Усі люди бажають побачити істинне обличчя Христа і всі жадають бути з Ним. Я не думаю, що хтось із братів і сестер скаже, що не бажає бачити Христа чи бути з Ним. Перед тим, як ви побачите Христа – перед тим, як ви побачите втіленого Бога, – у вас, напевно, з’являться найрізноманітніші уявлення та ідеї, наприклад, щодо зовнішності Ісуса, щодо того, як Він говорить, щодо Його способу життя тощо. Але щойно ви побачите Його, ваші ідеї й уявлення швидко зміняться. Чому? Ви хочете дізнатися? Не можна не зважати на людське мислення, і це правда, та важливіше те, що сутність Христа не терпить, коли людина її змінює. Ви гадаєте, що Христос безсмертний чи мудрець, але ніхто не вважає Його нормальною людиною, що має божественну сутність. Тож чимало з тих, хто вдень і вночі жадає побачити Бога, насправді є ворогами Бога та несумісні з Ним. Чи не є це помилкою з боку людини? Навіть нині ви й далі вважаєте, що ваших віри та вірності достатньо, щоб зробити вас гідними узріти обличчя Христа, але я настановляю вас озброїтися чимось практичнішим! Бо і в минулому, і сьогодні, і в майбутньому чимало з тих, хто стикається з Христом, зазнавали чи ще зазнають невдачі; усі вони виконують роль фарисеїв. У чому ж причина вашої невдачі? Саме у ваших уявленнях про Бога, високоповажного та гідного захоплення. Однак правда не така, як того бажає людина. Христос не тільки не високоповажний – Він дуже незначний; Він не просто людина – Він людина пересічна; Він не те що не може зійти на небо – Він навіть не здатний вільно пересуватися по землі. Через те люди ставляться до Нього як до пересічної людини. Коли Він з ними, вони ставляться до Нього неуважно, говорять із Ним недбало, увесь час і далі чекаючи пришестя «справжнього Христа». Ви вважаєте Христа, який уже прийшов, пересічною людиною, а Його слова – словами пересічної людини. Через те ви нічого не отримуєте від Христа, а натомість цілковито виказуєте свою власну потворність.

До зустрічі з Христом ти можеш вірити, що твій характер докорінно змінився, що ти є вірним послідовником Христа, що жодна інша людина не є більш достойною за тебе отримати благословення Христа, і що, пройшовши багато доріг, зробивши багато роботи, вродивши багато плодів, ти, безперечно, будеш одним із тих, хто зрештою отримає вінець. Втім, є правда, якої ти, можливо, не знаєш: зіпсутий характер людини та її непокірність і супротив виявляються, коли вона бачить Христа, і ці непокірність і супротив, що проявляються у цей час, проявляються як ніколи повно й абсолютно. Саме тому, що Христос – це Син людський, Син людини, що має нормальну людську природу, люди не віддають Йому хвалу та не шанують Його. Саме тому, що Бог живе у плоті, людське бунтарство проявляється повною мірою й у таких подробицях. Тож Я кажу, що пришестя Христа відкриває усю непокірність і весь супротив людства та яскраво висвітлює людську природу. Це зветься «виманювання тигра з гори» й «виманювання вовка з його печери». Чи смієш ти казати, що ти вірний Богу? Чи смієш ти казати, що ти виявляєш цілковиту покірність Богу? Чи смієш ти казати, що ти не бунтуєш? Хтось скаже: «Щоразу, коли Бог приводить мене в нове середовище, я незмінно покоряюся без жодних нарікань та не створюю жодних уявлень про Бога». Хтось скаже: «Хоч яке завдання ставить мені Бог, я роблю все, що тільки можу, і ніколи не виявляю недбалості». У такому разі Я запитую вас: чи можете ви бути сумісними з Христом, живучи поряд із Ним? І скільки ви будете сумісними із Ним? День? Два дні? Годину? Дві? Ваша віра цілком може бути гідною схвалення, та стійкості й старанності у вас небагато. Коли ти справді будеш жити з Христом, твоя самовпевненість і пихатість виявлятимуться у твоїх словах і вчинках, крок за кроком, і так само природно виявлятимуться твої самовпевнені бажання, непокірна вдача та невдоволеність. Зрештою, твоя зарозумілість стане ще більшою, тож ти станеш таким же несумісним із Христом, як вода з вогнем, і тоді твоя природа виявиться уповні. Тоді твої уявлення більше не зможуть залишатися прихованими, а також твої нарікання природним чином вийдуть назовні, і твоя ница людська сутність виявиться уповні. І навіть тоді ти й далі відмовляєшся визнати власну непокірність, вважаючи натомість, що такого Христа людині нелегко прийняти, що Він надто суворий до людей, і що ти б повністю покорився, якби Він був добрішим Христом. Ви вважаєте, що ваша непокірність має підстави, що ви бунтуєте проти Нього тільки тоді, коли Він вас до цього доводить. Жодного разу ви не подумали, що ви не дивитеся на Христа як на Бога, що вам бракує бажання коритися Йому. Навпаки, ти вперто наполягаєш на тому, щоб Христос діяв відповідно до твоїх власних бажань, і щойно Він робить щось, що не відповідає твоїм уявленням, ти вважаєш, що Він не Бог, а людина. Хіба багато з вас не вступали з Ним у подібні змагання? То в кого ж, зрештою, ви вірите? І як ви шукаєте?

Ви завжди бажаєте побачити Христа, але я закликаю вас не нести себе так високо; узріти Христа може будь-хто, але Я кажу, що жоден не гідний Його побачити. Оскільки природа людська сповнена зла, пихи й непокірності, в ту мить, коли ти побачиш Христа, твоя власна природа знищить тебе й прирече на смерть. Твоє спілкування з братом (чи сестрою), можливо, не надто добре показує, яким ти є, але все не так просто, коли ти спілкуєшся з Христом. У будь-який момент твої уявлення можуть пустити коріння, твоя зарозумілість може дати пагони, а твоя непокірність уродити плоди. Як ти, з такою людською природою, можеш бути гідним спілкуватися з Христом? Чи справді ти здатний ставитися до Нього як до Бога щодня і щосекунди? Чи справді ти коритимешся Богові? У своїх серцях ви поклоняєтеся високоповажному Богові як Єгові, водночас ставлячись до Христа видимого як до людини. Ваша розсудливість надто слабка, а ваша людська природа надто ница! Ви не здатні завжди дивитися на Христа як на Бога; тільки час від часу, коли вам заманеться, ви хапаєтеся за Нього та поклоняєтеся Йому як Богові. Ось чому Я кажу вам, що ви не спільнота вірян, а зграя поплічників, котрі воюють проти Нього. Навіть людина, що робить добро іншим, отримує винагороду, а от Христос, який здійснив серед вас таку роботу, не отримує ні людської любові, ні вдячності, ні покірності. Як тут не краятися серцю?

Можливо, за всі роки твоєї віри в Бога ти ніколи нікого не проклинав та не зробив поганого вчинку, та доки в спілкуванні з Христом ти не можеш казати правди, діяти чесно, коритися слову Христа. У такому разі Я скажу, що ти найзлісніша та найпідступніша людина у світі. Ти можеш бути надзвичайно дружнім і відданим зі своїми родичами, друзями, дружиною (чи чоловіком), синами й дочками, батьками, та ніколи не використовувати інших у своїх цілях, але якщо ти не здатний бути сумісним із Христом, якщо ти не здатний гармонійно взаємодіяти з Ним, то навіть якщо ти всього себе віддаєш ближнім або ретельно дбаєш про свого батька, матір і своїх домашніх, Я скажу, що ти все одно злий, а крім того, сповнений підступних хитрощів. Не думай, що ти сумісний із Христом просто тому, що живеш у злагоді з іншими чи робиш трохи добра. Ти думаєш, що своїми добрими намірами ти можеш здобути благословення Небес? Ти думаєш, що кількома добрими справами ти заміниш покірність? Жоден із вас не здатний прийняти розбір та обтинання, і всім вам тяжко прийняти нормальну людську сутність Христа, та попри це ви постійно проголошуєте свою покірність Богу. За таку віру, як ваша, ви отримаєте відповідну відплату. Припиніть жити в полоні фантастичних ілюзій та бажати побачити Христа, бо ваш духовний стан настільки немічний, що ви навіть не гідні бачити Його. Коли ти повністю очистишся від своєї непокірності та набудеш здатності до гармонійного буття з Христом, у цей момент Бог явиться тобі природним чином. Якщо ж ти вирушиш на зустріч із Богом, не пройшовши обтинання чи суду, то ти, поза сумнівом, станеш супротивником Бога та будеш приречений на знищення. Природа людська у самій своїй суті ворожа Богові, бо усі люди зазнали найглибшого розбещення сатаною. Якщо людина намагається єднатися з Богом із глибини власної розбещеності, певно, що нічого доброго з цього не вийде; її дії та слова на кожному кроці обов’язково виказуватимуть її зіпсутість, а в спілкуванні з Богом її непокірність відкриватиметься в усіх її проявах. Несвідомо людина приходить до опору Богові, до обману Христа і до відречення від Христа; коли таке відбувається, становище людини стає ще небезпечнішим, і якщо так триватиме, людину буде покарано.

Хтось може подумати, що якщо спілкування з Богом таке небезпечне, то, можливо, буде обачніше триматися від Бога на відстані. Чого такі люди можуть досягнути? Чи можуть вони бути вірними Богу? Безперечно, спілкування з Богом справа дуже складна, але це тому, що людина є зіпсутою, а не тому, що Бог не здатний спілкуватися з людиною. Найкращим для вас було б докладати більше зусиль для осягнення істини пізнання себе самих. Чому ви не маєте Божого благовоління? Чому ваш характер викликає у Нього відразу? Чому ваші слова викликають у Нього огиду? Щойно виказавши хоч дрібку вірності, ви починаєте вихваляти себе та вимагати винагороди за малу справу; виказавши крихту покірності, ви починаєте з погордою дивитися на інших і з презирством дивитеся на Бога, виконавши якесь дрібне завдання. За те, щоб прийняти Бога, ви просите грошей, подарунків і похвали. Серце вам крається, коли ви віддаєте копійку чи дві; коли ви жертвуєте десять, ви бажаєте благословень та щоб вас виділяли поміж інших. Про таку вашу людську сутність і говорити, і чути гидко. Хіба є щось гідне похвали у ваших словах і вчинках? Ті, хто виконує свій обов’язок, і ті, хто не виконує його, ті, хто веде, і ті, хто слідує; ті, хто сприймає Бога, і ті, хто не сприймає; ті, хто жертвує, і ті, хто не жертвує; ті, хто проповідує, і ті, хто сприймає слово, тощо – усі такі люди вихваляють себе. Чи не здається це вам сміховинним? Чудово знаючи, що ви вірите в Бога, ви, незважаючи на це, не можете бути сумісними з Богом. Чудово знаючи, що ви цілковито нікчемні, ви й далі все одно вихваляєтеся. Хіба ви не відчуваєте, що ваша розсудливість послабилася до того, що ви вже не здатні дати собі ради? З такою розсудливістю – як вам спілкуватися з Богом? За таких обставин ви не боїтеся за себе? Ваш характер погіршився вже до того, що ви не здатні бути сумісними з Богом. А якщо так, то чи не сміховинна ваша віра? Чи не безглузда ваша віра? Як ти йтимеш у своє майбутнє? Як ти обиратимеш, якою дорогою піти?