.4. Упокортеся пануванню Творця й дивіться на смерть спокійно

У момент народження людини одна самотня душа починає свій досвід життя на землі, досвід відчуття на собі влади Творця, який Творець влаштував для неї. Зайве говорити, що для людини – душі – це відмінна можливість здобути знання про володарювання Творця, пізнати Його владу й відчути її на особистому досвіді. Люди живуть своїм життям у рамках законів долі, установлених для них Творцем, і будь-якій розумній совісній людині нескладно примиритися з володарюванням Творця й пізнати Його владу протягом десятиліть свого життя. Тому кожній людині має бути дуже легко усвідомити завдяки своєму власному життєвому досвіду, отриманому за кілька десятиліть, що всі людські долі визначені наперед, і має бути легко зрозуміти або узагальнити, що означає бути живим. Засвоївши ці життєві уроки, людина поступово прийде до розуміння того, звідки береться життя, до усвідомлення того, що дійсно потрібно серцю, що приведе її на істинний шлях життя та в чому повинна полягати місія й мета людського життя. Людина поступово усвідомить, що якщо вона не поклонятиметься Творцеві, якщо вона не підкориться Його пануванню, то, коли прийде час зустрітися віч-на-віч зі смертю – коли її душа ось-ось знову постане перед Творцем, – її серце наповниться безмежним страхом і сум'яттям. Якщо людина живе у світі вже кілька десятиліть, але досі не зрозуміла, звідки береться людське життя, і не усвідомила, в чиїх долонях людська доля, то не дивно, що вона не зможе спокійно поглянути смерті у вічі. Людина, яка за десятиліття свого досвіду людського життя набула знання про володарювання Творця, – це людина з правильним розумінням сенсу й цінності життя. Така людина володіє глибоким знанням мети життя, реальним досвідом і розумінням володарювання Творця, і, крім того, здатна підкоритися владі Творця. Така людина розуміє сенс створення Богом людства, розуміє, що людина повинна поклонятися Творцеві, що все, чим володіє людина, походить від Творця й одного дня в недалекому майбутньому повернеться до Нього. Така людина розуміє, що Творець влаштовує народження людини й володарює над смертю людини, і що як життя, так і смерть наперед визначені владою Творця. Отже, коли людина по-справжньому збагне ці речі, вона, само собою, зможе спокійно постати перед смертю, спокійно відкласти в сторону все своє мирське майно, прийняти та з радістю підкоритися всьому, що станеться потім, і вітати останній вирішальний життєвий момент, влаштований, як він є, Творцем, замість того, щоб сліпо боятися його та боротися проти нього. Якщо людина розглядає життя як можливість пережити володарювання Творця й пізнати Його владу, якщо вона розглядає своє життя як рідкісний шанс виконати свій обов'язок як створена людська істота й завершити свою місію, тоді в неї, безсумнівно, буде правильний погляд на життя, вона неодмінно житиме життям, благословенним і спрямованим Творцем, обов'язково ходитиме в світлі Творця, обов'язково пізнає володарювання Творця, обов'язково підкориться Його владі й обов'язково стане свідком Його чудових вчинків, свідком Його влади. Зайве говорити, що таку людину, безсумнівно, любитиме та прийме Творець, і тільки така людина може спокійно ставитися до смерті та з радістю вітати заключний вирішальний момент життя. Однією людиною, яка, очевидно, дотримувалася такого ставлення до смерті, був Йов. Йов був у такому становищі, в якому він зміг щасливо прийняти останній вирішальний момент життя, і, благополучно завершивши подорож свого життя й виконавши свою місію в житті, він повернувся, щоб бути поруч із Творцем.

1.6.5. Прагнення й життєві досягнення Йова дозволили йому спокійно дивитися у вічі смерті

У Писанні написано про Йова: «І впокоївся Йов старим та насиченим днями» (Йов 42:17). Це означає, що коли Йов помер, він ні за чим не жалкував і не відчував болю, а природним чином відійшов із цього світу. Як усім відомо, Йов був людиною, яка за життя боялася Бога, а від злого втікала. Його дії були схвалені Богом і увічнені іншими, і можна сказати, що його життя мало цінність і значення, що перевершують цінність і значення усіх інших. Йов насолоджувався Божими благословеннями та був названий Ним праведником на землі, а також був перевірений Богом і випробуваний сатаною. Він свідчив про Бога й заслуговував на те, щоб Бог назвав його праведником. Протягом десятиліть після Божих випробувань він жив життям, яке було ще більш цінним, осмисленим, обґрунтованим і мирним, ніж раніше. Через його праведні вчинки Бог випробував його, а також через його праведні вчинки Бог з'явився йому та говорив із ним безпосередньо. Отже, у роки після своїх випробувань Йов чіткіше зрозумів і належним чином сприйняв цінність життя, досяг більш глибокого розуміння володарювання Творця та здобув більш точне й чітке знання про те, як Творець дає й забирає Свої благословення. У Книзі Йова записано, що Бог Єгова дарував Йову ще більші благословення, ніж раніше, поставивши Йова в іще вигідніше становище для того, щоб пізнати володарювання Творця та спокійно поглянути смерті у вічі. Тож коли Йов постарів і зустрівся віч-на-віч зі смертю, він однозначно не турбувався б про свою власність. У нього не було жодних турбот, не було про що шкодувати, і, звичайно ж, він не боявся смерті, тому що все своє життя він ішов шляхом, на якому він боявся Бога, а від злого втікав. У нього не було причин турбуватися про свій кінець. Скільки людей сьогодні могли б діяти так само, як Йов, коли він постав віч-на-віч зі своєю власною смертю? Чому ніхто не здатний дотримуватися такої простої поведінки? Є тільки одна причина: Йов прожив своє життя в суб'єктивному пошукові віри, визнання й підпорядкування Божому володарюванню, і саме з цією вірою, визнанням і підпорядкуванням він пройшов через важливі життєві моменти, прожив свої останні роки й зустрів заключний вирішальний момент свого життя. Що б не відчував Йов, його прагнення й цілі в житті були не болісними, а щасливими. Він був щасливий не тільки через благословення або похвали, даровані йому Творцем, але, що більш важливо, завдяки своїм прагненням і життєвим цілям, завдяки все глибшому знанню й істинному розумінню володарювання Творця, якого він досяг, боячись Бога, а від злого втікаючи, і, більше того, завдяки його особистому досвіду як об'єкта володарювання Творця, чудесних діянь Бога й ніжних, але незабутніх переживань і спогадів про співіснування людини й Бога, а також знайомства та взаєморозуміння. Йов був щасливий через втіху й радість, які прийшли від знання волі Творця, а також завдяки благоговінню, що виникло після того, як Йов побачив, що Він – великий, чудовий, гідний любові та вірний. Йов зміг зустріти смерть без будь-яких страждань, тому що знав, що вмираючи він повернеться, щоб бути поряд із Творцем. Саме його прагнення й життєві досягнення дозволили йому спокійно зустріти смерть, дозволили йому спокійно зустріти перспективу того, що Творець забере його життя, і, більше того, дозволили йому постати незаплямованим і вільним від турбот перед Творцем. Чи можуть люди в наші дні досягти такого щастя, яким володів Йов? Чи є у вас умови, необхідні для цього? Оскільки в наші дні в людей дійсно є такі умови, чому вони не можуть жити так щасливо, як Йов? Чому вони не можуть уникнути страждання від страху смерті? Перед лицем смерті деякі люди потерпають від неконтрольованого сечовипускання; інші тремтять, непритомніють, нападають як на Небо, так і на людей; деякі навіть стогнуть і ридають. Це в жодному разі не є природними реакціями, які виникають раптово, коли наближається смерть. Люди поводяться у такий ніяковий спосіб головним чином тому, що в глибині свого серця вони бояться смерті, тому що в них немає чіткого знання й розуміння Божого володарювання та Його влаштувань, а тим більше істинного підпорядкування їм. Люди реагують таким чином, тому що вони нічого не хочуть, окрім як самим усе влаштовувати й усім керувати, контролювати свої власні долі, свої власні життя та смерть. Тому не дивно, що люди ніколи не можуть позбутися страху смерті.

1.6.6. Тільки прийнявши володарювання Творця, людина може повернутися й бути поруч із Ним

Коли в людини немає чіткого знання й досвіду щодо Божого володарювання та Його влаштувань, її знання про долю й смерть неминуче будуть непослідовними. Люди не можуть чітко бачити, що все — в Божій долоні, не усвідомлюють, що все підпорядковано Божому контролю й володарюванню, не визнають, що людина не може відкинути таке володарювання або уникнути його. Саме тому, коли приходить їхній час зустрітися віч-на-віч зі смертю, їхнім останнім словам, тривогам і жалкуванню немає кінця. Вони обтяжені такою великою ношею, таким великим небажанням, такою великою розгубленістю. Це змушує їх боятися смерті. Для будь-якої людини, народженої в цей світ, народження є необхідним, а смерть – неминучою; ніхто не може піднятися над цим ходом речей. Якщо хтось хоче безболісно покинути цей світ, якщо він хоче мати можливість зустріти останній вирішальний життєвий момент без небажання або занепокоєння, єдиний спосіб – не залишати жодного жалкування. І єдиний спосіб піти без жалкування – це пізнати володарювання Творця, пізнати Його владу та підкоритися їм. Тільки так можна залишатися далеко від людських чвар, від зла, від кабали сатани, і тільки так можна жити життям, подібним до життя Йова, скерованим й благословенним Творцем, життям вільним і звільненим, життям із цінністю й змістом, життям, яке є чесним і щиросердим. Тільки так можна підкоритися, подібно до Йова, випробуванням і втратам, посланим Творцем, Його керівництву й улаштуванням. Тільки так можна поклонятися Творцеві все своє життя й здобути Його похвалу, як це зробив Йов, і почути Його голос, побачити Його явлення. Тільки так можна жити й померти щасливо, як Йов, без болю, без занепокоєння, без жалю. Тільки так можна жити у світлі, як Йов, і проходити всі вирішальні життєві моменти у світлі, благополучно завершити свою подорож у світлі, успішно виконати свою місію – випробувати на собі, навчитися й пізнати володарювання Творця як створена істота – і піти у світлі, і завжди перебувати поруч із Творцем як створена людська істота, яка отримала від нього похвалу.

Не пропустіть можливість пізнати володарювання Творця

Шість вирішальних моментів, описаних вище, є критично важливими фазами, установленими Творцем, через які повинна пройти кожна нормальна людина у своєму житті. Із людської точки зору, кожен із цих вирішальних моментів реальний, жоден із них не можна обійти, і всі вони пов'язані з визначенням наперед та володарюванням Творця. Отже, для людини кожен із цих моментів є важливою віхою, і тепер ви всі стоїте перед серйозним запитанням про те, як успішно пройти через кожну з них.

Кілька десятиліть, що складають людське життя, не є ані довгими, ані короткими. Двадцять із лишком років між народженням і повноліттям проходять в одну мить, і хоча на цьому етапі життя людина вважається дорослою, люди в цій віковій групі майже нічого не знають про людське життя й людську долю. Здобуваючи досвід, вони поступово вступають у середній вік. Люди у віці тридцяти-сорока років набувають початки досвіду життя й долі, але їхні бачення цих речей усе ще дуже невизначені. Тільки у віці сорока років деякі люди починають розуміти людство та всесвіт, які створив Бог, і осягати, якою є суть людського життя, якою є суть людської долі. Хоча деякі люди довгий час були послідовниками Бога та тепер досягли середнього віку, вони досі не можуть володіти точним знанням і визначенням Божого володарювання, не кажучи вже про справжнє впокорення. Деяких людей не хвилює нічого, окрім прагнення отримати благословення, і хоча вони прожили багато років, вони анінайменшою мірою не знають і не розуміють факту володарювання Творця над людською долею й не зробили анінайменшого кроку до отримання практичного уроку щодо підпорядкування себе Божим керівництву й улаштуванням. Такі люди абсолютно дурні, і їхні життя прожиті марно.

Якщо періоди людського життя розділити відповідно до ступеня життєвого досвіду людей і знання людської долі, то їх можна приблизно віднести до трьох фаз. Перша фаза – це молодість, тобто роки між народженням і середнім віком, або від народження до тридцятиріччя. Друга фаза – це дозрівання, від середнього віку до старості, або від тридцяти до шістдесяти. І третя фаза – це період зрілості людини, який триває з початку старості, починаючи з шістдесяти років, аж до відходу людини зі світу. Іншими словами, у період від народження до середнього віку знання більшості людей про долю й життя обмежені наслідуванням ідей інших і майже не мають реального практичного змісту. У цей період погляди людини на життя й на те, як вона прокладає свій шлях у світі, досить поверхові й наївні. Це період юності. Тільки після того, як людина скуштувала всі радощі й печалі життя, вона набуває справжнього розуміння долі та – підсвідомо, глибоко в своєму серці – поступово приходить до розуміння незворотності долі й повільно усвідомлює, що володарювання Творця над людською долею дійсно існує. Це період дорослішання людини. Людина вступає у свій зрілий період, коли перестає боротися з долею й коли більше не бажає бути втягнутою в боротьбу, а замість цього знає свою долю в житті, підкоряється волі Небес, підбиває підсумки своїх досягнень і помилок у житті й чекає суду Творця над своїм життям. Враховуючи різний досвід і надбання, які люди отримують протягом цих трьох періодів, за нормальних обставин вікно можливостей пізнати володарювання Творця не дуже велике. Якщо людина доживає до шістдесяти років, у неї є всього приблизно тридцять років, щоб пізнати Боже володарювання; якщо вона хоче більш тривалого періоду часу, це можливо тільки в тому випадку, якщо її життя триває достатньо довго, якщо вона може прожити століття. Тому Я кажу, що згідно з нормальними законами людського існування, хоча це дуже довгий процес – з моменту, коли людина вперше стикається з предметом пізнання володарювання Творця, до того моменту, коли вона здатна визнати факт цього володарювання, і від того часу до моменту, коли вона здатна підкоритися йому, – якщо дійсно підраховувати роки, залишається не більше тридцяти або сорока, протягом яких у неї є шанс здобути ці нагороди. І часто люди так захоплюються своїми бажаннями й амбіціями щодо отримання благословень, що не можуть розрізнити, в чому полягає суть людського життя, і не розуміють важливості пізнання володарювання Творця. Такі люди не дорожать цією цінною можливістю ввійти в людський світ, щоб відчути на собі людське життя й володарювання Творця, і вони не розуміють, наскільки цінним для створеної істоти є бути особисто керованою Творцем. Тому Я кажу, що ті люди, які хочуть, щоб Божа робота швидко закінчилася, які бажають, щоб Бог влаштував кінець людини якомога швидше, щоб вони могли негайно побачити Його справжню особу та якомога швидше отримати благословення, – вони винні в найгіршому виді непослуху, і вони вкрай немудрі. Тим часом, мудрі люди, які володіють граничною гостротою розуму, – це ті, хто бажає протягом свого обмеженого часу скористатися цією унікальною можливістю пізнати володарювання Творця. Ці два різних бажання викривають два абсолютно різних світогляди й прагнення: ті, хто шукає благословень, – самолюбні й ниці та не виказують жодної поваги до Божої волі, ніколи не прагнуть пізнати володарювання Бога, ніколи не бажають підкорятися йому, а просто хочуть жити так, як їм заманеться. Вони – безпечні виродженці, і саме ця категорія людей буде знищена. Ті, хто прагне пізнати Бога, здатні відкласти в сторону свої бажання, готові підкоритися Божому володарюванню й Божому устрою, і вони намагаються бути такими людьми, які покірні Божій владі та задовольняють Боже бажання. Такі люди живуть у світлі та серед Божих благословень, і вони, безсумнівно, отримають похвалу від Бога. Незважаючи ні на що, людський вибір марний, і люди не мають права голосу в тому, скільки часу займе Божа робота. Для людей краще віддати себе на милість Бога й підкоритися Його володарюванню. Якщо ти не віддаси себе на Його милість, що ти можеш зробити? Чи зазнає Бог внаслідок цього будь-яких втрат? Якщо ти не віддаєш себе на Його милість, а замість цього намагаєшся перебрати відповідальність на себе, то ти робиш нерозумний вибір, і в кінцевому підсумку тільки ти зазнаєш втрати. Тільки якщо люди будуть співпрацювати з Богом якомога скоріше, тільки якщо вони поспішать прийняти Його керівництво, пізнають Його владу й зрозуміють усе, що Він зробив для них, тоді в них з'явиться надія. Тільки так їхнє життя не буде прожите марно, і вони отримають спасіння.

Ніхто не може змінити той факт, що Бог володарює над людською долею

Чи змінився ваш погляд на долю після того, як ви вислухали все, що Я щойно сказав? Як ви розумієте факт Божого володарювання над людською долею? Простіше кажучи, під владою Бога кожна людина активно або пасивно приймає Його володарювання та Його влаштування, і незалежно від того, як вона бореться протягом свого життя, незалежно від того, скільки викривлених шляхів вона проходить, зрештою вона повернеться на орбіту долі, яку окреслив для неї Творець. Це – непереборність влади Творця й те, яким чином Його влада контролює всесвіт та керує ним. Саме ця непереборність, ця форма контролю й керівництва і відповідає за закони, що визначають життя всього сущого, що дозволяють людям перевтілюватися знову й знову без перешкод, що змушують світ регулярно обертатися й рухатися вперед, день за днем, рік за роком. Ви були свідками всіх цих фактів, і ви розумієте їх, поверхово або глибоко, і глибина вашого розуміння залежить від вашого досвіду й знання істини, а також від вашого знання Бога. Наскільки добре ти знаєш реальність істини, наскільки ти випробував Божі слова, наскільки добре ти знаєш Божу сутність і характер – усе це відображає глибину твого розуміння Божих володарювання й улаштувань. Чи залежить існування Божого володарювання й улаштувань від того, чи підкоряються їм люди? Чи визначається той факт, що Бог має цю владу, тим, чи підпорядковується їй людство? Божа влада існує незалежно від обставин. У всіх ситуаціях Бог диктує та влаштовує кожну людську долю та все суще відповідно до Своїх думок і бажань. Це не зміниться в результаті людських змін; це не залежить від волі людини, не може бути підправлено жодними змінами в часі, просторі й географії, бо влада Бога – це сама Його сутність. Чи здатна людина пізнати й прийняти Боже володарювання, і чи здатна людина підкоритися йому – жодне з цих міркувань анінайменшою мірою не змінює факт Божого володарювання над людською долею. Тобто незалежно від того, яке ставлення має людина до Божого володарювання, вона просто не може змінити той факт, що Бог володарює над людською долею й над усім сущим. Навіть якщо ти не підкоряєшся Божому володарюванню, Він однаково розпоряджається твоєю долею; навіть якщо ти не можеш пізнати Його володарювання, Його влада все ж існує. Божа влада й факт Божого володарювання над людською долею не залежать від людської волі й не змінюються відповідно до вподобань і вибору людини. Божа влада є всюди, у кожну годину, у кожну мить. Небо й земля зникнуть, але Його влада ніколи не зникне, бо Він – Сам Бог, Він володіє унікальною владою, і Його влада не звужена й не обмежена людьми, подіями або об'єктами, простором чи географією. У всі часи Бог володіє Своєю владою, проявляє Свою могутність, продовжує Свою роботу управління, як Він завжди це робив; повсякчасно Він керує всім, забезпечує все, організовує все – точно так, як Він завжди це робив. Ніхто не може цього змінити. Це факт; це залишається незмінною істиною з незапам'ятних часів!

Правильне ставлення й практика для того, хто хоче підкоритися Божій владі

Із яким ставленням людина повинна тепер знати й розглядати Божу владу та факт Божого володарювання над людською долею? Це – реальна проблема, яка стоїть перед кожною людиною. Коли ти стикаєшся з проблемами реального життя, як ти повинен знати й розуміти Божу владу та Його володарювання? Коли ти стикаєшся з цими проблемами й не знаєш, як зрозуміти їх, впоратися з ними й пережити їх, яку позицію ти повинен зайняти, щоб продемонструвати свій намір підкоритися, своє бажання підкоритися та реальність свого підкорення Божому володарюванню й улаштуванням? Спочатку ти повинен навчитися чекати; потім ти повинен навчитися шукати; потім ти повинен навчитися підкорятися. «Чекати» означає чекати на Божий час, очікувати людей, події й об'єкти, які Він влаштував для тебе, чекати того, що Його воля поступово відкриється тобі. «Шукати» означає спостерігати й розуміти чуйні наміри Бога щодо тебе через людей, події й об'єкти, які Він спланував, розуміти істину через них, розуміти, чого повинні досягти люди та яких шляхів вони повинні триматися, розуміти, яких результатів Бог хоче досягти в людях і які досягнення Він має намір забезпечити в них. «Підкорятися», звичайно, стосується прийняття людей, подій та об'єктів, які організував Бог, прийняття Його володарювання, і через це пізнання того, як Творець диктує долю людини, як Він забезпечує людину Своїм життям, як Він працює над істиною всередині людини. Усе, що знаходиться під Божим устроєм та володарюванням, підкоряється природним законам, і якщо ти вирішиш дозволити Богу все влаштувати й диктувати для тебе, тобі варто навчитися чекати, варто навчитися шукати і варто навчитися підкорятися. Це позиція, яку повинна зайняти кожна людина, яка бажає підкоритися Божій владі, основна якість, якою повинна володіти кожна людина, яка бажає прийняти Божі володарювання й улаштування. Щоб мати таку позицію, володіти такою якістю, ти повинен працювати старанніше. Це єдиний спосіб, у який ти можеш увійти в справжню реальність.

Прийняття Бога як свого унікального Володаря – це перший крок до досягнення спасіння

Істини, що стосуються Божої влади, – це істини, до яких кожна людина повинна ставитися серйозно, повинна пережити їх на власному досвіді й зрозуміти своїм серцем; адже ці істини чинять вплив на життя кожної людини; на минуле, сьогодення й майбутнє кожної людини; на вирішальні моменти, через які кожна людина повинна пройти в житті; на знання людиною Божого володарювання й ставлення, із яким людина повинна поставати перед Божою владою; і, само собою зрозуміло, на кінцеве місце кожної людини. Отже, пізнання та розуміння цих істин потребує енергії цілого життя. Коли ти прямо дивишся на Божу владу, коли ти приймаєш Його володарювання, ти поступово прийдеш до усвідомлення й розуміння істини про існування Божої влади. Але якщо ти ніколи не визнаєш Божу владу й ніколи не приймеш Його володарювання, то незалежно від того, скільки років ти проживеш, ти не отримаєш анінайменшого знання про Боже володарювання. Якщо ти не знаєш і не розумієш насправді Божу владу, тоді, коли ти досягнеш кінця шляху, навіть якщо ти вірив у Бога десятиліттями, тобі не буде чим звітувати про своє життя, і звісно ж, ти не матимеш анінайменшого уявлення про Боже володарювання над людською долею. Хіба це не дуже сумно? Отже, незалежно від того, наскільки далеко ти пройшов по життю, незалежно від того, скільки тобі зараз років, незалежно від того, наскільки довгою може бути решта твоєї подорожі, спершу ти повинен визнати Божу владу й поставитися до неї серйозно, а також прийняти той факт, що Бог – твій унікальний Володар. Досягнення чіткого, точного знання й розуміння цих істин, що стосуються Божого володарювання над людською долею, є обов'язковим уроком для кожного; це ключ до пізнання людського життя й осягнення істини. Таким є життя пізнання Бога, його основний курс навчання, з яким кожен повинен стикатися щодня, і від якого ніхто не може ухилитися. Якщо хтось хоче піти навпростець задля досягнення цієї мети, то Я кажу тобі зараз, що це неможливо! Якщо ти хочеш уникнути Божого володарювання, це тим паче неможливо! Бог – єдиний Господь людини, Бог – єдиний Володар людської долі, і тому людина не може диктувати свою власну долю, вона не може вийти за її межі. Якими б величними не були здібності людини, вона не може впливати на долі інших людей, а тим більше організовувати, улаштовувати, контролювати або змінювати їх. Тільки Сам Бог, унікальний, диктує все для людини. Бо тільки Сам Бог, унікальний, володіє унікальною владою, що володарює над людською долею, тільки Творець є унікальним Володарем людини. Божа влада володарює не тільки над створеним людством, а й над нествореними істотами, яких не може бачити жодна людина, над зірками, над космосом. Це незаперечний факт, факт, який дійсно існує, і який жодна людина або річ не можуть змінити. Якщо один із вас досі незадоволений тим, як ідуть справи, вважаючи, що у нього є якась особлива навичка або здатність, і досі гадаючи, що за певної удачі він може змінити свої нинішні обставини або іншим чином уникнути їх; якщо ти намагаєшся змінити свою власну долю за допомогою людських зусиль і тим самим вирізнитися з-поміж рівних тобі й завоювати славу та багатство, тоді Я кажу тобі, що ти ускладнюєш собі життя, ти тільки напрошуєшся на неприємності, ти копаєш собі могилу! Одного разу, рано чи пізно, ти виявиш, що зробив неправильний вибір і твої зусилля були змарновані. Твої амбіції, твоє бажання боротися з долею й твоя власна кричуща поведінка вестимуть тебе дорогою, з якої немає вороття, і за це ти заплатиш гірку ціну. Хоча зараз ти не бачиш серйозності наслідків, продовжуючи відчувати на власному досвіді й глибше цінувати істину про те, що Бог є Володарем людської долі, ти повільно прийдеш до розуміння того, про що Я говорю сьогодні, і його реальних наслідків. Чи дійсно у тебе є серце й дух і чи є ти людиною, яка любить істину, залежить від того, яку позицію ти займаєш щодо Божого володарювання та щодо істини. Само собою зрозуміло, це визначає, чи ти дійсно можеш знати й розуміти Божу владу. Якщо ти ніколи в своєму житті не відчував Божого володарювання та Його влаштувань, а тим більше не визнавав і не приймав Божу владу, тоді ти будеш абсолютно нікчемним і, без сумніву, будеш зненавиджений та відкинений Богом через шлях, який ти обрав, та вибір, який ти зробив. Але ті, хто в Божій роботі може прийняти Його випробування, прийняти Його володарювання, підкоритися Його владі й поступово отримати реальний досвід Його слів, досягнуть реального знання Божої влади, реального розуміння Його володарювання; вони дійсно стануть підлеглими Творцеві. Тільки такі люди будуть по-справжньому спасенні. Оскільки вони пізнали Боже володарювання, оскільки вони прийняли його, їхнє правильне розуміння факту Божого володарювання над людською долею, їхнє підпорядкування йому є реальним і точним. Коли вони поглянуть у вічі смерті, у них, подібно до Йова, буде розум, не наляканий смертю, і вони будуть підкорятися Божому керівництву та влаштуванням у всьому, не маючи свого індивідуального вибору, не маючи свого індивідуального бажання. Тільки така людина зможе повернутися, щоб бути поруч із Творцем як істинна створена людська істота.

17 грудня 2013 року

«Слово», т. 2. «Про пізнання Бога»

The Ukrainian Bible verses found in this video are from Ivan Ohienko Translation and the copyright belongs to British and Foreign Bible Society. With due legal permission, they are used in this production.