Сьогодні Я поговорю на тему того, як ці закони, які Бог приніс усьому сущому, живлять усе людство. Це досить велика тема, тому ми можемо розділити її на кілька частин і обговорювати їх по черзі, щоб вони були для вас чітко окреслені. Так вам буде легше осягнути цю тему, і ви зможете поступово зрозуміти її.

Частина перша. Бог установлює межі для кожного виду місцевості

Отже, почнімо з першої частини. Коли Бог створював усе суще, Він визначив межі для гір, рівнин, пустель, пагорбів, річок і озер. На землі є гори, рівнини, пустелі та пагорби, а також різні водойми. Це різні види місцевості, чи не так? Між ними Бог провів межі. Коли ми говоримо про встановлення меж, це означає, що гори мають свої обриси, рівнини мають власні обриси, пустелі мають певні рубежі, а пагорби – сталу площу. Є також стала кількість водойм, як-от річок і озер. Тобто коли Бог створював усе суще, Він дуже чітко все розділив. Бог уже визначив, скільки кілометрів має бути радіус тієї чи іншої гори та яка її площа. Він також визначив, скільки кілометрів має бути радіус тієї чи іншої рівнини та яка її площа. Створюючи все суще, Він визначив і рубежі пустель, а також протяжність пагорбів, їхні пропорції й те, із чим вони межують, – усе це було визначено Ним. Він визначив межі річок і озер, коли створював їх: усі вони мають свої межі. То що ж це означає, коли ми говоримо про «межі»? Ми щойно говорили про те, що Бог править усім сущим, установлюючи для нього закони. Тобто протяжність і межі гір не розширюються та не зменшуються через обертання землі чи плин часу. Вони сталі, незмінні, і саме Бог диктує їхню незмінність. Що ж до площ рівнин, їхньої протяжності й того, із чим вони межують, – це встановлено Богом. Вони мають свої межі, і тому неможливо, щоб із рівнинної землі навмання здійнявся курган. Рівнина не може раптово перетворитися на гору – це було б неможливо. У цьому сенс законів і меж, про які ми щойно говорили. Що ж до пустель, то ми не згадуватимемо тут конкретні функції пустель або будь-яких інших типів місцевості чи географічних положень, а говоритимемо тільки про їхні межі. Під Божим правлінням рубежі пустелі теж не розширюються. Причина цього в тому, що Бог дав їй свій закон, свої рубежі. Наскільки велика її площа, які її функції, із чим вона межує й де розташована – це вже встановлено Богом. Вона не виходить за свої рубежі, не зміщується в положенні, і її площа не розширюється довільно. Хоча всі потоки вод, таких як річки й озера, упорядковані та безперервні, вони ніколи не виходять за свої межі чи за рамки своєї протяжності. Усі вони впорядковано течуть в одному напрямку – тому, у якому їм належить текти. Тож за законами Божого правління жодна річка чи озеро не пересихають довільно, не змінюють довільно напрямок або об’єм свого потоку через обертання землі чи плин часу. Усе це підконтрольне Богові. Тобто все суще, створене Богом серед цього людства, має свої визначені місця, площі та рубежі. Цебто коли Бог творив усі речі, було встановлено їхні межі, які не можна довільно перероблювати, поновлювати чи змінювати. Що означає «довільно»? Це означає, що вони не стануть навмання зміщуватися, розширюватися чи змінювати свою первісну форму під впливом погоди, температури або швидкості обертання землі. Наприклад, гора має певну абсолютну й відносну висоту, певну кількість рослинності, а основа гори – певну площу. Це все заплановано та прораховано Богом, і це не змінюється довільно. Що ж до рівнин, то більшість людей проживає саме на рівнинах, і жодні зміни клімату не вплинуть на площу рівнин або цінність їхнього існування. Навіть те, що розташовується в цих різних місцевостях і географічних середовищах, створених Богом, не змінюється довільно. Наприклад, склад пустелі, типи підземних покладів корисних копалин, кількість піску в пустелі та його колір, товщина цього піску – ці речі не змінюються довільно. Чому саме вони не змінюються довільно? Через Боже правління та Його управління. В усіх цих різних місцевостях і географічних середовищах, створених Богом, Він організовано та впорядковано всім керує. Тому всі ці географічні середовища досі існують і виконують свої функції через тисячі й навіть десятки тисяч років після того, як Бог їх створив. Хоча бувають певні періоди, коли вивергаються вулкани, і періоди, коли відбуваються землетруси, і стаються великі зсуви землі, але Бог категорично не допускає, аби будь-який тип місцевості втратив свою первісну функцію. Тільки завдяки такому управлінню з боку Бога, Його правлінню та контролю над цими законами все це – усе, що бачить і чим тішиться людство, – може виживати на землі в упорядкований спосіб. То чому ж Бог саме так керує всіма цими різноманітними місцевостями, які існують на землі? Його мета полягає в тому, щоб живі істоти, які виживають у різних географічних середовищах, мали стабільне середовище та могли продовжувати жити й розмножуватись у цьому стабільному середовищі. Усі ці істоти – ті, що рухаються, і ті, що не рухаються, ті, що дихають ніздрями, і ті, що не дихають, – становлять унікальне середовище для виживання людства. Тільки таке середовище здатне живити людей покоління за поколінням, і тільки таке середовище може дати людям можливість продовжувати мирно виживати покоління за поколінням.

Те, про що Я щойно говорив, є досить великою темою, тому вона може здаватися дещо відірваною від вашого життя, але Я вірю, що всі ви можете її зрозуміти. Тобто Божі закони в Його пануванні над усім сущим дуже важливі – справді дуже важливі! Яка передумова для розвитку всіх істот за цими законами? Він відбувається завдяки Божому правлінню. Саме завдяки Його правлінню всі речі виконують свої власні функції під Його правлінням. Наприклад, гори живлять ліси, а ліси у свою чергу живлять і захищають різних птахів і звірів, які в них живуть. Рівнини – це платформа, підготовлена для того, щоб люди вирощували там сільськогосподарські культури, а також для різних птахів і звірів. Завдяки рівнинам більшість людства може зручно жити на рівній землі. До рівнин належать і степи – величезні простори, порослі травою. Степи забезпечують рослинний покрив для земної поверхні. Вони захищають ґрунт і живлять велику рогату худобу, овець і коней, які пасуться в степах. Пустеля також виконує власну функцію. Це не місце для життя людей; її роль полягає в тому, щоб зробити вологий клімат сухішим. Потоки річок і озер приносять людям питну воду в зручний для них спосіб. Де б не бігли ці потоки, люди мають воду для пиття, і потреби всього сущого у воді зручно задовольняються. Ось такі межі накреслив Бог для різних місцевостей.

«Слово, т. 2. Про пізнання Бога. Сам Бог, унікальний IX»