Я сподіваюся, що ви матимете багато досягнень у своєму житті, однак не всі ваші дії, не все, що стосується вашого життя, здатне виконати те, про що Я прошу, тому Я не маю іншого вибору, окрім як перейти просто до справи й пояснити вам Свою волю. Враховуючи, що ваша проникливість жалюгідна й ваше розуміння також жалюгідне, ви практично зовсім нічого не знаєте про Мій характер і сутність, – і тому існує нагальна необхідність, аби Я вам про них розповів. Незалежно від того, як багато ти вже зрозумів, незалежно від того, чи хочеш ти зрозуміти ці питання, Я однаково мушу докладно їх тобі роз’яснити. Ці питання не є для вас цілковито чужими, однак вам суттєво бракує розуміння і обізнаності зі значенням, що міститься в них. Чимало з вас має лише деяке невиразне розуміння, причому розуміння часткове й неповне. Щоб допомогти вам краще практикувати істину, – краще практикувати Мої слова, – Я гадаю, що саме ці питання ви повинні усвідомити насамперед. В іншому разі ваша віра залишиться невизначеною, лицемірною та сповненою атрибутів релігії. Якщо ти не розумієш Божого характеру, то для тебе буде неможливо виконати ту роботу, яку ти повинен виконати для Нього. Якщо ти не знаєш сутності Бога, то для тебе буде неможливо мати боязнь і жах перед Ним; натомість буде лише безтурботна поверховість та ухильність, а крім того, невиправне блюзнірство. Хоча розуміння Божого характеру насправді важливе, і пізнання Божої сутності не можна випускати з уваги, ніхто ніколи ретельно не досліджував ці питання та не заглиблювався в них. Вочевидь, усі ви проігнорували видані Мною адміністративні постанови. Якщо ви не розумієте характеру Бога, то з великою ймовірністю ви образите Його характер. Образа Його характеру рівнозначна тому, щоб викликати гнів Самого Бога, і в цьому разі кінцевим плодом твоїх дій буде порушення адміністративних постанов. Тепер ти повинен усвідомити, що, коли ти знаєш Божу сутність, ти також можеш розуміти і Його характер, – а коли ти розумієш Його характер, ти також зрозумієш й адміністративні постанови. Зайве казати, що багато з того, що міститься в адміністративних постановах, стосується характеру Бога, але не весь Його характер виражений в адміністративних постановах; отже, ви повинні зробити ще один крок у розвитку свого розуміння Божого характеру.

Сьогодні Я розмовляю з вами не так, як у звичайній бесіді, тому вам слід уважно поставитися до Моїх слів і, що більше, глибоко замислитися над ними. Я хочу сказати, що ви надто мало уваги приділяєте словам, які Я сказав. Ще менше ви готові розмірковувати про Божий характер; рідко хто докладає до цього зусиль. З цієї причини Я кажу, що ваша віра – це не більш ніж пишномовність. Навіть зараз жоден із вас не доклав серйозних зусиль до вашої найбільш згубної слабкості. Ви підвели Мене після всіх мук, які Я прийняв заради вас. Не дивно, що ви не шануєте Бога й ваші життя позбавлені істини. Як такі люди можуть вважатися святими? Небесний закон не потерпить такого! Оскільки ви так мало це розумієте, Я не маю іншого вибору, окрім як продовжити говорити.

Характер Бога – це тема, яка здається всім дуже абстрактною і, що більше, її нікому не легко прийняти, адже Його характер не схожий на особистість людини. У Бога теж є Свої власні емоції радості, гніву, смутку та щастя, але ці емоції відрізняються від людських. Бог є Тим, Ким Він є, і Він має те, що Він має. Усе, що Він висловлює й розкриває, є відображеннями Його сутності та Його ідентичності. Те, Ким Він є, і те, що Він має, а також Його сутність та ідентичність – це те, що не може замінити жодна людина. Його характер охоплює Його любов до людства, втіху для людства, ненависть до людства і навіть більше – глибинне розуміння людства. Людська особистість, однак, може бути оптимістичною, жвавою або байдужою. Характер Бога – це характер, який належить Володарю всіх речей та живих істот, Господу всього створеного. Його характер уособлює честь, владу, шляхетність, велич і, передусім, верховенство. Його характер – це символ влади, символ усього праведного, символ усього прекрасного і доброго. Більш того, це символ Того, Кого не може здолати чи захопити темрява або будь-яка ворожа сила, а також символ Того, Кого не може образити (як і Він не потерпить образи) жодна створена істота. Його характер – це символ найвищої влади. Жодна людина чи люди не можуть завадити Його роботі або характеру. Але людська особистість – це не більш ніж простий символ незначної переваги людини над твариною. Людина сама по собі не має ні влади, ні автономії, ані здатності вийти за межі самої себе, але за своєю сутністю є такою, хто боїться, перебуваючи під владою різних людей, подій та речей. Радість Божа пов’язана з існуванням та появою праведності і світла через знищення темряви та зла. Він радіє з того, що несе світло й хороше життя людству; Його радість – це праведна радість, символ існування всього позитивного і, навіть більше, – символ благодаті. Гнів Божий викликаний шкодою, яку заподіює Його людству існування і завада несправедливості завдяки існуванню зла й темряви, завдяки існуванню речей, які витісняють істину, і, навіть більше, завдяки існуванню речей, які протистоять тому, що є добрим та прекрасним. Його гнів – це символ того, що все негативне більше не існує, і, навіть більше, це символ Його святості. Його смуток спричинений людством, на яке Він покладає надії, але яке поринуло в темряву, тому що робота, яку Він вершить над людиною, не виправдовує Його очікувань, і тому що людство, яке Він любить, не може все жити у світлі. Він сумує за невинним людством, за чесною, але неосвіченою людиною, і за людиною, яка є доброю, але не має власних поглядів. Його смуток – це символ Його доброти й милосердя, символ краси та доброти. Його щастя, звичайно, полягає в перемозі над Його ворогами і здобутті доброї волі людини. Більше того, воно постає з вигнання та знищення всіх ворожих сил, а також завдяки тому, що людство отримує хороше та мирне життя. Щастя Бога не схоже на радість людини; це радше почуття від збирання добрих плодів, почуття, яке навіть більше за радість. Його щастя – це символ того, що людство з цього часу звільняється від страждань, і символ того, що людство входить у світ світла. Натомість всі емоції людей виникають заради їхніх власних інтересів, а не заради праведності, світла чи всього прекрасного, а найменше заради благодаті, дарованої Небесами. Емоції людей є егоїстичними й належать світу темряви. Вони існують не заради волі й тим більше не заради Божого плану, і тому людину й Бога не можна ставити в один ряд. Бог одвічно верховний і вічно почесний, тоді як людина є вічно ницою, одвічно нікчемною. Це тому, що Бог завжди жертвує і присвячує Себе людству; людина ж завжди бере і дбає тільки про себе. Бог завжди з усіх сил дбає про виживання людства, але людина ніколи не привносить нічого заради світла чи праведності. Навіть якщо людина якийсь час докладає зусиль, вони не витримують жодного удару, тому що зусилля людини завжди заради неї самої, а не заради інших. Людина завжди егоїстична, тоді як Бог одвічно безкорисливий. Бог – це джерело всього справедливого, доброго і прекрасного, а людина – наслідує та робить явним усе потворне й зле. Бог ніколи не змінить Своєї сутності праведності й краси, але людина цілковито здатна в будь-який час і в будь-якій ситуації зрадити праведність і далеко відійти від Бога.

Кожне промовлене Мною речення містить у собі Божий характер. Вам не завадило б уважно обміркувати Мої слова, і ви, поза сумнівом, одержите з них велику користь. Сутність Бога дуже важко осягнути, але Я вірю, що ви всі маєте принаймні якесь уявлення про Божий характер. Тому Я сподіваюся, що ви зможете показати Мені більше зроблених вами речей, які не ображають Божого характеру. Тоді Я буду спокійний. Наприклад, повсякчас зберігай Бога у своєму серці. Коли дієш, роби це відповідно до Його слів. У всьому шукай Його наміри та утримуйся робити те, що виявляє неповагу й безчестить Бога. Тим більше не слід відсувати Бога на задвірки своєї свідомості, щоб заповнити майбутню порожнечу у своєму серці. Якщо ти це зробиш, ти образиш характер Бога. Знову ж таки, якщо припустити, що протягом усього життя ти ніколи не робив блюзнірських зауважень, не скаржився на Бога, а також якщо ти здатний правильно виконувати все, що Він тобі доручив, а також коритись усім Його словам протягом усього свого життя, тоді ти уникнеш порушення адміністративних постанов. Наприклад, якщо ти хоч колись казав: «Чому я не думаю, що Він – Бог?», «Я думаю, що ці слова не більш ніж просвітлення Святого Духа», «На мій погляд, не все, що робить Бог, неодмінно є правильним», «Людська сутність Бога не перевершує моєї», «Словам Бога просто неможливо вірити» або інші подібні осудливі висловлювання, тоді Я закликаю тебе частіше сповідатися та каятися у своїх гріхах. Інакше ти ніколи не матимеш шансу на прощення, адже ти ображаєш не людину, а Самого Бога. Ти можеш вважати, що ти судиш людину, але Дух Божий так не вважає. Твоя неповага до Його плоті рівнозначна неповазі до Нього. А якщо так, то чи не образив ти Божий характер? Ти повинен пам’ятати, що все, що виконується Духом Божим, виконується для того, щоб зберегти Його роботу в плоті, а також для того, щоб ця робота виконувалась добре. Якщо ти нехтуєш цим, тоді Я кажу, що ти – той, хто ніколи не зможе досягти успіху у вірі в Бога. Адже ти викликав гнів Божий, і тому Він застосує відповідне покарання, щоб дати тобі урок.

Пізнання сутності Бога – аж ніяк не дрібниця. Ти мусиш зрозуміти Його характер. Таким чином, ти поступово і сам того не усвідомлюючи пізнаєш сутність Бога. Коли ти увійдеш у це знання, ти виявиш, що робиш крок у вищий і прекрасніший стан. Зрештою, ти почнеш соромитися своєї огидної душі і, що більше, відчуєш, що тобі нікуди сховатися від своєї ганьби. У цей час у твоїй поведінці ставатиме дедалі менше такого, що може образити Божий характер, твоє серце наближатиметься дедалі ближче до Божого серця, і у твоєму серці поступово зростатиме любов до Нього. Це ознака того, що людство входить у прекрасний стан. Але поки що ви цього ще не досягли. Поки ви всі метушитеся заради своєї долі, кого цікавить спроба пізнати сутність Бога? Якщо так триватиме й надалі, ви мимоволі порушите адміністративні постанови, адже ви замало розумієте характер Бога. Тож чи не закладає те, що ви робите зараз, основу для ваших проступків проти Божого характеру? Те, що Я прошу вас зрозуміти характер Бога, не відокремлено від Моєї роботи. Адже якщо ви часто порушуватимете адміністративні постанови, хто з вас уникне покарання? Чи не виявиться тоді Моя робота абсолютно марною? Тому Я, як і раніше, прошу вас не лише ретельно вивчати свою поведінку, а й бути обережними у своїх діях. Це більш висока вимога, яку Я пред’являю до вас, і Я сподіваюся, що ви всі ретельно обміркуєте її і поставитеся до неї з належною увагою. Якщо настане день, коли ваші дії викличуть у Мене шалену лють, то з наслідками цього доведеться мати справу вам самим, і не буде нікого іншого, хто б поніс покарання замість вас.